Структура Веймарської конституції

Введення

 

Веймарська конституція (ньому. Weimarer Verfassung; Офіційна назва Конституція Німецької імперії (ньому. Verfassung des Deutschen Reichs) Або Веймарська імперська конституція (ньому. Weimarer Reichsverfassung), Скор. WRV) - перша діяла в Німеччини демократична конституція. Була прийнята 31 липня 1919 в Веймарі. Веймарська конституція заснувала в Німеччині республіку, діючу на принципах парламентської демократіїта федералізму. Багато положень Веймарської конституції були запозичені з Конституції Паульськірхе 1848, а потім в 1949 були сприйнятіОсновним законом ФРН. За місцем ухвалення конституції Німецька імперія в свій демократичний період з 1919 по 1933 отримала назвуВеймарської республіки.

 

Веймарська конституція

Історія

Після революції 1848 року, що відбила назріле після Реставрації невдоволення пануючими в багатьох країнах Європи монархічними порядками, 27 березня 1849 після тривалих дебатів Національні збори, засідали в церкви Паульськірхе під Франкфурті-на-Майні прийняв проект конституції Німецької імперії, яка за місцем свого прийняття отримала назву Конституція Паульськірхе.

Конституцією Паульськірхе передбачалося установа в Німеччині спадкоємною монархії в конституційній формі. У цьому зв'язку кайзерівська депутація Національних зборів запропонувала корону кайзера Німеччини королю Пруссії Фрідріху Вільгельму IV. Прусський король відмовився від корони, і тим самим парламент в церкви Святого Павла і прийнята ним конституція зазнали поразки.

16 квітня 1871 вступила в силу так звана Імперська конституція Бісмарка - конституція заснованої в Німеччині кайзерівської імперії. В її основу лягла конституція Північнонімецького союзу 1866. Підготовлена ​​Бісмарком конституція обмежувалися лише встановленням повноважень окремих органів державної влади, в ній були відсутні положення про основні конституційні права. Крім того, конституція Бісмарка передбачала монархічну форму правління. Веймарська конституція, яка змінила конституцію Бісмарка, орієнтувалася на основні цінності Конституції Паульськірхе і містила главу про основні права і свободи.

Вибори в конституційне Веймарська установчі збори відбулися 19 січня 1919. Жінкам були надані як активні, так і пасивні виборчі права. Місця в установчих зборах розподілялися за принципом пропорційного представництва. Соціал-демократична партія Німеччини, ставши найбільшою фракцією, разом з партією Центру та Німецької демократичної партією утворила так звану Веймарську коаліцію.

Перше засідання Національних зборів відбулося 6 лютого 1919 в Веймарі в будівлі Національного театру. Берлін з царившими в ньому безладами не міг забезпечити незалежність і безпеку роботи парламентаріїв. Вибравши для засідань Веймар, Національні збори прагнуло нагадати про гуманістичних ідеалах веймарського класицизму. Однак для такого вибору були і військові причини: в разі атаки запропонований спочатку Ерфурт давав менше можливостей для захисту.

Перший проект конституції в значній мірі був підготовлений державним секретарем імперського відомства внутрішніх справ Гуго Прейсс, надалі зайняв посаду рейхсміністра внутрішніх справ після відмови Ради народних уповноважених від кандидатури Макса Вебера.

Всі політичні структури кайзерівського періоду, передбачені конституцією Бісмарка, як, наприклад Федеральна рада Німецької імперії, були ліквідовані або втратили своє значення, тому між монархічними і республіканськими партіями розгорнулася серйозна боротьба. 31 липня 1919.Національні збори прийняли конституцію в її остаточній формі (262 - за, 75 - проти, було відсутнє 84 депутати). 11 серпня 1919 в Шварцбург свій підпис під конституцією поставив рейхспрезидента Фрідріх Еберт. Конституція вступила в силу з моменту опублікування 14 серпня 1919. 11 серпня став національним святом Веймарської республіки, нагадуючи "про день народження демократії в Німеччині".

Веймарська конституція формально зберігала свою дію і після приходу до влади Адольфа Гітлера 30 січня 1933. Однак фактично вона здебільшого не діяла. Спочатку після пожежі Рейхстагу 27 лютого 1933 був виданий указ рейхспрезидента "Про захист народу і держави", анулювати мандати 81 депутатів рейхстагу від Комуністичної партії Німеччини і тим самим створив необхідну більшість у 2/3 для прийняття змін до конституції, які дозволили прийняти Закон "Про подолання тяжкого становища народу і рейху". Дія цього закону, прийнятого 23 березня 1933, спочатку обмежувалося чотирма роками, проте згодом неодноразово подовжували. Лише з переходом влади до Контрольній раді 5 червня 1945 Веймарська конституція повністю позбулася дії.

