Діспозіціонального теорія особистості

Діспозіціонального (від англ. Disposition - схильність) теорія має три основних напрями: "жорстке", "м'яке" і проміжне - формально-динамічний.
Головним джерелом розвитку особистості, відповідно до цього підходу, є фактори генно-середовищного взаємодії, причому одні напрямки підкреслюють переважно впливу з боку генетики, інші - з боку середовища.
"Жорстке" напрям намагається встановити сувору відповідність між певними жорсткими біологічними структурами людини: властивостями статури, нервовою системою і мозком, з одного боку, і певними особистісними властивостями - з іншого. При цьому стверджується, що як самі жорсткі біологічні структури, так і пов'язані з ними особисті утворення залежать від загальних генетичних факторів. Так, німецький дослідник Е. Кречмер встановив зв'язок між тілесною конституцією і типом характеру, а також між статурою і схильністю до певного психічного захворювання (Кречмер Е., 1924).
Наприклад, люди астенічного статури (худі, з довгими кінцівками, запалими грудьми) дещо частіше, ніж представники інших типів статури, володіють "шизоїдні" характером (замкнуті, нетовариські) і хворіють на шизофренію. Особи пікнічної статури (рясне жироотложение, опуклий живіт) дещо частіше, ніж інші люди, володіють "циклотимічний" характером (різкі перепади настрою - від піднесеного до сумного) і частіше хворіють маніакально-депресивним психозом.
Англійський дослідник Г. Айзенк припустив, що така особистісна риса, як "інтроверсія-екстраверсія" (замкнутість-товариськість) обумовлена ​​функціонуванням особливої ​​структури мозку - ретикулярної формації. У інтровертів ретикулярна формація забезпечує більш високий тонус кори, і тому вони уникають контактів із зовнішнім світом, - їм не потрібна зайва сенсорна стимуляція. Екстраверти, навпаки, тягнуться до зовнішньої сенсорної стимуляції (до людей, гострої їжі і т.д.) тому, що у них знижений тонус кори, - їх ретикулярна формація не забезпечує коркові структури мозку необхідним рівнем корковою активації.
"М'яке" напрям діспозіціальной теорії особистості стверджує, що особистісні особливості, безумовно, залежать від біологічних властивостей людського організму, проте від яких саме і наскільки - не входить у коло їхніх дослідницьких завдань.
Серед дослідників цього напряму найбільш відомим є Г. Оллпорт - основоположник теорії рис. Межа - це схильність людини вести себе подібним чином в різний час і в різних ситуаціях. Наприклад, про людину, яка постійно балакучий і вдома, і на роботі, можна сказати, що у нього виражена така риса, як товариськість. Сталість риси обумовлено, на думку Оллпорта, певним набором психофізіологічних характеристик людини.
Крім рис Оллпорт виділяв у людини особливу надособистісний структуру - проприум (від лат. Proprium - власне, "я сам"). Поняття "проприум" близьке до поняття "Я" гуманістичної психології. У нього входять вищі цілі, смисли, моральні установки людини. У розвитку проприума основну роль Оллпорт відводив суспільству, хоча і вважав, що риси можуть надавати непрямий вплив на формування тих чи інших особливостей проприума.
Людини, що має розвинений проприум, Оллпорт називав зрілою особистістю (Оллпорт Г., 1998).
Формально-динамічне Направлення представлено в основному роботами вітчизняних психологів Б.М. Теплова і В.Д. Небиліцин. Основною відмінною особливістю даного напряму є твердження, що в особистості людини існують два рівні, два різних аспекти особистісних властивостей - формально-динамічний і змістовний. Змістовні властивості особистості близькі до поняття проприума. Вони є продуктом виховання, навчання, діяльності і охоплюють не лише знання, вміння, навички, а й все багатство внутрішнього світу людини: інтелект, характер, смисли, установки, цілі і т.д.
На думку діспозіціоналістов, особистість розвивається протягом усього життя.
Проте ранні роки життя, включаючи період статевого дозрівання, розглядаються як найбільш важливі. Дана теорія припускає, що люди не дивлячись на постійні зміни у структурі їхньої поведінки, володіє в цілому певними стійкими внутрішніми якостями (темпераментом, рисами). Діспозіціоналісти вважають, що в особистості представлені як свідоме, так і несвідоме. При цьому раціональні прогреси більш характерні для вищих структур особистості - проприума, а ірраціональні для нижчих - темпераменту.
Згідно діспозіціонального теорії, людина має обмеженою свободою волі. Поведінка людини до певної міри детерміновано еволюційними і генетичними чинниками, а також темпераментом і рисами.
Внутрішній світ людини, зокрема темперамент і риси, переважно об'єктивний і може бути зафіксований об'єктивними методами. Будь-які фізіологічні прояви, в тому числі електроенцефалолограмма, мовні реакції і т.д., свідчать про ті чи інші властивості темпераменту і рис. Дана обставина послужила основою створення спеціального наукового напряму - диференціальної психофізіології, що вивчає біологічні основи особистості та індивідуально-психологічні відмінності (Теплов Б.М., 1990; Небиліцин В.Д., 1990).
Серед "жорстких" структурних моделей найбільш відомою є модель особистості, побудована Г. Айзенком, який ототожнював особистісні властивості з властивостями темпераменту. У його моделі представлено три фундаментальні властивості, або дімензіі, особистості: інтроверсія-екстраверсія, нейротизм (емоційна нестійкість) - емоційна стабільність, психотизм. Нейротизм - це властивості особистості, пов'язані з високою дратівливістю і збудливістю. Невротики (особи з високими значеннями нейротизму) легко впадають в паніку, збудливі, неспокійні, тоді як емоційно-стабільні люди врівноважені, спокійні. Психотизм об'єднує властивості особистості, що відображають байдужість, байдужість до інших людей, неприйняття соціальних нормативів.
