Вимоги до сучасного уроку правознавства. Підготовка та проведення всіх видів занять. 4 страница

на природу, на демонстрацію праці людини з використан­

ня та охорони природних багатств, організацію дітей на

допомогу дорослим в охороні природи.

Значні можливості для морально-правового виховання

молодших школярів закладені в трудовому навчанні. Воно

сприяє вихованню в учнів волі, дисциплінованості, ор­

ганізованості, самостійності, почуття обов'язку й від­

повідальності, а всі ці якості зрештою виявляються у

правомірній поведінці школяра. Крім того, учні вчаться

дотримуватися правил техніки безпеки під час користу­

вання різноманітними інструментами, ознайомлюються з

правилами техніки безпеки на будівельних майданчиках,

на тваринницьких фермах, у тракторних бригадах, на за­

водах та фабриках, що відвідують під час екскурсій.

Вивчення природознавства дає можливість розширити

і поглибити отримані учнями природоохоронні знання з

курсу "Рідний край". Ознайомлення учнів із рослинами,

комахами, птахами і тваринами дає змогу виділити види,

які вимагають охорони, бо їх стає дедалі менше. Учнідізна-

199 ються про Червону книгу, куди внесено назви тварин і рос­

лин, яких залишилось мало або які зовсім зникають. Чер­

воний колір книги — це попередження, сигнал тривоги:

збережіть тварин і рослин, не допустіть їх знищення. В уч­

нів формуються поняття: "охорона природи", "охорона

рослин", "охорона тварин", "зелений друг" тощо.

У процесі вивчення природознавства в учнів формують­

ся початкові уявлення про дбайливе ставлення до земель­

них угідь, про боротьбу з ярами, про розумну розробку ко­

рисних копалин, про боротьбу за чистоту річок, озер,

водоймищ, про збереження їх багатств від хижацького ви­

нищення. Учні мають знати, що Конституція України

зобов'язує людей берегти природу, а вони повинні допома­

гати старшим у цій справі. Діти отримують перші уявлен­

ня про заповідники, завдання щодо збереження куточків

дикої природи в нашій країні.

Вихованню у молодших школярів любові до тварин

сприяє створення у школі "живого куточка", організація в

ньому догляду за тваринами. Практичну участь дітей у

справі надання допомоги "братам нашим молодшим" мож­

на доповнити психологічними вправами для дітей із ме­

тою виявлення їхнього ставлення до таких моральних

категорій, як добро, зло тощо. Ці вправи доцільно викону­

вати у вигляді розв'язання проблемних ситуацій таких

типів: а) ситуація-проблема, що становить конкретний ви­

падок із життя, який вимагає прийняття рішення дітьми;

б) ситуація-оцінка, коли проблема вже вирішена, вимагає

тільки оцінки дітьми цього рішення; в) ситуація-ілюстра-

ція, коли вчитель за допомогою конкретного випадку з

життя розповідає про певний спосіб прийняття рішення;

г) ситуація-вправа, що є випадком, описаним вчителем

так, щоб учні виконали певну дію.

Морально-правові знання, отримані молодшими шко­

лярами на уроках, у поєднанні з їхніми власними спосте­

реженнями, певна практична діяльність з підтриманням

дисципліни і порядку в класі та за його межами, збережен-

200 ня навколишнього середовища відіграють важливу роль у

світоглядному, моральному та правовому вихованні дітей,

формуванні їхньої правової культури.

Особливе місце у правовому вихованні учнів належить

курсу "Основи правознавства". По суті, це єдиний пред­

мет, під час вивчення якого провадиться цілісна робота з

повідомлення і систематизації правових знань, а також

поглиблення уявлень учнів про право, отриманих ними

під час вивчення інших предметів і на основі їхнього жит­

тєвого досвіду.

Досвід викладання правознавства переконує, що по­

ставлене перед учителем завдання — дати учням цілісне

уявлення про державу і право України, систему знань про

основні функції й органи нашої держави і права, принци­

пи і норми права, про роль держави і права в розбудові не­

залежної України — може успішно виконуватися при ви­

вченні цього курсу.

