Фінансова політика держави

Головна мета фінансової політики полягає у підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.

Основні складові фінансової політики держави такі.

1.Бюджетна політика — діяльність державних і місцевих органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання державного і місцевих бюджетів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави і регіонів.

Завдання бюджетної політики:

- розробка науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету на основі вивчення сучасного стану, потреб, тенденцій, стратегічних пріоритетів суспільного розвитку, аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери,

- визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період;

- визначення форм і методів і мобілізації бюджетних ресурсів (податкові, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом; мобілізація через бюджет або позабюджетні фонди),

- визначенні джерел фінансування бюджетного дефіциту,

формуванні взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи тощо.

- здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

На бюджетну політику впливають внутрішні і зовнішні чинники.

Зовнішні чинники: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами та світовими економічними системами.

Внутрішні чинники: стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація грошового обігу, ста­більність грошової одиниці, стан розвитку кредитування тощо.

2.Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів.

Завдання податкової політики

- формування централізованих фондів фінансових ресурсів

- регулювання різних аспектів соціально-економічного життя суспільства (процесу виробництва і нагромадження капіталу, створення сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для пріоритетних галузей, інвестування, платоспроможного попиту і пропозиції, соціальної політики

- забезпечення повноти і своєчасності податкових надходжень)

Інструменти податкової політики:

- збільшення або скорочення частки податкових надходжень в доходах бюджетів,

- зміна видів податків, елементів оподаткування (платників, об’єктів, податкових ставок, пільг);

- введення спеціальних податкових режимів (для сільськогосподарських підприємств, суб’єктів малого підприємництва).

3.Грошово-кредитна політика — комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредитного ринків. Основні складові грошово-кредитної політики: емісійна, цінова, валютна та безпосередньо кредитна політики.

Вона забезпечує економіку повноцінною та стабільною національною валютою, регулює грошовий обіг відповідно до потреб економіки та сприяє залученню кредитних інституцій до фінансування інвестиційних проектів.

Завдання грошово-кредитної політики:

- забезпечення економіки повноцінною та стабільною національною валютою;

- регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання за низького рівня інфляції і безробіття;

- забезпечення своєчасних розрахунків шляхом регламентації функціонування банківської системи та стабільності грошового обігу через управління емісією,

- подальше розширення безготівкових форм розрахунків банківських установ із фізичними особами у різних сферах їх обслуговування;

- сприяння залученню кредитних інституцій до фінансування інвестиційних проектів, тощо.

4. Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення економічних інтересів та безпеки держави за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митна політика може реалізовуватися у формі:

- протекціонізму - політики, спрямованої на захист та стимулювання розвитку вітчизняної економіки;

- вільної торгівлі - політики, спрямованої на скасування обмежень у сфері зовнішньоекономічної діяльності та сприяння безперешкодній міграції капіталів і робочої сили.

5.Боргова політика передбачає систему дій та заходів щодо уникнення або врегулювання боргових проблем держави, забезпечення чи відновлення її платоспроможності та отримання максимального ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів. Боргова політика визначає межі та умови державного запозичення, співвідношення між його формами, кредиторами, а також порядок і механізм погашення боргу.

6. Інвестиційна політика полягає у створенні привабливого інвестиційного середовища для пожвавлення інвестиційної діяльності та нарощування обсягів інвестицій у національну економіку.

У випадку активної інвестиційної політики держава широко застосовує усі можливі прямі методи регулювання, і доволі часто сама стає безпосереднім інвестором.

За реалізації пасивної інвестиційної політики максимальна свобода і самостійність суб'єктів господарювання під час формування власної інвестиційної політики лімітується державою через податкову, амортизаційну, грошово-кредитну політики, систему пільг та санкцій, які мають бути адекватними інвестиційній політиці.

Крім перерахованих вище самостійних складових, фінансова політика включає певні напрями державної діяльності у сфері фінансового ринку, страхування, соціальній сфері, та ін.

7. Фінансова політика у сфері фінансового ринку відображається у прийнятті законодавчих та нормативно-правових актів щодо фінансових питань діяльності учасників ринку, регулюванні випуску та обігу фінансових активів, ство­ренні системи захисту прав інвесторів і здійсненні фінансового контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійсню­ють професійну діяльність на фінансовому ринку.

Фінансова політика держави в галузі страхування полягає у законодавчому та нормативно-правовому регулюванні страхової діяльності, залученні страхового ринку до вирішення важливих фінансових питань соціального страхування, створенні цільових резервів для компенсації неспроможності ок­ремих страхових компаній виконати зобов'язання за договорами страхування життя, здійсненні державного нагляду за фінансовою діяльністю страхови­ків.

8. Фінансова політика у соціальній сфері визначається державним нормативно-правовим регулюванням соціального страхування, встановленням та за­твердженням розмірів страхових внесків, видів та розмірів соціальних виплат, обов'язкових вимог щодо створення страхових резервів, здійсненням фінансо­вого контролю за дотриманням законодавства та нагляду за діяльністю дер­жавних цільових фондів.