Основні функції Національного банку України

3. Ефективність грошової системи залежить від розроблення та реалізації певної грошово-кредитної політики.

Найбільш повне та точне визначення поняття грошово-кредитного регулювання – це державне управління грошово-кредитними відносинами на мікрорівні, котре через комплекс визначених інструментів передбачає формування вихідних умов організації вказаних відносин між усіма учасниками відтворювального процесу, що забезпечує відповідну реалізацію тих чи інших завдань розвитку економіки у певний період часу.

Основні засади грошово-кредитного регулювання ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Сутність грошово-кредитної політики полягає у зміні пропозиції грошей, тобто збільшення пропозиції в період спаду для заохочення витрат і зменшення – під час інфляції для зменшення витрат.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання центрального банку є сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки.

Основні інструменти та цілі грошово-кредитної політики, відображені на рис. 3.1

· стабільність цін; · економічне зростання; · стабільність фінансових ринків.

· темпи приросту грошової маси; · процентні ставки комерційних банків; · рівень процентів за державними облігаціями.

· темпи росту грошової маси; · кредити комерційним банкам; · рівень процентів на міжбанківському ринку.

Мінімальні обов'язкові резерви являють собою грошово-кредитне регулювання економіки, суть якого полягає у встановленні для комерційних банків обов'язкової норми ресурсів (в процентному відношенні від величини залучених пасивів), які вони зобов'язанні зберігати в Національному банку.

Для різних видів залучених коштів можуть установлюватися різні норми обов'язкового резервування. Вимоги обов'язкового резервування можуть поширюватися на всі депозити чи на окремі їх види залежно від тієї ролі, яка відводиться цьому інструментові в монетарній політиці НБУ.

Центральним банком періодично змінюється норматив обов'язкового резервування залежно від ситуацій, яка складається на ринку і типу політики, що ним проводиться.