Програма з правознавства передбачає вивчення основ­

них відомостей про державу, конституційне законодавство

України та окремі галузі законодавства України (трудове,

екологічне, цивільне, про підприємницьку діяльність,

житлове, шлюбно-сімейне, адміністративне, кримінальне

тощо), про органи, які забезпечують законність і правопо­

рядок. Таким чином учні отримують у доступній формі й у

певній системі обсяг знань, які в цілому становлять осно­

ви юридичних наук.

Учитель правознавства, крім дотримання загальноди-

дактичних принципів, вдалого добору форм і методів на­

вчання, вимагає врахування специфічних для нього мо­

ментів. Передусім дуже важливо вивчати рівень правової

культури учнів, особливо важковиховуваних і неповноліт­

ніх правопорушників, ставлення їх до вимог законів, норм

моралі та правил співжиття, виконання вимог шкільного

режиму, їхню участь у правоохоронній роботі. Це дає мож­

ливість учителю вести на уроках конкретну розмову, ко­

ригувати правову свідомість і поведінку учнів, спиратися

201 на відомі учням факти, "прив'язувати" до них навчальний

матеріал, домагатися "перенесення" його учнями в кон­

кретну життєву ситуацію.

Вивчення правознавства вимагає посилення зв'язку ос­

новних правових положень з їх моральною основою, допо­

магає формувати в учнів уміння давати моральну оцінку

явищам і фактам, показати, як утверджуються норми мо­

ралі, яка рішуча боротьба має вестися з аморальними про­

явами окремих людей. Кожен із розділів курсу, який роз­

криває основні положення змісту певної галузі права,

насичений великою кількістю морально-правових про­

блем. Зміст цих галузей права сприяє формуванню в учнів

сумлінного ставлення до праці, бережливості до різних

видів власності, поваги до особистості людини, вміння

поєднувати особисті й колективні інтереси, почуття гро­

мадянськості та відповідальності за свою поведінку. Тому

вчителеві слід чітко уявити собі виховну функцію кожної

теми, вміло реалізувати її, не допускаючи зайвого моралі­

зування.

Викладання правознавства пов'язане з використанням

значного фактичного матеріалу. Вчителі старанно добира­

ють до кожного уроку приклади. Розбираючи, наприклад,

якийсь вчинок неповнолітнього, розкривають причини,

що призвели до цього вчинку, аналізують його наслідки,

той негативний вплив, який він має на оточення. При цьо­

му дуже важливо оцінити подію з правового та морального

поглядів, звернути увагу на відповідальність перед зако­

ном підлітків і батьків.

Дуже важливо мати на увазі, що надто детальна роз­

повідь про способи вчинення злочину чи про методику їх

розкриття може викликати нездоровий інтерес до право­

вого матеріалу. Крім того, нерідко спостерігається, що

вчителі надто часто використовують негативні приклади

для ілюстрування тих чи інших правових положень, що

також рідко дає користь, бо йдеться про те, як "не треба"

202 поводитись у тій чи іншій ситуації. Отже, потрібне почут­

тя міри.

Під час вивчення основних положень різних галузей за­

конодавства особлива увага звертається на конкретизацію

прав і обов'язків неповнолітніх. Так, під час висвітлення

питання трудового законодавства необхідно спеціально

ознайомити учнів з правами підлітка на виробництві, з

його юридичною відповідальністю.

Досвід роботи вчителів переконує, що вони творчо під­

ходять до викладання правознавства, домагаються різни­

ми шляхами міцного засвоєння учнями знань, перетво­

рення їх на переконання. Вони стимулюють пізнавальний

інтерес й активне ставлення школярів до опанування пра­

вових знань, залучають їх до самостійної роботи над пра­

вовим матеріалом, працюють над добором до уроків прак­

тичного матеріалу, пов'язуючи теорію з актуальними

проблемами сучасності.

Одним із шляхів активізації учнів на уроках право­

знавства є проблемний виклад навчального матеріалу.

Правовий матеріал багатий на можливості створення про­

блемних ситуацій. Тут використовуються суперечності,

які є між науковим і суто життєвим розумінням норм пра­

ва. Цьому сприяє, наприклад, постановка вчителем про­

блемних запитань.

