Проблеми зростання економіки України

 

Ринкова система господарювання не є статичним явищем. Вона постійно розвивається, пристосовується до умов існування суспільства. Однією з ознак еволюції ринкової системи є системне регулювання економіки державою, без чого не може функціонувати жодна сучасно розвинута ринкова економіка. Для регулювання економіки державою використовуються фінансово-кредитна система, бюджетно-податкова система, права на власність, зовнішньоекономічні відносини, інформаційні потоки, ін.

У даний час більшість країн, у тому числі й Україна, дійшли висновку про те, що економічний ріст національної економіки необхідно розглядати як складову частину суспільного розвитку. У зв'язку з цим великого значення набувають такі проблеми:

економія природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, у тому числі запобігання екологічних зловживань і катастроф;

підвищення сприйнятливості економіки до досягнень НТП;

впровадження ресурсозберігаючих технологій;

скорочення нерівності в розподілі доходу;

збереження моральних цінностей і традицій суспільства;

збільшення інвестицій у людський капітал;

розвиток творчого характеру праці і новаторського потенціалу людини тощо.

Практично це означає створення сприятливих умов для ефективного й соціально-орієнтованого розвитку економіки країни.

Відомо, що наявність економічного розвитку в країні характеризується зростанням макроекономічних показників, які вимірюють обсяги національного виробництва (ВВП, ВНД та ін.). Аналіз динаміки валового внутрішнього продукту протягом 2005 року свідчить, що реальний ВВП підвищився на 5 відсотків, а номінальний на 22,1 відсотків порівняно з 2004 роком. В 2004 році порівняно з 2003 роком істотно підвищилась соціальна результативність економічного зростання. Дані, наведені на рис. 1, свідчать, що незважаючи на позитивні зрушення в економіці, які відбуваються, починаючи з 1999 р., Україна не досягла рівня макроекономічних показників 1990 р. за всіма без винятку показниками, що аналізуються. Зростання продуктивності праці пояснюється суттєвим падінням чисельності населення.

Стрімке падіння основних економічних показників відбувалося протягом 1990-1999 рр., а починаючи з 1999 року розвиток економіки України стабілізувався. Так, у 1999 році розмір ВВП становив 40,8% від 1990 р., проте вже в 2004 році він зріс на 20,4 відсоткові пункти (в.п.).

Перші роки XXI сторіччя характеризуються започаткуванням періоду стабілізації та економічного зростання в Україні. Створюються певні об’єктивні засади регулювання заробітної плати як ціни робочої сили на ринку праці. Так, за період 1999-2005 роки відбулось зростання основних макроекономічних показників (див. рис.1.).

Тже, економічне зростання – це довгостроковий стійкий розвиток економіки, процес поступового збільшення національного доходу й валового національного продукту в довгостроковому періоді без порушень рівноважного стану в короткострокових проміжках. Розвиток економіки вимірюється або темпом росту реального обсягу ВНП (але НД), або темпами збільшення цих показників у розрахунку на душу населення. Основною метою економічного росту є підвищення матеріального добробуту населення.

Реальні умови не завжди дозволяють реалізуватися потенціалу росту: настає депресія чи економічний спад, який може бути обумовлений як внутрішніми стосовно національної економіки економічними факторами, так і зовнішніми.

Явища і процеси, що визначають масштаби збільшення реального обсягу виробництва й можливості збільшення ефективності та якості росту, називають факторами економічного росту. Це факторипропозиції, попиту і розподілу.

Виділяють два основних типи економічного росту: екстенсивний і інтенсивний.

Аналіз і прогнозування економічного росту і його наслідків неможливі без створення моделей. Сучасне моделювання ґрунтується на існуванні певних умов, при яких можлива підтримка рівноваги в процесі розвитку. Розглядають дві кейнсіанськи моделі — модель Харрода і модель Домара та неокласичну модель Солоу.

Державне регулювання е однією з ознак еволюції ринкової системи. Для регулювання економіки державою використовуються фінансово-кредитна система, бюджетно-податкова система, права на власність, зовнішньоекономічні відносини, інформаційні потоки, ін.

Для України зростання економіки і розвиток соціально-економічних перебудов припускає вчинення глобальних перетворень, здійснюваних при проведенні ринкових реформ.

Економічні цикли

Економічне зростання, як довгострокова тенденція економічного розвитку, здійснюється нерівномірно - економічна активність переживає періоди спадів та підйомів, або зменшення чи збільшення обсягів виробництва.

Економічний цикл (діловий цикл, бізнес цикл, цикл ділової активності) - це період, протягом якого економіка проходить шлях від одного спала (піднесення) до іншого спаду (піднесення) на умовах збереження загальної тенденції до зростання.

На сучасному етапі розвитку економіки надається визначення економічного циклу, як тимчасового синхронізованого відхилення основних показників ділової активності від довгострокової тенденції економічного зростання (тренда).

Тренд − це результат дії факторів, що зумовлюють довгострокове економічне зростання показників ділової активності. До показників ділової активності можна віднести рівень заощаджень, технологічні зрушення, приріст трудових ресурсів, наявність механізму перетворення заощаджень в інвестиції і т. ін.

