Першим післявоєнним президентом став Бенеш

План

1. Головні риси розвитку країн Східної Європи в др. пол. ХХ ст..

2. Польща

3. Чехословаччина

4. Угорщина

5. Румунія

6. Болгарія

7. Югославія

ПИТ.1 Головні риси розвитку країн Східної Європи в др. пол. ХХ ст.

Лад, який утвердився в країн Східної та Південно -Східної Європи, отримав назву «народна демократія» -це перехідний період у суспільстві, яке прагне розвитку демократії.

Характерні риси для всіх держав цього періоду:

· Загальне виборче право;

· Багатопартійність;

· Проведено аграрні реформи;

· Ліквідовано велике землеволодіння;

· Націоналізовано власність фашистів.

· До влади прийшли антифашистські сили (комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, які об’єднувались в Народні фронти (P.S.: Польща – Національний фронт; Угорщина – Національний фронт незалежності; Румунія – національно-демократичний фронт (партії: комуністична, соціал-демократична, фронт землеробів, союз патріотів, профспілки)).

· На політичну ситуацію у Сх. Європі історично впливала радянська армія, надаючи підтримку комуністичним партіям.

Механізм приходу до влади комуністичних партій у країнах Сх.Європи

Активну участь у народних фронтах та коаліційних урядах. Ініціація широких соціальних реформ: націоналізація великої та середньої промисловості.

Контроль над силовими міністерствами (мін. внутрішніх справ, оборони і т.д .(міністр оборони Польщі - рад. маршал К.Рокоссовський)

контроль над міністерством економіки

Здобуття більшості в урядах (P.S. це стало можливе через те, що праві втратили вплив через співпрацю з фашистами, а центристські сили були роздрібнені.)

Придушення політичної опозиції: на вимогу рад. уряду в Угорщині, Румунії, Югославії, Албанії ліквідовано багатопартійність; В Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії – створено керовані комуністами коаліції.

Наслідки післявоєнних перемін у Східній Європі

1) Покінчено з демократією. Позбувшись правого тоталітаризму, країни опинились під контролем лівого тоталітаризму (хоча формально країни мали конституцію і загальне виборче право)

2) В галузі економіки в наслідок індустріалізації (кошти взято від націоналізації) таколективізації зник клас підприємців і самостійність селян. Ринкова економіка була замінена плановою. Наслідок цього - обмеження споживання і падіння життєвого рівня. Це стало однією із причин політ. кризи 60-их рр..

(P.S. У 1949р. для більш тісної залежності східноєвропейських країн від СРСР створено РЕВ (Раду Економічної Взаємодопомоги).

У 1955р. створено воєнно-політичний союз соціалістичного табору – Організацію Варшавського договору(ОВД)

Смерть Сталіна у 1953р. стала поштовхом для виступів у Сх. Європі, які були силою придушені. Але комуністичні партії змушені вжити таких заходів:

· Припинялись масові репресії і проводилась часткова реабілітація жертв;

· Переглянуто темпи і методи індустріалізації;

· Пом’якшено форми кооперування (в Польщі зупинені);

· Частково знімалась обмеження для малого бізнесу;

· Відносини з СРСР стали рівноправними.

Висновок: Проникнути на ринки Заходу все ж не вдалося. Через кредити зростала зовнішня заборгованість. З`явилися риси, не притаманні тоталітарному соціалізму – безробіття, інфляція, «похитнулися тверді ціни». А на відмінну від СРСР, Сх. Європа не мала значених стратегічних ресурсів, щоб згладжувати кризу.

Постає питання: Чому Східна Європа не повстала? - Саме «перебудова» в СРСР позбавила Сх. Європу страху перед радянською інтервенцією.

Крім Румунії і Югославії, зміна влади в державах відбувалась мирним шляхом.

У 1991р. було ліквідовано РЕВ і ОВД і виведено радянські війська.

