Аркадій Животко. Історія української преси - Історія @ EX.UA

Аркадій Животко. Історія української преси. Katrinochka, 14:54, 25 сентября 2009, 15:00, 25 сентября 2009. К.: Наша культура і наука, 1999. ... Купить книгу Михайлин І.Л. | Історія української журналістики XIX століття. Підручник. Цена 45.72. Доставка по всей Украине, низкие цены! Зразок екзаменаційної роботи із історії української журналістики (7-й семестр) ... Методичні рекомендації з історії української журналістики для студентів ... На основі матеріалів періодики, архівних документів та великої кількості різної літератури переглянуто історію української преси, яка в науковій літературі ... Реферати, Журналістика > Історія української журналістики.

1 сообщение - 1 автор - Последнее сообщение: 8 дек 2006

ЖИВОТКО A. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик К.: Наша культура і наука, 1999. ... Історія української журналістики.Період становлення:від журналістики в Укр.до укр. журналістики.Підр. Михайлин. Реферат Журналистика Розвиток української періодики Сході - рр - Хлібороб початку ст українська журналістика була представлена місячником Киевская старина ... Михайло Нечиталюк. ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ (Деякі підсумки на перспективу). Олександр Мукомела. ПРЕСА УКАПІСТІВ ЗА ЧАСІВ ... 25 жов. 2009 ... Животко А. П. Історія української преси. - Київ: Наша культура і наука, 1999. - 368 с. - (Літературні пам'ятки України). Формат: djvu ... 1 жов. 2009 ... «Історія української журналістики останніх 20 років не написана, отже, ... Це, на думку В.Кіпіані, стосується не лише преси самвидаву. ... І.Крип'якевича (12 000) і «Велика Всесвітня Історія» (не закінчена). Всього у видавництві «Українська Преса» вийшло понад 400 книжок, що їх передплатники ...

ЗДОБУТКИ І ПРОРАХУНКИ ДОСЛІДНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ: ПОГЛЯД У XXI ст.

Страница: 1

Сообщений 1 страница 1 из 1

У 90-ті ро­ки XX століття, ко­ли бу­ло зня­то “табу” на за­бо­ро­не­ні те­ми, від­кри­то до­ступ до ко­ли­ш­ніх спе­ц­фон­дів, до не­опра­цьо­ва­них ма­си­вів пе­рі­о­ди­ки, — ста­ло зро­зу­мі­ло: укра­їн­сь­ка пре­са — од­на з най­ва­ж­ли­ві­ших скла­до­вих на­шої куль­ту­ри — усе ще за­ли­ша­є­ть­ся най­ме­н­ше вивче­на, як в Укра­ї­ні, так і по­за її ме­жа­ми. Та­кий стан зу­мо­в­ле­ний кіль­ко­ма при­чи­на­ми.

Преса (у тра­ди­цій­но­му ро­зу­мін­ні) як пи­се­м­не (дру­ко­ва­не) дже­ре­ло ви­ни­к­ла в Укра­ї­ні по­рі­в­ня­но пі­з­но. Як­що в Єв­ро­пі най­да­в­ні­ші га­зе­ти за­фі­к­со­ва­ні в XVII ст., то в Укра­ї­ні пер­ший ча­со­пис “Gazette de Leopol” (фра­н­цу­зь­кою мо­вою) ви­й­шов з дру­ку 1 січня 1776 року у Льво­ві (33; 1140). Тут же 1848 року за­по­ча­т­ко­ва­но і ви­дан­ня пер­шої га­зе­ти укра­їн­сь­кою мо­вою “Зоря Га­ли­ц­ка”, що ви­хо­ди­ла до 1857 року. Не­зва­жа­ю­чи на ко­ло­ні­аль­ний стан Укра­ї­ни, пре­са не­од­на­ко­во, з ве­ли­ки­ми тру­д­но­ща­ми, але швид­ко роз­ви­ва­ла­ся у рі­з­них ре­гі­о­нах, а з кі­н­ця XIX ст. — і в ін­ших кра­ї­нах сві­ту, де ком­па­к­т­но по­се­ля­ли­ся укра­ї­н­ці.

Величезні об­ся­ги пе­рі­о­ди­ч­них ви­дань “зупиняли” ба­га­тьох на­у­ко­в­ців, які не мо­г­ли охо­пи­ти весь фа­к­ти­ч­ний ма­те­рі­ал і знайти спо­со­би йо­го си­с­те­ма­ти­за­ції та опра­цю­ван­ня.