Наявність в економіці циклічних коливань можна спостерігати завдяки аналізу динаміки таких показників ділової активності, як темпи приросту ВВП; загальний рівень цін; рівні безробіття та інфляції; рівень завантаженості виробничих потужностей тощо.

Всі показники ділової активності залежно від того, як вони змінюються на різних фазах економічного циклу, умовно можна об'єднати в три групи:

про циклічні зростають у фазі піднесення та зменшуються у фазі падіння (наприклад, рівень зайнятості, доходи економічних суб'єктів, рівень загрузки виробничих потужностей);

анти циклічні зростають у фазі падіння та зменшуються у фазі піднесення (наприклад, рівень безробіття, запаси готової продукції);

ациклічні, динаміка яких безпосередньо не пов'язана з фазами циклу ділової активності (наприклад, в період кризи об'єм експорту може зростати, якщо темп падіння курсу національної валюти вищий за темпи зростання цін, що робить більш дешевшими для іноземців товари даної країни).

Сучасна економіка налічує більш ніж тисячу видів економічних циклів. До найбільш відомих у них слід віднести такі наступні види.

Короткострокові економічні цикли (цикли Дж. Кітчин, малі цикли, цикли запасів) тривалістю від 1 до 4 років. Причина циклів: Дж. Кітчина - зміна світових запасів золота; Е. Хансен - нерівномірність відтворення оборотного капіталу; В.Мітчелл − зміни в грошовому обігу.

Середньострокові економічні цикли (цикли К. Жугляра, К.Маркса, промислові цикли) тривалістю 7-11 років. Причина циклів — необхідність в оновленні активної частини основних виробничих фондів.

Довгостроковий (будівельний) цикл С. Кузнеця тривалістю 18-25 років.

Причина циклу - необхідність в оновленні пасивної частини основних виробничих фондів та житла.

Довгостроковий ("довгі хвилі") економічний цикл М.Кондрат'єва тривалістю 48 - 66 років. Причини циклу: М. Кондрат'єв - періодичні зміни у базових технологіях, поколіннях машин, джерелах енергії, оновлення об'єктів, інфраструктури; М. Шумпетер - додав інноваційну та імітаційну складові.

Розглянемо більш детальніше основні фази середньострокового економічного циклу. При цьому слід мати на увазі, що класичний цикл ділової активності має чотири фази, а сучасний цикл − дві фази. Схематично класичний цикл ділової активності показано на рис. 10. 5.

 

 

Час

Рис. 1 Схема класичного економічного циклу

І-криза, II - депресія, III- пожвавлення, IV - піднесення.

Охарактеризуємо коротко кожну з фаз. Криза починається зі сфери обігу, коли внаслідок відносного перевиробництва товарів зростає маса нереалізованої продукції. Зменшується кредит з боку банків, підвищується позиковий процент, що призводить до зменшення прибутків підприємств та банків, зниження курсу акцій, знецінення капіталу. В цей період можливі банкрутства банків, підприємств. Підвищуються запаси готової продукції, наростає безробіття, падає рівень доходів населення, ризик падіння цін, зумовлений перевищенням пропозиції над попитом і т. ін.

На фазі депресії виробництво більш не зменшується, призупиняється різке падіння цін, зменшуються запаси та позиковий процент.

Фази пожвавлення та піднесення мають спільні риси. Відмінність між ними полягає у тому, що у фазі пожвавлення економіка досягає рівня докризового стану, а у фазі піднесення − перевищує його.

На фазах пожвавлення і піднесення відбувається зростання виробництва, загального рівня цін, рівня доходів населення, зменшується рівень безробіття та запаси, розширюється кредит.Економічне зростання на фазі піднесення продовжується до тих пір, доки обсяг виробництва знову не перевищить платежноспроможний попит і не почнеться новий економічний цикл (фаза кризи).

Класичні економічні (ділові) цикли були притаманні економіці ХІХ сторіччя.

Сучасні економічні цикли (див., мал.1) ХХ та ХХІ сторіччя модифікувались завдяки змінам в технологічному способі виробництва та державному втручанню в економіку.(див. рис.10.6)

тренд

Економічний цикл

Рис. 10.6 Схема сучасного економічного (ділового) циклу.

у - обсяг виробництва, І - час. І-ІІ - піднесення, ІП-ІУ - спад.

 

Фаза спаду в залежності від її тривалості має наступні назви:

1) Спад - якщо тривалість не перевищує 6 місяців;

2) Рецесія - якщо тривалість від 6 місяців до 1 року;

3) Депресія - якщо тривалість більше 1 року.

Особливістю сучасних економічних циклів є те, що другій половині ХХ ст. внаслідок дій держави та монополістичного сектору на фазі кризи не відбувалось падіння цін, як у класичному циклі, а навпаки - ціни зростали. Це явище отримало назву стагфляції і мало велике значення, тому що різко підвищило роль держави (антикризова та антициклічна політика) та порушило механізм саморегулювання економіки.

