Пісня Анни Гурець «Перемога»)

Сценарій свята до Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні

Мета: виховувати в студентів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять загиблих у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою фашисти намагалися знищити наш народ; формувати почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Присутні: студенти, викладачі, гості.

Оформлення: Сцена оформлена у відповідності до свята: в глибині плакат «З Днем Перемоги». Під ним Георгіївська стрічка. Справа – зображення орденів та медалей часів Великої Вітчизняної війни. В передній частині сцени – композиція: солдатська каска,стилізована ваза (гільза від снаряда), в якій стоять 2 гвоздики, чарка, накрита хлібом. На сходинці стоять 6 свічок.

 

1. Слово куратора.

 

(Гаситься світло, звучить мелодія "Журавлі", на тлі мелодії на сцену виходять хлопці та запалюють свічки.

Запалюється світло. Звучить тихо музика, виходять ведучі

 

Вед: Синельник

Июнь. Клонился к вечеру закат.

И белой ночью разливалось море,

И раздавался звонкий смех ребят,

Не знающих, не ведающих горя….

 

 

Вед: Коренчук

Июнь. Тогда еще не знали вы,

Со школьных вечеров шагая,

Что завтра будет первый день войны,

А кончится она лишь в 45-м в мае…

 

Вед: Осипенко

Не танцуйте сегодня, не пойте.
В предвечерний задумчивый час
Молчаливо у окон постойте,
Вспомяните погибших за нас.

Вед: Топрикін

Там, в толпе, средь любимых, влюблённых,
Средь весёлых и крепких ребят,
Чьи-то тени в пилотках зелёных,
На окраины молча спешат.

Вед: Синельник

Им нельзя задержаться, остаться –
Их берёт этот день навсегда,
На путях сортировочных станций
Им разлуку трубят поезда.

 

 

Вед: Коренчук

Окликать их и звать их – напрасно,
Не промолвят ни слова в ответ,
Но с улыбкою грустной и ясной,
Поглядите им пристально вслед.

 

Пісня хлопців «Шинель»

Й ведучий: Синельник

Шановні викладачі, студенти, гості! Сьогодні всі ми сповнені тривожно-хвилюючого відчуття й урочистості. І це тому, що сьогоднішній виступ присвячується 9 травня - Дню Перемоги.

 

Ведучий: Коренчук

Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним.

Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгоочікуваного визволення, що прийшло на нашу землю. Сьогодні ми втілимося в ті роки.

 

 

(Звучить лірична музика, виходять дівчата у формі)

 

Девушка: Балика

Ах война, что ж ты сделала подлая:
Стали тихими наши дворы,
Наши мальчики головы подняли,
Повзрослели они до поры,

На пороге едва помаячили
И ушли за солдатом – солдат…
До свидания мальчики! Мальчики,
Постарайтесь вернуться назад

Девушка: Димарчук

Нет, не прячьтесь, вы будьте высокими
Не жалейте ни пуль, ни гранат,
И себя не щадите вы, и все-таки
Постарайтесь вернуться назад.

 

Ах война что ж ты подлая сделала:
Вместо свадеб – разлуки и дым.
Наши девочки платьица белые
Раздарили сестренкам своим.

Девушка: Простакова

Сапоги – ну куда от них денешься?
Да зеленые крылья погон…
Вы наплюйте на сплетников, девочки,
Мы сведем с ними счеты потом.

Пусть болтают, что верить вам не во что,
Что идете войной наугад…
До свидания, девочки! Девочки,
Постарайтесь вернуться назад.

(Звучить пісня у виконанні дівчат «Синенький платочек»

 

Вед: Топрикін

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття велика трагедія і великий подвиг нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.

Вед: Осипенко

Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Ми спитали у сучасного покоління про їхнє ставлення до Великої Вітчизняної. Увага на екран.

(ведучі йдуть за куліси, Відео-інтерв’ю на екрані)

 

Русін

Ніхто не забутий; на попіл

Ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

 

Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

У тиші урочистій до Пам'яті йдем,

Що в серці відлунює грізно.

