Робінзон Крузо” Д.Дефо як просвітницька апологія буржуазної свідомості

Просвітницький реалізм 18 ст. відобразив піднесення буржуазії, що виявилося в висуванні на перший план героїв із демократичного середовища. Зображення їхньої долі виштовхує із романа і драми панівних можновладних героїв. Натомість духовних конфліктів літератури 17 ст. (боротьба обов’язку і чуттєвості, пристрасті і розуму) в романі стверджується зображення активного життя героїв, їх боротьба за існування, за визнавальне становище у суспільстві, за матеріальний здобуток, за ствердження особистої гідності людини із демократичного середовища.

Умовою повноцінного, діяльного людського буття, що гарантувала досягнення власних цілей, було проголошено „розумний егоїзм” всіляко пропагований філософами-новаторами. Одна пріоритетність у суспільстві підприємницького успіху робила активність суто буржуазною. Вона стимулювалася безмежним честолюбством, що спиралося на суспільну думку про моральну перевагу таких рис, як енергійність, розсудливість, наполегливість у досягненні власної мети. Оголошуючи прагнення до самозбереження й самоствердження за рахунок інших природним для людини, Гоббс вважав, що рівними насправді є ті, хто спроможний однаково нашкодити один одному у взаємній боротьбі.

Навіть одвічний ідеал гармонійної людини, який не був остаточно забутий, тепер полягає в повному підкоренні визначеному буржуазною

мораллю обов’язку. Суспільним героєм проголошується ідеалізований буржуа. Прагнення ж дійсно відповідати ідеалові стало родючим ґрунтом для конфліктів між почуттям і розумом, пристрастями та обов’язком. Перемагає раціоналізм, що ставить індивіда, продукт буржуазної самосвідомості, над суспільством, яке жорстко підпорядковується його волі й розуму. Та народжувалася самовпевнена до екзальтованості буржуазна „воля до життя”.

Це в повній мірі відобразилося в романі Д.Дефо „Робінзон Крузо”(1719), в якому опоетизовано буржуазну підприємливість, тверезу розсудливість і сувору протестантську мораль сучасного письменникові англійця. Цей роман започаткував жанр „робінзонади” в світовій літературі. („Робінзонада” - художній твір, в якому розповідається про пригоди на безлюдній землі, частіше - острові, де людина сам на сам з природою виявляє силу духу й розуму у боротьбі за виживання). Традиції Д.Дефо у жанрі „робінзонади” розвивали Ж.Верн („Таємничий острів”), Р.Кіплінг („Мауглі”), Е.-Р.Берроуз („Тарзан”), В.Голдінг („Володар мух”) та ін.

.18 Образ Робінзона Крузо. (за романом Д.Дефо „Робінзон Крузо”).

Уся будова мислення Робінзона характерна для британського буржуа початку 18 ст. Жага до збагачення спонукає його займатись і плантаторством і работоргівлею. Він практичний і ощадливий, старанно накопичує матеріальні цінності. До природи Робінзон також відноситься як власник: екзотичний куточок землі, на який він, за збігом обставин, потрапив, герой Д.Дефо описує як дбайливий хазяїн, котрий складає реєстр свого майна. Навіть свої стосунки з Богом Робінзон будує за принципами ділової домовленості. Як це і личить буржуа-пуританину, він охоче звертається до Біблії, а в скрутні хвилини апелює до Бога.

Але потім, зваживши всі „за” і „проти” все ж таки покладається на досвід і здоровий глузд. Практичний ставлення до життя увесь час домінує над містицизмом.

Зображуючи стосунки Робінзона і П’ятниці Д.Дефо намагається підкреслити благородну цивілізаторську місію англійської буржуазії. Володіння розумом, вважає Робінзон, дає йому право на певне місіонерство, і він намагається прищепити „дитині природи” свою релігійність. На думку Робінзона, вірування і звичаї дикуна не відповідають європейському критерію здорового глузду. Він переконаний, що сама природа надає йому право зробити П’ятницю своїм слугою, хоча обидва вони опиняються на острові в однаково відчайдушному становищі. Але сою „місію” Робінзон виконує вкрай гуманно, на відміну від європейських колонізаторів і работоргівців які в ті часи діяли прямо протилежними, варварськими методами.

Спосіб життя і мислення Робінзона характеризує його як типового буржуа, хоча він і живе далеко від цивілізації. Автор обґрунтовує самою природою певні важливі складові буржуазного життя. Це природний розум, який допомагає герою приймати бездоганно правильні рішення. Це природна релігійність, яка допомагає йому без посередництва церкви виконувати свій важкий обов’язок щоденної праці. Це природне право, за яким Робінзонові належить весь острів на тій підставі, що він вклав у нього свою працю