Ефективним засобом активізації учнів стало проведен­

ня на початку уроку тематичного інформування з питань

права. Чотири — п'ять хвилин триває розмова з теми, так

чи інакше пов'язаної з правовим вихованням учнів. Такі

повідомлення, підготовлені учнями під керівництвом учи­

теля, викликають інтерес у школярів до правових знань,

фактів, подій. Водночас учні привчаються збирати право­

ву інформацію, аналізувати її, робити висновки, передава­

ти її іншим.

Кращому засвоєнню знань сприяє і такий засіб, як ор­

ганізація зустрічей із працівниками державних органів,

керівниками підприємств. На уроки під час вивчення бага-

203 тьох тем можна запросити представників міліції, суду,

прокуратури, виконкому місцевої ради тощо. Такі виступи

викликають жвавий інтерес в учнів, допомагають їм не

тільки краще засвоїти програмний матеріал, а й правильно

оцінити різні факти суспільного життя і власного досвіду.

Запрошеному на урок представникові державного орга­

ну чи підприємства вчитель надає методичну допомогу,

характеризує клас, його інтереси, рівень розвитку, заці­

кавленість правовими проблемами, стан дисципліни.

Дуже корисно проводити екскурсії на підприємства, до

міської чи сільської ради, до відділу міліції і т. ін. Так, під

час вивчення питання про місцеве самоврядування розпо­

чату на уроці розмову продовжують у місцевій раді. Голо­

ва виконкому ознайомлює учнів з організацією роботи

ради, з роботою її постійних комісій. Діти дізнаються, що

комісія з народної освіти контролює роботу всіх дитячих

закладів, опікується харчуванням дітей, забезпечує транс­

портування учнів до школи із сусідніх сіл, ремонтом шко­

ли та літнім відпочинком школярів.

Одним зі шляхів глибокого засвоєння правового ма­

теріалу є використання логічних завдань на уроці. Ма­

теріал для таких завдань береться з різних джерел: газет,

журналів, творів художньої літератури. Використовують

їх найчастіше для перевірки міцності засвоєння знань уч­

нями, для закріплення вивченого матеріалу. Інтерес до

виконання пізнавальних завдань пояснюється тим, що в

процесі їх вирішення не тільки відбувається поглиблення

знань учнів, оволодіння ними раціональними способами

розумової діяльності, розвиток інтересу до навчання, а й

формується готовність керуватися засвоєними знаннями

на практиці. Таку виховну роль може виконати тільки

система пізнавальних завдань, що випливає зі змісту та

логіки навчального процесу, стосується емоційної сфери

свідомості учня, спирається на його інтерес.

Розв'язування правових задач передбачає умовне залу­

чення учнів до правових ситуацій з усією їх складністю і

204 суперечністю, що допоможе їм побудувати в майбутньому

правильну лінію поведінки. Пізнавальні задачі ознайом­

люють учнів із правовими фактами, розширюють і кон­

кретизують їхні уявлення про право. Оскільки відповідь

не завжди можна знайти в готовому вигляді у навчально­

му посібнику, то учням доводиться звертатися до додатко­

вої літератури. Це сприяє розвиткові самостійного мис­

лення, творчої наукової діяльності учнів.

Крім того, аналіз учителем анкет під час підготовки до

занять дає йому змогу заздалегідь передбачити хід обгово­

рення того чи іншого питання на уроці, побачити, на кого

можна розрахувати, кого підтримати, а чиї погляди роз­

критикувати. Все це вимагає від учителя великої тактов­

ності, вміння в доброзичливій формі виправити помилки,

спонукати до перегляду помилкових уявлень та прийняти

пропоновані учневі в ненав'язливій формі погляди.

Для аналізу і роздумів у процесі вивчення навчального

матеріалу пропонуються:

1) факти, що містять у собі певну кількість позитивних

і негативних явищ, у ході аналізу яких можна визначати

характер і мотиви поведінки особистості, провідні мораль­

ні якості;

2) тексти, що містять суперечливі відомості про по­

ведінку, вчинки людей у тих чи інших життєвих ситуа­

ціях, а також питання, що передбачають альтернативні

розвідки. З їх допомогою навчають школярів виділяти

провідні прояви особистості, аргументувати й обґрунтову­

вати поведінку і вчинки людей;

3) обговорення на уроках самостійних робіт учнів, у

яких виражене їхнє особисте ставлення до явища, що роз­

глядається. Теми робіт слід добирати таким чином, щоб

вони були спрямовані на моральний розвиток учнів.