Лібералізація режимів у деяких східноєвропейських країнах призвела до загострення міжетнічних протиріч, в результаті чого розпалась Чехословаччина, також ареною міжетнічних конфліктів стала Югославія

На сьогоднішній день неоднозначну реакцію у світі викликано ще одне державне утворення – Косово.

 

Польща

Визволена в 1945р. Польща мала дві армії - одна воювала із західними союзниками ( Армія Крайова,так звана Армія Андерса ); друга – на боці СРСР (Армія Людова).

Територіальні зміни після війни:

· до Польщі відійшли німецькі землі до Одера та Нейсе і частина Сх. Прусії.

· до СРСР – Західна Україна (район з центром у м. Володимир –Волинським).

Причини супротиву поляків встановленню комуністичного режиму:

1. Репресії проти поляків у 1939р. (в Сибір і Казахстан депортовано 2 млн поляків, 15 тис. офіцерів розстріляно в Катинському лісі).

2. СРСР не надав допомоги повсталій Варшаві(1944р).

3. Поляки – переконані католики.

4. Популярність еміграційного уряду Миколайчика у Лондоні.

 

Ø Зважаючи на ці причини, Сталін погодився на включення до складу нового уряду прихильників Миколайчика і його самого.

Ø Поштовхом до приходу комуністів до влади стала заява державного секретаря США Джеймса Бірнса у вересні 1946р., що питання про західні кордони Польщі залишається відкритим. Вплив прозахідних сил у Польщі зменшився і комуністи зробили ривок до влади. Крім того, встановленню радянської влади на території Польщі сприяли як присутність радянських військ – визволителів на території Польщі так і спільний кордон з Радянським Союзом і оточеність Польщі прорадянськими урядами в інших державах.

У 1947р. президентом Польщі став лідер ПРП Болеслав Берут, а в грудні 1948р. ПРП (Польська Робітнича Партія) об’єдналась з ПСП (польською соціалістичною партією) і створили Польську об’єднану робітничу партію (ПОРП) (P.S.ПОРП була майже 40 років при владі). Створено також Селянську і Демократичну партії,які повинні були створювати видимість збереження багатопартійності.

У 1950р. – почалась індустріалізація. Польща перетворилась в аграрно-індустріальну країну.

У 1956р.- повстання у Познані проти Сталінської політики поширилась на всю Польщу.

У жовтні 1956р. – до влади прийшло нове керівництво на чолі з реабілітованим Владиславом Гомулкою, який запропонував програму реформ:

§ припинено кооперацію сільського господарства і форсовану індустріалізацію;

§ ослаблено репресії;

§ ліквідовано комітет держбезпеки;

§ дозволено працювати ремісником і добірним власником.

§ для зв’язків з діаспорою створено товариство «Полонія».

У 60-70-их рр.. незважаючи на певні успіхи, не вдалося зупинити підвищення цін. Це, а також повстання в Чехословаччині, спричинили виступи студентів і робітників. (P.S. є думка, що повстання 1970 р. було сплановано партією, щоб скинути Гомулку, який мав авторитет).

Лідером ПОРП став Е. Герек. Нове керівництво передбачало використовувати для модернізації економіки іноземні кредити, але це лише відтягнуло кризу – соціалізм як зазначають вчені, неможливо реформувати. Будь-які реформи ведуть до встановлення капіталізму або сталінізму.

Економічна криза 70-их рр.. погіршила ситуацію. У 1980-81 рр. пройшлахвиля страйків, яку очолила профспілкова організація «Солідарність» (лідер – електрик з Гданська Лех Валенса. Страйкувало майже 200 тис. робітників. Уряд погодився на підняття зарплат, а це викликало інфляцію. «Солідарність» прийняла рішення про початок боротьби за владу.

У ніч з 12-13 грудня 1981 р. створено Військову раду національного порятунку на чолі з Войцехом Ярузельським, яка оголосила про введення надзвичайного стану. Надзвичайний стан діяв до 1983року. «Солідарність «було заборонено. Ярузельський не вивів країну з кризи (Рад. Союз надав фінансову і продовольчу допомогу).

