Глосарій (Термінологічний словник)

АГРЕСИВНІСТЬ (вiд лат. aggredior - нападаю) - емоцiйний стан i pиса хаpактеpу людини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями - гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально).

АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto - пристосовую) - зміна параметрів чутливості аналізаторів, пристосування їх до подразників (наприклад, око адаптується при сприйманні віддаленого об'єкта завдяки механізмам акомодації та конвергенції). Соціально-психологічна А. особистості в групі чи колективі забезпечується завдяки функціонуванню певної системи механізмів (рефлексії, емпатії, прийому соціального зворотного зв'язку тощо).

АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - процес і результат активного пристосування індивіда, шара, групи до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються або що вже змінилися. У А.с. виділяють дві форми: а) активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен освоїти); б) пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни. Показниками успішної А.с. виступає високий соціальний статус індивіда (шара, групи) в даному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем загалом і його найбільш важливими елементами (зокрема, задоволення роботою, її умовами і змістом, винагородою, організацією). Показниками низької А.с. є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище (текучість кадрів, міграція, розлучення), аномія і поведінка, що відхиляється. Успішність А.с. залежить від характеристики середовища і суб'єкта.

АДЕКВАТНІСТЬ (вiд лат. adaegguatus - пpиpiвняний, piвний, вiдповiдний) - означає вiдповiднiсть людських вiдчуттiв, уявлень, думок пiзнаваному об'єкту.

АКСЕЛЕРАЦІЯ (вiд лат. acceleratio - пpискоpення) - пpискоpений iндивiдуальний pозвиток людини (найбільш відчувається в дитячi i юнацькi pоки).

АКТИВАЦІЯ (вiд лат. activus - дiяльний) - нейpофiзiологiчний i психiчний пpоцеси пiдсилення активностi оpганiзму.

АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА (вiд лат. activus - дiяльний) - свідома, цілеспрямована діяльність людини, орієнтована як на перетворення об'єктивних соціальних умов, так і на формування соціальних якостей власної особистості (активної життєвої позиції).

АНТИСУСПІЛЬНІ ЯВИЩА - явища соціального життя, які находяться у протиріччі із загальноприйнятими нормами моралі і гуманізму.

ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ - у широкому розумінні - поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається педагог при організації і здійсненні виховного процесу. У вузькому розумінні термін В. використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини, який потребує відповідної уваги і зусиль вихователя для його подолання.

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (в соціальній роботі) - взаємообмін емоціями, динамічна взаємодія; корективний, поведінковий зв'язок, що встановлюється соціальним працівником з клієнтом. Для створення робочої атмосфери при наданні допомоги соціальний працівник повинен дотримуватися певних етичних норм, включаючи конфіденційність, неупередженість по відношенню до клієнту, застосовувати індивідуальний підхід, надавати клієнту можливість самому визначати свої дії, цілеспрямовано виражати свої почуття.

ВЗАЄМОДІЯ СОЦІАЛЬНА - взаємний вплив різних сфер, явищ і процесів, осіб або спільностей, який здійснюється за допомогою соціальної діяльності. Розрізнюють взаємодію зовнішню (між відособленими об'єктами) і внутрішню (всередині окремого об'єкта між його елементами). Якщо соціальну роботу розглядати як систему, то взаємодія між її складовими елементами (суб'єктом, об'єктом тощо) буде внутрішньою, а її взаємодія з іншими системами (економічною, політичною тощо) зовнішньою.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - сила, з якою змiна одного фактоpу впливає на iншi фактоpи.

ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ - спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються.

ГРУПА - сукупність людей, об'єднаних будь-якою загальною ознакою: просторовим і тимчасовим буттям, діяльністю, економічними, демографічними, етнографічними і іншими характеристиками.

ГРУПА ВЕЛИКА - група з великим числом членів, яка, на відміну від групи малої, характеризується різними типами зв'язків і яка не передбачає обов'язкових особистих контактів. Її основні типи: а) умовні, статистичні; б) групи, що утворюються деякими поведінковими ознаками (аудиторія, публіка); в) класові, національні та ін.; г) територіальні (місто, держава).

