Приклад оформлення навчального видання

Визначальною особливістю сучасної побудови книги у німецьких видавництвах є відсутність будь-яких правил щодо вибору формату видання. Найнеочікуваніші розміри – тенденція побудови макета. Це пояснюється бажанням виділитися серед величезної кількості конкурентів, привабити читача та змусити його придбати книгу. Такі бізнесові сподівання часом є не зовсім виправдані. Можуть бути допущені серйозні помилки, які могли виникнути коли:

– верстальник створював макет документа за допомогою шаблонів, і якась зі сторінок "побігла", створивши подвійний шаблон (поточний та попередній);

– поліграфічне підприємство неправильно здійснило вивід кольорової форми, а редактор не простежив це у сигнальному примірнику.

Накладання кольорової форми на текст

колонцифра. Нумерація перш за все виконує навігаційну функцію – допомагає читачеві орієнтуватися в книзі, рухатися від однієї сторінки до іншої, переходити безпосередньо до розділу (чи теми), що цікавить. Тому колонцифра повинна міститися у зручному для сприйняття місці сторінки (як правило, зверху чи знизу по центру чи на зовнішніх полях розвороту).

Для книги верстка повинна здійснюватися винятково розворотами

Колонтитул книги

Важливою характеристикою всіх досліджуваних видань є дотримання однакової кількості рядків на сторінці, вирівняних за базовою лінією; всі лапки у тексті мають однакове накреслення, а замість тире ніколи не використовується дефіс. Це вважається усталеними правилами хорошого тону.

Для внутрішньої будови навчального чи наукового видання є властивими риси сучасного оформлення: простота, лаконізм, декоративність. Це виявляється у чіткій конструкції всіх елементів оформлення, у пропорції маси набору та полів, оформленні шмуцтитулів, спусках та більш вільних, часом навіть авангардних, принципах верстки.

Наприклад, Модною тенденцією у виданнях Німеччини є використання рублених шрифтів для основного тексту. Причому надається перевага застосуванню різних кеглів, насиченості та накреслення однієї гарнітури. Таким чином досягається максимальна єдність у побудові макета. Майже в 80 % книг, надрукованих в останні роки, витримано саме такий стиль оформлення шрифтових комплексів.

Макети серійних видань

Навчальну та наукову літературу здебільшого читають від початку до кінця книги. Проте бувають випадки (наприклад, студенти готуються до іспитів), коли важливим є не осягнення всього матеріалу, а виокремлення якоїсь змістової частини лекції чи статті. Саме тому тексти у багатьох виданнях скомпоновані так, щоб їх легко було проглядати. Для цього автори разом з редакторами використовують такі прийоми:

– виділяють ключові слова;

– грамотно будують заголовки і підзаголовки;

– використовують марковані та нумеровані списки;

– в одному абзаці виділяють лише одну ідею (читач може пропустити важливу тезу, якщо перша частина абзацу не відповідала його інтересам);

– використовують при написанні текстів стиль перевернутої піраміди, коли стаття починається із висновків;

– не використовують складної побудови речень з кількома сурядностями чи підрядностями.

Система виділень у межах кожного видання – це цілісний комплекс, який поліпшує сприйняття зазначених фрагментів текстів. Як правило, курсивом виокремлюють ключові фрази, назви журналів та газет, прізвища науковців, які цитуються, та інші подібні категорії.

Надмірна кількість виділень в абзаці.

Потрібно слідкувати за тим, щоб цим не зловживали.

Система шрифтових виділень

Є таке правило: кожен абзац повинен містити лише одну думку, оскільки читач, незацікавлений у цій тезі, може повністю недочитати його до кінця; інша ідея, розташована в другій частині абзацу, може бути автоматично проігнорована.

Тому і виділення мають бути відповідними.

Збільшений трекінг на титулі

Дуже цікавий вигляд мають виділення за допомогою маркованих та нумерованих списків. Вони концентрують увагу читача на систематично побудованому матеріалі, що допомагає виокремити важливі елементи параграфа книги. Система списків надзвичайно розвинена і популярна серед видавців Німеччини; вони намагаються полегшити сприйняття складних текстів, спрощуючи їх стилістичне звучання.

