радянізація '' західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму

29.1 Невід'ємною частиною тоталітарної системи влади був репресивний апарат, який повинен був тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищувати будь-яку опозицію сталінському режиму, будь-які прояви інакомислення. Знаряддям здійснення репресій були каральні органи ДПУ, підпорядкованого наркомату внутрішніх справ (НКВС). (У 1934 р. замість ДПУ створено Головне управління державної безпеки). Органи ДПУ - НКВС розгорнули масові жорстокі репресії проти всіх прошарків населення. Масові репресії були захисного реакцією тоталітарного режиму, оскільки при наявності широкої опозиції цей режим не зміг би забезпечити свого існування. Ідейним обґрунтуванням масового терору стала теорія Сталіна про неминуче загострення класової боротьби в міру просування до соціалізму та необхідність у зв'язку з цим посилення пильності і боротьби проти "ворогів народу".

29.2 У ході визвольних операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів! Неоціненну допомогу воїнам надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення, працівники тилу. Активні дії проти німецьких окупантів вели загони УПА. Коли ж лінія фронту наблизилась до районів дислокування частин УПА командування віддало наказ не втручатись у бойові дії і вживати заходів для збереження і зміцнення своїх сил. У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 млн. українців. Кожен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом. Людські втрати України у війні склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб.

30.1 Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали власного автономного устрою. Уряди цих країн прагнули до посилення контролю над українськими територіями. Польський уряд намагався витравити такі поняття, як "Україна" та "українці", застосовуючи замість них терміни "Східна Малопольща", "русини". У 1924 р. видано закон про заборону вживання української мови у всіх державних установах. Румунська влада здійснювала щодо українського населення політику тотальної румунізації, вдаючись до відкритих насильницьких дій. З 1919 по 1928 рр. на території Буковини діяв воєнний стан. У 1920 р. заборонено вживання української мови. Українців не визнавали окремою нацією, називаючи їх "громадянами румунського походження, які забули рідну мову". Уряд Чехословаччини здійснював більш помірковану політику щодо Закарпаття. Але і ця політика була спрямована на те, щоб утримати українські землі під владою Чехословаччини. Власті намагалися переконати українське населення, що в нього немає батьківщини, що українська мова є для нього "чужою".

30.2

31.1 Світова війна велася між Троїстим,згодом Четвертним союзом(Німеччина,Австро-Угорщина,Туреччина,Болгарія) і Антантою(Росія,Англія,Франція,згодом приєдналася Італія,Румунія,США)характеристика становища України під час Першої світової війни.Західна і Наддніпрянська Україна опинилися по різні боки фронтів,оскільки Росія і Австро-Угорщина до протилежних блоків,і тому мобілізовані армії цих країн мусили битися друг проти друга;Війна розколола українські політичні сили і цим ослабила український рух.Відносно до війні українські партії мали різні позиції.Партія Західної України активно підтримувала Австро-Угорщину і Німеччину у війні з Росією,сподіваючись що у разі поразки Росії, держави переможці допоможуть українцям створити самостійну державу. В перший день війни 1 серпня 1914р.-вони обєдналися в Головну Українську Раду(ГУР)з метою мобілізувати сили українців для війни з Росією.У роки війни в Україні в рйоні Галичини,Закарпаття,Буковини,велися дуже запеклі бойові дії.Деякі держави мали агресивну роль щодо України:ігнорували національні інтересиЮ прагнули використати воєнне становище,щоб покінчити з національно-визвольним рухом українців.Таким чином Перша світова війна,стала справжньою національною трагедією для України.

31.2 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ - "Акт проголошення незалежності України". Таким чином припинилося існування УРСР і з'явилася незалежна держава - Україна. 30 серпня Постановою Президії Верховної Ради КПУ була заборонена.1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. 90,3% громадян, які взяли участь у референдумі, підтвердили Акт проголошення незалежності України. Вибори президента проходили на альтернативній основі (претенденти - М.Гриньов, Л.Лук'яненко, В.Чорновій, Л. Табурянський, І. Юхновський, Л.Кравчук). Президентом України став кандидат держ- апарату, колишній ідеолог КПУ Л. М. Кравчук (на світлині), за якого віддали свої голоси 61,6% виборців, що прийшли на виборчі дільниці. Проголошення незалежності України стало подією всесвітньо-історичного значення. Визначальну роль у створенні незалежної української держави відіграв народ України.32.1 Радянський уряд мав намір економічно розвивати СРСР,але хлібна криза(1927-1928)та брак валюти могли зірвати ці плани. Потрібен був такий механізм,який би постачав селянам хліб. Таким механізмом стали колгоспи. Ними було легше керувати,ніж роздробленими сел. гос-ми. Націоналізація землі(1917) позбавила державу сплачувати селянам компенсацію,якщо вони будуть вступати до колгоспів. Щоб уникнути опру села,були прийняті принципи кооперування селян:поступовість,добровільність,фінансова допомога селу.1929р Сталін назвав «роком великого перелому». У країні розпочалась суцільна колективізація -процес примусового об’єднання дрібних селянських селянств у великі соціалістичні господарства(колгоспи,радгоспи)Формолювання темпів колективізації вело насильницького злучення селян під загрозою розкуркулювання.Колективізація в Україні повинна була здійснитися за два роки.До кінця першої п’ятирічки було колективізовано70% селян,другої-90%. Виникло питання про долю заможних селян.До них застосували політику розселювання:обмежено оренду землі,збільшено оподаткування,заборонено використовувати найману працю.

