Психологічна класифікація пацієнтів

З точки зору клінічної психології (науки про закономірності розвитку і функціонування психіки хворої людини) існують різноманітні класифікації типів пацієнтів. У медичному середо­вищі поширеною є така клінічна класифікація:

1. Тривожний пацієнт, який завжди хвилюється. Стиль по­ведінки цих пацієнтів відрізняється підвищеною три­вожністю. Зазвичай розрізняють ситуаційну тривогу, пов'я­зану з конкретною ситуацією (наприклад, тривога перед іспитами, будь-якою життєво важливою подією), і так звану особисту тривожність, що є індивідуальною властивістю особистості. Дуже часто такі пацієнти мають тривожний тип особистості. Вони відрізняються боязкістю, покірністю, не­впевненістю в собі, їхня надмірна боязкість часто вира­жається в так званій соматизації страху: у них легко вини­кають різноманітні вегето-судинні реакції (непритомність) при проведенні діагностичних і лікувальних процедур. З ни­ми необхідно провести підготовчу психокорекцію, іноді звернувшись за допомогою до спеціаліста — медичного психолога.

2. Пацієнт, який має підвищені безпідставні підозри. Стиль поведінки цих пацієнтів відрізняється насторо­женістю і підозрілістю стосовно медичного персоналу і ліку­вання в цілому. Якщо з'ясовується, що таким же чином ці люди поводяться й у повсякденному житті, цілком можливо, що мова йде про так звану психопатію. Тоді потрібна кон­сультація спеціаліста в галузі медичної психології. У будь-якому випадку перш ніж починати лікування, необхідно по­долати бар'єр недовіри і відчуженості пацієнта.

3. Демонстративний пацієнт. Цей пацієнт намагається справити враження на навколишніх, відчуває постійну по­требу у співчутті та увазі. Він насолоджується своїми страж­даннями, відчуває "нестерпні муки" і вимагає до себе під­вищеної уваги. Демонстративний характер поведінки тако­го пацієнта, перебільшений опис своїх скарг, самовихва­ляння можуть викликати негативне ставлення до нього на­вколишніх, бажання довести, що він "далеко не вмираю­чий". Проте при роботі з таким пацієнтом не варто "викри­вати" його, краще апелювати до "героїзму" і стійкості його характеру. Нехай пацієнт одержить від вас необхідну част­ку визнання.

4. Депресивний пацієнт. Такий пацієнт пригнічений, ізольо­ваний від оточуючих, відмовляється від розмови з іншими пацієнтами і персоналом, погано вступає в контакт. Він має вкрай песимістичний настрій, тому що втратив віру в успіх лікування і видужання. З цим типом поведінки ви можете зустрітися у важко і невиліковно хворих. Проте депресивна

поведінка може бути обумовлена й іншими причинами, що лежать поза колом фізичного захворювання. В роботі з та­кими пацієнтами обов'язково бере участь медичний психо­лог, але це не означає, що сестринський персонал не мо­же допомогти такому хворому. Чинники психологічного впливу всіх медичних працівників: сестер, молодшого ме­дичного персоналу є дуже важливими, навіть якщо зовнішньо це не виявляється в реакціях хворого. Оптимізм медичного персоналу, віра у видужання пацієнта мають для нього велике значення. Дуже корисними є стимуляція ак­тивності хворого, залучення його до догляду за іншими хво­рими, виконання нескладних доручень.

5. Іпохондричний пацієнт. Цей пацієнт надмірно уважний до свого здоров'я, цікавиться аналізами всіх лабораторних досліджень, необгрунтовано припускає наявність у собі найрізноманітніших захворювань, читає спеціальну літера­туру. Варто пам'ятати, що іпохондрія — поняття збірне. Іпо­хондрична реакція як надмірна занепокоєність своїм здо­ров'ям не завжди обумовлена соматичним захворюванням, іпохондричний синдром може бути і невротичного поход­ження. У цьому випадку фізичні скарги є симптомом невро­зу і не мають органічної основи, висловлюючи "страждання душі на мові органа". Існує поняття і ятрогенної іпохондрії, коли пацієнт перекручено витлумачує сказане персоналом або медичний працівник дійсно був необережний, розмов­ляючи з тривожним хворим про важкий діагноз його захво­рювання, і викликав при цьому нездорову фіксацію уваги пацієнта на своїх тілесних відчуттях, посилюючи страх втра­ти здоров'я або смерті.

Залежно від поведінкових реакцій розрізняють такі типи пацієнтів: впевнений у собі, невпевнений у собі, агресивний (табл. 7).

• Впевнені індивіди не допускають у собі гніву, оскільки во­ни виражають як позитивні, так і негативні почуття. Впев­нені індивіди спроможні прийняти позитивну енергію від інших і робити компліменти, якщо вони заслужені.

• Агресивна людина ігноруг: прана інших. Вона переконана, що кожна людина ІІовинІкІ (троїмся за свої власні інтере­си, життя - цс (»)|к н І.(>;І. ЛІ |»'сипний індивід позбавлений вповіїомосіі н <:<»(>! Нін у сиікжій манері тисне на інших,

дот-сій І ні по Іис| І'ми. 11. І 11І,<>(> приховати свою власну

МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