Списки

В українській традиції, заголовки першого та другого рівнів центруються, а решта – зсунуті вліво, німці використовують розташування за лівою межею у 75 % назв розділів, статей, параграфів та ін.

Незвичним прийомом при оформленні макета є верстка у дві колонки, менша з яких – допоміжна – містить коментарі до абзацу, а інша – безпосередньо текст. Причому така практика трапляється й у виданнях великого формату, й у кишенькових. Така побудова шпальти сприяє пришвидшенню читання, оскільки в інформаційній колонці подається основна теза фрагмента і читач сам визначає, наскільки цікавими для нього є поточні відомості.

Інформаційна колонка

Для зручності пошуку деякі видавці пропонують кольорові закладки на обрізі книжкового блоку. Підходи до реалізації завдання у верстальників досить різні. Це і "сходинки", які активно використовуються і в українських книгах, і вертикальні кольорові смужки, і горизонтальні лінійки.

Закладки обрізу книжкового блоку

а) сходинки

б) вертикальні смужки

в) горизонтальні лінійки

Така побудова книжкового блоку виконує дві функції:

– естетичну (видання має елегантний завершений вигляд і справляє приємне враження на читача);

– навігаційну (кожен колір символізує окремий розділ; читачеві для переходу з однієї частини книги до іншої просто потрібно перейти на закладку тону шмуцтитула).

 

Шмуцтитули

Закладки та шмуцтитули є оригінальним додатковим вирішенням функції пошуку та руху в межах книжкового блоку. Проте це не основні елементи і без них може обійтися будь-яка книга. Натомість колонтитул, колонцифра та структурований зміст – це обов'язкові складники наукового чи навчального видання. Дизайнери з особливою увагою підходять до реалізації елементів.

Види колонцифри

Колонтитули у 80 % книг розташовуються у верхній частині сторінки і відділені від основного тексту лінією в один або півпункта. Така смужка чітко відокремлює пошукові елементи від основної частини. Проте бувають випадки, коли колонтитул та основний текст набрані однаковим кеглем та накресленням спільної гарнітури; проміжок між блоком та службовою частиною становить один інтервал (основний текст набраний у західному стилі – без абзацних відступів, але з інтервалами перед абзацом), а будь-які додаткові графічні роздільні елементи відсутні. Таким чином створюється ілюзія, що колонтитул – це частина загального тексту.

Важливим елементом інформаційно-пошукової системи будь-якої книги є чітка структура, виражена у послідовності заголовків та підзаголовків. До цих традиційних елементів наукових та навчальних видань деякі видавці додають ще один, властивий для періодичних медіа, прийом – рубрикацію. Така форма побудови макета наближує книгу до журналу і спрощує навігацію в ньому. Крім того, рубрики виконують ще й художньо-естетичну функцію, що є важливою компонентою загального сприйняття твору.

Рубрикація

Ілюстрації у книзі відіграють додаткову інформаційну функцію. Для того, щоб не переобтяжувати макет великими світлинами, у деяких виданнях виносять їх за формат полоси і навіть "в обріз". Як наслідок, композиція розворотів стає рухомою та оригінальною.Слід зазначити, що зображення є надзвичайно якісними та інформативними, а не випадковими, ілюстрація та підпис до неї створюють прямокутник, пропорції якого наближені до золотого пересічення. Якщо на розвороті використано кілька фото, то вони розміщені так, щоб не відбувалося візуальне відхилення в той чи інший бік, а створювалася рівновага та ілюзія міцності макета.

Фото, розміщені "в обріз"

Крім ілюстративного матеріалу, додаткову змістову функцію виконують інформаційні блоки (діаграми, таблиці, схеми та ін.). У графічній моделі макета ці елементи розташовуються за правилами фотографічного матеріалу, хоча зрідка трапляються випадки, коли схеми чи таблиці містяться у межах текстового блоку. Видавці уважно ставляться до розміщення додаткових інформаційних складників на сторінці та намагаються надати їм незвичного звучання, що породжує ефект динаміки.

Інформаційні блоки

Майже всі книги містять сторінку-вклейку, на якій зазначаються помилки у виданні та правильний варіант прочитання. Для українських книг така традиція, на жаль, не є популярною, часом навіть при перевиданні.

