Основні витрати підприємства

Витрати	Сума, грн.
На придбання основних засобів	75 900
На придбання основних матеріалів	413 891,18
На придбання допоміжних матеріалів
На оплату праці та відрахування на соц. заходи
На енерговитрати на технологічні цілі	11496,8
На транспортні витрати

 

У структурі собівартості річної програми:

v змінні витрати складають 452891,18 грн.;

v постійні витрати – 56238,82 грн.;

v виробнича собівартість річної програми – 509130 грн.

Аналіз та оцінка ризиків

При розробці та написанні даного бізнес – плану проаналізована можливість виник­нення кількох критичних ситуацій, які можуть негативно позначитись на роботі підприємства – можливість невдачі або непередбачених витрат (підприємницький ри­зик):

1) Ринковий ризик.

2) Ризик втрати майна.

3) Ризик капітальних вкладів (інфляція).

4) Ризик невиконання зобов'язань.

5) Політичний ризик.

6) Організаційний ризик.

7) Маркетинговий ризик.

Можливі джерела виникнення ризиків:

ü недостатня інформація про попит на даний товар;

ü недостатній аналіз ринку;

ü недооцінка конкурентів;

ü падіння попиту на даний товар.

Дія перерахованих ризиків може бути обмежена:

ü регулярним аналізом ринкової ситуації;

ü розробкою ефективної реклами;

ü аналізом дій конкурентів;

ü суворим контролем руху грошових і інших активів;

ü розпиленням ризиків: страхування, вкладення частини засобів у державні цінні папери.

Даний аналіз ризиків дає можливість зробити висновок про необхідність придбання страхового полісу від втрат майна внаслідок стихійного лиха. Інші ризики будуть компенсовані запроектованими заходами.

Реалізація підприємницького проекту передбачає повсякденне прийняття управлінських рішень, що нерозривно пов’язано з певним рівнем ризику.

За джерелами виникненняризик поділяють на:

ü господарський;

ü пов'язаний з особистістю людини;

ü обумовлений природними чинниками.

Практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити от­римання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення ве­ликих успіхів у бізнесі без ризику є утопією. У всі часи процвітання залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик. Керівник, який уникає ризикових рішень, вважається небезпечним, оскільки спонукає до застою.

З метою мінімізації ризиків підприємцем будуть здійснені наступні заходи:

співпраця з надійними постачальниками і покупцями;

встановлення цін з урахуванням витрат з метою отримання доходу, достатнього для беззбиткової діяльності;

врахування інфляційних процесів;

страхування майна від нещасних випадків;

збільшення витрат на рекламу при потребі.

У процесі здійснення діяльності підприємець буде приймати рішення з використанням своїх знань, досвіду та інтуїції.

2.5 Розробка та оцінка фінансового плану (з використанням алгоритмів розрахунку, файли profit.xls, cash-flow.xls та in_data.xls)

Цей розділ бізнес-плану має узагальнити матеріали всіх минулих частин та подати їх у вартісному виразі.

На основі вищенаведених даних, прогнозуємо, розраховуємо, складаємо, обґрун­товуємо наступні документи:

1) Прогноз обсягів виробництва продукції:

На перший рік виробництва прогнозуємо такий випуск продукції (табл. 2.14): 366

 

Таблиця 2.14. Прогноз обсягів реалізації продукції на 1-й рік

№ п/п	Вид продукції	2011 рік
								Всього
	Піца м’ясна: Щоденний обсяг продажів
	Місячний обсяг продажів
	Піца грибна: Щоденний обсяг продажів
	Місячний обсяг продажів
	Піца сирна: Щоденний обсяг продажів
	Місячний обсяг продажів
Всього: щоденний обсяг продажів
Місячний обсяг продажів

 

2) Розраховуємо точку беззбитковості і будуємо графік.

Точка беззбитковості – мінімальний обсяг реалізації, при якому даний бізнес ску­повує вкладені в нього витрати.

