Схема психологічного аналізу уроку

(За С. Панченко)

& Панченко С. Психологічні аспекти ефективності сучасного уроку. Методичні рекомендації // Психолог. − 2006. − № 6. − С.18-20, 24

1. Психологічні особливості структури та динаміки уроку

 

- Визначення місця уроку в перспективному плані вчителя, який проектує становлення особистості учнів у межах вивчення свого навчального предмета (має місце, ні).

- Логіка побудови уроку (постановка навчальної завдання, визначення її ролі та місця в темі, яка вивчається, її взаємозв'язку з іншими блоками матеріалу; відповідність наступних етапів уроку навальній завдання, зв'язок та обґрунтованість переходів, підбиття підсумків).

- Темп уроку (відповідність темпу роботи можливостям учнів сприймати та опрацьовувати інформацію).

- Ритм уроку (врахування динаміки працездатності та регулювання емоційної насиченості уроку: відповідність навантаження фазам працездатності, наявність пауз, кульмінаційних моментів, переключення на інші види роботи, «емоційне закінчення» роботи).

 

2. Особливості самоорганізації вчителя науроці

 

- Психологічна позиція вчителя («над», «під», «поруч», «разом»).

- Працездатність учителя (висока, середня, низька).

- Психологічна установка вчителя на урок (позитивна, негативна).

- Предметний психічний настрій учителя (спрямованість психіки на процес діяльності, володіння змістом, структурними компонентами уроку, усвідомлення мети, внутрішня готовність до її реалізації, позитивне ставлення до дітей взагалі, відчуття задоволення від майбутньої роботи з дітьми).

- Емоційний тональний настрій учителя, домінуючий емоційний стан (позитивні (негативні) емоції: задоволеність діяльністю, її результатами, зацікавленість, сконцентрованість, енергійність, наполегливість, оптимізм, педагогічна винахідливість, врівноваженість, незадоволеність, байдужість, нервозність, роздратування, метушливість, гнів, іронія).

- Емоційна стійкість, володіння собою.

- Здатність здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до навчання.

- Психологічна готовність учителя працювати з дітьми певного віку, співробітничати з конкретним класом (знання вікових та індивідуальних особливостей учнів, емпатійність, контакт із дітьми, уміння слухати, повага й любов до дітей чи відчуження, наявність проблем та конфліктів у навчальному процесі).

- Особливості керівництва («учитель-опікун», «учитель-менеджер»).

- Педагогічний такт учителя (випадки вияву тактовності чи нетактовності).

 

3. Формування мотиваційної сфери учнів

 

- Чи вдалося вчителю донести до учнів практичну важливість теми (так, ні).

- Чи розмежована мета діяльності вчителя й учнів (так, ні).

- Чи знають учні мету власної діяльності на уроці (оволодіння знаннями, раціональними засобами засвоєння матеріалу, вироблення вмінь та навичок).

- Ким була визначена мета діяльності на уроці (учителем чи учнями).

- Чітка постановка задач (чи є зрозумілими, усвідомленими та доступними для учнів завдання (не більше 3) уроку (так, ні), уміння пов'язати їх з віддаленими цілями, бачення учням перспективи.

- Чи стала мета спонукальною силою діяльності учнів (так, ні).

- Який мотив навчальної діяльності переважає на уроці: пізнавальний інтерес (бажання дізнаватись щось нове), потреба (особистісна значущість знань для учня), обов'язок, традиції спільної діяльності, вольове прагнення переборювати труднощі, оцінка, саморозвиток, заохочення, примус, покарання).

- -Домінуючий тип навчальної мотивації в класі: пізнавальна (інтерес до предмета, захопленість процесом пізнання), соціальна (позитивні взаємини, схвалення вчителя, визнання оточуючих), мотив досягнення (домагання успіхів, уникнення невдач).

- Яке місце займають на уроці спонукання учнів до діяльності (коментарі, які викликають позитивні почуття, стимулювання інтересу, вольових зусиль до подолання труднощів, уміння відзначити сьогоднішній успіх дитини у порівнянні з вчорашнім днем) та примус (негативні санкції, нагадування про оцінку, постійні зауваження та нотації).

- Чи поєднується одержаний результат діяльності на уроці з метою (так, ні).

 

4. Організація вчителем навчальної діяльності учнів

 

- Чи дотримується на уроці заздалегідь установлених правил та процедур (так, ні).

- Рівень дисципліни в класі, реакція вчитег ля на погану поведінку в момент її появи.

- Характер взаємодії «вчитель — учні» (одностороння інформація з боку вчителя, односторонні вказівки з боку вчителя, обмін монологами, обмін короткими репліками, постійний діалог, дискусія з проблеми).

- Характер взаємодії «учень — навчальний матеріал» (тільки сприймання інформації, логічний аналіз проблеми разом з учителем та обговорення його наслідків, самостійний пошук інформації за заздалегідь підготовленим планом, самостійна робота за короткою вказівкою вчителя).

- Різноманітність та ефективність способів активізації інщіативностіта самостійності учнів на уроці (свобода комунікації, емоційна виразність мови та поведінки, використання допоміжних наочних матеріалів, оптимальна складність матеріалу, різноманітність запропонованих задач, проблемний підхід у викладанні, використання інтерактивних методів навчання, забезпечення участі кожної дитини в роботі класу, уміння створювати такі умови, щоб учні бачили своє просування вперед, заохочення самостійності, надання свободи вибору, доброзичлива психологічна атмосфера).