У більшості випадків великий білий простір між заголовком та назвою видавництва залишається порожнім, лише у 10 % книг ця частина зайнята додатковою корисною інформацією та видавничою маркою.

Українські стандарти є досить громіздкими щодо оформлення службової частини, містять багато зайвої інформації. Проте така структура допомагає чітко визначити всі елементи, починаючи від власників авторських прав і закінчуючи типом паперу та використовуваною гарнітурою.

 

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПОСІБНИКІВ

ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авторський текстовий оригінал (1 прим.), призначений для редагування і

готовий до друку повинен бути підготовлений у текстовому редакторі

Word(шрифт 12, через один інтервал) на аркушах формату А5/148 х 215 з

полями:

- для навчальних посібників - 20мм (ліворуч, вгорі, праворуч, знизу)

- для методичних вказівок -15 мм (ліворуч, вгорі, праворуч, знизу)

2. Заголовки виділяються від тексту трьома інтервалами.

3. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами посередині сторінки,

знизу або зверху без крапки в кінці(нумерація авторського тексту

починається з третьої сторінки, перша, друга і остання сторінки не

нумеруються).

4. Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами.

5. Заголовки таблиці починаються з великої літери, а підзаголовки-з малої, якщо

вони становлять одне речення із заголовком. У кінці заголовків і підзаголовків

таблиць крапок не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф зазначають в

однині.

6. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або

підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією

переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою або, не

нумеруючи-дефіс. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати

арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

7. Список використаної літератури (або «Бібліографічний список») розміщують

у кінці текстового матеріалу (перед додатками). Він повинен містити перелік

джерел, що використаний при виконанні роботи. Список вносять до змісту.

Нумерація списку використаної літератури наскрізна.

8. Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту,

за винятком літер Г, Є, З, І, Ї,Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток

Б» і т.д..

 

22. Основні правила багатоколонкової верстки.

Якість верстання і макетування багатоколонкових документів є складним показником, бо включає в себе багато факторів, за якими виконують оцінку сторінки видання, що готується до друку. Однак, для швидкого і об’єктивного оцінювання якості багатоколонкових документів існує потреба у розробці методики, де простота методики поєднується з всебічним аналізом критеріїв оцінювання багатоколонкових текстових документів.

Основним критерієм оцінювання якості сторінки набору корпоративних видань є максимальна інформативна ємкістьсторінки видання з метою повного передавання інформації.Для текстових сторінки критерієм якості видання можна прийняти максимальну кількість буквених знаків на одиницю площини текстової сторінки з дотриманням вимог державних стандартів щодо читанності тексту. Здійснення комплексної оцінки якості верстання сторінок, де міститься текстова і ілюстраційна інформація, є складною задачею, бо існує безмежна кількість варіантів сполучення графічної і текстової інформації.Розробка єдиної методики оцінки впливу кожного варіанту на максимальну інформативність є складною і громіздкою задачею через велику кількість факторів,зокрема, правил оформленнясторінок, дизайну сторінки ви_дання з точки зору естетичних вимог та законів психологічного сприйняття художньотекстової інформації, наведеної на сторінках видання.Виходячи з аналізу характеристик текстових сторінок корпоративних видань і для визначення комплексного показника якості текстових сторінок пропонуються такі показники властивостей: формат сторінки видання, величини полів сторінки набору, формат сторінки текстового набору, відстань між колонками, ширина колонки, кількість колонок, кількість рядків тексту.

До показника властивостей формату сторінки включені двапоказники: висота сторінки і ши_\рина сторінки. Ієрархічна структура показників якості багатоколонкового набору цим стандартом і для корпоративних видань звичайно складають 297210 мм.До показника властивостей полів сторінки входять величини верхнього, внутрішнього (лівого), нижнього і зовнішнього(правого) полів. Як правило, величина цих полів вимірюється лінійкою, при комп’ютерній розробці оригіналмакету величина полів проектується за допомогою віртуальної лінійки на екранімонітору. Для певного форматувидання можна вибрати за ОСТ 29.6286 можна вибрати трирізні варіанти оформлення видання, які характеризуються строгими величинами всіх елементів сторінки набору (розмірами сторінки, розмірами колонок і відстанню між ними при багатоколонковому наборі тексту, розмірами полів). Варіанти відрізняються між собою лише коефіцієнтом використання площі сторінки видання. Більш пізніше нормативне видання ГОСТ577390 не висуває строгих вимог до розмірів колонок, він

