Інновація - це результат взаємодії між її творцями і споживачами

План

Вступ

I. Розділ

Сутність та основні поняття інноваційної діяльності потенціалу підприємства та реалізація його проектів:

1.1 Законодавче та нормативно - правове забезпечення інноваційної діяльності.

1.2 Науково - технічна діяльність як фундаментальна основа інноваційного розвитку економіки.

1.3 Сутність та необхідність інноваційної діяльності.

1.4 Принципи інноваційної діяльності.

II. Розділ

Управління розробкою інновацій та визначення ризику на кожному етапі впровадження нового товару на ринок:

2.1 Сутність ризику впроваджених інновацій та методи його оцінки.

2.2 Маркетинговий підхід до розробки і впровадження інновації на ринок

2.3 Розробка і впровадження нового товару на ринок.

2.4 Ефективність запроваджених технічних та організаційних нововведень.

III. Розділ

Вдосконалення ефективності інноваційної діяльності підприємства:

3.1 Приорітетні напрямки інноваційної діяльності підприємств.

3.2 Шляхи підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства.

Заключення

Список використанної літератури

Вступ

Інновації, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика - це нові категорії, які з'явилися в економічному розвитку нашої держави в умовах ринкових відносин. Цих категорій не було у вітчизняній економічній теорії та практиці кількох останніх десятиріч. В радянській економічній науці в цей період проблематику інновацій розробляли лише в межах досліджень науково-технічного прогресу (НТП).

Дослідники економічної діяльності виходили з того, що серед основних макроекономічних проблем для всіх країн і народів була й залишається проблема економічного зростання, яке базується на поєднанні екстенсивних і інтенсивних факторів розвитку економіки. Під екстенсивними факторами розуміють приріст маси використаних у виробництві робочої сили, матеріальних ресурсів, землі та ін. До інтенсивних факторів відносяться такі, що пов'язані з підвищенням якості ресурсів, а також із зростанням ступеня їх переробки. В свою чергу, зростання рівня кваліфікації кадрів і продуктивності їх праці, підвищення якості матеріалів і удосконалення устаткування, їх економічна віддача визначаються досягненнями науки і техніки та масштабами їх запровадження в економічній діяльності, тобто обсягами застосування інновацій.

Проблема пошуку оптимізаційних структур в плануванні, реалізації та застосуванні інноваційних технологій на підприємствах та підвищення рівня ефективності діяльності, на сьогоднішній день є ключовим пунктом, на основі котрого повинна будуватись виважена політика управлінського персоналу, — саме в цьому і проявляється, на наш погляд, актуальність тематики даної курсової роботи. При цьому окремими пунктами можна виділити наступні твердження:

1. У розгортанні інноваційної діяльності, в першучергу, зацікавлені вітчизняні виробники продукції. Адже випуск на ринок нових і конкурентостроможних видів товарів дає їм гарантовані доходи і прибутки, швидку окупність вкладених коштів, накопичення капіталу і можливість його вкладення в розширення виробництва

2. Інноваційна діяльність сприяє вирішенню важливої соціальної проблеми зайнятості, тобто створення нових робочих місць, що в свою чергу забезпечує гарантовану та вчасно виплачену заробітну плату.

3. В розвитку інноваційної діяльності зацікавлені споживачі, так як вони отримують продукцію, товари та послуги з новими показниками високої якості.

4. Одним з «переможців» розвитку іноваційної сфери підприємств є держава: зростають макроекономіцчні показники, зростає ефективний попит, зміцнюється позиція на міжнародній арені. Розгортання інноваційної діяльності це також і приплив до держави іноземного капіталу у вигляді прямих інвестицій, тому що встановлення державою пріоритетів і преференцій щодо інноваційної діяльності збільшує інвестиційну привабливість вітчизняного виробництва.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування сутності та механізму економічного стимулювання інноваційної діяльності.

Реалізація зазначеної мети обумовила розв’язання таких задач:

- наведення та дослідження понятійного апарату, що використовується при вивченні проблем інноваційної діяльності підприємств;

- дослідження інноваційної сфери підприємств, їх функціонування в умовах ринкової економіки;

- відображення реально існуючого стану справ в розрізі інноваційної діяльності через призму її практичного застосування, виявлення слабких місць в ній та приведення можливих рішень їх подолання.

I. Розділ

Сутність та основні поняття інноваційної діяльності потенціалу підприємства та реалізація його проектів

1.1 Законодавче та нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності

Як відомо, однією з головних умов будь-якої економічної діяльності, і інноваційної зокрема,є наявність відповідної законодавчої та нормативно-правової бази, яка в значній мірі напрацьована за роки незалежності.

Вихідні правові передумови державної інноваційної політики закладені в Конституції України. Стаття 54 гарантує громадянамсвободу наукової і технічної, а також інших видів творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав. У цій же статті визначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством. Стаття 116 зобов'язує Кабінет Міністрів України забезпечити проведення інноваційної політики у сфері освіти, науки і культури та з інших напрямків економічної діяльності.

Крім Конституції України норми щодо інноваційної діяльності містяться в багатьох актах різних галузей законодавства. У свою чергу, їх умовно можливо поділити на дві групи.

До першої групи слід віднести акти законодавства, які визначають основи державної політики у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності. Законодавче забезпечення цієї сфери діяльності в Україні започатковано у Законі України «Про наукову та науково-технічну діяльність » визначені основні цілі державної політики в науковій і науково-технічній діяльності, встановлено основні принцими і напрями державного регулювання та управління цією сферою, форми і методи виливу на розвиток науково-технічної.

