Протиріччя - рушійна сила розвитку

НЕ 2.6. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Загальна характеристика віку

Для правильного виховання підлітка в сім'ї батькам необхідно враховувати особливості розвитку дітей у цьому віці, знати зміни, які відбуваються в фізіології і в психології дитини, фактори, що впливають на становлення особистості підлітка.

Підлітковий період - важка пора зросління. Він охоплює час розвитку з 11 до 13,5 років у дівчаток, з 12 до 15 років - у хлопчиків. Його називають перехідним: переломним, важким, конфліктним, афективним.

Перехід від дитинства до дорослості супроводжується ломкою стереотипів у поведінці, стосунках з дорослими, що викликає нервове напруження, неврівноваженність, конфлікти, спалахи як негативних, так і позитивних емоцій.

Підліток,, як і кожна людина, займається різними видами діяльності: вчиться, працює фізично, читає книжки, малює, спілкується. Серед різних видів діяльності для кожного віку є такий, якій відіграє вирішальну роль у формуванні внутрішнього світу дитини - провідний тип діяльності. Для підліткового віку такими є спілкування у процесі суспільно-корисної праці. Це означає: 1) від спілкування (його змісту, тематики, тону) залежить поведінка, навчання, творчість, настрій; 2) від того, у яку діяльність дорослі включають підлітка; наскільки діяльність, яку виконують підлітки, важлива за своїми результатами для дорослих, де й як будуть використовуваться ці результати, залежатиме формування не лише трудових інтересів підлітків, а й почуття дорослості, самостійності, працелюбства, моральних норм, взаємин з навколишнім середовищем.

У 10-11 років починається третя фізіологічна криза - підліткова (пубертатна). Це час перебудови організму, переходу від дитинства до дорослості. На початку кризи активно працює гіпофіз і щитовидна залоза, що забезпечує підвищений обмін речовин в організмі, бурхливий ріст у довжину, особливо кінцівок. Груди і таз відстають у розвитку. М'язева тканина не встигає за ростом кісток, що підсилює враження нескладності, незібраності підлітків, приводить до незграбності, різкості рухів. Ріст у довжину дуже інтенсивний (8-10- см у рік). Грудна клітка вузька і запала, місткість легенів не відповідає вазі тіла, внаслідок цього спостерігається прискорене поверхневе дихання, виникає відчуття неповного вдиху, недостача повітря, навіть астматичні явища.

Від загального росту тіла відстає розвиток серцево-судинної системи. Розмір серця збільшується, однак кровоносні судини по відношенню до об'єму серця звужені. Це приводить до перенапруження діяльності серця, до стрибків кров'яного тиску, мозок не отримує необхідної кількості крові (тимчасове малокрів'я), а тому в підлітків, особливо молодших (5-6 кл.) з'являється підвищена втома, виснаженість, падає працездатність. Часто погіршується самопочуття. Діти скаржаться на перебої в роботі серця, серцебиття, задишку. Необхідне якісне харчування, режим праці й відпочинку, заняття спортом тощо. Кінець підліткового віку характеризується зникненням незграбності, непропорційності фігури, швидким ростом м'язів, виникненням здатності до складних і точних рухів, що дозволяє виробляти різні рухові навички. Збудження переважає над гальмуванням і як результат неврівноваженість, нестриманість, що часто приводить до конфліктів з батьками, вчителями. Одне з найважливіших завдань батьків - формування соціально зрілої дитини в сім'ї, здатної думати про результати своїх дій, вчинків, зважувати серйозно як свої слова, так і справи.

Протиріччя - рушійна сила розвитку

В процесі переходу від дитинства до дорослості виникає ряд протиріч, які є рушійною силою психічного розвитку. Це протиріччя між:

- потребами і можливістю їх задовольнити: підліток жоче бути дорослим, а
дорослі його не приймають. У підлітка виникає необхідність набути якостей
дорослого;

- між фізичними, інтелектуальними і моральними можливостями і старими, сформованими раніше й постійно існуючими взаєминами з навколишнім оточенням, старими видами й рівнями діяльності;

- між зростаючими вимогами дорослих і суспільства до підлітка й наявними
формами його поведінки. Щоб відповідати на вимоги, які ставлять дорослі,
необхідно сформувати нові якості особистості, риси характеру, здібності тощо.

У процесі подолання протиріч відбувається формування вищого рівня психічного розвитку, більш складних форм і видів діяльності, формуються нові психологічні якості особистості: самосвідомість, розуміння моральних норм взаємин і поведінки і т. п., відбувається перехід підлітка на більш високий рівень психічного розвитку.

Отже, протиріччя є закономірним явищем і рушійною силою психічного розвитку. Розуміння дорослими їх змісту і причин виникнення, допомога з їхнього боку підліткам у їх розв'язанні стимулюють формування позитивних психологічних якостей; відсутність такої допомоги може привести до виникнення значної кількості негативних рис особистості.