тільки задає розміри сторінки набору для певного формату сторінки видання. Більш строго величини полів регулюються ОСТ 29.194_94 відповідно до гігієнічних норм встановлюючи

максимальну довжину текстового рядка залежно від висоти шрифту і мінімальну величину полів видання. До властивостей формату сторінки набору відносять висоту і ширину набору текстової

інформації. Висота і ширина текстової сторінки набору визначається довільним чином і не

може бути більшою розмірів сторінки видання із врахуванням розмірів полів. У графічнотекстових корпоративних виданнях текстова сторінка, залежно від змістовного навантаження, може займати від третини до трьох четвертих площини сторінки корпоративного видання.

До властивостей колонки відносяться два показника — ширина колонки, кількість рядків тексту у колонці набору, кількість колонок і відстань між колонками. Ширина колонки нормативно регулюється ОСТ 29.62_86, де ширина колонки є фіксованою залежно від формату видання і одного з трьох варіантів оформлення сторінки видання.

За іншим нормативним документом ГОСТ 5773_90 ширина колонки не має бути більше

встановленого значення залежно від висоти шрифту, яким набирається текстова сторінка.

Ширина колонки нормативно регулюється тільки ОСТ 29.62_86 аналогічно попередньому випадку. Вимірюється ці показники візуально за допомогою лінійки або обраховуються за формулою.

Кількість рядків тексту у колонці набору явно не регулюється жодним нормативним документом, але є залежним відінших характеристик сторінки видання, що регулюються нормативно. Кількість колонок визначається візуально, та обирається оператором верстання

довільно при проектуванні видання виходячи із концепції розробки певного видання.

 

23. Особливості верстки видань для дітей дошкільного віку.

Не друкувати на глянцевому папері. Папір не має просвічуватись. Шрифт 14. Кольоровий набір на кольоровому папаері не допускається.

Особливої уваги потребує оформлення видань для дітей. Адже, крім технічних характеристик, необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм для кожної вікової групи. Основний текст повинен мати однакове поліграфічне виконання в усьому обсязі видання до для дітей 10 років, причому не допускається відтворення основного тексту кольоровими фарбами та виворітним шрифтом. У книжкових виданнях для дітей віком до 5 років текст повинен бути розміщений тільки на одній шпальті

Текст книг для дошкільників набирають, як правило, шрифтами великих кеглів - 16, 14, 12, які вимагають довгого рядка, яка не є незручною для повільно читає дитини. Смуга набору, «завантажена» дрібним кеглем, неприпустима в дитячій книзі - читати її важко, і вона кількістю тексту психологічно відлякує дитини від читання. У дитячих виданнях корінцеве поле на текстовій сторінці видання повинно бути не менше 13 мм, в ілюстрованих виданнях малого обсягу верхнє, зовнішнє та нижнє поля можуть бути 6 мм кожне. Видання, призначені для тривалого читання, повинні мати ширші поля, кегль шрифту й інтерліньяж, що сприятиме зручності користування і засвоєнню прочитаного.

Особливості внутрішньої структури подекуди вимагають особливого оформлення: наприклад, заголовки розміщуються на широких полях, також на полях нерідко вміщують додаткові відомості, завдання або запитання, зображення, формули. Саме тому деякі наукові, виробничо-практичні, науково-популярні видання, дитяча література можуть бути оформлені за індивідуальним проектом.

 

Видання. Типи видань.

Видання - основний вид опублікованого, друкованого, поліграфічного документа. Це документ, призначений для поширення в ньому інформації, що пройшов редакційно-видавничу обробку, отриманий друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлений, має вихідні відомості. До виданням можуть бути зараховані всі документи, випущені за планами видавництв або позапланово, на основі договорів з авторами, будь-якими способами поліграфічної печатки.
Видання - це документ, виконаний на папері. За друкованої папері для різних способів друку розрізняють видання на крейдованому папері, глазурованої, книжково-журнальної, на папері машинної гладкості.
Видання відрізняється від інших видів документів своєю конструкцією, специфікою оформлення та поліграфічного виконання. Набір типових конструктивних елементів видання, а також вимоги до його оформлення регламентовані спеціальними стандартами. У той же час конструкція кожного виду видання залежить від цільового і читацького призначення, характеру інформації і може конкретизуватися.

