У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною

Лекція 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В

СУЧАСНИХ УМОВАХ

 

Починати треба з вивчення ситуації на ринку праці в регіоні ва­шого проживання. Якою є нинішня потреба у фахівцях і працівни­ках? Чи виявляться ці потреби стабільними впродовж тривалого ча­су, чи незабаром зміняться? Якими є рівень зарплат і тенденції його зміни в різних сферах діяльності? Як ви оцінюєте своє здоров'я, знання, навички, уміння для ефективної роботи в обраній галузі?

 

У чому полягають ваші спонукальні мотиви і життєві інтереси: у висо­кій зарплаті незалежно від сфери діяльності, в улюбленій роботі «для душі», у службовому рості та високому рівні вимог для досяг­нення своєї соціальної значущості? Вам потрібні гроші на прожиття, чи ви і ваші рідні мають рівень доходів, що забезпечують прийнятне благополуччя? Ви полюбляєте працювати в колективі чи наодинці; вам подобається стабільна одноманітна робота чи ви людина творча; чи готові ви до відряджень; чи згодні ви змінити місце проживання заради тієї роботи, яка вас приваблює, проте яка відсутня там, де ви зараз живете?

 

Такі і безліч аналогічних питань постають перед лю­диною, котра шукає роботу. Зрозуміло, що дані питання є актуаль­ними, якщо ви не помираєте від голоду, у вас є засоби до існування, а довкола існує розвинений ринок праці з великою кількістю вакан­сій, а не зруйнована економіка з високим рівнем безробіття.

 

Безробіття - стан незайнятості працездатного населення.

У ринковій економіці розрізняють фрик­ційну, структурну, конверсійну і циклічну форми безробіття.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок пошуку нової роботи сезонниками, випускниками навчальних закладів, людьми, незадоволеними умовами, змістом роботи або окладами. Підвищення рівня фрикційного безробіття спостерігається при високому рівні допомог із безробіття, при наявності доступних тіньових джерел доходів, при суттєвій різниці в рівнях зарплат у різних сферах діяльності. Остан­нє породжує «модні» спеціальності, інтерес до яких викликаний не змістом діяльності, а порівняно високим рівнем доходів.

Структурне безробіття породжується науково-технічним про­гресом і новими технологіями, що утворюють невідповідність між вимогами до кваліфікації працівників і їх реальними знаннями, на-

ничками й уміннями. Виникає необхідність у перепідготовці праців­ників, підвищенні та зміні їх кваліфікації. Запровадження новітніх технологій і відмирання старих вимагає міграції населення до новим місць роботи. Так стається у разі вичерпання ресурсів корисних ко­палин у даному регіоні, при розвитку нових центрів електронної промисловості, ядерної енергетики, машинобудування тощо.

Конверсійне безробіття породжується скороченням і перепрофілюванням оборонних підприємств. Специфічною причиною тако­го безробіття стає скорочення збройних сил, яке триває на постра­дянському просторі більше десяти років.

Циклічне безробіття пов'язане із циклічністю (падіннями і під­несеннями) розвитку виробництва при ринковій економіці.

Нова форма на пострадянському просторі безробіття великою мірою спричинена помилками в перебудові економіки і державної системи і не завжди підпадає під наведену класифікацію видів без­робіття, властивих розвиненим країнам сучасного світу.

 

Безпосереднім регулюванням трудових відносин і всього ком­плексу взаємопов'язаних з цим питань на ринку праці займається Державна служба зайнятості Міністерства праці і соціальної політи­ки України.

 

Зайнятість – стан, що характеризує залучення населення в суспільне виробництво.

Повна зайнятість - це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб.

Раціональна зайнятість - зайнятість, яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. Цей вид зайнятості не завжди буває ефективним, оскільки здійснюється з метою поліпшення статево-вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих відсталих регіонів тощо.

Ефективна зайнятість - це зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. В Україні - це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша від зазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві.

