Нервово-функціональні отрути

Це велика група різних за хімічним складом отрут, які порушують хімізм клітин і тим самим призводять до розла­ду або припинення функції. Вони безпосередньо діють на 'центральну нервову систему.

Морфологічні зміни при отруєннях цими отрутами не­значні, а іноді їх зовсім немає. Тому діагностика отруєння має грунтуватися на клінічній картині і результатах токси­кологічного та інших лабораторних досліджень внутрішніх органів, крові, сечі та інших тканин.

Нервово-функціональних отрут надзвичайно багато, до того ж вони досить різнорідні. Залежно від особливостей дії на організм ці отрути умовно можна поділити на чотири підгрупи:

1) пригнічуючі;

Т

Судово-медична токсикологія

 

2) паралітичні;

»• 3) збуджувальні і що викликають судоми;

4) з переважною дією на периферичну нервову си­стему.

Розглянемо особливості отруєнь лише тими отрутами, які найчастіше спостерігаються в судово-медичній прак­тиці.

До підгрупи пригнічуючих нервово-функціональних Отрут належать:

а) наркотичні речовини ациклічного ряду — етиловий алкоголь (етиловий спирт), ефір, хлороформ, технічні рідини (метанол, етиленгліколь, дихлоретан, тетрае-тилсвинець);

б) нелеткі наркотики, які використовуються як нарко­тичні і снодійні лікарські засоби;

в) алкалоїди, які пригнічують центральну нервову сис­тему (морфін, героїн тощо).

Етиловий алкоголь — це безбарвна прозора рідина із специфічним запахом, пекуча на смак. Він є сильною цитоплазматичною отрутою, характеризується вираженою токсичною дією, спричиняє порушення функцій централь­ної нервової системи, насамперед кори головного мозку. Внаслідок пригноблювальної дії на кору настає розгальму­вання і збудження підкіркового відділу; спостерігається також порушення функцій вегетативної нервової системи і внутрішніх органів. В організмі людини етиловий алко­голь (спирт) під впливом ферментів (алкогольдегідрргена-зи) перетворюється у високотоксичний метаболіт — аце-тальдегід, який тривалий час після приймання алкоголю зумовлює стан похмілля, що характеризується розладами дихання, кровообігу і порушенням функції центральної нервової системи.

Т

Судово-медична токсикологія

 

Етиловий алкоголь (спирт) міститься у різних напоях. Найбільший вміст його в горілці, коньяку, ромі й лікері (40-50% і більше). Оскільки ці напої широко вживаються в побуті, то отруєння ними (найчастіше як нещасний випа­док) нерідко спостерігаються в судово-медичній практиці. Токсичну дію етилового алкоголю зумовлюють отруйні речовини, які часто містяться в ньому (наприклад, сивуш­на олія у самогоні).

Сприйнятливість до алкоголю у людей різна і залежить від умов його приймання (міцність алкогольного напою, ступінь наповнення шлунка їжею та її характер, швидкість введення та ін.), віку, індивідуальних особливостей (зви­кання) та інших чинників. Встановлено, що ступінь інток­сикації алкоголем залежить від швидкості надходження його в кров. Якщо при прийманні алкоголю шлунок був переповнений, то близько 20% його всмоктується в шлун­ку, а 80% у кишках, де частина його абсорбується їжею і. виводиться. Максимальний вміст алкоголю в крові при цьому спостерігається через 1-2 год. В разі приймання алкоголю на порожній шлунок 80% його всмоктується в шлунку, а найбільший вміст його в крові спостерігається через 30-40 хв., іноді навіть через 10-15 хв. Період всмок­тування алкоголю в кров до встановлення дифузної рівно­вагії в тканинах дістав назву періоду резорбції. Цей період триває 1-3 год. Після того, як рівень алкоголю в крові досягає найвищої концентрації, починається період елімі­нації — виведення алкоголю всіма органами виділення (нирки, легені та ін.).