I. Типологізація видань

Будучи одним з видів документів, видання може класифікуватися за ознаками документа: за змістом, матеріальної конструкції, періодичності, знаковій природі інформації і т.п. Його типологічне різноманіття, як і документа в цілому, базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове і читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься у виданні. Це служить підставою для всебічної характеристики видання як виду документа.
Видання класифікують за такими ознаками: цільовим призначенням, обсягу, складу основного тексту, структурі, ступеня аналітико-синтетичної переробки інформації та ін Це дозволяє здійснити внутрішньовидову класифікацію видань, визначити їх різновиди і типологічне розмаїття. [2]
За цільовим призначенням виділяють наступні типи видань: офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче, виробничо-практичне, нормативне виробничо-практичне, виробничо-практичне видання для аматорів, навчальний, суспільно-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, літературно-художнє.
За ступенем аналітико-синтетичної переробки інформації розрізняють 5 видів видань: ін формаційне, реферативний, бібліографічне, оглядове, а також дайджест - видання, що містить публікацію у вигляді добірки витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення. Це може бути добірка найбільш цікавих матеріалів, передрукованих з інших видань.
За інформаційним знакам (знаковою природою інформації), тобто домінуючому у виданні способом фіксації повідомлень, весь масив видань підрозділяється на 4 види: текстове, нотне, картографічне, образотворчі видання.
У текстовому виданні сенс передається за допомогою письмових знаків природної мови, тобто алфавітний, складове або ієрогліфічне письмо. У наукових та інших виданнях додатково до тексту широко використовуються формули, що складаються з математичних, хімічних та інших знаків, а також графіки, схеми, діаграми та ін Оскільки математичний знак або символ з поліграфічною точки зору мало відрізняється від букви, то видання з подібними знаками також відносяться до текстових. [3]
Видання для сліпих - брайлівські видання - також є текстовими, хоча поліграфічне їх виготовлення (опуклий шрифт для сліпих) істотно відрізняється від звичайних текстових видань. Тому текстове видання як збірне поняття поділяють на два різновиди: плоськопечатниє і брайлівські текстове.
Нотне, картографічне і изоизданий є нетекстові виданнями, в яких сенс передається за допомогою знаків штучної мови (нотних, картографічних), або немовними знаками (образно-зображувальними). До перших відносяться нотні та картографічні видання, до других - ізографіческіе видання (изоиздания).
По матеріальній конструкції (або формі видання) розрізняють такі види видань: книжкове, журнальне,: листове, газетне, буклет, карткове видання, плакат, листівка, комплектне видання, книжка-іграшка. По відношенню до плакатів, буклетів та газетам поняття «листове видання» є збірним. «Книжково-журнальне видання», у свою чергу, збірне для книг, брошур і журналів.
За обсягом, тобто за кількістю сторінок, а також паперу, витраченого на виготовлення одного примірника видання, весь масив ділиться на 3 види: книга, брошура, листівка.
За складом основного тексту (тобто за кількістю включених творів) видання діляться на 2 види: моноиздание і збірник. Моноиздания містить один твір. Збірник - видання, що містить ряд творів.
За структурою (тобто числу одиниць, з яких складається видання) розрізняють такі види видань: серія, однотомне, багатотомне видання, зібрання творів, вибрані твори.
Серія - видання, що включає сукупність томів, об'єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням, однотипово оформленні.
Однотомное видання (однотомник) - неперіодичне видання, випущене в одному томі.
Багатотомне видання (багатотомник) - неперіодичне видання, що складається з двох або більше нумерованих томів і становить єдине ціле за змістом і оформленням.
До зібранням творів відносять однотомне чи багатотомне видання, що містить всі або значну частину творів одного або декількох авторів, що дає уявлення про його (їхню) творчість у цілому. До обраним творів (творів) відносять однотомне чи багатотомне видання, містить частина значних творів одного або декількох авторів, відібраних за певною ознакою.
По класу художньо-поліграфічного виконання видання діляться на: 1) видання підвищеної якості (подарункові, ювілейні, сувенірні, факсимільні, експортні, особливо ретельно оформлені), 2) видання в покращеному оформленні; 3) видання в звичайному та економному оформленні. Видання може бути ілюстрованим і неілюстрованої, з художньо-образними або науково-пізнавальними ілюстраціями. Ілюстрації можуть складатися з малюнків, гравюр, фотографій, креслень, схем і т.п.

