Макросередовище - фактори, які впливають на фірму та її мікросер-ще і які вона не може контолювати. Поняття макросер-ща визначають 5 груп факторів: екон. (темпи інфл-ії, дефляції, рівень зайнятості, сис-ма оподаткування, доходи споживачів), соц-культурні (демографічна ситація, соціально культурні умови), природно- геграфічні (кліматичні умови, інфрастр-ра регіону, забезпеченість енергією, корисними копалинами, якість груну, повітря, води, забруднення навк.сер-ща), технологічні (рівень розвитку науки та техніки, темпи НТП, кваліфікація роб.сили), політико- правові (законодавче рег-ня ек. д-ті, антимонопольне рег-ня, рівень корумпованості, ставлення до іноземних компаній).
5. Класифікація маркетингу.
1. В залежності від реалізаційної і М-ої д-ті:
- М орієнтований на продукт або послугу (має на меті використання продукту чи послуги, як основного інструмента виробничо-збутової д-ті.);
- М орієнт. на споживача (споживач завжди правий, він віддає перевагу товарам із вищими якісними показниками, але придбаває не стільки сам товар як річ, скільки ту споживчу вартість, яка в ньому втілена, для розв’язання власних виробничих проблем або для задоволення власних потреб);
- інтегрований М;
2. В залежності від сфери М-ої д-ті:
- М товарів спож призн-я (націлено на задов-я потреб людей;
- М тов. виробн признач-я (взаємозв’язки встановл-ся між підприємствами, фірмами чи організ-ми);
3. В залежності від періоду, на який розробляється М-ва політика під-ства:
- стратегічний М(це розробка та реалізація тривалої маркетингової політики підприємства (більше ніж на 5 р);
- оперативний М(розробка і реал-я конкр маркет інструментарію).
4. В залежності від ступеня диференціації М-ої ді-ті:
- глобальний М;- диференційований М;
5. В залежності від видів попиту:
- конвенційний М (активізація попиту при негативному значенні останнього);- стимулюючий М (підвищ-я попиту при його 0-му значенні);- ремаркетинг (запобігання для наділення попиту);- синхромаркетинг;- розвиваючий (перетв-я потенціал-го попиту в активний);- підтримуючий; - демаркетинг (стимулює ажіотажний попит);- тактичний;- протидіючий;
6. В зал-ті від осн об’єктів уваги, цілей і засобів їх досягн-я:
-виробничий М;-товарний;-ринковий;-сучасний;-торгівельний;
7. В залежності від рівня маркетингової д-ті:
-макроМ(на рівні держави);-мікроМ(фірми);-мегаМ(поєдн держ і фірму);
8. В залежності від мети М ді-ті:
- комерційний - некомерційний
9. В залежності від видів продукції:
-М товарів -М послуг.
8.Конкурентоспроможнісь товару: сутність і методика розрахунку.
Конкурентоспроможність товару — це його здатність привертати увагу споживачів з-поміж інших груп аналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами.
Визначаючи конкурентоспроможність товару, треба зважати на такі міркування. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект у розрахунку на одиницю його витрат. Тому концептуальною умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація питомого споживчого ефекту.
У свою чергу, ціна споживання складається із відпускної ціни товару і вартості його споживання (усіх витрат, які несе споживач під час використання товару).
Конкурентоспр-ть товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку (групи споживачів) у конкретний проміжок часу.
Найпоширенішими є такі м-ди оцін-я конкурспр-ті товарів.
М-од групових експертиз -аналіт оцінка конкурентоспром-ті товарів висококваліф фахівцями. Цей метод є особливо результативним щодо високотехнічних товарів, товарів-новинок, а також товарів виробничо-технічного призначення.
Опитування споживачів під час виставок, презентацій, пілотного продажу тощо. Цей метод дає змогу визначити конкурентоспроможність споживчих товарів, широко відомих споживачам, накреслити напрямки їх удосконалення.
9.життєвий цикл товару: сутність та дискусійні положення.
Життєвий цикл товару — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з ринку.
І — дослідження та розроблення товару;
ІІ — запровадження товару на ринок;
ІІІ — розширення ринку збуту;
IV — використання переваг;
V — зрілість товару;
VI — насичення ринку;
VII — витискування товару з ринку.
Управління життєвим циклом продукту здійснюють відповідно до логіки концепції модифікування відповідних маркетингових програм.
1. Дослідження, розробка та впровадження: рівень продажу низький, збитки, новатори, незначна конкуренція, стратегія проникнення, пр.-ія – основний вид, товарна політика – планування, кількість найменувань – одне або кілька; ціна – висока, реклама – інформуючи, розподіл – обмежений, витрати на М – високі;
2. Розширення збуту і використання переваг: швидке зрост-ня рівня продажу, макс прибуток, споживачі – сегмент ринку, зростаюча конкуренція, стратегія розш-ня ринку, пр.-ія – вик-ня унікальних вл-стей, товарна політика – модифікування, кількість найменувань – швидке зрост-ня; ціна – зниж-ня, реклама – переконуюча, розподіл – інтенсивний, витрати на М – відносне зниж-ня;
3. Зрілість і насичення ринку: повільне зростання рівня продажу, спадання прибутку, споживачі – масовий ринок, значна конкуренція, стратегія збереження частки ринку, пр.-ія – диференціація, товарна політика – обслуговування, кількість найменувань – кілька нових; ціна – низька, реклама – нагадуюча, розподіл – макс- інтенсивний, витрати на М – зниження;
Витискання з ринку: спадання рівня продажу, нульовий прибуток або збитки, аутсайдери, спадна конкуренція, стратегія збільшення віддачі, пр.-ія – раціоналізація, товарна політика – елімінування, кількість найменувань – швидке зменшення; ціна – мін, реклама – мін, розподіл – обмежений, витрати на М – низькі;
12.Цілі та засоби комунікаційної політики.