Якщо обсяг реалізації нижче точки беззбитковості, то підприємство несе збитки, якщо вище – отримує прибуток.

Беззбитковий обсяг визначимо за формулою:

БО=С₁/Р-С₂=56238,82 /(4,50-3,16)=41969,27(шт.)

С₁ =56238,82 грн.

С₂=452891,18 /143280=3,16 грн.

Р=4,50 грн.

Побудуємо графік досягнення беззбитковості (рис.2.3)

Рис. 2.3 – Графік визначення точки беззбитковості

Після того, як будуть залучені інвестиції, підприємству необхідно визначити період їх окупності. Для цього розраховуємо грошовий потік — основний показник, що характеризує ефективність здійснених інвестицій, і служать джерелом повернення інвестицій

ГП = П + А, де

ГП — грошовий потік

П — прибуток

А — амортизація

За перший рік реалізації інвестиційного проекту грошовий потік складе 8712081,2+164856=8876937,2 грн.

За другий рік — 8366464,6+151344=8517808,6 грн.

Отже, за два роки грошовий потік становитиме 17394745,8 грн. Тобто інвестиції окупляться менше ніж за два роки.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

Основні напрями вдосконалення інформаційного забезпечення бізнес-планування підприємства

Значні обсяги інформації, яка пов’язана з оперативними розрахунками, пошук і надання менеджерам відповідної інформації для прийняття рішень вимагають необхідності використання засобів обчислювальної техніки та інформаційних технологій. В сучасних умовах успішна реалізація цілей і завдань розвитку підприємства значною мірою залежить від ефективного використання його інформаційних ресурсів. Інформаційні ресурси є основою інформаційного забезпечення діяльності підприємства і визначають його стратегічний успіх. Передумови інформаційної підтримки діяльності підприємства формуються під безпосереднім впливом чинників його зовнішнього та внутрішнього середовища та орієнтують підприємство на збільшення обсягів інформаційних ресурсів, що використовуються для управління. Ефективність використання інформаційних ресурсів підприємства визначає результативність реалізації не тільки його поточних завдань, а й стратегічних цілей розвитку, що потребує принципово нових підходів до інформаційного забезпечення всієї діяльності. Підвищення рівня інформаційної підтримки діяльності підприємства приводить до збільшення оперативності та адекватності процесу прийняття управлінських рішень, зростання показників ефективності діяльності підприємства, стабілізації його фінансового стану. Все це веде до посилення конкурентних позицій підприємства. Інформаційна підтримка діяльності підприємства залежить не тільки від наявності інформаційних ресурсів, а й від можливостей впровадження інформаційних інновацій, впорядкування інформаційних потоків підприємства, від вирішення проблем його ефективної інформаційної взаємодії з суб’єктами ринку.

Надійність — це спроможність системи зберігати в часі в

установлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність системи виконувати потрібні функції в заданих режимах та умовах експлуатації. Надійність інформаційної системи має властивості безвідмовності, ремонтопридатності, а часом і довговічності.

Рівень надійності залежить від таких факторів:

Ø складу та рівня надійності технічних засобів, їх взаємодії та надійної структури;

Ø складу та рівня надійності програмних засобів, їх можливостей і взаємозв’язку в структурі програмного забезпечення інформаційної системи;

Ø раціонального розподілу задач, які розв’язуються системою, між технічними засобами, програмним забезпеченням і персоналом, що обслуговує цю систему;

Ø рівня кваліфікації персоналу, організації робіт і рівня надійності дій персоналу інформаційної системи;

Ø режимів, параметрів та організаційних форм експлуатації комплексу технічних засобів;

Ø ступеня використання різних видів резервування (структурного, інформаційного, часового, алгоритмічного, функціонального);

Ø ступеня використання методів і засобів технічної діагностики; реальних умов функціонування інформаційної системи.

