Вимоги до оформлення наукових доповідей і рефератів

Кожен майбутній фахівець, а тим більше педагог, повинен не лише володіти теоретичним матеріалом, а й мистецтвом публічного його викладу. Наукова доповідь – це прилюдне повідомлення на певну тему, у якому висвітлюються наукові результати, узагальнюються та систематизуються наукові дані. Підготовка доповіді починається з пошуку й опрацювання найновішої наукової літератури з досліджуваної проблеми. Наступним етапом є складання плану, фактологічне наповнення та письмове оформлення доповіді відповідно до вимог. Її обов’язковими структурними елементами є вступ, основний текст і висновки.

У вступі потрібно зазначити актуальність проблеми, окреслити мету й завдання доповіді, сформулювати предмет виступу, коротко розкрити історіографію питання. Головне завдання доповідача – привернути увагу аудиторії до проблеми.

В основній частині слід викласти суть проблеми за попередньо визначеною структурою. Спершу варто виділити головний аспект проблеми, а потім виділити й аргументувати основні положення. Говорити треба чітко, логічно та змістовно. Запропоновані тези необхідно підтверджувати прикладами, цитатами з наукових праць, уникаючи повторів та зайвого фактологічного чи теоретичного матеріалу.

Висновки повинні бути сформульовані лаконічно та відповідно до мети доповіді, мають відображати основні положення.

Під час виступу потрібно не дослівно відтворювати текст доповіді, а користуватися нотатками. У них слід зафіксувати лише план, цитати або важливий фактологічний матеріал. Виступ студента не повинен перевищувати 5 хвилин. Після виголошення доповіді промовець відповідає на запитання слухачів і бере участь в обговоренні поставленої проблеми. Письмовий обсяг доповіді складає 5–7 сторінок машинописного тексту, список використаної літератури має нараховувати 3–5 позицій.

Реферат – наукова робота, виконана на основі критичного огляду й вивчення основного змісту джерела (джерел), повідомлення нової проблемної інформації, яка міститься в ньому (них). Також рефератом називають доповідь на будь-яку наукову тему, що складається з огляду різноманітних джерел. Головне його призначення – передати інформацію, обов’язково акцентувати увагу на новій інформації, яка є в першоджерелі. Реферат з історії української культури має на меті розширення та поглиблення студентами теоретичних знань з дисципліни й отримання практичних умінь самостійного пошуку, вивчення й аналізу різноманітних історико-культурних джерел й наукової літератури.

За кількістю реферованих джерел реферати поділяються на монографічні, складені за одним джерелом, та оглядові, підготовлені за кількома науковими джерелами.

Першим кроком до написання реферату є обрання теми. Бажано, щоб вона відповідала науковим зацікавленням студента. Тематику рефератів наведено в плані кожного семінарського заняття, однак тема може бути змінена за згодою викладача.

Другий крок – ознайомлення з науковою літературою й історико-культурними джерелами. Ця робота передбачає складання бібліографії та її опрацювання, зокрема визначення основної думки, виписування цитат, добір основних аргументів.

Третій крок – складання плану, який повинен бути конкретним, детальним і має відображати логіку розкриття теми.

Основний етап роботи над рефератом – написання тексту. Композиційно текст переважно складається з трьох логічно пов’язаних частин: вступної, основної (описової) та заключної (висновків). За сучасними вимогами до композиції входять і ключові слова — основні наукові терміни і терміносполуки, які відбивають основні наукові поняття реферованого джерела та логіку викладу матеріалу. Окрім цього, обов’язковими складниками реферату є титульна сторінка, план (зміст) і список використаної літератури та джерел, інколи – додатки (схеми, ілюстрації, карти тощо).

У вступі потрібно обґрунтувати вибір теми, її актуальність й подати коротку історіографію дослідження. В основній частині роботи необхідно розкрити тему, показати вміння аналітично й логічно мислити, вміння інтерпретувати теоретичні й фактичні дані, виділяти головне й здійснювати самостійні умовиводи. У висновках слід зробити обґрунтовані узагальнення відповідно до мети роботи, сформулювати власне бачення проблеми.

Оскільки реферат передбачає опрацювання літератури, інтерпретацію думок та ідей авторів, які розв’язуються у тій чи іншій праці, необхідно обов’язково робити посилання на авторів. Посилання на використане джерело записується так: у кінці наведеної цитати або думки слід вказати в квадратних дужках номер відповідного джерела за списком літератури та сторінку, з якої взято цитату, наприклад: [2, с. 145]. Це означає, що цитується праця автора, який за списком літератури значиться під номером 2, а цитата взята зі сторінки під номером 67 указаної праці. У разі опису джерела в цілому в дужках зазначається лише його номер за списком, наприклад: [11]. Студенту не рекомендується посилатися на літературу, яку він не читав сам. Єдиним винятком з цього правила може бути випадок, якщо студент посилається на автора, який цитує іншого автора. Тоді в тексті зазначається: “Як пише П… (1983, цит. за [1, с. 20])…”, а в загальному списку використаної літератури вказується джерело 1. Список використаної літератури оформляється з нової сторінки. Бібліографічний опис літератури у списку використаних джерел оформлюється відповідно до останніх вимог [2].

Обсяг реферату становить 10–15 сторінок машинописного тексту, кількість використаних джерел і літератури – не менше 8 найменувань. Друкувати слід лише з однієї сторони, дотримуючись правил залишати поля (береги): зліва – не менше 3–3,5 см, справа – не менше 1 см, зверху – не менше 2 см, знизу – не менше 2,5 см). Порядковий номер проставляється у правому верхньому полі сторінки. Звичайно, сторінки реферату мають бути скріплені.

Важливим елементом роботи є також захист реферату. Він відбувається в усній формі у вигляді викладу основних положень роботи. Час виступу не повинен перевищувати 5–7 хвилин.

Зразок оформлення титульної сторінки реферату

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

кафедра історії та філософії історії