Комунікаційна політика - це комплекс заходів щодо забезпечення іфомрваності споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму або її товари з метою просування товарів. До інструментів КП входять реклама, пропаганда, стимул-ня збуту, персональний продаж. А цілями можуть бути: збільшеня обсягів продажу, зиеншення товарних запасів, виведення на ринки нового товару, створення певного іміджу фірми або його удосконалення.
завданнями можуть бути: привернення уваги споживачів, формування їхніх знань про товари чи послуги підприємства, переконань щодо цінності таких товарів і послуг для розв’язання тих чи інших проблем споживача. Інакше кажучи, це — в кінцевому підсумку — стимулювання попиту, збільшення обсягів продажу, поліпшення іміджу підприємства та його продукції, збереження частки ринку та ін. Завдання мають бути визначені чітко і конкретно, що дасть змогу контролювати їх виконання, вносити відповідні корективи в разі будь-яких ускладнень.
15.Сутність та значення PR, переваги та недоліки використання.
Паблік рілейшнз” – неособистісне сти-мулювання попиту на товар, послугу або створення доброзичливого ставлен-ня до вир-ка за доп. розміщення у пресі, теле- і радіопередачах, у спектаклях ви-гідних даних про товар та його вир-ка.
До п.-р. звертаються з метою популя-ризації марочних та звичайних товарів, створення іміджу особам, фірмам, краї-нам (зацікавлення туристів, іноземних інвесторів, створення репутації в між-нар. співтоваристві).
Хар-ка ПР:
1) висока достовір-ть інф-ії в очах спож-в, оскільки її подають у вигляді новини, а не рек-ї об’яви;
2) широке охоплення аудиторії;
3) довготривалий ефект;
4) зміст інф-ії фірма не завжди контролює;
5) найчастіше доповнює рекламу.
ПР склад-ся з 2-х відносно самостійних напрямків:
1) паблісіті (пропаганди);
2) спонсорство.
Паблісіті – розмаїті неоплачувані, неко-мер-ні форми розповсюдження позитив-ної інф-ї про п-во та його продукцію че-рез засоби масової інф-ї чи безпосеред-ньо зі сцени.
Основні засоби паблісіті:
1) Встановлення і підтримка зв’язків із пресою:
-проведення фірмою прес-конференцій та брифінгів, на яких обговорюють її досягнення, проблеми та перспективи;
-розсилання у ЗМІ прес-релізів (інф повідомлень);
-написання статей про фірму, її товари, д-ть тощо;
-організація інтерв’ю з керівництвом фірми в ЗМІ;
-публікація щорічних офіційних звітів про д-ть фірми тощо.
2) Участь представників фірми в роботі з’їздів, конференцій і семінарів профес-х чи громадських організацій.
3) Організація фірмою різноманітних заходів, що мають хар-р події (організація спец. заходів, пов’язаних з ювілеєм фірми або певною знаменною подією в житті країни, святом).
4) Товарна пропаганда – д-сть, спрямована на популяризацію певного виду товару, який з різних причин ринок недостатньо визнає, незважаючи на його позитивні властивості.
5) Лобіювання – цілеспрямована д-ть фірми у справі впливу на органи держ влади для прийняття ними потрібних нормативних актів та створення сприят-ливих для неї умов функціонування.
Спонсорство – с-ма взаємовигідних договірних відносин між спонсором і субсидованою стороною.
Спонсор може надавати субсидов-й стороні грошові кошти або свої товари, послуги, сировину тощо.
Спонсорувати можна конкретних осіб, організації чи проведення певних спортивних, мистецьких та ін. акцій. Зі свого боку, субсид. стор. зобов’язується сприяти досягненню М-х цілей спонсора, напр., згадувати спон-ра у своїх публічних виступах, публікаціях у ЗМІ, пропагувати його фірмову назву, символіку тощо.
Об’єкти спонсорингу:
1) сфера спорту;
2) сфера культури;
3) соц-на сфера.
16.Складові процесу маркетингових комунікацій.
Маркетингова політика комунікацій реалізується за допомогою відповідного процесу з багатьох елементів, розміщених у певній, логічній послідовності
Основні елементи цього процесу:
• відправник (джерело інформації) — підприємство, яке пропонує свої товари чи послуги і надсилає відповідну інформацію про них, адресуючи її своєму цільовому ринку;
• кодування — перетворення інф-ї на зручну і зрозумілу для споживача, ефективну з погляду завдань комунікації форму;
• звертання — це, з 1го боку, набір символів (слів, чисел), а з другого — момент їх передавання цільовому ринку;
• канали комунікацій—засоби поширення інф-ї, конкр носії;
• декодування — розшифр-я зверт-я, коли символи, які надходять каналами комунікації, набувають в уявленні споживача конкретних значень;
• отримувач—споживач, якому передається інф-я про товари чи послуги підприємства;
• зворотна реакція — відгуки споживачів, їхні дії у відповідь на отримання і декодування звернення;
• зворотний зв’язок — частина зворотної реакції, яка стає відомою відправникові;
• перешкоди — можливі небажані або невраховані втручання в процес маркет комунікацій (якість друкованих видань, час передання радіоповідомлень, ставлення споживачів до реклами, двозначність звернень тощо).