Ефективність інформаційної системи визначається порівнянням одержаних результатів від функціонування цієї системи і затрат усіх видів ресурсів, необхідних для створення, дії та розвитку цієї системи. Ефективність таких систем у грошовому вираженні визначається у вигляді трьох основних показників: річного економічного ефекту; розрахункового коефіцієнта ефективності капітальних затрат, які пішли на розробку і впровадження системи; терміну окупності капітальних затрат, які пішли на розробку та впровадження системи. Ефективність системи об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту, як системи з інтелектуальною спрямованістю, визначається не лише в грошовому вираженні, як зазначено вище. Її ефективність збільшується ще й за рахунок піднесення якості управління, яка може визначатися відповідним коефіцієнтом. Таким чином, завдяки безперервному технологічному процесові та єдиній первинній (фактичній) інформації, що збирається і записується у базу (бази) даних, можна забезпечити вірогідність цих даних, повну ув’язку даних оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку в аналітичному та синтетичному (зведеному) аспектах, який завгодно ступінь деталізації чи групування за станом на певну дату чи за будь-який час. Системна обробка інформації не сумісна з формами, що існують у бухгалтерському обліку при ручній або напівручній обробці інформації. Ці форми не можна заповнювати машинним способом: вони дуже складні. Крім того, в них є ряд показників, які багаторазово повторюються, тощо.
Удосконалення форм і методів контролю та аналізу.

Маючи єдину базу даних, що включає нормативну і планову, довідкову, договірну та іншу умовно-постійну інформацію, а також фактичні показники (які збираються у ритмі виробництва) і встановлений єдиний крок для інформаційних сукупностей у плануванні й обліку, можна автоматично та оперативно порівнювати планові (часом і зведені нормативні) дані з фактичними в різних аспектах і отримувати відхилення (кількісні та вартісні) з відносними величинами цих відхилень. Інформація про відхилення потім використовується користувачами різних рівнів. Виконуються й інші обчислення та порівняння. Слід зазначити, що записи (позиції), в яких планові та фактичні показники збігаються за тією чи іншою ознакою, як правило, користувачам (особливо керівникам вищого рівня) можуть не видаватися.

Такий метод автоматичного контролю та економічного аналізу дозволяє не лише звільнити персонал управління від ручного виконання технічних операцій, а й підняти управління на вищий ступінь, прискорити вироблення й прийняття оптимальних рішень тощо. У цих умовах є можливість робити пофакторний аналіз і таким чином встановлювати фактори, що впливають на виконання тих чи інших процесів і операцій. При розрахунках показників для оперативного й поточного аналізу використовуються також не лише традиційні прийоми та засоби економічного аналізу (абсолютні, відносні та середні величини; методи порівняння, групування й ланцюгові підстановки; балансовий, індексний та інші методи), а й математичні методи (графічні методи, кореляційний і регресивний аналіз, лінійне і динамічне програмування, матричні методи, методи імітації і т.ін.). Організація економічного аналізу таким чином значно скорочує час не лише для відбору необхідних для цієї мети даних і оперативного проведення аналізу, а й для прийняття управлінських рішень. При цьому оброблена інформація про відхилення буде тією, що слугуватиме при організації управління за методом відхилень.

Удосконалення методів складання зведеної звітності. Система автоматизованого збирання й обробки, а також зберігання інформації в базі (базах) даних істотно впливає на методи складання встановленої зведеної звітності. Існуючі типові форми бухгалтерської, статистичної та іншої звітності абсолютно не пристосовані для машинного заповнення; в них включається багато дублюючих, постійних і похідних показників. Тому ці форми слід замінити іншими, придатнішими для машинного заповнення, а також значно спрощенішими. При цьому слід виходити з того, що складання звітності має відбуватися автоматично не лише на підприємствах, а й на всіх зовнішніх (вищих за субординацією, територіальних) рівнях.