Творчі мо­ж­ли­во­с­ті до­слі­д­ни­ків укра­їн­сь­кої пре­си об­ме­жу­ва­ли­ся пе­в­ни­ми чин­ни­ка­ми: ра­дян­сь­ких — іде­о­ло­гі­ч­ни­ми до­г­ма­ми та за­сто­су­ван­ням мар­к­си­ст­сь­ко-­ле­нін­сь­кої ме­то­до­ло­гії, за­ру­бі­ж­них — ак­цен­ту­ван­ням ува­ги на на­ці­о­наль­но-­па­т­рі­о­ти­ч­них ви­дан­нях (і це по­зи­ти­в­ний факт) та при­ме­н­шен­ням іс­то­ри­ч­ної ро­лі у роз­ви­т­ку на­ці­о­наль­ної куль­ту­ри пре­си ін­ших на­пря­мів, зо­кре­ма со­ці­а­лі­с­ти­ч­но-­ра­ди­каль­но­го (на­при­к­лад, ви­дань І. Франка, М. Павлика, М. Драгоманова та­ ­ін.). Окрім цьо­го, укра­їн­сь­ка пе­рі­о­ди­ка збе­рі­га­є­ть­ся у ба­га­тьох ар­хі­вах, му­зе­ях, біб­ліо­те­ках та при­ва­т­них ко­ле­к­ці­ях у рі­з­них кра­ї­нах сві­ту, що утру­д­нює її опра­цю­ван­ня.

Серед на­у­ко­в­ців не бу­ло ви­ро­б­ле­но спі­ль­них під­хо­дів і ме­то­до­ло­гі­ч­них прин­ци­пів до­слі­джен­ня (18), у яких би знайшли на­у­ко­ве ві­до­бра­жен­ня та­кі фа­к­то­ри: пе­рі­о­ди­ка жи­ве сво­їм жит­тям, має спе­ци­фі­ч­ні ін­тереси, для її роз­ви­т­ку ха­ра­к­те­р­ні пе­в­ні прин­ци­пи, нею ке­ру­ють від­по­ві­д­ні за­ко­ни, во­на за­ле­жить від со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­них умов, але й са­ма впли­ває на ни­х (24; 6).

Ці про­б­ле­ми об­го­во­рю­ва­ли­ся на пер­шій (1993), дру­гій (1994) та тре­тій (1995) на­у­ко­вих кон­фе­ре­н­ці­ях, які про­во­див На­у­ко­во-­до­с­лі­д­ний центр пе­рі­о­ди­ки ЛНБ ім. В. Стефаника НАН Укра­ї­ни.

Дис­ку­сії за­свід­чи­ли, що вивчен­ня іс­то­рії укра­їн­сь­ких пе­рі­о­ди­ч­них ви­дань, ана­ліз пе­рі­о­ди­ки епо­хи то­та­лі­та­ри­з­му, ча­сів пе­ре­бу­до­ви та су­ча­с­но­го ста­ну, пер­с­пе­к­тив її роз­ви­т­ку є вкрай не­об­хід­ним і ак­ту­аль­ним за­вдан­ням. Окрім цьо­го, на­у­ко­в­ці ак­цен­ту­ва­ли ува­гу на не­об­хід­но­с­ті до­слі­джен­ня пе­рі­о­ди­ч­них ви­дань укра­їн­сь­кої емі­г­ра­ції та ін­шо­мо­в­них ча­со­пи­сів, які ви­хо­ди­ли на ет­ні­ч­них укра­їн­сь­ких зе­м­лях. Прі­о­ри­те­т­ни­ми на­пря­ма­ми бу­ло ви­зна­че­но: 1) ро­з­роб­ку за­галь­но­прий­ня­тої на­у­ко­вої кон­це­п­ції до­слі­джен­ня укра­їн­сь­кої пре­си, зо­кре­ма те­о­ре­ти­ч­них пи­тань жу­р­на­лі­с­ти­ко­з­нав­с­т­ва; 2) пі­д­го­тов­ку фун­да­мен­таль­ної пра­ці з іс­то­рії укра­їн­сь­кої жу­р­на­лі­с­ти­ки; 3) ви­дан­ня по­в­ної біб­ліо­г­ра­фії укра­їн­сь­ких пе­рі­о­ди­ч­них ви­дань XIX–XX сто­літь та ба­га­то­то­м­но­го ен­ци­к­ло­пе­ди­ч­но­го сло­в­ни­ка “Українська жу­р­на­лі­с­ти­ка в іме­нах”.

