Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння

Тема 4. ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА

 

1. Класифікація податків.
2. Податкова система України.
3. Податкова політика держави.

 

1. Порядок обчислення податків.

 

Класифікація податків

конкретними підставами. Подібна систематизація може здійснюватися за різними ознаками:

1. В залежності від платника:

1.1. податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

1.2. податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел);

1.3. змішані (плата за землю, ПДВ, мито, податок з власників транспортних засобів, тощо).

2. В залежності від форми оподаткування:

2.1. прямі (прибутково-майнові) – податки, які стягуються в процесі придбання і акумуляції матеріальних благ, які визначаються розміром об’єкта оподаткування, включаємих до ціни товару і сплачуваємих виробником чи власником. Прямі податки в свою чергу поділяються на:

· особисті – податки, сплачуються платником за рахунок чи в залежності від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

· реальні – податки, які сплачуються з майна, в основі яких є не реальний, а припускаємий середній доход.

2.2. непрямі (на споживання) – податки, які стягуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останній представляє собою платника реального.

Якщо прямі податки закладаються до ціни на стадії виробництва у виробника, то непрямі – тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару.

3. В залежності від компетенції органу, який регулює вид податку:

3.1. загальнодержавні – податки, які встановлюються вищими органами державної влади і діють по всій території України;

3.2. місцеві - податки, які встановлюються вищими органами державної влади, але вводяться в дію лише рішенням місцевого органа і надходять до місцевого бюджету.

4. В залежності від способу стягнення:

4.1. кількісні – які встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його платоспроможність. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників;

4.2. репартіаційні – податок, який нараховується на цілу корпорацію платників, які самостійно здійснюють між собою кінцевий розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків. Зараз застосовується на місцевому рівні.

5. В залежності від каналу надходження:

5.1. державні – податки, які цілком надходять до державного бюджету;

5.2. місцеві - податки, які цілком надходять до місцевого бюджету;

5.3. пропорційні – податки,які розподіляються між державним та місцевим бюджетами у визначеній пропорції;

5.4. позабюджетні – податки, які надходять до конкретних фондів.

6. В залежності від характеру використання:

6.1. загального призначення – податки, які використовуються на загальні цілі без конкретизації заходів чи витрат, на які вони витрачаються.

6.2. цільові податки – податки, які зараховуються до позабюджетних цільових фондів і передбачають цільове використання цих коштів

7. В залежності від періодичності стягнення:

7.1. разові – податки, які сплачуються один раз на протязі певного часу при здійсненні певних дій (майнові податки).

7.2. систематичні (регулярні) – податки,які стягуються регулярно, через визначений інтервал часу і на протязі всього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, щоквартально).

8. В залежності від обліку податкового платежу:

8.1. податки, які фінансуються споживачем (акциз, ПДВ, мито);

8.2. податки, які включаються до собівартості;

8.3. податки, які фінансуються за рахунок прибутку.

 

Податкова система України.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння.

Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків.

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності. Для того щоб податкова політика давала позитивні результати, необхідне наукове обґрунтування основ податкової системи.

Побудова податкової системи повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як:

· системність;

· встановлення визначальної бази цієї системи;

· формування правової основи;

· формування вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід означає, що мають одночасно реалізовуватися фіскальна та регулююча функція податків. З позиції фіскальної – податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету. З позиції регулюючої - забезпечувати державі можливість впливу на всі боки соціально-економічного розвитку суспільства. Отже, податкова система повинна включати досить широке коло податків різної спрямованості. Оскільки практично неможливо, щоб одночасно в одному податку цілком реалізовувались обидві функції. Система доходів бюджету насамперед має включати такі, які б забезпечували ст а лу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, податки на майно, землю, прибутковий податок з громадян.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки в державі не є самоціль. З позиції організації її фінансової діяльності вони вторинні відносно видатків.

Правову основу системи доходів держави становлять відносини власності.

По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності – державної чи приватної. Якщо для державних підприємств податкова політика майже не має відчутного значення, то для приватних – це одне з головних питань.

По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб. Особливості ж формування доходів повинні враховуватися при встановленні об’єкта оподаткування.

Вихідними принципами побудови податкової системи є:

· стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності

· обов’язковість, рівнозначність і пропорційність;

· рівність;

· недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

· соціальна справедливість;

· стабільність;

· економічна обґрунтованість;

· рівномірність сплати;

· єдиний підхід;

· доступність.

Податкова політика

 

Роль податків залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основним принципами податкової політики є:

фіскальна і економічна ефективність;

стабільності та гнучкості;

Соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає наступні елементи:

1. Достатність доходів;

2. Мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету;

3. Еластичність (або гнучкість) податкової системи;

4. Рівномірне розподілення податків між адміністративно- територіальними одиницями.

Запобігання ухиленню від сплати податків може бути досягнуто:

по-перше, за рахунок створення такої системи платежів до бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювала зацікавленості в несплаті податків;

по-друге, за рахунок створення ефективної системи контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків платниками.

Для мінімізації ухилень від сплати податків необхідно поєднувати обидва із названих методів, оскільки при високу рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення адміністративної системи контролю за сплатою податків не забезпечує їх задовільного стягнення, в той час як видатки на утримання цієї системи значно зростають.

Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має неоднозначне трактування. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу і через податкову політику держава втручається у відносини перерозподілу. Отже, податкова політика впливає тим чи іншим чином на економічні процеси, незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним. Оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення обсягу надходжень до бюджету, остільки вплив насамперед податкової політики на процеси відтворення має другорядне значення. Зростання питомої ваги податків в обсязі ВВП призводе до необхідності стягувати необхідні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто приводячи до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна виходити з установлених на певний період орієнтирів. Податкове законодавство має бути стабільним і змінюватись від­повідно до змін економічної ситуації в країні. Стабільність податкової політики створює і стабільність у суспільстві, оскільки дає можливість реалізовувати інтереси всіх суб’єктів. Вона сприяє налагодженості механізму справляння податків.

Принцип гнучкості полягає у тому, що податкова політика повинна вчасно реагувати на істотні зміни ситуації в економіці і суспільстві та на зміну стратегічних орієнтирів і тактичних завдань економічної політики. Водночас зміни у податковій системі і механізмі оподаткування мають бути чітко аргументованими. Якщо впевненості у позитивних результатах змін немає, то краще їх взагалі не проводити.

З точки зору проблем соціальної справедливості платниками податків мають виступати всі члени суспільства, які отримують доходи.