 

 

25. Акцидентні видання.

Акциденція (від лат. аccidentia - випадковість) - друкована продукція або її елементи, виконані за допомогою акцидентної набору, тобто особливо складного набору з застосуванням шрифтів різних гарнітур, кеглів та накреслень, лінійок, рамок, набірних прикрас. Це не книжкові та малі за форматом друковані видання, при виготовленні яких робиться акцент не на їх інформативність, а на привабливість, помітність, що досягаються шляхом оригінального художнього оформлення.

Акціденція являє собою такий тип малої поліграфічної продукції, як листівки, візитки, афіші, оголошення, бланки, грамоти, дипломи, різноманітні рекламні друковані видання.

Створення акцидентних видань є окремою гілкою сучасного графічного дизайну.

Зазвичай акцидентні видання складаються з інформативних масивів невеликого об’єму, мають узагальнений, насичений, цілеспрямований характер. Різноманітна інформація сюжетного, довідкового, рекламного чи агітаційного плану може слугувати комерційним, видовищним, політичним, соціальним завданням

Акцидентні інформаційні масиви отримують візуальне втілення,завдяки конструктивно-композиційним засобам і прийомам.

За типологічними ознаками можна виділити:

— кодексну акциденцію — обкладинку книги та журналу, титульні елементи книги;

— кодексні видання — каталог, корпоративний звіт;

— буклетні видання — календар, запрошення, прейскурант, буклет;

— аркушеві видання:

1) художньо-функціонального призначення: плакат, флаєр, аркушевий календар, поштову листівку,

поштову марку;

2) рекламно-інформативного призначення: вивіску, пано, інші рекламні об’єкти середовища —

афішу, оголошення, листівку, наклейку, етикетку, картку, візитівку;

3) спеціального призначення: грошові купюри, цінні папери, бланки, проїзні документи;

4) акцидентні композиції для подальшого розміщення у газетах та журналах, на різних поліграфічно втілених носіях.

Варто зазначити, що акциденція може створюватися для нанесення на сувенірну продукцію, побутові предмети, транспортні засоби, бути виконаною у різноманітних техніках і матеріалах, представлятися значками, медалями, об’ємними декоративними і скульптурними виробами.

Дизайну акциденції притаманні усі аспективирішення високих художніх завдань.

 

26. Книжкові видання. Види книжкової продукції.

Книжкові видання (за ДСТУ 3017-95, п.7.1) – видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу (аркуш паперу чи синтетичного замінника, картону, тканини, поверхня якого містить відбиток) будь-якого формату в обкладинці чи оправі.

До нього належить книга і брошура.

Книга — це книжкове видання об'ємом понад 48 сторінок, у вигляді блоку листів друкарського матеріалу будь-якого формату, що скріпляють в корінці, в обкладинці або палітурці.

Брошура (фр. brochure, від brocher — зшивати) — неперіодичне або періодичне текстове книжкове видання об'ємом понад 4, але не більше 48 сторінок.

Найчастіше брошури використовуються як рекламні засоби чи в освітніх цілях.

 

27. Буклети. Брошури. Види та загальні вимоги до оформлення.

Буклет – вид поліграфічної продукції, який складається з аркуша паперу зігнутого більше 1го разу; невелике за обсягом періодичне видання, яке містить коротку інформацію про щось.

Буклет повинен містити якомога більше необхідної інформації про товар (послуги). Інформація має бути викладена лаконічно і в доступній формі. Ілюстрації й таблиці повинні органічно доповнювати текст. Правильно складений буклет містить відповіді на основні питання, які можуть виникнути у вашого потенційного клієнта.

Буклет — методи фальцювання

фальцювання гармошкою (кожен подальший згин направлений в бік, протилежний попередньому);

фальцювання серветкою (згини направлені в один бік, використовується для рекламних листків, проспектів, путівників).

Буклет — види

формат А4 - з двома фальцами (лефлети);

формат А3 - з одним фальцем;

формат А4 - багатосторінковий буклет.