Здійснюючи правовиховну роботу на уроках, слід особ­

ливу увагу приділяти тому, щоб у школярів вироблялась

єдність правової свідомості і поведінки. Розбудова націо-

205 нальної школи вимагає подолання певної академічності

правових знань, їхньої відірваності від гострих питань

сьогодення. Важливо на уроках не уникати гострих запи­

тань учнів, а намагатися з'ясувати їхні думки, переконли­

во, доказово аргументувати свою позицію, аналізувати

злободенні проблеми, давати учням орієнтири в діях і по­

ведінці.

Треба вчити учнів, особливо середніх і старших класів,

аналізувати правові факти, формувати вміння піднімати

голос на захист справедливості, виступати проти громад­

ської пасивності. Все це сприятиме формуванню у молоді

дієвості, активності, почуття справедливості, сміливості,

чесності, нетерпимості до недоліків.

Кращі педагоги пропагують як одну з основних у на­

вчальному процесі ідею навчання без примусу. У правово­

му аспекті ця ідея має особливе значення. По-перше, при­

мус із підвищенням голосу з боку педагога, аби викликати

страх перед покаранням, не кращий засіб правового вихо­

вання, оскільки викликає опір вихованця, небажання ко­

ристуватися своїми правами і виконувати свої обов'язки;

по-друге, правовий матеріал у будь-якому предметі робить

його викладання набагато цікавішим, стимулює його ви­

вчення без примусу.

Загалом навчальний процес має великі можливості для

правового виховання учнів, створення надійної бази для

організації позаурочної правовиховної роботи. Але при

цьому при доборі правового матеріалу слід уникати дуб­

лювання, забезпечувати систематичність і послідовність

формування правової свідомості і правомірної поведінки

учнів.

Таким чином, виховні можливості навчального проце­

су визначаються правовим змістом навчальних програм й

організацією навчально-пізнавальної діяльності учнів для

його засвоєння. Ці можливості залежать також від особис­

тості вчителя, характеру взаємовідносин учнів у навчаль­

ному процесі, й — особливо — учнів і вчителів.

 

 

Завдання і зміст перевірки та оцінки результатів на­вчання. Організація, форми та прийоми перевірки знань учнів на уроках правознавства. Методика створення тестових завдань із правознавства та використання їх під час перевірки знань. Оцінювання знань і коментування учителем результатів навчання дітей на уроках правознавства.

Перевірка знань учнів на уроках правознавства — важ­

ливий елемент навчально-виховного процесу учнів у су­

часній школі.

Для повного і ґрунтовного засвоєння знань, умінь, твор­

чого використання навчального матеріалу велике значен­

ня має правильно організоване повторення. Воно дає змо­

гу педагогу внести необхідні корективи в роботу: розкрити

нові сторони досліджуваних питань, уточнити поняття,

перевірити вміння, встановити більш глибокі зв'язки між

фактами та явищами. Крім того, повторення дає мож­

ливість учителю висувати на перший план істотно важли­

ве, погоджувати між собою окремі частини курсу і приво­

дити знання, вміння учнів у систему.

230 Повторити все пройдене неможливо, тим більше що ма­

теріал посібника насичений, а кількість годин, виділена

на його вивчення, незначна. Тому повторення ретельно

планується й організовується. Варто систематично повто­

рювати основні поняття, закріплювати найважливіші

вміння. Для цього необхідно, щоб школярі при повторенні

самостійно робили порівняння нового матеріалу з раніше

вивченим, придумували або брали з життя приклади, які

б підтверджували правильність зроблених висновків.

Для того щоб повторення забезпечило високу якість

засвоєння, підвищило інтерес та активність учнів, потріб­

но його урізноманітнювати в методичному відношенні,

ставлячи питання в іншому формулюванні, ніж під час

первісного вивчення матеріалу, даючи нові приклади та

завдання, завдання обліку: перевіряти засвоєння учнями

навчального матеріалу, сприяти його систематизації; по­

вторювати і закріплювати матеріал, який вивчається;

вчасно знаходити прогалини у знаннях, уміннях, досвіді

творчої діяльності та вживати заходи щодо їх усунення.

