Обґрунтуйте, чому державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші ніж грошова емісія. 1 страница

ля фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і неінфляційні джерела. Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит. Емісійний банк не зобов’язаний фінансувати уряд, таким чином ставиться заслін інфляційному вибуху, який би мав місце у випадку, якби гроші друкувались на замовлення уряду.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. 1.при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. 2. якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

138. Поясність відмінності між активним і пасивним бюджетним дефіцитом.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний — підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит пов'язаний із нестачею бюджетних ресурсів для фінансування капітальних видатків (інвестицій). Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Теоретичні засади дефіцитного фінансування інвестицій базуються на кейнсіанстві, зокрема на його постулатах "бюджетного мультиплікатора". Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням дефіцитних коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.

139. Поясніть відмінності між поняттями “дефіцит бюджету” і “касовий дефіцит бюджету”.

Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують доходи.

Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей. Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Причини виникнення дефіциту: — спад виробництва; — зниження ефективності функціонування окремих галузей; — несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; — великі воєнні витрати; — інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни. Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконані бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом — нестача коштів бюджету в результаті незбігу термінів надходження доходів і здійснення видатків.

140. Сутність та необхідність застосування секвестру бюджету. До яких статей Державного бюджету України застосовується секвестр?

Секвестр бюджету - це результат перегляду бюджетних статей у бік скорочення видаткової частини внаслідок оперативно виявленого невиконання плану по прибутковій частині. Необхідність секвестру видатків пов'язана, з одного боку, із невиконанням планів мобілізації доходів та суттєвим скороченням надходжень дохідних джерел бюджету, а з іншого — перевищенням граничного рівня дефіциту

Особливістю секвестру є те, що пропорційному скорочення піддаються не всі витратні статті, а тільки незахищені. Захищені статті витрат - це ті витрати, які апріорі необхідні для здійснення компанією своєї діяльності та виконання договірних зобов'язань, тобто тих платежів, які обов'язкові незалежно від рівня активності діяльності компанії. Так, до захищених витрат можна віднести оплату податків, зборів, мита та інших обов'язкових платежів, орендну плату, оплату послуг телефонного, стільникового зв'язків, послуг каналів зв'язку, оплату охоронних послуг і т. д. Необхідно здійснити сортування бюджетних статей, враховуючи штрафні санкції договірних зобов'язань, критичність отримання послуг або ресурсів від постачальника, максимально можливі відстрочки щодо здійснення оплати. Тобто спочатку слід скоротити витрати за незахищеними статтями бюджету, далі по захищених статтях нижчого рівня ієрархії і т. д.

Особливо зауважу, що секвестр не панацея для вирішення всіх проблем, що виникли або касових розривів у компанії і, зрозуміло, він є далеко не найбільш оптимальним інструментом фінансового управління. Замість нього можна застосувати пошук додаткових джерел покриття дефіциту за рахунок залучення короткострокових кредитів, продажу частини активів, оптимізації роботи з дебіторсько-кредиторською заборгованістю і т. д. Завдання пошуку альтернативних джерел покриття дефіциту бюджету покладається, перш за все, на бюджетний комітет.

141. У якому випадку вводиться секвестр бюджету? В чому його сутність і мета? Захищені статті Державного бюджету України Секвестр бюджету - це результат перегляду бюджетних статей у бік скорочення видаткової частини внаслідок оперативно виявленого невиконання плану по прибутковій частині.Необхідність секвестру видатків пов'язана, з одного боку, із невиконанням планів мобілізації доходів та суттєвим скороченням надходжень дохідних джерел бюджету, а з іншого — перевищенням граничного рівня дефіциту. Секвестр бюджету полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків за всіма статтями бюджету протягом часу, який залишився до закінчення поточного бюджетного року. Не підлягають секвестру захищені статті бюджету, перелік яких в Україні затверджує Верховна Рада України у законі про Державний бюджет України на поточний бюджетний рік. перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України за економічною структурою видатків: - оплата праці працівників бюджетних установ; - нарахування на заробітну плату; - придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; - забезпечення продуктами харчування; - оплата комунальних послуг та енергоносіїв; - обслуговування державного боргу;

поточні трансферти населенню; - поточні трансферти місцевим бюджетам.

