стислості, чіткості, ясності й грамотності

викладу змісту, всього того, що в кінцевому рахунку

робить документи доступними для тих, кому вони

адресовані, кому стають відомими. Наприклад, рішен-

ня суду з цивільної справи, як письмовий документ,

має бути ясним і точним.

Важливі в зв’язку з цим мова і стиль викладення

самого юридичного акта. Сучасна літературна мова

має велику кількість стилів як особливих різновидів

мови, що історично склалися, відрізняються за своїм

змістом, характером мовних засобів і закономірністю

їх вживання. У повній мірі стильові відмінності при-

таманні і правовим документам. Разом із тим мова

правових актів вимагає перш за все точності і немож-

ливості будь-яких пересудів.

При складанні юридичних актів доцільно користу-

ватися офіційно-діловим стилем, дотримуючись при

цьому всіх форм літературної мови. Для дотримання логічної послідовності викладу

змісту правового документа, зручності його сприйнят-

тя, а також з’ясування його суб’єктами-адресатами

дуже велике значення має рубрикація. Це один із за-

собів логічно компактного

розташування змісту до-

кумента, що полягає в графічному розділі змісту

тексту на частини за допомогою заголовків, нумерації,

пропусків.

42. Конфлікти можуть виникнути у будь-якій сфері

діяльності людини, але юридичній практиці, пов’яза-

ній з вирішенням правових спорів, полярністю інтересів

різних суб’єктів і учасників юридичного про-

цесу, вони притаманні завжди. Конфлікти бувають

особистісні (особи самої із собою), із зовнішнім середовищем,

міжособові, міжгрупові та ін. За юридич-

ними критеріями конфлікти поділяються в залежнос-

ті від галузей права, за допомогою норм яких розв’я-

зуються конфлікти, на трудові, адміністративні,

господарські, екологічні та ін.; за територією поши-

рення вирізняють локальні, національні, міждержав-

ні конфлікти. Конфлікти виникають і у сфері поділу

компетенції різних державних органів, в тому числі

правоохоронних. При відповідному досвіді дій в кон-

фліктних ситуаціях потенційні конфлікти можуть

бути попереджені, вирішені, навіть використані для

покращення відносин з іншими людьми й самовдос-

коналення. Завдання полягає не в тому, щоб уникну-

ти конфлікту, а у намірі розпізнати його і знайти

конструктивне рішення.

43. Інформаційна культура юриста — це ступінь володіння належним обсягом інформації для забезпечення прав і свобод громадян, вміння одержати й ефективно реалізувати її у юридичній діяльності.

 

Роль, яку виконує інформаційна культура, виявляється у таких двох групах функцій: теоретико-пізнаваль-ній та практично-прикладній. Перша з них покликана пізнавати, теоретично вивчати закономірності розвитку її культурології і на цій основі розробляти науково обгрунтовані висновки. Друга сприяє розвиткові інформаційного законодавства, вдосконаленню діяльності поса

дових осіб. раціоналізації інформаційних процесів, підвищенню загальної культури громадян та ін.

Нас більше цікавить група практично-прикладних функцій. Вона складається з таких основних функцій:

гуманістичної, управлінської, комунікативної, орієнта-ційної, режимної, а також функції формування моральної та юридичної відповідальності.

Так, гуманістична функція призначена для захисту прав людини. Перш за все, це стосується захисту Української держави, недоторканності її кордонів, недопущення посягань на волю народу. Тут роль достовірності та повноти інформації випереджає дії осіб, які повинні здійснювати цей процес. Крім того, ця функція стоїть на сторожі забезпечення і захисту основних прав громадян України як на території своєї держави, так і в міжнародних відносинах. Через різноманітні інформаційні канали надходить такий потік інформації про нашу країну, який потребує спеціального «фільтру», чим служить передусім культура інформації. Тим самим гуманістична функція бере на себе обов'язки з охорони і захисту державно-конституційного ладу України.

Велике значення має управлінська функція. Вона передбачає створення умов для формування й діяльності органів державної влади, участі у розв'язанні глобальних господарських і наукових проблем, виробленні у посадових осіб бездоганності у виконанні службових обов'язків. Тобто інформація, особливо культура її одержання та використання, стає начебто четвертою владою у державі. 1 той, хто володіє інформацією, — той володіє всім. Справді, в управлінській діяльності в основному вся інформація акумулюється у осіб, які обіймають керівні посади. Оскільки весь потік інформації керівна особа сприймати не може, тому вміння керівника здійснювати інформаційний підхід стає передумовою вироблення необхідної інформаційної культури. Іншими словами, становлення керівника починається з уміння отримувати інформацію і використовувати її в.адміністративній діяльності. Його професійна культура — це насамперед його інформаційна культура. Адже в іншому випадку не керівник вершитиме справи, а навпаки — справи, інформація маніпулюватимуть ним. Значення управлінської функції полягає в тому, шоб допомогти керівникові охопити якомога ширше коло відомостей і правильно використати 'їх при виконанні службових обов'язків.

Комунікативна функція забезпечує спілкування між членами суспільства піл час інформаційних відносин, яке повинно здійснюватись на культурних, моральних засадах. Ця функція розвиває інформаційну культуру, збагачує її. прискорює вирішення існуючих проблем тощо. Завдяки комунікативній функції інформаційна культура має властивість обміну інформацією між учасниками інформаційних відносин (поширення передового досвіду тощо).

Для інформаційної культури орієнтаційна функція сприяє не тільки обгрунтуванню та пропаганді суспільних процесів, але й одержанню інформації для себе, часто навіть не обнародуючи джерела її надходження. У практичній діяльності доволі часто доводиться одержувати і поширювати інформацію лише для особистого орієнтування При цьому важливою є культура володіння нею. тобто застереження від шкоди завдання збитків загальній справі. Звичайно, орієнтаційна функція виконує роль своєрідного трампліна, оскільки отримання інформації «для орієнтування» втілюється у практичне життя значно пізніше — в міру необхідності.

У жодних інших суспільних явищах режимна функція не відіграє такої ролі, як в інформаційній культурі. Вважається, що кожна інформація має значну цінність і потребує певного режиму зберігання. Мова йде не тільки про інформацію з обмеженим доступом, а й про будь-яку іншу. Саме режимна функція виробляє в осіб, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого та іншого характеру, специфічну систему її захисту Це не приховування, а раціональне використання і поширення. Недарма в народі існує вислів: «Думай, що говориш, але не говори, що думаєш». Глибокий зміст цієї фрази змушує виробити такий рівень інформаційної культури, який сприяв би впорядкованості обігу інформації і своєчасності її обнародування. Тобто для режимної функції властивий специфічний інформаційний бар'єр, який юрист встановлює для себе самостійно.