Крім того, в сучасних умовах змінюється в антикризовій політиці політика центрального банку щодо рівня процентної ставки - вона має тенденцію до зменшення, тобто проводиться політика «дешевих грошей».

Суттєво в сучасних економічних циклах відрізняються між собою за тривалістю повні цикли (відстань між піком та дном); відбувається скорочення фази економічного спаду та збільшення тривалості фази піднесення; повторюваність криз стала частішою, але менш глибокою і т. ін.

Існує більш ніж 200 теорій, які пояснюють причини виникнення економічних циклів.

Усі теорії з точки зору визначення факторів виникнення економічних циклів можливо умовно поділити на:

1) Екзогенні теорії (екстернальні) причини економічних циклів вбачають зовні рамок економічної системи. До екзогенних факторів можна віднести: динаміку населення, вплив НТП, природні та соціальні катаклізми, відкриття нових природних копалин, золота, земель і т. ін.

2) Ендогенні (інтернальні) теорії причини економічних циклів вбачають у дії факторів самої економічної системи. До ендогенних факторів можна віднести споживання, інвестиції. Основні проблеми економічних циклів лежать у дії механізму мультиплікатора - акселератора.

Багато економістів вважають, що зовнішні фактори виробляють первинні імпульси зовнішні циклів, а внутрішні - перетворюють дані імпульси в фазові коливання.

В дослідженнях причин виникнення економічних (ділових) циклів панувало два основних підходи: детерміністський та імпульсно -розповсюджувальний.

Детерміністський підхід панував до 50-х років ХХ ст. Згідно з ним економічні цикли носять регулярний характер, з'являються з регулярністю океанських припливів та мають одні й тіж властивості. Однак з часом економічні цикли не демонстрували ту регулярність, яка потрібна для детерміністських моделей. На зміну цим моделям прийшов імпульсно -розповсюджувальний підхід, в основу якого покладено модель випадкових шоків. Основи цього підходу було запроваджено в роботах Є. Слуцького та Р.Фріша. Аналізуються три типа випадкових шоків:

1) шоки пропозиції, до яких відносять відкриття нових природних копалин, технологічні зрушення, природні катаклізми та ін.

2) політичні шоки, до яких відносять макроекономічні рішення, які впливають в основному на попит;

3) шоки попиту приватного сектору, до яких відносять зміни в інвестиційних та споживацьких витратах цього сектору економіки.

До найважливіших теорії економічного циклу відносять теорії, які вбачали причини циклів в:

1) Фрідман, Готрі − збільшення або зменшення грошової маси та кредиту.

2) Джевонс, Чіжевський − впливом на людей сонячних плям, які мали десятирічний цикл.

3) Парето, Пігу − співвідношення оптимізму та песимізму в економічної діяльності людей.

4) Туган−Барановський, Шпітгоф − перевищення виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання.

5) Шумпетер, Хансен − вплив на економіку ряда важливих відкриттів і винаходів.

6) Нордгауз, Калецкі − дії політиків, які для свого переобрання маніпулюють фіскальною та монетарною політиками.

7) Лукас, Барро − помилкове сприйняття людьми динаміки цін і заробітної плати.

8) Кейнс − надмірність збережень та нестаток інвестицій.

9) Прескот, Лонг − потрясіння у продуктивності праці.
10)Самульсон, Хікс − взаємодії мультиплікатора і акселератора.

Розглянемо більш детальніше модель мультиплікатора - акселератора. Згідно з цією моделлю зростання автономних інвестицій приводить до мультиплікативного зростання доходу, що в свою чергу, приводить до зростання темпів попиту на споживацькі товари і зростання їх виробництва, тобто к зростанню інвестицій. Зростання таких індуційованих інвестицій знаходиться в акселеративній залежності від зростання доходу. Зростання цих інвестицій приводить знову до мультиплікаційного процесу і т.д.

Таким чином, автономні інвестиції дають первинний поштовх процесу розширення економіки та викликають ефект мультиплікатора, а індуційовані інвестиції приводять до подальшого зростання доходу. Для визначеного періоду часу завжди можна знайти таке співвідношення коефіцієнтів мультиплікації та акселерації, яке приведе до явища незатухаючого зростання.

Основні рівняння цієї моделі має вигляд:

10.1

Де I- автономні інвестиції; с - гранична схильність до споживання; а -коефіцієнт акселерації; Y – дохід (ВВП).

Залежно від значення мультиплікатора і акселератора, дохід може змінюватись рівномірно або циклічно. Циклічні коливання виникають за умови, коли (с + а)²<4а. Рівномірно динаміка доходу забезпечується за умов (с+а)²>4а.

Модель мультиплікатора - акселератора має реальне значення для будь-якої економіки. Для того, щоб запрацювала модель мультиплікатора, треба в першу чергу збільшити сукупний попит і поступово «витягувати» з кризи галузі економіки. Починати ж треба з тих галузей, які забезпечують найбільшу зайнятість та сприяють зростанню «сукупного доходу» за досить короткий проміжок часу.