Ціль

 

В кожної людини іс­нує і свій особистий рівень розуміння індивідуального сенсу і цілей життя. Однією з найважливіших особистих цілей життя є робота, що приносить як засоби для існування, так і відчуття своєї корисності в родині і суспільстві. Відберіть у людей можливість творити і працю-иігги, — і ви отримаєте хаос у свідомості, невротизацію, деградацію особистості і людства в цілому.

Мотивація

Усе, що необхідно для підтримки життя, — їжа, одяг, житло — об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Над потребою в безпецірозташовується бажання людей спілкуватися один з одним, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників більш важливі, ніж фінансові потреби.

Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.

Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба — самого вищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що "добираються" до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.

У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною.

• Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.
• Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).
• Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.
• Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку навколишніх, визнанні.
• Потреби в самовираженні, самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Державна служба зайнятості — спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України і місцевих органів державної влади. Державна служба зайнятості діє на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року.

Основні завдання

1. Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість (Працездатність працездатного) населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття.
2. Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили.
3. Раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення.
4. Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість державними і громадськими органами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності та господарювання.

Серед них основних Нормативних-правових документів, що діють у сфері зайнятості можна вважати такі: Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закон України "Про зайнятість населення". Трудові відносини, правові основи та гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своєю спроможністю до праці регулює Кодекс законів про працю України (КЗпП.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначає такі види матеріального забезпечення громадян:

- грошова допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для громадянина;

- допомога безробітним підприємницької діяльності;

- допомога грошова з часткового безробіття;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки

. або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

 

Згідно із зазначеним вище законом право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають:

- застраховані особи:

- незастраховані особи;

- військовослужбовці Збройних Сил України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України та особи, які проходили державну службу в підрозділах міліції, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію чи за станом здоров'я;

- особи, які вперше шукають роботу;

- інші незастраховані особи у разі їх реєстрацц в установленому порядку як безробітних;

- за умови сплати страхових внесків: громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального

. страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають;

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;

- особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами.

 

На основі описаних вище законів та інших нормативно-правових документів у державі здійснюється регулювання низки питань стосовно політики зайнятості, зокрема: регулювання процесу реєстрації громадян у ДСЗ, виплат матеріальної допомоги з безробіття тощо.

 

Тема 2. ПОШУК РОБОТИ

 

Безумовно, пошук роботи — надзвичайно складна проблема. Та не варто одразу зовсім відмовлятися від її вирішення. Навпаки, слід залучити до союзництва всі можливі способи пошуку і розпо­чати його. Центри зайнятості, кадрові агентства, газетні оголошен­ня, Інтернет, телефонні дзвінки потенційним роботодавцям — ось віхи вашої інтенсивної праці при пошуку роботи. У кожного з цих способів є переваги та недоліки. Заздалегідь неможливо вгадати, на якому з обраних шляхів на вас очікує успіх. Потрібно розпочи­нати діяти по всіх напрямах, а потім закріпити успіх в тому руслі, що виявилося для вас найбільш перспективним. Будь-який спосіб пошуку роботи вимагає особливого методичного підходу й напру­ження. Кількість спроб влаштування на роботу в даному процесі — зовсім не останній і не єдиний фактор вашої перемоги.

Так, таких спроб може бути багато, але важливі й продумана якість ваших зу­силь, і спланована стратегія пошуку.

Головна перепона для люди­ни, що залишилася без роботи, — подолання неприємних факто­рів психологічного, сімейного і фінансового дискомфорту, які зав­жди супроводжують пошуку роботи.

Наявність потрібних зна­йомств в такій справи є корисним чинником, як і в будь-якій іншій ситуації. Але зазначимо, що знайомі навряд чи захочуть губити свою репутацію, надаючи рекомендації людині, нездатній успішно виконати пропоновану роботу. Особливо ефективними є знайомст­ва і рекомендації у таких сферах діяльності, як шоу-бізнес, секре­тарі, прес-служби, силові структури тощо. Зауважимо: ви маєте вміти встановлювати і реалізовувати потрібні знайомства безпосе­редньо під час пошуку роботи.