Таким чином, в умовах ринкових відносин при функціонуванні системи автоматизованого збирання та обробки інформації, в рамках якої діє система об’єктивного інформаційного забезпечення менеджменту, є можливість значно підвищити якість і оперативність вироблення й прийняття управлінських рішень, а також:

Ø застосувати нові методи управління (управління за відхиленнями), що спрямовані на його спрощення і підвищення якості керівництва;
спрощувати організаційні структури об’єктів управління за рахунок ліквідації проміжних ланок, наприклад, цехової структури на промислових підприємствах;

Ø забезпечувати в ритмі виробництва менеджерів і фахівців різних рівнів через екрани їхніх персональних ЕОМ (або на інших носіях) об’єктивно необхідною інформацією (методом автоматичного чи автоматизованого інформування), відповідно з їхніми повноваженнями, функціональними обов’язками та посадовими правами й мірою відповідальності;

Ø використовувати релевантну вихідну (результатну) інформацію для аналізу, вироблення і прийняття управлінських рішень.

При цьому, у вихідних формах результатної інформації вже є елементарний аналіз даних (абсолютні і відносні величини — відхилення, середні, порівняння, групування, застосування балансового методу та індексного аналізу тощо), які необхідні для вироблення та прийняття конкретних управлінських рішень; звільняти менеджерів і фахівців різних рівнів від рутинної праці зі збирання, зберігання й обробки даних та їх елементарного аналізу й надати змогу їм зосередитися на творчій праці та контролі за виконанням прийнятих управлінських рішень.

При проведенні широкої інформатизації в організаціях насамперед

потрібно зосереджуватися на наступних заходах:

Ø постійне вивчення та формування сфери застосування інформаційних продуктів та послуг;

Ø орієнтація основних видів діяльності на застосування передових технологій, що грунтується на впровадженні інформаційних систем;

Ø підготовка, введення, корегування правових та господарських норм, які забезпечують функціонування інформації, як товару з врахуванням загальноприйнятих правил у світі;

Ø формування та введення базових стандартів, які регламентують форму представлення, способи обробки та пересилання даних інформації (протоколи обміну, інтерфейси, тощо) з врахуванням міжнародних стандартів аналогічного призначення;

Ø забезпечення достатнього рівня комп’ютерної грамотності та інформаційної культури, як серед персоналу, так і заохочення до цього потенційних користувачів;

Ø перебудова навчального процесу та розвиток мережі перепідготовки кадрів з можливим залученням зовнішніх навчальних центрів;

Ø створення основних компонентів інфраструктури інформатизації організації;

Ø орієнтація потреб всіх сфер соціально-економічного розвитку організації на використання інформаційних технологій;

Ø досягнення достатньої повної взаємодії із національною інформаційною інфраструктурою, а також вихід в глобальну комп’ютерну мережу для користування нагромадженими базами даних і знань;

Ø здійснення масштабного застосування інтегрованих систем обробки інформації;

Ø постійне відслідковування зростаючих можливостей використання систем масового інформаційного обслуговування, зокрема через INTERNET;

Ø створення конкурентноспроможного виробництва інтелектуалізованих продуктів та інформаційних послуг;

Ø підтримка фундаментальних досліджень в перспективних галузевих напрямках з орієнтацією на використання найновіших досягнень в галузі інформаційних технологій.

Отже, стратегія впровадження інформаційних технологій в жодному разі не повинна бути випадково організована, а опиратися на чітку довготермінову стратегію.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Розглянувши роль та значення бізнес – плану в розвитку та діяльності підприємства можна зробити висновок, що на сьогоднішній день в умовах розвитку конкурентного середовища бізнес – план є важливим елементом діяльності будь –якого підприємства. Насамперед слід зазначити, що бізнес–план – це поширений у ринковій економіці інструмент, основа конкретної маркетингової, фінансової, матеріально–технічної, кадрової політики ведення власного бізнесу. Бізнес – план дозволяє показати вигідність запропонованого проекту та залучити можливих контрагентів потенційних фінансових партнерів. Він може переконати інвесторів у тому, що ви знайшли привабливі можливості розвитку виробництва, які дозволяють ефективно запроваджувати намічене, та показує, що підприємство має ефективну, реалістичну та послідовну програму здійснення мети та завдань проекту. Інвестор вкладе кошти тільки у той проект, який достатньою мірою гарантує йому отримання максимального прибутку. Бізнес–план, описуючи всі основні аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізуючи проблеми, з якими вона може зіткнутися, та визначаючи способи вирішення цих проблем, повинен відповісти на запитання: «Чи варто вкладати кошти у цей проект та чи принесе він прибуток, який покриє всі витрати?» Запорукою успішної діяльності підприємства є правильний вибір стратегії маркетингу який відбувається на основі поточних і прогнозних даних, які можна одержати в результаті проведення маркетингових досліджень. Бізнес–план включає оцінку ефективності підприємницької діяльності шляхом співставлення розміру затрат на виробництво продукції результатами її реалізації.

