Україна наприкінці XVII—на початку XVIII cт

1. Руїна.
2. Іван Мазепа та наступ Петра І на автономію України.
3. Конституція Пилипа Орлика.
4. Політика російського царизму щодо України в 20-х—40-х рр. XVIII cт.

 

 

1. Смерть Б.Хмельницького 27 липня 1657р. поклала початок новому трагічному етапу в історії України, який ще сучасники назвали Руїною. Цей період був наповнений драматичною боротьбою старшинських угрупувань за гетьманську булаву, брутальним втручанням сусідніх держав в українські справи з метою досягнення власних загарбницьких планів, занепадом визвольних ідей.

Можна назвати декілька причин, які призвели до “Руїни”:

1. Слабкі державницькі традиції в Україні.

2. Невисокий рівень політичної свідомості і незвичка підкорятися державній дисципліні.

3. Соціальне різноманіття української нації:

­ небажання повсталого люду коритися шляхетсько – старшинській еліті;

­ нетерпляче прагнення цієї еліти до всілякого збагачення.

4. Несприятливе міжнародне становище.

 

Трагічними наслідками цих подій стали:

I. Розчленування України та втрата незалежності молодої української держави.

30 січня 1667р. Московія підписала з Річчю Посполитою Андрусівське перемир’я строком на 13,5 роки.

Умови:

1. Польща повертала Росії Смоленськ, Сіверщину і визнавала входження Лівобережжя до Московської держави.

2. Київ на два роки залишався за Московією.

3. Білорусь і Правобережна Україна — за Польщею.

4. Запорізька Січ мала перебувати під владою обох держав.

5. Московія відмовлялася від свого зобов’язання (Переяславський договір 1654р.) про допомогу Україні в боротьбі з Річчю Посполитою.

 

У 1681р. між Московією і Туреччиною було підписано Бахчисарайський договір.

Умови:

1. Південна Київщина, Брацлавщина і Поділля переходили під владу Туреччини.

2. Туреччина визнавала за Росією Лівобережну Україну, Запоріжжя.

3. Територія між Південним Бугом і Дністром повинна залишатися незаселеною.

У 1686р. Московія і Річ Посполита підписали “Трактат про вічний мир”, який закріплював основні положення Андрусівського миру.

ІІ. Величезні людські жертви і матеріальні руйнування.

 

 

2. Коли минув хаос “Руїни” центром політичного, економічного та культурного життя України стала Гетьманщина (Лівобережжя). Гетьманщина була автономним, але несамостійним політичним утворенням.

Прагнучи монополізувати владу, московські царі виступали проти ідеї українського чи будь-якого іншого самоврядування. В той час по всій Європі поширювалися принципи та практика абсолютизму. Такі представники абсолютизму як Петро І і Катерина ІІ вважали централізований уряд найбільш ефективним і передовим. Українська ж політична еліта прагнула до збереження автономій.

З 1700р Росія вела війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. У цю війну була втягнута і Україна. Вперше Україна мала воювати не просто за чужі, а навіть за не вигідні для неї інтереси. Наміри Петра І спрямувати потоки товарів на європейський ринок через Прибалтику означали для України розрив традиційних економічних зв’язків з європейськими країнами. Петро І враховував лише інтереси Росії і вимагав від України для війни все більше матеріальних і людських ресурсів. Українські козаки воювали проти шведів далеко за межами України — в Литві, Польщі та інших місцях. Козацтво утримувалося за рахунок населення України. Збільшувалися різні податки та збори, в Україні розташовувалися багато російських військ, які грабували і гнобили населення. Господарство України руйнувалося, торгівля занепадала. Російські воєводи самовільно розпоряджалися в містах України та козацьких військах, не рахувалися ні з законами, ні з звичаями України.

Ставало зрозумілим, що Петро І розглядав Україну як вотчину і розпоряджається нею за своїм розсудом.

У вересні 1708 р. швецькі війська вступили на територію Лівобережної України. Частина української політичної еліти на чолі з гетьманом України Іваном Мазепою шукала виходу, щоб забезпечити незалежність України і відповідно забезпечити українську державність та своє панування.

Гетьман Мазепа іде на підписання таємної угоди з шведським королем Карлом XII (1708р.).

Умови:

1. Король зобов’язувався охороняти Україну і надавати допомогу військом.

2. Все, що буде завойовано на території Московщини, але що належало колись українському народові, буде приєднано до Україні.

3. Гетьман і всі соціальні стани зберігали права, якими користувалися доти.

4. Мазепа визнавався довічним гетьманом України, а після його смерті Генеральна Рада мала право обрати нового гетьмана.