Лише в лютому 1989 р. започатковано «круглий стіл» за участю всіх опозиційних сил (ПОРП хотіла ще зберегти свою роль). Але в 1989р. «Солідарність» пройшла до парламенту. У 1989 р. прийнято нову Конституцію, яка повернула назву – Республіка Польща

Новий уряд Т. Мазовецького першим у Сх. Європі (запровадив нову економічну програму, яка отримала назву «шовкова терапія» - різкий перехід до ринкової економіки. (за планом міністерства фінансів Л.Бальцеровича).

Заходи «шокової терапії»:

o одночасне запровадження вільної торгівлі та скасування контролю за цінами.

o Зростання цін, скорочення виробництва, приборкання інфляції.

o Початок приватизації приватного сектора.

o Зростання виробництва.

У 1990 р. – Валенса став Президентом Польщі.

З 1995р. – економіка Польщі почала виходити з кризи.

Фактори, які сприяли успіху реформи у Польщі:

1) Порівняно невеликі масштаби економіки;

2) Високий попередній розвиток ринкових відносин;

3) Згуртованість населення;

4) Допомога польської діаспори;

5) Цілеспрямована діяльність уряду в проведенні реформ;

6) Наявність широкого ринку для збуту польських товарів, що відкрився після розпаду СРСР.

У 1999р. - Польща стала членом НАТО

У 2004р. – членом ЄС і також приєдналась до Шенгенської безвізової зони.

 

Питання для самоконтролю:

1) Коли в Польщі було встановлено комуністичний режим?

2) Які факти сприяли встановленню комуністичного режиму?

3) Чому розвиток соціалістичного суспільства в Польщі супроводжувався періодичними гострими кризами? Роки найгостріших криз в Польщі?

4) Яку роль відігравала профспілка «Солідарність» у поваленні комуністичного режиму?

5) Охарактеризуйте економічні реформи в Польщі здійснені в 1990-ті рр..?

6) Завдяки чому Польщі вдалося досягнути вагомих результатів у євроатлантичній інтеграції?

 

 

Чехословаччина. Чеська і Словацька республіка

Повторення: Відповідно до положень Мюнхенської угоди 1938р. Чехія і Моравія перетворились на протекторат Німеччини. Словаччина стала незалежною союзницею Німеччини. Територію Карпатської України (коли була проголошена-?) окупувала Угорщина.

Еміграційний уряд Е. Бенеша перебував у Лондоні. Чехословацькі військові частини, сформовані в Англії воювали в Африці, а з 1943р. – на Східному фронті.

Першим післявоєнним президентом став Бенеш.

Уряд, сформований у 1946р., був коаліційний (комуністи очолили силові міністерства і розпочали націоналізацію підприємств, що не було сприйнято у чеському суспільстві однозначно. (Президент Бенеш був прихильником співпраці з Заходом і приєднання до плану Маршала). За наказом Сталіна було організовано демонстрації з вимогою усунення міністрів – капіталістів. У червні 1948р. Бенеш сам подав у відставку.

ü Президентом ЧСР став лідер КП Чехословаччини К. Готвальд так само як і в Польщі відбувалось об`єднання комуністів і соціалістів.

ü Почалась розбудова суспільства за радянським зразком (п’ятирічні плани, кооперація с\г (закінчена в 1960р), курс на побудову соціалізму, масові судові процеси проти націоналістів);

ü Відмінність від інших країн була лише в тому, що Чехословаччина, будучи промислово розвинутою країною, не потребувала індустріалізації.