Що зро­б­ле­но в ме­жах пер­шої про­б­ле­ми? Чи вда­ло­ся нам ви­зна­чи­ти най­ва­ж­ли­ві­ші ме­то­до­ло­гі­ч­ні за­са­ди на­у­ко­вих до­слі­джень пре­си, тобто но­ві під­хо­ди, кри­те­рії, прин­ци­пи си­с­те­ма­ти­за­ції, ана­лі­зу й на­у­ко­во­го ро­з’я­с­нен­ня жу­р­на­лі­ст­сь­ких явищ ми­ну­ло­го.

У цьо­му ас­пе­к­ті за­галь­ний і ви­хі­д­ний ха­ра­к­тер має про­б­ле­ма пе­рі­о­ди­за­ції укра­їн­сь­кої пре­си. Ми все­бі­ч­но про­ана­лі­зу­ва­ли роз­хо­джен­ня у цьо­му пи­тан­ні у не­да­ле­ко­му ми­ну­ло­му між за­ру­бі­ж­ни­ми та ра­дян­сь­ки­ми іс­то­ри­ка­ми жу­р­на­лі­с­ти­ки. За­ру­бі­ж­ні до­слі­д­ни­ки зде­біль­шо­го до­три­му­ва­лись об’єк­ти­в­но-­хро­но­ло­гі­ч­ної си­с­те­ма­ти­за­ції ма­те­рі­а­лу, а ра­дян­сь­кі на­у­ко­в­ці ме­ха­ні­ч­но пе­ре­но­си­ли на все­ук­ра­їн­сь­кий грунт ле­нін­сь­ку пе­рі­о­ди­за­цію ви­з­во­ль­но­го ру­ху в Ро­сії, не­х­ту­ю­чи на­ці­о­наль­ни­ми осо­б­ли­во­с­тя­ми укра­їн­сь­кої пре­си і жу­р­наль­но-­ви­да­в­ни­чої спра­ви за­га­лом.

Ко­жен з них, роз­ро­б­ля­ю­чи ту чи ін­шу про­б­ле­му іс­то­рії пре­си, про­по­ну­вав пе­рі­о­ди­за­цію на свій роз­суд, від­ки­да­ю­чи ра­ці­о­наль­не зе­р­но у до­слі­джен­нях по­пе­ре­дни­ків. На­віть у най­но­ві­ших на­у­ко­вих роз­від­ках зу­стрі­ча­ю­ть­ся твер­джен­ня, що пер­ша спро­ба пе­рі­о­ди­за­ції укра­їн­сь­кої пре­си зро­б­ле­на тіль­ки у 30-х рр.

То­му ми зму­ше­ні бу­ли про­ана­лі­зу­ва­ти ста­но­в­лен­ня укра­їн­сь­ко­го жу­р­на­лі­с­ти­ко­з­нав­с­т­ва, що ся­гає кі­н­ця XIX ст. Пер­ші озна­ки на­у­ко­во­го під­хо­ду до вивчен­ня жу­р­на­лі­ст­сь­кої спра­ви на за­хі­д­но­у­к­ра­їн­сь­ких зе­м­лях про­сте­жу­ю­ть­ся у стат­ті Оси­па Ма­ко­вея “Пятьдесять­літній юви­лей ру­сь­кої пу­б­лі­ци­с­ти­ки”. Ав­тор про­по­нує по­ді­ли­ти іс­то­рію на­шої пу­б­лі­ци­с­ти­ки на три пе­рі­о­ди. Це, по су­ті, пер­ша спро­ба пе­рі­о­ди­за­ції, то­му її при­бли­з­ність та ма­ло­об­г­рун­то­ва­ність оче­ви­д­ні.

Для ро­зу­мін­ня іс­то­рії жу­р­на­лі­ст­сь­ких про­це­сів ва­го­ме зна­чен­ня ма­ють ви­сту­пи Іва­на Фран­ка, що бу­ли дис­ку­сій­ни­ми, но­ва­тор­сь­ки­ми і смі­ли­ви­ми (36), (37), (38).