32.2 Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб'єктом у міжнародних відносинах. 5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права. У липні 1992 р. Верховна Рада схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України". Документ визначив базові національні інтереси країни, обгрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких - розширення участі в європейському регіональному співробітництві та в межах СНД

33.1 після скількох невдач в українському уряді до влади в Україні збройним шляхом прийшли більшовики.вони почали згортання виробництв,почалась нестача харчів та палива,чисельне безробіття.Більшовики прагнули негайно встановити соціальний лад(провести з народом колишньої царської Росії жорстокий експеремент).Так навесні у 1919р. на території УСРР було проведено жорстоку економічну політику-політику «воєнного комунізму»,яка передбачала націоналізацію всієї землі,промислових підприємствЮторгівлі,а також фінансів.Нова влада заборонила діяльність банків,провела конфіскацію золота та інших цінностей.Державні підприємства в умовах розрухи,не діяли,що спичинило масове безробіття. Питання про хліб у більшовиків було найголовнішим,так як його не було.Більшовики комісари під охороной нападали на села та відбирали зерно,та інші продукти.Наслідками політики більшовиків став голод 1921-1923рр.Люди голодали,це спричинило багато смертей(1,5-2 млн людей)Становище визвало велике невдоволення з боку більшовиків. Що вилилось у військові заколоти,робітничі страйки,які охопили Україну і Росію.це і спичинило крах більшовиків.

33.2 У Радянському Союзі на момент його розпаду накопичилося багато негараздів в освіті, науці, літературно-художній творчості. З проголошенням незалежності України відродження національної культури стало державною справою. Для українців чи не вперше відкрилася перспектива вільного розвитку і набуття престижності своєї мови і культури. Для забезпечення духовного і соціально-економічного розвитку держави реформується система освіти. Освітня система стає більш демократичною, гнучкою та різноманітною. З'явилася велика кількість ліцеїв, гімназій, коледжів, профільних академій, університетських комплексів і т. п. Позитивні і негативні риси переплелися й у сфері художньої культури. Утвердження демократії сприяє оновленню літератури і мистецтва, гарантує плюралізм, свободу творчості, вільний розвиток усіх художніх стилів і жанрів.

34.1 У 1990-ті за темпами промислового розвитку СРСР відставало від передових країн Європи.У 1925р на 14 з’їзді ВКП(б) було оголошено курс на проведення індустріалізації. Індустріалізація -це система заходів,спрямованих на створення великого машинного виробництва та прискорений розвиток промисловості, з метою зміцнення оборони країни. Причини проведення:1)необхідність створення матеріально-технічної база для економічної самостійності країни2)прагнення влади до зміни структури населення на користь збільшення кількості робітників. Складові:1)продаж за кордон нафти,газу2) примушення населення до придбання облігацій державної позики3)збільшення продажу горілчаних виробів4)широке використання праці в’язнів. Наслідки:1)було ліквідовано безробіття,але знизився життєвий рівень населення2)зміцнилась оборона країни3)відбулися зміни в промисловості:перевагу перейшла від легкої до важкої пром.4)створено нову модель керівництва економікою«адміністративно-командну»

34.2 В україні з дореволюційних часів розвивалися галузі видобувної промисловості та металургії.Тому територія республіки забруднювалася відходами мінерально-сировинних підприємств вдесятеро інтенсивніше, ніж СРСР вцілому. Екологічна обстановка катастрофічно погіршилася після вибуху у квітні 1986р. четвертого енергоблока на Чорнобильській АЄС.Причинами цієї катастрофи була низька якість проектування, виготовлення та обслуговування техніки.наслідки:підвищення рівня ракових захворювань у людей; забруднення середовища; погіршення стану здоров’я людей вцілому

35.1 На основі ленінського плану І з'їзд рад СРСР ЗО грудня 1922 р. прийняв рішення про утворення СРСР. До його складу ввійшли Російська Федерація, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька Федерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). У документах, покладених в основу СРСР (Декларація і Договір), права центру превалювали над правами республік. Так, із 29 пунктів Союзного договору лише один стосувався прав республік. Формально кожна республіка мала право виходу із СРСР, але механізму такого виходу не було розроблено. Юридичне оформлення СРСР остаточно завершилося в 1924 p., коли була прийнята. Конституція СРСР позбавила союзні республіки права на зовнішню політику і торгівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв'язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику в цілому і кожної республіки зокрема

35.2 Захопивши Україну, нацисти, перш за все, знищили її цілісність. Територія України була розчленована нацистами на чотири частини.Нацисти установили на окупованих територіях жорстокий окупаційний режим. Вони перетворили Україну в німецьку колонію, стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили. 85% усіх продуктів, вивезених у роки війни зі СРСР до Німеччини, були з України.Нацистами була створена ціла система грабіжницьких заготівельних органів. Нацисти обіцяли провести аграрну реформу, розвивати українську культуру, повернути солдатів додому, але це були способи морально-психологічного тиску.Великою трагедією для України стало вивезення людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. У 1941-1944 pp. 2,8 млн чоловік були вивезені зі СРСР у нацистське рабство і 2,4 млн із них були з України.масового знищення населення, Масовий терор проти українського народу нацисти застосовували з особливою жорстокістю.знищували цілі села,також Гітлерівці організовували масове знищення військовополонених.Голокост - загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської політики планомірного й організованого фізичного знищення (геноциду) євреїв у Німеччині та на захоплених нею територіях у 1933-1945 pp.