Права та обов'язки медичних працівників

Медичні працівники-звичайні люди, які мають згідно з Конституцією України такі самі права, як і решта громадян країни. Тому на них поширюються «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина», що затверджені розділом II Конститу­ції України. Крім того, медпрацівники мають зокрема Іірава, що безпосередньо пов'язані з їх трудовою діяльністю

Згідно з чинним законодавством медичні працівники мають низку прав та обов'язків.

Так, кожний медичний працівник має такі права: право на життя, охорону здоров'я, на безпечне для життя та здоров'я на­вколишнє природне середовище, на освіту і можливість заробля­ти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджуєть­ся, на відпочинок, повагу честі та гідності, ділової репутації.

 

Ці права закріплені Конституцією України, ширше розкриті у Цивільному Кодексі.

Крім природних прав медичні працівники мають спеціальні права і пільги. Перелік їх викладено у розділі X в Медична та фар­мацевтична діяльність» Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (ст. 77).

Витяг зі ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охо­рону здоров'я»

Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:

а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеці­альності та кваліфікації;

б) належні умови професійної діяльності;

в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на 5 ро­ків у відповідних закладах та установах;

г) вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впрова­дження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фарма­цевтичної науки і практики;

д) безплатне користування соціальною, екологічною та спеціаль­ною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов'язків;

е) обов'язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров'я у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров'ю у зв'язку з виконанням професій них обов'язків у випадках, передбачених законодавством;

е) соціальну допомогу з боку держави уразі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв'язку з виконан­ням професійних обов'язків [...];

з) скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством; й) пільгові умови пенсійного забезпечення;

і) пільгове надання житла та забезпечення телефоном; ї) безплатне користування житлом з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського тилу, а та­кож пенсіонерам, які раніше працювали медичним й та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництваприватного житла, придбання автомототранспорту [….];

й) першочергове одержання лікувально-профілактичної допомоги і забезпечення лікарським та протезними засобами;

к) створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;

л) судовий захист професійної честі та гідності;

м) безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земель­ної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства;

н) лікарі дільничних лікарень та амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничні лікарі-терапевти, лікарі-педіатри та дільничні мед­сестри територіальних ділянок міських поліклінік, лікарі загальної прак­тики (сімейні лікарі), завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, лікарі (старші лікарі) та середній медичний персонал виїзних станцій і відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги, станцій санітарної авіації та відділень планової та екстреної консультативної до­помоги — за безперервну роботу на зазначених посадах у зазначених за­кладах (на територіальних ділянках) понад три роки мають право на до­даткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні. При цьому зберігаються права інших категорій медичних працівників на додаткову оплачувану відпустку у межах існуючих норм. Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медич­них і фармацевтичних працівників. На них також можуть поширювати­ся пільги, що встановлюються для своїх працівників підприємствами, установами і організаціями, яким вони подають медико-санітарну до­помогу.

Згідно з Міжнародним кодексом медичної етики (ВМА, 1949 р., внесені аміни в 1968, 1983 рр..), до загальних обов'язків лікарів належать такі обов'язки:

• затвердження найвищих стандартів професійної діяль­ності;

• лікар не повинен дозволяти фінансовим інтересам впливати на вільне і незалежне виконання професійних дій на користь па­цієнтів;

• лікар повинен, незважаючи на вид медичної практики, са­мовіддано надавати компетентну медичну допомогу з повною технічною і моральною незалежністю, із співчуттям і повагою до
людської гідності;

• лікар повинен бути чесним із пацієнтами і колегами, пови­нен боротися з професійними і особистими недоліками інших лі­карів, повинен викривати обман і шахрайство;

• лікар повинен поважати права пацієнта, колег, іншого ме­дичного персоналу і має дотримуватися конфіденційності щодо пацієнта;

• лікар повинен діяти лише на користь хворого в тих випад­ках, коли він застосовує такі види медичної допомоги, які можуть
послабити фізичний або психічний стан пацієнта;

• лікар повинен дотримуватися обережності, поширюючи ін­формацію про відкриття, нову техніку або лікувальні методики по непрофесійних каналах;

• лікар повинен засвідчувати лише те, що він сам перевірив.

Обов'язки лікаря щодо хворих:

- завжди повинен пам'ятати про зобов'язання зберігати люд­ське життя;

- повинен надавати пацієнту всі ресурси своєї науки; — якщо лікар не має змоги провести обстеження або лікування, він повинен залучити іншого лікаря, в якого така можливість є;

- повинен тримати у таємниці все, що він знає про свого па­цієнта, навіть після смерті останнього;

- повинен надавати невідкладну допомогу як виконання гу­манітарного обов'язку, якщо немає впевненості в тому, що інші хочуть і можуть надати таку допомогу.