За основу було взято виробництво піци. Показані розрахунки доводять, що новостворене підприємство буде приносити прибуток, а його виготовлена продукція є конкурентноздатною на даному регіональному ринку.

Позитивним є ще й те, що наше підприємство має досить широкий асортимент випуску продукції, воно виробляє три види піци: з м’ясом, з сиром та грибами. Слід звернути увагу на те, що ціна на нашу продукцію може бути встановлена значно нижча ніж на ринку. Це свідчить про те, що на нашому підприємстві виробнича собівартість на випуск одиниці аналогічної продукції нижча, а отже і процес організації виробництва, управління підприємством, рентабельність вища також. Смакові якості нашої піци значно перевищують смакові якості піци конкурентів. Це пов’язане з тим, що наша продукція виготовляється з найкращих продуктів довірених і здобутих визнання виробників; використовується новітня технологія по виробництву піци, а також залучений фахівець, який працював в аналогічній піцерії в Італії.

Піцерія «Піца +» є конкурентноспроможним, тому що ціна продукції значно нижча, ніж у конкурентів, приблизно в два рази, що дає змогу завоювати більше коло потенційних споживачів даного продукту. Щодо рентабельності виробництва продукції, то вона становить 23,15%, а це є досить позитивною рисою для нашого приватного підприємства.

Тому всі попередні дані свідчать про те, що наше підприємство зможе швидко стати на ноги, тим самим виправдовуючи своє створення.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можна сказати, бізнес–план є певною моделлю діяльності підприємства, яка використовує всі досягнення традиційного планування у розрізі ринкової економіки, бізнесу, конкурентної боротьби, діяльності маркетингових служб, комерційного ризику досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісного обслуговування споживача.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1)Бізнес-план / Під ред. Р. Р. Маніловського. — М.: Фінанси і статистика, 1994.

2)Васильченко Г.В,Кулик Т.П,Пасічник О.В «Технологія розробки бізнес-плану»:Конспект лекцій.-Івано-Франківськ:Факел, 2003.-57с.

3)Липсиц И.В. Бізнес-план - основа успіху. Видавництво 2-е, перераб. і доповнене.- М.: "Справа ЛТД", 1995.- 112 з.

4)Манів З.О,Луцький І.М,Економіка підприємства:Навчальний посібник.-К.:Знання,2004.-580с

5)Маркова Я.Д., Кравченко Н.А. Бізнес-планування. — Новосибірськ: АЧ, 1994.

6)Методичний посібник з розробки бізнес-плану інвестиційного проекту. — Ростов-на-Дону: Ростовський регіональний інформаційно-консалтинговий центр «Інфо-консульт», 1996.

7)Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т / В.Є. Москалюк (заг.ред.). — К.: КНЕУ, 2005. — 384с.

8)Планування і контроль на підприємстві: Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України), Данилюк М., Лесюк О., Бойчук Р., Гречаник Б.

9)Покропившій С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування. — До: КНЕУ, 1999.

10)Положения про типовий бізнес-план: Затв. наказом Фонду державного майна України від 26.05.94. №301//Підприємництво і ринок України. — 1994. — №11