 

Наровенко

У святому мовчанні над вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

 

Студенти стоять на сцені, голос за кулісами каже:

Вед: Коренчук

«Вшануймо пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні хвилиною мовчання»

Після завершення хв.. мовч. студенти йдуть за кулиси, виходять ведучі.

 

Ий вед: Синельник

Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні.

 

Ий вед: Коренчук

 

У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, і сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани.

Й вед: Осипенко

Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Неможливо позбутися нав'язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами.

Й вед: Топрикін

Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.

 

Данченко А.

ВІРШ

Таким он шел дорогами войны,

Солдат, застывший на скупом граните,

А рядом в карауле две сосны,

И солнце светит высоко в зените,

Стоит солдат, сжав крепко автомат.

И скорбь во всей фигуре грубоватой,

Остановись, прохожий! Здесь лежат

Останки неизвестного солдата.

Того солдата, что за жизнь твою

Не пожалел: ни сил, не жизни,

Погиб солдат за Родину в бою.

За счастье юности своей Отчизны,

За то, чтоб строить мы могли и жизнь,

Чтоб мы могли учиться и смеяться,

И целину, и космос покорить,

И в тайны недр далеких углубляться.

И, может быть, что для него тогда,

Цвел сад вокруг двадцатою весною,

Он жить хотел, и строить города.

Но мир взревел, взлохмаченный войною,

И на призыв из раненой земли,

На фронт ушел, простившись у березы,

Его ждали, сурово годы шли,

И осыпались зерна ржи, как слезы.

И мать ждала его подолгу у окна.

Ждала его и младшая сестренка.

А в доме рядом все ждала без сна

Его русоволосая девчонка.

Да не вернуться, знать, домой.

Лишь весть пришла,

Что где-то затерялась

В ней прописью размашистой простой.

Семья солдата скорбно извещалась.

Погиб в бою один, идя на танк,

Когда в руке осталась лишь граната,

Они же – благодарность всей семье,

Что вырастила храброго солдата.

Да, было это, кажется, давно,

Но память скорбью до сих пор богата.

Тропа не зарастает все равно

К могиле неизвестного солдата.

И каждый день, каким бы он не был,

Как летние предутренние росы

С букетами спадают у могил,

За столько лет невысохшие слезы.

Вы, для живущих на Земле людей,

Не сломлены, могилой не горбаты,

Героями дошли до наших дней.

Простые неизвестные солдаты.

У памятника юноши стоят

Задумчивы их молодые лица.

Тебе, солдат! Тебе, герой, солдат,

Пришли они сегодня поклониться!

 

 

Ведучий: Синельник

Скільки невідомих героїв було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

 

Ведучий: Коренчук

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. А що може виміряти материнське горе, її сльози…

 

Й вед: Топрикін

 

Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю трагедію тривалістю 1418 днів і ночей.

4-й вед: Осипенко

4 роки... 34 тис годин!.. Від Києва до Берліна – 1400 кілометрів. Для кожного солдата було неймовірним щастям у хвилини спокою між запеклими боями помріяти про довогоочікувану зустріч з людьми, що гріли душу, давали сили та надію на світле майбутнє.

(відео Нойз МС «Темная ночь»)

1 Андреева
Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом - даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом
В диму село.

 

2 Базильов
Степом, степом - розгулись гармати,
Степом, степом - клекіт нароста.
Степом, степом падають солдати,
А кругом
Шумлять жита.

 

3 Бондар
Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось.
Степом, степом - встали обеліски,
А кругом
Розлив колось.

 

4 Стожок
Степом, степом - людям жито жати,
Степом, степом - даль махне крилом.
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат
Спить вічним сном.

 

Вед: Коренчук

У жовтні 1944 р. Було звільнено від ворогів територію України. А через пів року 8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті (передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався.

 

(Пісня хлопців «Спасибо деду за победу»)

 

Вед: Синельник

Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

Пісня Анни Гурець «Перемога»).