Роль дозвілля у житті людини

Дозвілля – це сфера компенсації втрачених можливостей в професійній діяльності. Дозвілля характеризується специфічними ознаками:

- свободу вибору дозвіллєвої діяльності, свободу від обов’язків;- добровільну участь в дозвіллєвій діяльності;- бажання отримати радість та задоволення;- самодостатність та самоцінність;- компенсаційність дозвілля.

Зважаючи на множинність та різноманітність класифікацій дозвілля, загальноприйнятою вважається класифікація дозвілля за такими ознаками:

- видом активності (пасивне та активне дозвілля);

- періодичністю (щоденне, щотижневе, відпускне, святкове);

- тривалістю (короткочасне, довготривале, епізодичне);

- напрямами діяльності (творче, рекреаційне, культурне, спортивне, декоративно-прикладне, туристичне).

Психологічна функція дозвілля розподіляється на три підфункції:

· відпочинок – вважається головною складовою сучасного дозвілля, оскільки за останні десятиріччя значно зросло нервово-психологічне навантаження в процесі праці, професійного та ділового спілкування, телекомунікацій, користування транспортними засобами. Відпочинок дає можливість розрядки, спокою і свободи від різного роду обов’язків

· розвага поширює і доповнює відпочинок, надає йому більш динамічного змісту, стає джерелом миттєвого забуття туги, занурення в гру. Гра розглядається як важлива складова розваги, набуває значення основної функції дозвілля, що сприяє становленню міжособистісних стосунків незалежно від соц. статусу індивіда.

· розвиток особистості передбачає не лише орієнтацію людини на інтелектуальний, художній, фізичний розвиток у вільний час, але й наявність цілком свідомої потреби в цьому розвитку. В сучасних умовах реалізаціїя цієї функції відбувається в декількох напрямах:

Ø в культурно-просвітніх установах - клубах, культурно-просвітніх центрах, будинках культури, бібліотеках, музеях та парках — шляхом оновленням форм і технологій діяльності;

Ø в межах додаткового (факультативного) компоненту навчальних планів традиційних освітніх закладів — на заняттях гуртків, студій, спортивних секцій;

· Економічна функція – сформувалась під впливом соціально-економічних зрушень, які відбувались в розвинених країнах світу у др пол ХХ-го століття і вплинули на всі сфери людської життєдіяльності, не обминувши й феномен дозвілля. Йдеться про інтенсивний розвиток процесу скорочення робочого і зростання обсягу вільного часу, створення сучасної індустрії дозвілля, що призвело до масового споживання дозвілля й довело його економічну прибутковість. Втратили силу раніше популярні положення про працю і дозвілля як взаємовиключні сфери людської життєдіяльності, уявлення про непродуктивність дозвілля в економічному сенсі.

Три погляди на зв’язок дозвілля та праці людини. 1- компенсаційний, засновником якого вважається Фрідман Ж., дозвілля спрямоване на задоволення тих потреб та інтересів, яких людина не в змозі задовольнити в робочий час. Основною функцією дозвілля вчений визнає компенсаційну, а вільний час розглядає як головний чинник розвитку особистості, як компенсацію трудової діяльності. Тому дозвілля є засобом внутрішнього самовдосконалення, зняття соціальної напруги, усунення соціальних конфліктів і складає основу для розвитку особистості.2- дозвілля не пов’язане із працею людини. На думку прибічників цієї концепції (Акерман, Московічі та ін.), форми та засоби проведення людиною свого дозвілля визначаються соціальними, культурними та економічними чинниками. Професійно-трудова діяльність відіграє тут другорядну роль. Тому зростання кількості вільного часу не завжди позитивно сприймається людиною, яка не вміє правильно організувати своє дозвілля. Надлишок вільного часу негативно позначається не лише на її настрої, а й на поведінці. 3- вчені заперечують будь-який зв’язок між дозвіллям та професійною діяльністю людини.

Тобто, всі вчені та практики розглядають працю як суспільний обов’язок навіть тоді, коли вона приносить людині насолоду. Натомість, дозвілля не містить примусових елементів, воно характеризується свободою та добровільністю вибору.

Роль дозвілля полягає у відновленні психологічних і фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні лише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносить їй задоволення у процесі самої діяльності.