Фінансова політика суб’єктів господарювання

Фінансова політика суб'єктів господарювання — система заходів, форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення їхньої діяльності та досягнення поставлених завдань.

Основні завдання фінансової політики суб'єктів господарювання такі:

- забезпечення фінансової стійкості підприємства;

- оптимізація грошового обігу і підтримка постійної платоспроможності;

- максимізація чистого прибутку;

- мінімізація фінансових ризиків;

- зростання ринкової вартості суб'єкта господарювання та максимізація добробуту власників його капіталу.

Складові фінансової політики суб'єкта господарювання:

- політика формування капіталу (політика формування власного і позикового капіталу);

- інвестиційна політика;

- політика формування активів;

- політика у сфері управління ризиками;

Політика формування капіталу полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм залучення капіталу з різних джерел та досягнення необхідного рівня самофінансування господарської діяльності суб'єкта згідно із потребами його розвитку. У розрізі цього виду фінансової політики можна виділити:

1) політику формування власного капіталу:

а) політика формування статутного капіталу (якщо мова іде про акціонерне товариство ця політика називається емісійною, оскільки необхідний обсяг фі­нансових ресурсів для формування статутного капіталу АТ отримують за рахунок випуску і розміщення на фондовому ринку цінних паперів – акцій):

б) політику розподілу чистого прибутку. Чистий прибуток підприємства розподіляється на цілі виробничого розвитку – в фонд накопичення (резервний фонд, фонд розвитку виробництва) і споживання (фонд виплати дивідендів, фонд матеріального заохочення,, фонд соціального розвитку).

В рамках цієї політики можна виділити дивідендну політику - сукупність принципів і методів визначення частки чистого прибутку для виплати дивідендів власникам капіталу відповідно до основних завдань діяльності суб'єкта господарювання на певний період.

2) політику формування позикового капіталу стосується:

- фінансового забезпечення діяльності підприємства в контексті визначення потреби у позиковому капіталі,

- необхідності залучення довгострокових і короткострокових кредитів,

- управління кредиторською заборгованістю, поточними зобов’язаннями підприємства за розрахунками).

3) визначення співвідношення між власним і позиковим капіталом, вартості капіталу.

Інвестиційна політика підприємства полягає у виборі і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення фі­нансового потенціалу суб'єкта господарювання.

Політика управління активами пов'язана із визначенням і задоволенням потреб в окремих їх видах (необоротних і оборотних активах) для здійснення операційного процесу та оптиміза­ції їх складу для забезпечення умов ефективного господарювання.

Політика у сфері управління ризиками представляє собою розроблення системи заходів з виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків, вибору найбільш конструктивних і оптимальних способів нейтралізації їх не­гативних наслідків у випадку виникнення ризикової події у кожному конкрет­ному випадку.

 

Фінансова політика домогосподарств

Фінансова політика домогосподарств — діяльність громадянина чи його сім'ї, яка ґрунтується на створенні і використанні фондів фінансових ресурсів з метою задоволення особистих потреб. Фінансова політика таких суб'єктів полягає у формуванні доходів від заробітної плати, продажу та здавання в оренду майна, у вигляді безоплатних послуг від держави та здійсненні витрат на придбання продуктів харчування, оплату послуг, купівлю цінних паперів тощо.