Структура економічного потенціалу підприємства

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких зв”язків між елементами.

В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, але з урахуванням у ньому різної кількості складових. В одному випадку до його складу рекомендується включати тільки засоби праці, в другому – засоби праці і робочу силу, в третьому - засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються у процесі виробництва, у четвертому – засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є й значно ширші поняття структури потенціалу підприємства, доповнені описами систем збирання, обробки і використання інформації, досвіду господарювання, використовуваної енергії тощо. Необхідно зазначити, що навіть за збігу поглядів на структуру потенціалу підприємства ресурсний підхід не дає повної характеристики цього терміна.

Беручи загалом, до елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов’язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Відбір найважливіших із цих елементів становить дуже складну проблему, що підтверджується безліччю різних думок науковців з цього приводу.

Широко розповсюдженою в економічній літературі є думка про те, що зміст економічного потенціалу підприємства складає два компоненти:

1) об'єктивний – це сукупність трудових, нематеріальних, матеріальних і природних ресурсів, залучених і не залучених за якимось причинами у виробництво й реальною можливістю брати участь у ньому;

2) суб'єктивний – здатності працівників, колективів до використання ресурсів і створення максимального обсягу матеріальних благ і послуг, і здатності управлінського апарата підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до оптимального використання наявних ресурсів.

А в якості основних структуроутворюючих елементів економічного потенціалу підприємства виділяють складові, представлені на рис. 2.1.

Як видно зі схеми, економічний потенціал підприємства складається з чотирьох основних структуроутворюючих елементів першого рівня (блоків), що, у свою чергу, містять декілька складових.

Рисунок 2.1- Структура економічного потенціалу підприємства

До складу виробничого потенціалу підприємства входять такі елементи, як основні фонди, нормовані оборотні засоби і трудовий потенціал.

Матеріально-технічний потенціал (потенціал основних фондів) – це наявні і приховані можливості основних фондів підприємства, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних засобів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

Кадровий (трудовий) потенціал можна визначити як здатність працівників підприємства виконувати свої функції та досягати поставлених цілей. Він складається з індивідуальних потенціалів кожного працівника підприємства, але не механічним підсумовуванням, а з урахуванням потенціалу трудового колективу, який залежить від якості менеджменту персоналу.

Характеризуючи інтелектуальний потенціал як сукупність інформаційного й інноваційного потенціалів, відзначимо, що в умовах НТП зростає роль інформації – специфічного ресурсу епохи науково-технічної революції. Знання стають самим коштовним життєвим продуктом, у передових країнах світу розвивається «економіка знань». Ефективне господарювання підприємств України, раціональне використання їхнього потенціалу неможливе без адекватного сучасним вимогам інформаційного забезпечення.

Інформаційний і інноваційний потенціали підприємства регулюють виробничі процеси, сприяють підвищенню продуктивності живої праці, ефективності використання предметів праці й енергетичних ресурсів, допомагають підняти рівень і ефективність технологій.

Фінансовий потенціал підприємства складається з потенціалу оперативного фінансування (грошові кошти в касі, на рахунках) і потенціалу інвестицій, проблеми і методи оцінки, аналізу і прогнозування яких детально вивчені. Слід тільки зазначити, що для оцінки фінансового потенціалу необхідно використовувати сучасні, адаптовані до наших умов, системи показників.

Підприємницький потенціал складається з ініціативно-ризикового та управлінського. Управлінський потенціал являє собою сукупність здібностей і можливостей системи управління забезпечувати досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства; ініціативно-ризиковий – це потенціал вищого керівництва по прийняттю оптимальних рішень в умовах невизначеності та ризику.

Необхідно відмітити, що не можна розглядати економічний потенціал більш високого рівня як суму потенціалів нижнього рівня. Це пов'язано з властивостями сінергізмаскладних систем. Тому можна припустити, що економічний потенціал території або галузі більше за своєю величиною за суму економічних потенціалів окремих підприємств. Існує і зворотний зв'язок: величина економічного потенціалу підприємства багато в чому визначається величиною складових елементів економічного потенціалу території, на якій розташоване дане підприємство.

Одним з факторів, що впливають на формування функціональних складових економічного потенціалу, є галузева приналежність підприємства. Наприклад, економічний потенціал машинобудівного підприємства в більшому ступені визначається виробничим потенціалом, компаній по виробництву програмних продуктів – інтелектуальним, банківських установ – фінансовим. З іншого боку, багато інших факторів, такі як величина підприємства, територіальне розташування, етап життєвого циклу, сезонність, мотивація персоналу тощо впливають на значущість певних складових економічного потенціалу. Задача економістів, аналітиків – зрозуміти, визначити головні функціональні складові економічного потенціалу конкретного підприємства і надати їм адекватну оцінку для допомоги керівництву у виконанні головної місії організації.

Управління потенціалом підприємства вимагає врахування не тільки галузевих особливостей, а й специфіки території та інфраструктури, можливостей розвитку конкретного підприємства із врахуванням його сильних і слабких сторін, зовнішніх загроз, що накладає свій відбиток на прийняття управлінських рішень з формування та використання потенціалу підприємства, враховуючи його стан та подальші перспективи розвитку.