5. Король швецький не мав права присвоювати собі герб і титул гетьмана України.

24 жовтня 1708 р. Мазепа з невеликим загоном козаків залишив місто Батурин і приєднався до швецьких війсь.

2 листопада 1708р. за наказом Петра І місто Батурин було зруйновано російськими військами, а 6 тис. його жителів було вирізано.

6 листопада 1708р. у м. Глухові Генеральна Рада за наказом Петра І зняла з посади І.Мазепу та обрала гетьманом І. Скоропадського. Гетьманську столицю було перенесено до Глухова.

Основна маса козацьких військ, селянство, міське населення, частина полковників і духівництво не зрозуміли і не підтримали задумів І.Мазепи. Вони піднялися на боротьбу проти шведів. І.Мазепа привів до Карла XII приблизно 4 тис. українських козаків.

27 червня 1709р. швецькі війська потерпіли поразки під Полтавою від російської армії. Ця битва стала катастрофою для І.Мазепи та крахом його планів, щодо досягнення незалежності України.

Карл XII та І.Мазепа втекли з під Полтави у турецькі володіння. Вони опинилися в Бендерах.

Гетьман Мазепа та його сім’я були піддані анафемі. Не перенісши поразки І.Мазепа 22 вересня 1709р. помер.

 

 

3. 5 квітня 1710р в Бендерах Козацька Рада обрала гетьмана Пилипа Орлика. Одночасно була прийнята і „Конституція прав і свобод Запорізького війська”.

Головними ідеями документу були:

1. Ідея незалежності України від Польщі та Росії;

2. Ідея демократичності державного устрою:

- влада гетьмана обмежувалася Генеральною Радою.

- без її згоди гетьман не мав права приймати будь-які важливі рішення.

 

Деякі положення конституції:

1. Україна на всі часи має бути вільною від чужого панування у своїх кордонах.

2. Гетьман повинен дотримуватися усіх пунктів, що містилися в конституції.

3. В Україні має бути утверджена навічно єдина віра православна східного сповідання.

4. Гетьман мав надавати всіляку допомогу Запорізькій Січі, щоб Дніпро було очищене від фортець московських.

5. Щороку в гетьманській резиденції мали відбуватися 3 ради: на Різдво, Воскресіння Христове, на Покров.

6. Гетьман не мав право привласнювати маєтності, військове майно, мусив стежити, щоб старшина не гнали посполитих і козаків на панщину і т.п.

Отже, конституція Пилипа Орлика певною мірою була демократичною, вона стала видатною пам’яткою суспільно-політичної думки України ХVІІІ ст.

Пилип Орлик спробував звільнити Україну з під влади Москви за допомогою турецько-татарського війська, але це йому не вдалося. Тим більше Росія зміцнила своє становище, підписавши мирний договір зі Швецією 10 вересня 1721р. Росія здобула вихід до Балтійського моря і зміцнила свої міжнародні позиції. Вона стала російською імперією.

До самої смерті у 1742р П. Орлик намагався створити коаліцію держав (Швеція, Туреччина, Польща, Франція та ін.) для боротьби з Росією за визволення України. В цьому йому допомагав його син Григорій Орлик.

 

 

4. Після Полтавської битви Петро І видав указ, за яким козацькі війська підпорядковувались московським воєводам. Воєводам дозволялося втручатися у внутрішні справи України. До гетьмана було призначено наглядача в особі царського резидента, який повинен був контролювати діяльність гетьмана і старшини.

Резиденцію гетьмана було перенесено до м. Глухова (біля російського кордону), де було розквартировано два царські полки. Крім гарнізонів у фортецях, у містах України було розташовано 10 драгунських полків, яких утримувало місцеве населення.

29 квітня 1722р. Петро І створив Малоросійську колегію з 6 царських офіцерів. Вона стала вищим судовим, контролюючим і наглядовим органом в Україні.

Після смерті Скоропадського у 1722р. цар призначив виконувати обов’язки гетьмана Павла Полуботка. Територія Слобожанщини (Харківщина) адміністративно підпорядковувалася царському уряду, царський уряд почав призначати полковниками козацьких полків російських та іноземних офіцерів.

П.Полуботок та частина козацької старшини не раз зверталися до Петра І з проханням не обмежувати автономні права України. У квітні 1723р П. Полуботка та частину генеральної старшини за наказом царя було заарештовано і посаджено у Петропавловську фортецю.

18 грудня 1724р у фортеці Полуботок помер, а 28 січня 1725р помер Петро І.