142. Державний кредит: сутність, необхідність і роль у формуванні фінансових ресурсів держави. Відмінності між державним і банківським кредитом?

Державний кредит — важлива складова державних фінансів. Призначення державного кредиту полягає у забезпеченні держави грошовими коштами, необхідними їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.

Державний кредит(ДК) - сукупність економічних відносин, що виникають між державою(як кредитором так і позичальником) і фізичною, юридичною особами, урядами інших країн, міжнародними фінансово-кредитними установами та організаціями щодо залучення та використання тимчасово вільних кредитних ресурсів. ДК за джерелами формування ресурсів:внутрішній та зовнішній кредити, що призводить до формування внутрішнього та зовнішнього державного боргу між ДК та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності. Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності.Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисоюбанківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвиткусоціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашеннякредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.Коли ж мова йде проДК, то отримані черездержавну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси.Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетногодефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

143. Сутність державного кредиту як фінансової категорії. Що спільного і в чому відмінності між державним і банківським кредитом? Державний кредит(ДК) - сукупність економічних відносин, що виникають між державою(як кредитором так і позичальником) і фізичною, юридичною особами, урядами інших країн, міжнародними фінансово-кредитними установами та організаціями щодо залучення та використання тимчасово вільних кредитних ресурсів. ДК може мати дві форми: ощадна справа і державні позики. Ощадна справа належить доДК, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Державні позики є основною формоюДК. Як економічна категорія ДК поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. ДК як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну. Через розподільну функцію ДК забезпечується формування централізованих грошових фондів держави абоїх використання на принципах строковості, платності і повернення. Сутність регулювальної функції ДК виявляється у вступі в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Контрольна функція ДК охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки передбачає повернення і відшкодування отриманих коштів;здійснюється не тільки фінансовими структурами, а й кредитними установами. Разом з тим між ДК та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності. Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності.Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисоюбанківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвиткусоціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашеннякредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.Коли ж мова йде проДК, то отримані черездержавну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси.Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетногодефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

144. Державний кредит: сутність, форми, причини існування.

Формами кредиту є чисто кредитна фінансова операція – позика, а також купівля-продаж у борг або на виплату як протилежність розрахункам без відстрочки платежу. Предметом (об’єктом) державного кредиту є, як правило, грошові кошти, рідше - матеріальні цінності. Державний кредит обслуговує, загальнодержавні, національні інтереси незалежно від того, виступає держава в ролі боржника чи кредитора. Держава як юридична особа може вести по суті безстрокові кредитні операції, оскільки час кредитної дієздатності держави практично необмежений.

Таким чином, необхідність державного кредиту зумовлена тим, що держава в своїй діяльності здебільшого виходить за межі фіскальних можливостей, забезпечуваних податками. Подолати бар’єр між наявними коштами і додатково необхідною потребою в них дає можливість державний кредит, за допомогою якого грошові кошти, запозичені на ринку позичкових капіталів, задіюються державою, розширюючи тим самим її фінансові ресурси.

Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату процентів і виграшів за державними позиками.

Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

145. Поясніть, у чому полягає необхідність і роль державного кредиту у формуванні фінансових ресурсів держави?

Державний кредит - складова фінансової системи держави.

Економічний зміст і юридична природа державного кредиту водночас передбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його доходну частину, та разом з тим ці кошти не дають нових прибутків і повинні погашатися. Власне характерні ознаки добровільності, терміновості, платності і повороткості відмежовують кошти, акумульовані шляхом державного кредиту, від доходів держави.

Державний кредит представляє відносини вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства. У сферу держкредитних відносин підпадає тільки частина доходів і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій.

Формування додаткових фінансових ресурсів держави за рахунок вільних коштів - це одна сторона державних кредитних відносин. Другою стороною виступають фінансові зв'язки, обумовлені зворотністю і оплатністю коштів, додатково мобілізованих державою. Виплата доходів кредиторам забезпечується за рахунок бюджетних надходжень. При цьому інтереси платників податків не збігається з інтересами власників державних цінних паперів.

Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни в порівнянні з монетарними прийомами (наприклад, емісією грошей) балансування доходів і витрат уряду. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей у обігу.

Можливість існування державного кредиту випливає з особливостей формування і часу використання доходів одержуваних фізичними і юридичними особами. В населення постійно утворяться тимчасово вільні кошти, насамперед у зв'язку з нерівномірним одержанням доходів, виплатою гонорарів, премій, відпускних, одержання спадщини і т.д. Аналогічні тенденції мають місце й у русі коштів підприємств і організацій. Великі тимчасові коливання в одержанні виторгу від реалізації продукції і послуг можуть мати місце в зв'язку з тривалістю виробничого циклу чи сезонністю виробництва. Тимчасово вільні фінансові ресурси в юридичних осіб можуть утворюватися у видгляді нерівномірності здійснення великих капітальних вкладень у виробництво і соціальну сферу. Тимчасово вільними можуть бути резервні фонди підприємств.

З ростом ефективності суспільного виробництва збільшуються і можливості залучення коштів підприємств і організацій у сферу державного кредиту.

146. Функції державного кредиту. Яким чином державний кредит впливає на стан грошового обігу, рівень банківської процентної ставки, виробництво і зайнятість населення?

Як фінансова категорія державний кредит виконує дві функції фінансів — розподільну і контрольну.

За допомогою розподільної функції державного кредиту забезпечується формування коштів єдиного централізованого фонду держави — бюджету, а інколи (рідко) і державних цільових фондів. Як позичальник, держава акумулює додаткові кошти для фінансування своїх витрат. Окрім цього, розподільна функція державного кредиту дає можливість більш рівномірно розподілити у часі і між поколіннями податковий тягар. Цей ефект особливо посилюється у випадку фінансування за рахунок запозичених коштів витрат капітального характеру, що мають загальносуспільне призначення.

Контрольна функція державного кредиту органічно поєднується із контрольною функцією фінансів, однак має свої специфічні риси, породжені особливостями цієї категорії та її внутрішньою сутністю. Вона забезпечує контроль у процесі залучення державних позик і розміщення позикових коштів, дає можливість контролювати напрями та цільове використання позик, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків, проводити моніторинг і забезпечувати платоспроможність та ліквідність держави.

Окрім розподільної та контрольної функцій, державному кредиту притаманна регулююча функція. Держава, свідомо використовуючи державний кредит як інструмент регулювання економіки, може проводити певну фінансову політику. Розміри державного кредиту, його форми, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: на стан грошового обігу, рівень банківської процентної ставки, виробництво і зайнятість населення.

Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики серед різних груп інвесторів. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит. Тоді, якщо за рахунок кредиту профінансовані виробничі витрати, наприклад інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу. У випадку фінансування витрат на виплату заробітної плати, наприклад учителям, лікарям, кількість готівкової грошової маси в обігу залишиться незмінною, хоча можлива зміна структури платоспроможного попиту.

Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні кошти з боку держави, тим вищим буде, за інших рівних умов, рівень позичкового процента, тим дорожчим буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва, водночас вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних цінних паперів.

Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість. У промислово розвинутих країнах поширена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях, де має місце спад, через гарантування державою погашення кредитів, наданих банками відповідно до державних програм. Підтримка малого бізнесу передбачає, що держава бере на себе погашення заборгованості банкам за кредитами, наданими малим підприємствам у випадку їх банкротства. У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які за низькими ставками страхують ризик неплатежу експортерам національних товарів. Цим заохочується освоєння нових ринків збуту національної продукції. Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зайнятості мають кредити, що надаються державою за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів. З їх допомогою забезпечується прискорений розвиток відповідних регіонів або необхідних напрямів економіки на тій чи іншій території.

147. За якими ознаками класифікують державні позики? Розкрийте їх зміст.