Статті 136, 137, 138, 139 і 141 Веймарської конституції в 1949 були інкорпоровані в Основний закон ФРН. Інші норми Веймарської конституції, не суперечили Основному закону, діяли в якості звичаєвого права ФРН до 60-х років.

Структура Веймарської конституції

У відповідності з традиціями конституційного права Німеччини Веймарська конституція складалася з трьох частин. В першу чергу вона розмежовує у зовнішніх відносинах повноваження імперії і входять до її складу земель (колишніх союзних держав кайзерівської імперії). Далі конституція встановлювала органи імперської державної влади та їх повноваження по відношенню один до одного. Третя частина конституційних норм регулювала відносини між державою та громадянами. На відміну від Імперської конституції Бісмарка 1871 Веймарська конституція встановлювала у другій частині обширний перелік основних конституційних прав і свобод.

• Преамбула
• Перша частина: Структура і завдання імперії
• Перший розділ: Імперія і землі
• Другий розділ: Рейхстаг
• Третій розділ: Рейхспрезидента і імперський уряд
• Четвертий розділ: Рейхсрат
• П'ятий розділ: Законодавство імперії
• Шостий розділ: Управління імперією
• Сьомий розділ: Правосуддя
• Друга частина: Основні права та обов'язки німців
• Перший розділ: Особистість
• Другий розділ: Суспільство
• Третій розділ: Релігія і релігійні суспільства
• Четвертий розділ: Освіта і школа
• П'ятий розділ: Економіка
• Перехідні та прикінцеві положення

Література

• Walter Jellinek: Insbesondere: Entstehung und Ausbau der Weimarer Reichsverfassung, in: Gerhard Anschtz / Richard Thoma (Hrsg.): Handbuch des Deutschen Staatsrechts, Bd. I, Tbingen 1930, 12.
• Gerhard Anschtz, Die Verfassung des Deutschen Reiches vom 11. August 1919, 14. (Letzte) Aufl., Berlin 1933 (fotomechanischer Nachdruck Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1960)
• Fritz Poetzsch-Heffter, Handkommentar der Reichsverfassung vom 11. August 1919. Ein Handbuch fr Verfassungsrecht und Verfassungspolitik, 3. Aufl., Berlin 1928
• Eberhard Eichenhofer (Hrsg.), 80 Jahre Weimarer Reichsverfassung - Was ist geblieben?, Mohr Siebeck, Tbingen 1999, ISBN 3-16-147167-9
• Lars Clausen, Drei soziologische Anlufe in der Verfassungskrise: Tnnies - Weber - Schelsky, in: Uwe Carstens u. a. (Hgg.), Verfassung, Verfasstheit, Konstitution, Norderstedt 2008, S. 23-39, ISBN 978-3-8370-4858-2
• Werner Frotscher, Direkte Demokratie in der Weimarer Verfassung, in: Deutsches Verwaltungsblatt (DVBl.) 1989, S. 541-549
• Christoph Gusy, Die Entstehung der Weimarer Reichsverfassung, in: Juristenzeitung (JZ) 1994, S. 753-763
• Christoph Gusy, Das Demokratieprinzip der Weimarer Reichsverfassung, in: Juristische Ausbildung (Jura) 1995, S. 226-234
• Christoph Gusy, Vom Deutschen Reich zur Weimarer Republik, in: Juristenzeitung (JZ) 15-16/1999, S. 758
• Felix Hammer, Die Verfassung des Deutschen Reichs vom 11. August 1919 - die Weimarer Reichsverfassung, in: Juristische Ausbildung (Jura) 2000, S. 57-63
• Hans Mommsen, Ist die Weimarer Republik an Fehlkonstruktionen der Reichsverfassung gescheitert?, In: Detlef Lehnert / Christoph Mller (Hgg.): Vom Untertanenverband zur Brgergenossenschaft, Nomos Verlagsgesellschaft, Baden-Baden 2003, ISBN 3-8329-0067-5
• Johannes Rux, Direkte Demokratie in der Weimarer Republik, in: Kritische Vierteljahresschrift fr Gesetzgebung und Rechtswissenschaft (KritV) 2002, S. 273-297