Брошура – неперіодичне видання, яке складається з одного зброшурованого зошитка і оправлене у м’яку обкладинку.

Брошу́ра (фр. brochure, від brocher — зшивати) — неперіодичне або періодичне текстове книжкове видання об'ємом понад 4, але не більше 48 сторінок, сполучених між собою за допомогою шиття скріпкою або ниткою.

 

Найчастіше брошури використовуються як рекламні засоби чи в освітніх цілях.

До брошур належать багатосторінкові каталоги, проспекти, прайси, прес-релізи, презентації тощо.

Проспект – це зброшуроване багатосторінкове друкарське видання, характерне великою кількістю кольорових фотографій, схем, таблиць, яке має престижний характер і часто випускається до ювілейних подій в житті базового суб’єкта PR. Проспект відрізняється від буклета об’ємом інформації і розміром.

 

28. Періодичні видання. Газета. Журнал. Альманах. Дайджест.

періодичні: журнальні видання, газетні видання;

Періодичне видання – це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т.д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є:

· газета;

· журнал;

· бюлетень;

· календар.

Газета – це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали.

Журнал (часопис) – це періодичне зброшуроване видання, що має постійну назву, виходить через триваліші проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, різноманітні матеріали як інформаційного, так і аналітичного характеру, зазвичай у обкладинці.

Бюлетень – видання оперативного характеру з постійними рубриками (періодичне або продовжуване), що містить різноманітні матеріали організації-засновника. Слово "бюлетень" походить від французького bulletin, що первинно означало записку, аркуш.

Альмана́х (від есп.-араб. al-manāḵ — час, міра) — на початку XIV-XV ст. це календарні таблиці з астрономічними вирахуваннями, а пізніше в XVI ст. календарі на довший протяг часу, врешті, збірки літературних творів (віршів, оповідань, повістей тощо).

Дайджест (преса) — інформаційний продукт (видання, стаття, підбірка), який містить короткі анотації та основні положення статей, чи в якому стиснено передається вміст найцікавіших публікацій за певний період. Формат зручний для ознайомлення з основними новинами певної тематики, змістом дослідження.

 

29. Візитівка. Листівка.

Листівка – аркушеве видання обсягомвід 1 до 4 сторінок.

Візитівка. Стандартний її розмір - 5 х 9 см. Про те, коли і де візитівка вперше з'явилася, не доводилося зустрічати інформацію. Візитівка вважається найпростішим, найшвидшим і найзручнішим способом повідомлення найважливішо їінформації про її власника.

 

 

30. Газета як різновид видавничої продукції. Шпальта газети.

Газета – це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали.

Газе́та (від італ. gazzetta - назвадрібноїмонети) — щоденнеабощотижневе періодичневидання у форміскладених аркушів, містить новини і коментарі.

Види і типи газет

Газетиділяться:

§ за принципом територіальногопоширення та охопленнямаудиторії — загальнонаціональні, регіональні (республіканські, обласні, крайові), місцеві (міські, районні), *внутрішньокорпоративні (звернені до співробітниківпевноїорганізації);

§ за тематикою — ділові, загальнополітичні, галузеві, рекламно-інформаційні, розважальні, змішані; також за віковим принципом — дитячі, молодіжнігазети, газети для пенсіонерів і тд.;

§ заперіодичністю — щоденні (ранковіабовечірні), щотижневі, щомісячні;

§ за форматом — A4, Берлінер, A3, A2;

§ за стилем оформлення — кольорові, чорно-білі і чорно-білі з кольоровими вставками;

§ за вартістю — платні та безкоштовні;

 

Особливості газет

§ Мобільність — газету можначитати як вдома, так і в будь-якомуіншомумісці;

§ Загальнодоступність — газета призначена для невизначеного кола осіб, читачемїїможе стати будь-якалюдина;

§ Періодичність — газета належить до періодичнихвидань, щовиходять у світ за встановленимвидавцемграфіком. За цієюознакоюгазетиділяться на щоденні, щотижневі, щомісячні (рідко). Існуютьгазетивиходять два або три рази на тиждень, два рази на місяцьтощоІснуютьтакожранкові та вечірнігазети;

§ Офіційність — багаторішення (розпорядження, законитощо) владнихорганівусіхрівніввступають в силу тількипісляїхофіційногоопублікування в газетіабоіншомудрукованомуоргані.