За правовим оформленням: 1державні позики, що надаються на підставі угод. Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн, а також кредити від міжнародних організацій; 2 державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

За місцем розміщення: 1. внутрішні (облігації, казначейські зобов'язання), що розміщуються в певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті.; 2 зовнішні (облігації), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів.

Залежно від статусу позичальника (емітента) 1 державні, що випускаються центральними органами управління (в Україні Мін.фін.). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет; 2 місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у місцеві бюджети.

Залежно від термінів погашення 1 короткострокові (поточні, як правило, до 1 року), середньостро кові (від 1 до 5 років) і довгострокові позики (понад 5 років).

За видами дохідності 1 відсоткові, коли виплата доходу за державними позиками здійснюється у вигляді позикового відсотка.2. безвідсоткові (дисконтні), які характерні тим, що державні цінні папери реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю; 3 виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованих відсотків, а виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів.

За характером обігу цінних паперів 1 ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів; 2 неринкові, які мають обмеження щодо купівлі і продажу, або не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

За формою випуску 1готівкові (супроводжуються емісією державних цінних паперів) 2. безготівкові позики (шляхом записів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики: 1 ординарні (погашення може проходити одночасно для всіх випущених позик); 2 серійні (погашення здійснюється деякими частинами через певні проміжки часу); 3 з достроковим погашенням (до дострокового погашення державних позик держава може вдатися лише за наявності коштів).

За видами забезпеченості:1 заставні (забезпечуються державним майном чи конкретними доходами) 2. беззаставні (не мають конкретного матеріального забезпечення, а їх надійність визначається авторитетом держави)

148. Класифікація державних позик. За допомогою яких цінних паперів здійснюється оформлення державних позик?

державні позики, прийнято класифікувати за певними ознаками.

За правовим оформленням: 1державні позики, що надаються на підставі угод. 2 державні позики, забезпечені випуском цінних паперів

За місцем розміщення: 1. внутрішні.; 2 зовнішні (облігації)

Залежно від статусу позичальника (емітента) 1 державні,; 2 місцеві,.

За видами дохідності 1 відсоткові,.2. безвідсоткові (дисконтні); 3. виграшні

За характером обігу цінних паперів 1 ринкові,; 2 неринкові

За способом погашення позики: 1 ординарні; 2 серійні; 3 з достроковим погашенням

За видами забезпеченості:1 заставні 2. беззаставні

149. Які причини функціонування державного кредиту? Які існують джерела погашення державних позик?

Державний кредит безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття.

Джерелами погашення державних позик можуть бути:

— доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

— додаткові надходження від податків;

— економія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Найбільш реальним джерелом є доходи, отримані від інвестування позичених коштів. Вони найповніше відображають сутність і принципи кредиту та забезпечують фінансову стабільність. Надходження від збільшення податків чи економія від зменшення видатків також реальні джерела, однак тут є певні обмеження. Якщо збільшення податкових надходжень досягається за рахунок розширення податкової бази внаслідок використання позик, то це цілком прийнятно. Емісія грошей є фіктивним джерелом погашення боргу, оскільки вона веде до інфляції, яка знецінить повернені державою кредиторам кошти. Погашення старих боргів за рахунок випуску нових позик веде до зростання державного боргу. Таке джерело може використовуватись тільки як разове. Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі зумовлює формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

150. Обґрунтуйте, яким чином державний кредит може впливати на стан грошового обігу, рівень процентних банківських ставок, на виробництво і зайнятість населення.

Вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики серед різних груп інвесторів. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит. Тоді, якщо за рахунок кредиту профінансовані виробничі витрати, наприклад інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу. У випадку фінансування витрат на виплату заробітної плати, кількість готівкової грошової маси в обігу залишиться незмінною, хоча можлива зміна структури платоспроможного попиту.

151. Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг. Вплив державного боргу на фінансову безпеку держави.

Державний борг — це сума заборгованості держави своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг— це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам держави в даній країні. Зовнішній борг— це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Що стосується поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.

Проблеми державного боргу не у його величині — в абсолютних сумах та відносно ВВП і обсягу бюджету, а у забезпеченні платоспроможності держави.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу урегулювати платіжний баланс.