Не можна недооцінювати і виховного значення перевірки,

оскільки вона привчає школяра систематично працювати,

розвивати почуття відповідальності за якість засвоєного

матеріалу.

Перевірка, що ґрунтується на закономірностях психіч­

ного розвитку, стимулює розвиток пізнавальних процесів

і емоційно-вольових якостей особистості: сприймання, па­

м'яті, мислення, мови, уяви, почуттів, волі.

Об'єктами перевірки є:

а) знання фактичного матеріалу;

б) самостійне отримання нових знань, умінь;

в) застосування знань у новій ситуації, в житті.

Вчитель перевіряє засвоєння ознак і властивостей до­

сліджуваних у курсі понять, логіку їхнього викладу, пра­

вильне використання правових понять та ідей.

Перевірка домашнього завдання має кілька важливих

функцій. Одна з них — контрольно-облікова. За допомо-

231 гою цієї функції вчитель правознавства визначає рівень

засвоєння правового матеріалу й оцінює його за прийня­

тою в національній системі освіти шкалою оцінювання.

Крім того, за допомогою цієї функції вчитель визначає

систематичність роботи учня над матеріалом із курсу "Ос­

нови правознавства".

Наступною функцією перевірки знань учнів є навчаль­

на. За допомогою цієї функції коригуються знання учнів у

результаті виявлення в процесі навчання помилок та не­

точностей.

Розвивальна функція сприяє розвитку в учнів логічно­

го мислення, розкриває пізнавальні здібності, мову, вмін­

ня самостійно мислити, навички аналізу та синтезу.

На уроках правознавства найбільш важливе значення

має виховна функція. Систематична перевірка знань уч­

нів виховує постійну відповідальність за навчання, вироб­

ляє правила систематичності знань. Шляхом систе­

матичної перевірки знань учнів формуються науковий

світогляд і правові переконання, забезпечується правове

виховання.

Останньою функцією перевірки знань, яку виокремлю­

ють фахівці з методики викладання дисциплін, є психоло­

гічна. Саме ця функція визначає характер спілкування

між вчителем і учнями. Саме вона відповідає за позитивну

психологічну атмосферу на уроці правознавства в школі.

Часто вчитель, залежно від типу уроку, використовує всі

ці функції разом, іноді окремі з них. Однак необхідно

пам'ятати, що головної функції немає, а перевірка право­

вих знань учнів проводиться з використанням усіх про­

аналізованих нами функцій.

Молодому вчителю слід знати і виокремлювати в своє­

му педагогічному житті й низку видів перевірки знань уч­

нів. Майже на кожному уроці правознавства вчителі вико­

ристовують поточну перевірку знань. Є й підсумкова

перевірка знань учнів після вивчення кожного розділу

232 програми, семестру чи року вивчення курсу. Як правило,

в кінці вивчення курсу застосовується ще один вид пере­

вірки — екзамен. Тобто на іспиті перевіряються всі знан­

ня учнів, отримані протягом усього курсу навчання.

Хочеться зазначити, що перевіряючи знання учнів учи­

тель правознавства мусить чітко й лаконічно формулюва­

ти різного роду завдання та запитання. Є велика кількість

прийомів та методів перевірки знань. У цьому контексті

важливо, щоб питання, які формулює вчитель правознавс­

тва, були доступні, зрозумілі та точні для учня. Крім того,

питання повинні формуватися до основного, а не до друго­

рядного матеріалу. Слід порекомендувати молодому вчи­

телю правознавства, щоб той уникав подвійних чи потрій­

них питань, або таких, на які можна дати кілька

альтернативних відповідей. Важливо ще й так формулю­

вати питання, щоб у них не було підказок, адже це не буде

сприяти творчому мисленню учня. Зазначимо, що питан­

ня, які ставить учитель, мають бути граматично правиль­

но побудовані, адже мова учителя має бути зразком для

учня. Поставивши питання, вчитель повинен не підганяти

учня, а дати йому час на обдумування. Причому вчитель

може слухати відповідь: одного учня на поставлене запи­

тання; кількох учнів на поставлене питання, коли кожен

відповідає на підпункти визначеної теми; "ланцюжком",

коли один учень починає розкривати тему, вчитель його

зупиняє і викликає іншого для продовження.