ü Несподіваність реформ, які ініціювало партійне керівництво викликала суперечки щодо майбутнього розвитку країни всередині самої партії. Після гострих дебатів на пленумі ЦК КПЧ у січні 1968 р. першим секретарем обрали О. Дубчека. Було розроблено нову програму розвитку суспільства, яка стала початком Празької весни. (P.S. Значну роль у пропаганді положень програми відіграла преса, звільнена від цензури і неформальні гром.-політ. організацій побудови «Соціалізму із людським обличчям»)

Основні положення програми побудови «соціалізму з людським обличчям»:

Реальна багатопартійність і надання демократичних свобод (слова, преси, віросповідання);

Скорочення чиновницького апарату;

Запровадження федеративного устрою і рівноправ’я чехів і словаків;

Запровадження основ ринкової економіки;

Багатостороннє співробітництво з усіма країнами.

Ставлення СРСР до таких реформ – негативне. У ніч з 20 на 21 серпня 1968 р. 5 держав (Болгарія, НДР, Польща, СРСР, Угорщина) ввели війська (124 тис. солдат, 500 танків). Захоплено найважливіші стратегічні об’єкти, конфісковано зброю у міліції, чехословацьких керівників (О.Дубчек, Слуськовський, Черник, Крічель, Шпачек) відправили до Москви.

Хоч уряд і закликав населення не чинити опору, на вулицях загинуло 94 чол., 345 – поранено; радянських солдат загинуло – 11 чол.

Окупацію засудили країни світу, в тому числі Югославія, Румунія, Албанія, Китай (ті, хто намагався вийти з-під впливу СРСР.)

(P.S. Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію про виведення військ, але СРСР наклав «вето» і вона не вступила в дію. СРСР погодився лише на переговори у Москві. Було підписано Програму виходу з кризи. Результати переговорів: радянські війська залишались на території ЧССР. Реформатори домоглися лише перетворення Чехословаччини на федерацію двох рівноправних республік – Чехії і Словаччини.)

Поступово із партії виключили усіх прихильників реформ. Новий керівник КПЧ Г. Гусак повернув партію до старих методів управління.

Єдина організація, яка протестувала проти існуючих порядків, стала політична група «Хартія -77». Учасники вимагали додержання Конституції, звільнення політв’язнів, виведення радянських військ, посилаючись на Загальну декларацію прав людини (від 1948р.) і Гельсінський заключний акт 1975р.

 

Оксамитова революція 1989р. Падіння режиму Хонеккера в НДР (Пригадайте події у Німеччині 1989р.) прискорило розвиток подій у Чехословаччині.

17 листопада 1989р. (у міжнародний день студента) на вулиці Праги вийшло приблизно 50 тис. студентів. Розправа над ними міліції підняла театральних діячів і учнів училищ і технікумів.

Хартія – 77 створила Громадянський форум, куди, крім опозиційних груп, приєдналася Соціалістична партія. На боці народу від імені католицької церкви виступив і кардинал Франтішек Томашек.

Наслідки «оксамитової революції»:

Ø В результаті: «оксамитової» революції президентом став Воцлав Гавел – дисидент, голова Громадського Форуму. Голофою Федеральних зборів обрано О. Дубчека.

Ø У 1990-91 рр. почалися зміни в країні: закон про реституцію повертав колишнім власникам націоналізоване майно, розпочато приватизацію.

Ø Прийнято рішення про виведення радянських військ;

Ø З Конституції виключили 4 статтю про керівну роль комуністичної партії;

Ø 1 грудня 1990р. на вимогу словацьких політиків змінено назву на Чехо- Словацьку Федеративну Республіку(ЧСФР).

Після тривалих переговорів прийнято рішення про розподіл з 1 січня 1993р. ЧСФР на Чехію і Словаччину.

У 1999р. – Чехія стала членом НАТО.

З 1 травня 2004р. – повноправним членом ЄС.

У 2004р. Словаччина – незважаючи на те, що специфіка розвитку країни зумовлювала більш глибоку економічну кризу ніж у Чехії (переважна кількість підприємств спеціалізувалась на первинній переробці сировини, надмірна концентрація підприємств військової галузі) - стала членом НАТО і ЄЕС.