- Контроль і оцінювання навчальної діяльності (уміння оцінювати як спосіб стимулювання, контроль і оцінка з боку вчителя, використання схвалення та осудження, самоконтроль і самооцінка учнів — заохочення власної оціночної діяльності учнів, взаємоконтроль і взаємооцінка).

- Форми організації закріплення (як окрема частина уроку, як органічна складова пошуку результату).

- Які засоби використовував учитель для поступового переходу від навчання до самонавчання.

 

5. Організація пізнавальної діяльності учнів на всіх етапах уроку

 

- Наявність на уроці розвивального компонента (формування логічних операцій та розумових дій, розвиток творчого мислення, рефлексії, научіння способам навчальної роботи тощо).

- Забезпечення необхідних умов для встановлення стійкої уваги учнів (чітке визначення мети, чітка організація та темп діяльності, різноманітність видів та форм діяльності, поведінка вчителя: доцільність застосування голос­них зауважень, зайвих пояснень, ходіння по класу).

- Який рівень уваги учнів на уроці (високий, середній, низький).

- Як здійснюється оптимізація сприйняття на уроці (повне, ефективне, осмислене, цілісне).

- Як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо).

- Чи відповідає вид сприймання учнів (зорове, слухове, дійове; аналітичне, синтетичне, аналітико-синтетичне, емоційне) змісту навчального матеріалу.

- Чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчити, що обговорити).

- На який психічний процес робиться основний акцент у навчанні (пам'ять, мислення).

- Як учитель розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію.

- Якими прийомами вчитель досягає активності та самостійності мислення учнів (відповідність завдань актуальному рівню розумового розвитку, оптимальне співвідношення відомого та невідомого в матеріалі, певний дефіцит інформації, постановка нестандартних питань, створення проблемних ситуацій, організація пошукової роботи, дослідницька діяльність, врахування індивідуальних особливостей мислення, наявність індивідуалізованих форм діяльності).

- Чи спостерігаються на уроці фактори, що сприяють творчому мисленню учнів (почуття успіху від власних інтелектуальних зусиль, позитивна мотивація (установка) і достатній рівень емоційно-вольової напруги).

- Місце механічного та смислового запам'ятовування матеріалу, якими прийомами досягається смислове запам'ятовування (види діяльності, наявність установки на запам'ятовування, збереження і відтворення, розподіл змісту в часі уроку, застосування вивченого на практиці, логічна обробка навчального змісту, кількаразове повторення (не менше 3 разів), відповідність обсягу навчального матеріалу обсягу короткочасної пам'яті, достатній час на закріплення (15—20 хв), використання асоціацій, спеціальних мнемічних засобів: схем, моделей, образів, прислів'їв, рекомендації вчителя щодо успішного запам'ятовування матеріалу вдома).

- Чи вдалося вчителю використати знання різних функцій уяви у своїй професійній діяльності (пізнавально-інтелектуальної, афективно-регуляторної, афективно-захисної).

- Чи знайшла свій вияв на уроці творча уявашколярів (співвідношення репродуктивної та творчої діяльності).

 

6. Особливості самоорганізації учнів на уроці

 

- Рівень зацікавленості змістом уроку (високий, середній, низький).

- Орієнтація учнів (творча, виконавча) та активність на уроці (висока, середня, низька).

- Навчальна працездатність школярів (висока, середня, низька).

- Рівень самоорганізації учнів (уміння ставити навчальні завдання, планувати, здійснювати самоконтроль та самооцінку, підпорядковувати свої дії певним завданням та режимові).

- Виявлення на уроці сталих рис характеру учнів (ініціативність, самостійність, зібраність, терплячість, наполегливість, дисциплінованість, уважність...).

- Основне емоційне ставлення учнів до навчання, навчального предмета та вчителя (позитивне, нейтральне, негативне).

- Ставлення учнів до своїх помилок (негативні реакції, бажання розібратися).

 

 

7. Емоційна насиченість уроку та його виховний зміст

 

- Психологічний клімат уроку (позитивний, нейтральний, негативний).

- Основні емоції та почуття (радість, відвертість, гумор, щирість, задоволення, впевненість, пригніченість, тривога, нудьга, байдужість, занепокоєння, страх, роздратованість).

- Розвиток емоційно-вольової сфери учнів (засоби корекції емоцій, прийоми активізації вольової сфери у дітей).

- Тип стосунків учителя з учнями (симпатія, антипатія; довіра, недовіра; повага, підлеглість, агресія, захопленість, байдужість).

- Тип дисциплінарних впливів та їх коректність, різноманітність, ефективність (ігнорування, зауваження, критика, інтонаційне акцентування, пересаджування на інше місце, тимчасова ізоляція, записи у щоденнику, звернення до адміністрації, санкції, енергійна емоційна реакція, переключення уваги, зміна діяльності, використання ефекту раптовості, зменшення напруги, звертання до прикладів гарної поведінки).

- Стиль спілкування та стиль керівництва (демократичний, ліберальний, авторитарний).

- Співвідношення авторитарності та демократичності при взаємодії з учнями (домінує примус, тиск чи організація роботи з урахуванням індивідуальних особливостей, стану, настрою дітей, думок учнів).

- Наявність і періодичність виховних моментів (регулярна, нерегулярна, епізодична).