Вплив ознак темпераменту та характеру на особливості спілкування

1. Поняття про темперамент та його види. Урахування типу темпераменту у спілкуванні.

2. Психологія характеру і спілкування.

Література

1. Кант И. О темпераменте // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред Ю. Б. Шппенрейтер, В. Я. Романова, - М.: Изд. Московского университета, 1982. - С. 148 -152

2. Небылицын В. Д. Темперамент // Под ред Ю. Б. Шппенрейтер, В. Я. Романова, - М.: Изд. Московского университета, 1982. - С. 153-159

3. Партико Т.Б. Загальна психологія: підручник для студентів ВНЗ / Т.Б. Партико. К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. - 416 с.

4. Гнатенко П.І. Український національний характер. - К.: “Док-к”, 1997.-116c.

1. Темперамент (від лат. temperamentum — належне співвідношення частин, рис) — це така індивідуально своєрідна, природно зумовлена сукупність відносно стійких динамічних виявів психіки людини, які характеризують спосіб її поведінки.

Сучасні дослідження (Я. Стреляу, Б. Завадський тощо) довели, що динамічність темпераменту пов’язана з трьома основними характеристиками поведінки: енергетичними, часовими та афективними.

Енергетичні характеристики виражаються у таких рисах темпераменту як активність, сенситивність і витривалість.

Активність — це кількість і якість взаємодії людини з фізичним та соціальним середовищем. Вона виявляється на моторному та мовленнєвому рівнях.

Сенситивність — це чутливість до подразників і зовнішніх подій загалом. Вона визначається на основі того, яка мінімальна сила зовнішніх впливі спричиняє психічну реакцію людини; підвищена сенситивність супроводжується високою тривожністю, страхом перед новими ситуаціями і людьми; нерішучістю, сором’язливістю.

Витривалість пов’язана з мірою працездатності людини.

Часові характеристики темпераменту виражаються у рухливості, стійкості і жвавості.

Рухливість — це швидкість, з якою людина переходить від однієї діяльності до іншої, особливо якщо вона пов’язана з переходом від активності до спокою, і навпаки. Стійкість характеризує постійність і сталість поведінки людини. Це здатність довго витримувати зовнішній вплив, виявляючи наполегливість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках. Жвавість — це швидкість і легкість перебігу психічних процесів і поведінкових реакцій.

Афективною характеристикою темпераменту є:

реактивніст ь — сила мимовільної емоційної реакції на зовнішні і внутрішні подразники; це реакція людини на випадкові обставини, а не заздалегідь заплановані дії; реактивність може свідчити про емоційну збудливість, вразливість, імпульсивність людини та інше.

екстраверсія (від лат. extra — зовні; versio — звертати, видозмінювати) характеризує спрямованість особистості на довкілля й інших людей; реакції і діяльність людини залежать від її зовнішніх вражень, які виникають у цей момент;

інтроверсія (від лат. intro — зовні; versio — звертати, видозмінювати) характеризує фіксацію особистості на себе, свої переживання і думки; поведінка людини залежить від спогадів, уяви, думок, спрямованих на минуле і майбутнє.

Пластичність — це гнучкість і легкість, з якою людина пристосовується до нових умов.

Ригідність — нечутливість до змін, які відбуваються у довкіллі.

Риси темпераменту є найстійкішими індивідуально-типологічними особливостями людини. Вони виявляються з перших днів життя, тобто є вродженими; зберігаються тривалі роки, часто все життя, тобто є сталими; демонструються у різних ситуаціях, тобто не залежать від виду діяльності людини.

Найпоширенішими є гуморальна, конституційна, фізіологічна і регуляторна теорії темпераменту. Гуморальна теорія темпераменту пов’язана зі складом крові, слизу, жовтої і чорної жовчі; конституційна — з будовою тіла; фізіологічна — з діяльністю нервової системи; регуляторна — з особливостями нервової і гуморальної систем.

Найбільшої популярності в психології наьули чотири типи темпераменту, запропоновані Гіппократом-Галеном: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Ці типи у “чистому” вигляді практично не зустрічаються.

Фізіологічна теорія темпераменту обгрунтована у 30-х р.р. ХХ століття російським фізіологом І.П. Павловим. Досліджуючи умовно-рефлекторні реакції собак, виявив відмінності у їхній поведінці. Він висловив припущення, що в основі цих особливостей лежать 3 властивості нервової системи:

 сила;

 урівноваженість;

 рухливість.

Сила — здатність нервової системи витримувати сильні подразники; Врівноваженість — баланс між збудженням;

Рухливість — швидкість, з якою збудження переходить у гальмування.

Ці властивості утворюють певні комбінації, що утворюють типи нервової системи (4 типи темпераменту):

 

1. Сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи — сангвінічний темперамент.

2. Сильний, неврівноважений, рухливий тип нервової системи — холеричний темперамент.

3. Сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи — флегматичний темперамент.

4. Слабкий, врівноважений, інертний тип нервової системи — меланхолічний темперамент.

Тип нервової системи названо генотипом (І.П. Павловим). Вчений вважав його вродженим і незмінним від впливу оточення.

Подальші розроблення фізіологічної теорії темпераменту показали, що не завжди кожному із чотирьох типів нервової системи відповідає зазначений тип темпераменту.

Дослідження, які провели наприкінці 50-х років ХХ ст. Б.М. Теплов і В.Д. Небиліцин показали, що існує не три, а більше основних властивостей нервової системи. Зокрема, було виявлено динамічність, лабільність та інші властивості. Динамічність — це швидкість і легкість утворення умовних рефлексів; лабільність — швидкість виникнення і перебігу процесів збудження і гальмування. З’ясувалось також, що існують лише загальні, а й парціальні властивості нервової системи, які також впливають на темперамент. Тому положення про те, що тип нервової системи є фізіологічною основою темпераменту вже не відповідає сучасним науковим досягненням.

В психології традиційно використовують типологію Гіппократа-Галена, виділяючи сангвініка, холерика, флегматика і меланхоліка.

 

нестійкий

дратівливий образливий

тривожний неспокійний

непіддатливий агресивний

песимічний збудливий

стриманий імпульсивний

некомунікабельний М Х оптимістичний

активний

ІНТРОВЕРТОВАНИЙ ЕКСТРАВЕРТОВАНИЙ

пасивний Ф С комунікабельний

старанний відкритий

вдумливий балакучий

миролюбивий жвавий

надійний безтурботний

спокійний ініціативний

стійкий

Схематичне зображення типів та рис темпераменту

(за Г. Айзенком, 70-ті роки ХХ ст.)

Типи: М- меланхолік, Х — холерик,

С — сангвінік, Ф — флегматик

 

Однак цей поділ є умовним. “Чисті” темпераменти у житті майже не трапляються, а поєднуються риси різних темпераментів. Це яскраво спостерігається вже після 2-2,5 років, коли дитина оволодіває усним мовленням.