ГРУПА МАЛА (контактна) - група людей, що мають безпосередні контакти. Звичайно, застосовують два критерії виділення Г.м.: а) кількість членів від 2 до 50 (іноді і більш); б) тривалість контактів між членами групи не менш 6 місяців. Г.м. досить багато. Це колективи бригад, невеликих дільниць, малих підприємств, постійні і тимчасові учбові колективи, невеликі військові підрозділи, сім'я, групи однолітків, друзів, сусідські групи тощо. Практично кожна людина входить в ту або іншу Г.м. Враховуючи приналежність клієнта до певної групи і особливості цієї групи (вік, освіта, професії, інтереси тощо.), соціальний працівник може швидше і ефективніше вирішувати їх проблеми.

ГРУПА СОЦІАЛЬНА - стійка група людей, що займає певне місце і що грає властиву їй роль в суспільному виробництві. Це класи, інтелігенція, службовці, люди розумового і фізичного труда, населення міста і села. Відмінності між Г.с. мають місце передусім в області економіки, політики, утворення, прибутків, умов життя. Критеріями ж виділення несоціальних, суспільних груп (демографічних - молодь, жінки, пенсіонери та ін.) і спільностей (націй, народності й тощо.) є відмінності статеві, вікові, расові, етнічні та ін. Не будучи в суворому значенні слова відмінностями соціальними, ці природні відмінності в класових товариствах набувають характеру соціальних відмінностей (наприклад, положення в суспільстві чоловіків і жінок тощо.).

ГРУПИ РИЗИКУ - особи (контингент), що мають підвищений ризик у відношенні СНІДу: повії, гомосексуалісти, наркомани, венеричні хворі тощо.

ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ - цiлiсна, piвнодiюча, яка складається з дiалектичної суми iндивiдуальних свідомості й членiв певної соцiальної гpупи.

ГРУПОВЕ МИСЛЕННЯ - тенденцiя окpемих осiб нехтувати своєю точкою зоpу на ту чи iншу пpоблему для збеpеження одностайностi (гаpмонiї) поглядiв членiв гpупи.

ДИСОЦІАЦІЯ ОСОБИ (від лат. dessociatio - роз'єднання) - розлад між ідеями, прагненнями і діями індивіда. Д.о. спостерігається у хворих на істерію та деякі інші нервово-психічні хвороби.

ДИСТАНЦІЯ СОЦІАЛЬНА (лат. distantia - відстань) - ступінь близькості або відчуження класів, соціальних груп та осіб за їх положенням у суспільстві.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - розподіл суспільства на групи людей, в тій або іншій мірі соціально відмінних один від одного. Одна з основних тенденцій функціонування соціальної структури сучасного суспільства. Поєднується з інтеграційним процесом (див. Інтеграція соціальна) як протилежною тенденцією. Степінь Д.с. в суспільстві впливає на взаємовідносини різних соціальних шарів і груп, стабільність у суспільстві, визначає гостроту соціальних проблем, актуальність соціального захисту населення.

ІНФАНТИЛІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ - відставання соціального дорослішання молоді від біологічного. Свідчить про порушення механізму соціалізованого включення молодого покоління в життя дорослих, яке передбачає прийняття ним на себе нових обов'язків. І.с. полягає в небажанні певної частини молоді, що досягла віку, що дозволяє виконувати соціокультурні функції (що вважаються функціями дорослих), здійснити якісний перехід і залучитися до трудової і суспільно-політичної діяльності, створити сім'ю тощо. Утруднює розв'язання соціальних проблем, в тому числі проблем соціальної роботи.

ІНФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які формуються і відтворюються в суспільстві різними суб'єктами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відносин і відносин між людиною, суспільством і природою. Складовою частиною її є соціологічна інформація, що отримується методами соціології і інтерпретується в рамках соціологічної науки. І.с. особливо важлива в реалізації задач соціальної роботи.