Смертельна доза етилового спирту для дорослої люди­ни, яка не вживає алкогольних напоїв, становить 100-200 г, проте можливі випадки, коли приймання 500-600 г етанолу не спричиняє смерть. Вважають, що смертельна

Т

Судово-медична токсикологія

 

доза етанолу дорівнює 7-8 г/кг маси тіла. Діти дуже чутливі до алкоголю, вже 10-12 г етилового спирту можуть бути для них смертельними.

Смерть при гострій алкогольній інтоксикації може настати внаслідок паралічу дихального центру. Проте вона може бути зумовлена й іншими причинами, а саме серцево-легеневою недостатністю, переохолодженням, ос­кільки алкоголь знижує температуру тіла. Іноді виникають значні труднощі з визначенням основної причини смерті і з'ясування впливу при цьому алкогольної інтоксикації, що спричиняє розвиток недостатності серця.

Смерть після приймання етанолу настає не тільки на висоті алкогольної інтоксикації (стадія резорбції), ай дещо пізніше (в стадії елімінації), через кілька годин або на другий день при незначній концентрації етанолу в крові. В таких випадках смерть є наслідком гострої недостатності серця, яка зумовлена кардіоміопатією різної етіології, в тому числі й алкогольною.

У разі гострого отруєння етиловим спиртом спостері­гається характерна клінична картина: спочатку (в першій стадії легкого сп 'яніння — стадії збудження) людина стає веселою, галасливою, рухливою, може з'явитися бажання полаятись, побитися, обличчя червоніє, очі блищать, пульс прискорюється, мова стає безладною. Вміст алкоголю в крові в цій стадії орієнтовно становить 0,5-1,5 г/л.

Для другої стадії сп 'яніння характерний стан при­гнічення: обличчя блідне, починається блювання, пору­шується координація рухів, хода стає невпевненою, хит­кою, пульс слабшає, помітно порушуються відчуття орієн­тації в навколишньому середовищі, людина відчуває сон­ливість, що переходить у глибокий сон; концентрація ал­коголю в крові орієнтовно становить 1,5-2,5 г/л.

Г

Судово-медична токсикологія

 

У третій стадії — паралітичний сон переходить в кому: обличчя стає ціанотичним, дихання — поверхневим, кров'яний тиск знижується, рефлексів немає, спостеріга­ються мимовільне сечовипускання і дефекація. Вміст ал­коголю в крові 2,5-3 г/л, що характеризує тяжкий ступінь алкогольного сп'яніння. Смерть настає, як правило, від паралічу дихального центру при концентрації алкоголю в крові понад 3-6 г/л.

Під час судово-медичного дослідження трупа спостер­ігається одутлість і синюшність обличчя, набряк повік, дрібні крововиливи на кон'юнктивах, багряно-синє забар­влення суцільних трупних плям тощо. При розтині — різкий запах алкоголю від внутрішніх органів трупа, які переповнені кров'ю, часто переповнений сечовий міхур, крапкові крововиливи під епікардом і легеневою плеврою, а також у підшлунковій залозі. Поєднання цих ознак з результатами судово-токсикологічного дослідження крові і сечі дозволяє встановити, що причиною смерті є отруєння етанолом. Для визначення концентрації алкоголю кров (5-10 мл) беруть із периферичних судин (стегнова, плечова вени) або синусів твердої мозкової оболонки. На судово-токсикологічне дослідження іноді направляють цереброс-пінальну рідину і вміст шлунка. Як зазначалося, концент­рація алкоголю 3,5-4 г/л і вище може зумовити смерть від алкогольної інтоксикації, проте спостерігаються випадки, коли вмісту крові б г/л етанолу не призводить до смертель­ного наслідку.

Останнім часом судово-медичним експертам доводить­ся встановлювати не тільки наявність алкогольного сп'я­ніння померлого, а й ступінь його перед смертю.

Для цього рекомендується спеціально розроблена орі­єнтовна шкала функціональної оцінки різних концент­рацій алкоголю в крові.

Т

Судово-медична токсикологія

 

Таблиця 8