Представники "м'якого" спрямування, зокрема Г. Оллпорт, виділяють три різновиди рис:
Кардинальна риса властива тільки одній людині і не допускає порівнянь даної людини з іншими людьми. Кардинальна риса настільки пронизує людини, що майже всі його вчинки можна вивести з цієї риси. Небагато людей мають кардинальними рисами. Наприклад, мати Тереза ​​мала таку рисою - вона буламилосердна, жаліслива до інших людей.
Загальні риси характерні для більшості людей в межах даної культури. Серед спільних рис зазвичай називають пунктуальність, сумлінність і т.д. На думку Оллпорта, таких рис у людини більше десяти.
Вторинні риси менш стійкі, ніж загальні. Це переваги в одязі, їжі і т.д.
Послідовники Оллпорта, використовуючи різні математичні прийоми, зокрема факторний аналіз, спробували виявити кількість спільних рис у людини. Питання про відповідність рис, виділених на базі клінічних даних, і рис, отриманих на нормі за допомогою факторного аналізу, є предметом спеціальних наукових досліджень (Мельников В.М., Ямпільський Л.Т., 1985).
Представники формально-динамічного напряму в якості основного елемента особистості виділяють чотири основні формально-динамічні властивості особистості:
ергічних - рівень психічного напруги, витривалість;
пластичність - легкість перемикання з одних програм поведінки на інші;
швидкість - індивідуальний темп поведінки; '
емоційний поріг - чутливість до зворотного зв'язку, до неспівпадання реального і планованого поведінки.
Кожне з цих властивостей може бути виділено в трьох сферах поведінки людини: психомоторної, інтелектуальної та комунікативної. У кожної людини виділяють загалом 12 формально-динамічних властивостей.
До цих чотирьох основних властивостей додають ще й так звані змістовні властивості особистості (Русалов В.М., 1979), які в рамках даного напрямку не мають своєї специфіки і збігаються з властивостями, які виділяються в рамках діяльнісного підходу (знання, вміння, навички, характер, смисли, цілі і т.д.)
Основним блоком особистості в рамках даного підходу є темперамент. Певні співвідношення властивостей темпераменту складають типи темпераменту.
Айзенк дає такі характеристики типів темпераменту:
Холерик - емоційно нестійкий екстраверт. Дратівливий, неспокійний, агресивний, збудливий, мінливий, імпульсивний, активний, оптимістичний.
Меланхолік - емоційно нестійкий інтроверт. Мінливий за настроєм, ригідний, тверезий, песимістичний, мовчазний, неконтактний, спокійний.
Сангвінік - емоційно стабільний екстраверт. Безтурботний, живий, легкий на підйом, балакучий, товариський.
Флегматик - емоційно стабільний інтроверт. Безтурботний, врівноважений, надійний, самоврядний, мирний, замислений, турботливий, пасивний.
Однак, є й інші точки зору, згідно з якими темперамент не є компонентом особистості. Наприклад, В.С. Мерлін вважав, що темперамент представляє особливий самостійний психодинамический рівень у структурі інтегральної індивідуальності, який суттєво відрізняється від особистості. Темпераментохоплює тільки ті характеристики психічних властивостей, які являють собою певну динамічну систему (Мерлін В.С. 1986). Г. Оллпорт також не включав темперамент в структуру особистості. Він стверджував, що темперамент не є первинним матеріалом, з якого будується особистість, але в той же час вказував на важливість темпераменту, який, будучи генетично спадкової структурою, впливає на розвиток рис особистості.
Формально-динамічні властивості особистості є темпераментом у вузькому, істинному розумінні цього слова, оскільки являють собою узагальнені вроджені властивості функціональних систем поведінки людини (Русалов В.М., 1999).
За В.Д. Небиліцин, темперамент з формально-динамічної точки зору являє собою два взаємопов'язаних підструктури: активність та емоційність (Небиліцин В.Д., 1990). Певні співвідношення активності та емоційності утворюють формально-динамічні типи темпераменту. Активність - міра енерго-динамічної напруженості в процесі взаємодії людини з середовищем, що включає в себе ергічних, пластичність та швидкість поведінки людини. Емоційність - характеристика людини з боку чутливості (реактивності, вразливості) до невдач.
Слід зазначити, що в рамках діспозіціонального підходу фактично відсутня в якості самостійного таке найважливіше особистісне утворення, як характер. Дане поняття часто ототожнює з загальним поняттям особистості, особливо в клініці, або з поняттям характеру, прийнятим в діяльному підході, що зводить його до морально-вольової сфери людини. На думку Г. Оллпорта, характер - це соціальна оцінка особистості, а не самостійна структура всередині особистості.
Цілісність поведінки людини характеризується через пропіум. Людина з розвиненим пропіумом називається зрілою особистістю. Зріла особистість має такі властивості:
має широкі межі "Я", може подивитися на себе з боку;
здатна до теплим, сердечним, дружнім відносинам;
має позитивне уявлення про саму себе, здатна терпимо ставитися до дратівливим її явищам, а також до власних недоліків;
адекватно сприймає дійсність, володіє кваліфікацією і знаннями в своїй сфері діяльності, має чітке уявлення про свої власні сильні сторони і слабкості;
здатна до самопізнання, має чітке уявлення про свої власні сильні сторони і слабкості;
має цільної життєвою філософією.
Таким чином, в рамках діспозіціонального підходу особистість - це складна система формально-динамічних властивостей (темпераменту), рис і соціально обумовлених проприума. Структура особистості - це організована ієрархія окремих біологічно детермірованних властивостей, що входять в певні співвідношення і утворюють певні типи темпераменту і рис, а також сукупність змістовних властивостей, складових проприум людини. [4]