ЛЮДСЬКИЙ ЧИННИК - сукупність властивостей працівника як соціальної категорії (кваліфікація, мотиви поведінки, інтереси, свідомість, культура та ін.). Термін вживається при співставленні з технічними, економічними чинниками виробництва в зв'язку з вказівкою на необхідність обліку специфіки Л.ф., шляхів використання тощо. Л.ф. повинен мати визначальне значення в роботі соціальних служб як з окремими клієнтами, так і з різними групами і верствами населення.

МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ - сукупність малих груп, контактних колективів і організацій, в які включається особистість в процесі соціального спілкування і діяльності. Знання М.с. клієнта - найважливіший чинник успішної соціальної діяльності.

НОРМИ СОЦІАЛЬНІ - засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. Виробляються у всіх сферах суспільної практики і у всіх видах суспільних відносин. Складаються як норми-правила і норми-очікування, що зумовлюють форму, мотивацію, спрямованість, оцінку поведінки членів групи і визначальні форми і відхилення, що допускаються в їх (членів групи) взаємодіях і виявах. орієнтир для оцінки (правової і моральної) девіантної (поведінки, що відхиляється від прийнятих в суспільстві норм) поведінки людей. Це звички, манери, етикет, звичаї, традиції, обряди, церемоніали, ритуали, закони (звичайне право, юридичні закони), мода (смаки) і захоплення, цінності, ціннісні орієнтації, вірування, знання і міфи, честь.

ОБ'ЄКТ і СУБ'ЄКТ (в соціології) (лат. objectum - предмет і subjectum - підмет). О. соціологічного дослідження є певна соціальна реальність, яка підлягає дослідженню згідно цілей дослідження і предмету аналізу, які сформульовані в його програмі; С. виступає дослідник або дослідницький колектив.

ОСОБИСТІСТЬ - 1) стійка система соціально значущих меж, які характеризують індивіда як члена суспільства, спільності, групи, 2) індивідуальний носій цих меж як вільний і відповідальний суб'єкт свідомої вольової діяльності. Соціологічний аналіз О. передбачає виділення в ній соціально-типових, необхідних для виконання суспільних функцій, характерологічних, етичних якостей, знань і умінь, ціннісних орієнтації і соціальних установок, переважаючих мотивів діяльності.

ОСОБИСТІСТЬ АНТИСОЦІАЛЬНА - безвідповідальна людина, що заподіює своєю діяльністю збиток іншим, нездібний відчувати свою провину, часто конфліктує з навколишніми загальносуспільними інститутами, схильна звинувачувати інших і не витягувати уроків з помилок тощо. Така модель поведінки вказує на недостатню соціалізацію і є одним з особистісних розладів, що найчастіше зустрічаються

САМОКОНТРОЛЬ - у психології один з проявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам.

САМООЦІНКА - судження людини пpо мipу наявностi у неї тих чи iнших якостей, властивостей у спiввiдношеннi їх з певним еталоном, зpазком. С. - прояв оцiнювального ставлення людини до себе.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ - здатнiсть людини кеpувати собою на основi спpиймання й усвiдомлення актiв своєї поведiнки та власних психiчних пpоцесiв.

СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ - навколишні люди (шари, групи) суспільні, матеріальні і духовні умови його існування, формування і діяльності. С.с. в широкому значенні (макросередовище) охоплює суспільно-політичну систему загалом (суспільний розподіл праці, спосіб виробництва, сукупність суспільних відносин і інститутів, суспільну свідомість, культуру даного суспільства). С.с. у вузькому значенні (мікросередовище) як елемент загалом, включає безпосереднє оточення людини (сім'ю, трудовий колектив і різні групи). С.с. здійснює вирішальний вплив на формування і розвиток особистості (групи, шара), перетворюючись під впливом людей.

ФАКТОР (від лат. facio - роблю) - умова, рушійна сила, причина якогось явища, процесу