 

У якості джерел інформації при пошуках роботи можна скористатися:

• послугами знайомих, друзів, родичів;

• газетними оголошеннями щодо вакансій, спеціалізованими ви­даннями з праце-влаштування;

• центрами зайнятості, кадровими й рекрутинговими агентствами;

• власними оголошеннями про пошук роботи в газетах і спеціа­лізованими виданнями, ініціативними телефонними дзвінками в організації і/або відвідуванням організацій, де є шанс і ба­жання знайти роботу;

• ярмарками вакансій, днями підприємств, презентаціями;

• тематичними виставками, де відбуваються необхідні знайомства;

• оголошеннями в транспорті на спеціальних дошках, на зупин­ках громадського транспорту;

• анонсами по радіо і телебаченню;

• можливостями мережі Інтернет і електронної пошти;

• розсиланням листів, факсів, електронної пошти зі своїм резюме.

 

Центр зайнятості

 

Розглянемо основні структури та види діяльності ЦЗ, позначені на наведеній схемі. Такі структури є спільними для всієї України.

Інформаційно-консультаційний сектор (І) містить стенди, плакати, планшети з інформацією про права та обов'язки безро­бітних, а також зразки оформлення безробітними різних доку­ментів. Тут розміщаються карти регіону/району з позначенням транспортних маршрутів. У секторі знаходяться чергові консуль­танти, котрі виконують додаткові диспетчерські функції, роз'яс­нюючи технологію та послідовність взаємодії клієнтів із підрозді­лами ЦЗ. Одночасно в секторі розміщується наочна інформація про види послуг і розташування відділів і служб ЦЗ.

 

У секторі самостійного пошуку роботи (II) знаходяться стенди з картками про вакансії для робочих, службовців і людей без кваліфікації, вказуються умови роботи та заробітна плата.

Проф-інформаційний сектор (III) знайомить з описами про­фесій (спеціальностей), кваліфікацією та навичками, затребуваними на ринку праці міста, регіону. Тут можна уточнити список про­фесій, за яким ЦЗ організує підготовку, перепідготовку й підви­щення кваліфікації, умови, за яких це можливо. У деяких випадках можна одержати відомості щодо умов роботи, історії, видів діяль­ності, становища підприємств. По деяких підприємствах надаються відеоматеріали, що характеризують їх діяльність і умови праці.

 

Оцінивши свої запити і реальну ситуацію на ринку праці, можна переходити до змістовної і конкретної бесіди з представником реєст­раційно-прийомного сектору (IV), де зафіксують звернення, вимоги і побажання претендента. Це найважливіший етап взаємодії громадян з підрозділами й співробітниками ЦЗ. Фахівець із працевлаштування зорієнтується у бажаннях, потребах, можливостях відвідувача, зіста­вивши їх з реаліями ринку праці та дійсними вакансіями. Для послі­довного уточнення позицій сторін такі бесіди можуть проводитися декілька разів. Якщо клієнт знаходиться у стані пригніченості, депре­сії, стресу, збудження — консультант може рекомендувати йому отримати психологічну підтримку для гармонізації свого стану. У ра­зі тривалого безрезультатного пошуку роботи (3 — 6 місяців) консу­льтант разом із клієнтом, юридичною службою й представниками ди­рекції ЦЗ може розробити спеціальний, самостійний план пошуку ро­боти, що враховує особливості особистості, рівень вимог клієнта та можливості ринку праці.

 

Після розглянутих етапів клієнт має продов­жити самостійний пошук роботи, організувати пошук, узгоджений із ЦЗ або звернутися за додатковою підтримкою й методичною допомо­гою в сектор активної підтримки безробітних (V).

Фахівці цього сектора здійснюють негайну допомогу особливо нужденним безробітним шляхом надання допомог, тимчасової ро­боти, а також провадять поглиблену профорієнтацію, професійне навчання, сприяють організації самозайнятості. Клієнт долучається до семінарів і занять з техніки пошуку роботи, складання резюме, підготовки до співбесід з роботодавцями.