Основоположними правовими документами, що регулюють інноваційну діяльність є: Закон України «Про інноваційну діяльність» - створює сприятливе законодавче поле для реалізації зростання виробництва та конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробника на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. При цьому суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути: фізичні і юридичні особи України, фізичні і юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність або залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти у реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Об'єкти інноваційної діяльності є: інноваційні программи і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємства; сировинні ресурси,засоби їх видобування і переробки; товарна продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції; організаційно – технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і соціальної сфери.

В Законі України «Про інвестиційну діяльність» інновації вперше трактуються як специфічна форма інвестицій.

Державні пріоритети інноваційної діяльності викладені у Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні».

Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» визначає правові та економічні засади запровадження й функціонування спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків.

Закон України «Про державні цільові програми» визначає засади розроблення, затвердження та виконання державних цільових програм.

До другої групи законодавчих актів слід віднести такі, за якими інновації, науково-технічна та інноваційна діяльність виступають лише як складові процесів функціонування соціально-економічних проблем країни.

Все розмаїття законодавчих актів можна умовно розподілити на:

♦ нормативно-правові акти, які закріплюють екологічні пріоритети, зокрема екологічну безпеку інноваційної діяльності;

♦ законодавчі акти, які регулюють різнобічні внутрішньо-економічні відносини і передбачають здійснення інноваційної діяльності в сферах підприємницької, фінансової, науково-технічної, інформаційної та іншої економічної діяльності;

♦ акти законодавства, які передбачають специфіку здійснення інноваційної діяльності у вільних економічних зонах;

♦ закони, які спрямовані на охорону та захист авторських і суміжних прав;

♦ закони, що регулюють зовнішньоекономічні відносини та іноземне інвестування;

♦ інші акти чинного законодавства, зокрема у сфері стандартизації і сертифікації, ліцензування, обігу цінних паперів, приватизації тощо.

Стимулювання конкуренції, обмеження монополії являються важливими загальноекономічними умовами поширення інновацій. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Подібне спрямування та вплив на інноваційні процеси здійснює Закон України «Про захист прав споживачів».

До кола важливих загальноекономічних передумов інноваційних процесів слід віднести також інформатизацію суспільства, тут діє Закон України «Про національну програму інформатизації».

Підсумовуючи, слід відмітити, що в Україні створена певна законодавча база для здійснення і розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності.

1.2 Науково-технічна діяльність як фундаментальна основа інноваційного розвитку економіки

Наукова сфера відіграє ключову роль у розвитку інноваційної діяльності, специфіка якої потребує спеціального регулювання. Основним законодавчим актом, що регулює науково-технічну діяльність в Україні, є Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності».

Науково-технічна діяльність в економіці держави забезпечується її науково-технічним та інноваційним потенціалом, який сформувався, набув сучасних масштабів і положення внаслідок загальнополітичних та соціально-економічних трансформацій нашого суспільства, пов'язаних з становленням і розвитком нашої країни як самостійної, незалежної держави. Україна успадкувала значний науково-технічний потенціал, який розташований на її території.

Отже, потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Чим цілеспрямованіше і ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються кінцеві і пріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогресе (НТП) в буквальному розумінні означає безперервний вваємообумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

В умовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва, ступень його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому, визначаються прогресивністю використовуваних технологій — способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва.

Вся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого, — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.

В галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП:

1) істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання;

2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних та кольорових металів і сплавів, що став можливим внаслідок появи принципово нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва;

3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими і унікальними властивостями.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації — централізованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручноїпраці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно проходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Основні сучасні тенденцй організаційного прогресу можна звести до такого:

· прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв'язуючих суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції;

· посилення безперервності та гнучкості виробництва;

· розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;

· раціоналізація використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу,, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива;

• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва;

• удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;

• активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищення їх компетентності, діловитості і відповідальності.

1.3 Сутність і необхідність інноваційної діяльності

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг.

Виходячи з названих законодавчих визначень, відмітимо, що поняття інновація більш широке, ніж нова техніка, яке дісталося нам у спадщину від соціалізму, так як останнє застосовується тільки по відношенню до знарядь праці, нових матеріалів, реагентів і ін., які використовувались у виробництві. Поняття ж інновація поширюється на новий продукт чи послуги, спосіб їх виробництва, нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній і інших сферах, будь-яке удосконалення, що забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії.

Інновація є одним із суттєвих елементів розвитку економіки. Інновація потребує використання цілого комплексу науково-технічних та промислових факторів, які треба розглядати з точки зору їх впливу на економіку, політику, культуру та інші сторони життя суспільства Промислова інновація бере свій початок з ідеї, проходячи такі фази, як дослідження, розробка та створення нових зразків продукції, технологій чи послуг.

Таким чином, інновація і, зокрема, науково-технологічна інновація (НТП) являє собою набагато більше, ніж просто винахід чи відкриття.

Інновація - це результат взаємодії між її творцями і споживачами.

Неодмінними властивостями інновації є: науково-технічна новизна, виробнича застосовуваність, комерційна реалізація.

Комерціалізація науково-технічної діяльності полягає в матеріалізації інновацій, винаходів і розробок, запроваджених у нові види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології й організацію виробництва, перетворення їх у джерело прибутку.

Очевидно, що інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, вона завжди розглядається як процес, що забезпечує технічний, економічний або соціальний ефект.