Перевірка знань повинна бути спланованою і система­

тичною, її потрібно проводити за всіма темами програми,

за можливістю перевіряючи вивчений матеріал у кожного

учня з основних питань.

Зазвичай учитель на кожному уроці виявляє якість за­

своєння раніше вивченого матеріалу. Процедура перевір­

ки може мати варіанти. Іноді вчителі починають урок із

перевірки домашнього завдання, тобто спочатку перевіря­

ють матеріал, засвоєний учнями на попередньому уроці, а

233 потім викладають новий. У багатьох випадках така послі­

довність педагогічного процесу може бути виправдана, але

на кожному уроці вона не допустима не тільки тому, що

перевіряються знання окремих учнів, але й тому, що ство­

рюється одноманітна перевірка.

Частіше перевірку знань здійснюють не відокремлено,

а в тісному зв'язку з новим навчальним матеріалом. Таке

поєднання дає змогу учням глибше осмислити раніше за­

своєні знання й краще сприймати нову інформацію. Як

показує досвід, сприйняття нового матеріалу учнями може

й повинно тією чи іншою мірою супроводжуватися пере­

віркою раніше набутих і нових знань.

Перевірка якості засвоєння матеріалу з курсу "Основи

правознавства" здійснюється головним чином шляхом ус­

ної чи письмової перевірки. Інколи перевірка відбуваєть­

ся шляхом роботи з таблицями, з цифровими показника­

ми та іншим графічним матеріалом.

Зазначені види перевірки можуть застосовуватися у

двох основних організаційних формах: індивідуальній і

фронтальній. Застосовується також так зване групове опи­

тування, коли перевіряється засвоєння матеріалу групою

учнів одночасно (наприклад, шляхом усної чи письмової

перевірки).

Знання, вміння, досвід творчої діяльності оцінюються

балами, що показують, на якому рівні певний учень опа­

нував матеріал у межах програми.

Вчитель виставляє учням разові оцінки насамперед за

усні відповіді під час індивідуального опитування і за

письмові й графічні відповіді у процесі виконання письмо­

вих робіт. Педагог виставляє їх і за окремі усні відповіді

або сукупність усних відповідей учнів з місця, під час

фронтального опитування — як доповнення чи виправлен­

ня інших учнів під час їх перевірки. В окремих випадках

учитель може поставити оцінки і за відповіді учнів у про­

цесі бесіди під час викладу нового матеріалу або при за-

234 кріпленні вивченого, якщо вони показали гарні знання.

Крім того, вчитель має можливість періодично ставити уч­

ням оцінки за виконання домашніх робіт.

Звичайно, ставлячи оцінку, педагог оцінює знання,

уміння учнів, враховує їх обсяг, якість, а також форму

викладу. Встановлюючи рівень знань учнів, насамперед

потрібно з'ясувати їхню повноту. Чи весь програмний ма­

теріал вони засвоїли? Чи не пропустили вони чого-небудь

суттєвого, важливого? Чи всіма зазначеними в темі умін­

нями опанували? Особливо важливо встановити, чи зна­

ють учні головний, найістотніший матеріал.

Виставляючи оцінку, вчитель установлює, чи правиль­

но відповідав учень, багато чи мало допустив помилок, які

це помилки — грубі чи незначні. Педагог зауважує, які

ознаки явища не охарактеризовані, які вказані непра­

вильно, чи знав учень визначення, а якщо знав, то в чому

полягала їх неточність, неправильність, які пояснення на­

дані неправильно й у чому полягає їх неправильність.

Учитель враховує у процесі оцінки знань учнів і те, чи пов­

ною мірою були виправлені та пояснені свої помилки, тоб­

то наскільки учні під час перевірки їх усвідомили.

Про глибину знань учнів учителі судять виходячи з рів­

ня обґрунтованості їх висловлювань, уміння пояснити

причини явищ, взаємозв'язок і залежність між ними,

уміння виокремити істотні моменти. Свідоме засвоєння

навчального матеріалу, розуміння його виявляється в

умінні учнів оперувати знаннями, застосовувати їх для

пояснення явищ навколишнього життя і поточних подій,

в умінні навести приклади, що ілюструють ті чи інші по­

ложення курсу.

Наводимо розроблену Міністерством освіти і науки сис­

тему оцінки знань учнів з курсу "Основи правознавства"

(табл. 14.1)