Шпальта (нім. Spalte), в поліграфії — скомпонована частинанабірноїформи, щовключає в себе заголовки, кліше, колонцифри, формули та іншіелементи, щодає на паперівідбитоксторінкивидання — газети, журналу, книги; часто підшпальтоюрозуміютьсторінкувидання.

Після 90-х років XX ст. верстається в основному на комп'ютері за допомогоювідповідного програмногозабезпечення.

ШПАЛЬТА, и, ж. 1. Ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним так, що вони становлятьвертикальнусмугу на сторінці.

 

 

31. Наукові видання: види і їх призначення

НАУКОВІ ВИДАННЯ — це видання, які містять аргументовані результати теоретичних чи експериментальних досліджень.

Жанри наукових видань: монографія, збірка наукових праць, тези доповідей наукової конференції, науковий журнал, вісник навчального закладу, автореферат, вибрані роботи одного або декількох авторів.

Монографія — наукове чи науково-популярне книжкове видання, яке містить всебічне дослідження однієї проблеми.

На звороті титульного аркуша монографії повинна бути анотація (5—7 речень), завершує монографію резюме російською мовою, якщо робота написана українською, або українською, якщо робота написана російською чи іншими мовами. Обсяг монографії — від п'яти друкованих аркушів.

Збірка наукових праць — видання, яке складається з оригінальних наукових статей, об'єднаних спільністю проблеми, визначеної в назві збірки.

Тези доповідей наукової конференції — наукова, неперіодична збірка, яка друкується, як правило, до початку конференції й відображає її проблематику.

Науковий журнал — профільне періодичне видання, яке містить раніше не публіковані й призначені для фахівців статті, наукові огляди, рецензії, інформацію про конференції, з'їзди, симпозіуми та інші події наукового життя.

Вісник навчального закладу може бути тематичним (пов'язаний з однією науковою дисципліною, певною галуззю наукових знань) і збірним (інформує про результати наукових досліджень різних напрямків).

Автореферат — наукове видання на правах рукопису, яке містить короткий виклад проведеного одним автором дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня.

Вибрані роботи одного автора включають найбільш значні наукові дослідження автора, які дають можливість робити висновки про його внесок у розвиток визначеної галузі наукових знань.

 

32. Формат видання. Визначення розмірів полів видання.

Формати видань. Найбільш відомі формати, які вико-ристовуються у нас в країні, подано у таблиці, яка для зручності користування фіксує їх розміри в міліметрах і дюймах (табл. 2).

Діючі стандарти передбачають такі основні формати книж-ково-журнальних видань: 84 х 108/8, 70 х 108/8, 70 х 100/8, 60 х 90/8, 60 х 84/8, 84 х 108/16, 70 х 108/16, 70 х 100/16,

70 х 90/16, 60 х 90/16, 60 х 84/16, 84 х 108/32, 70 х 108/32,

70 х100/32, 70 х 90/32, 60 х 90/32, 60 х 84/32.

Враховуючи стандартний розмір аркушів паперу чи певну порізку рулонного, можна отримати нові формати видань.

Фальцювання аркуша формату А4 по сторінках формату А5 дуже часто використовується в настільних видавничих системах, адже більшість таких систем включає принтери, які друкують на паперових аркушах форматом А4. Крім того, всі DTP-системи дозволяють при верстанні задавати відповідний режим поперечної розкладки сторінок формату А5 на формат А4, орієнтований на дальше фальцювання.

Формат видання — це розмір сторінки видання після обрізки блока по ширині і довжині. Формат видання позна-чається не у вигляді точних розмірів у міліметрах (наприклад, 128 х 200 мм), а часткою аркуша друкарського паперу, шо використовується для видання. Наприклад, якщо видання друкувалося на аркушах паперу розміром 60 х 90 см і після друку аркуші фальцювалися (складалися в зошити) в три згини, тоді формат видання — 1/8 частка паперу 60 х 90 см (при першому згині аркуш склався в дві рівні частини — частки, при другому — у чотири, при третьому — у вісім). Оскільки в більшості випадків при виготовленні книг застосовується перпендикулярне фальцювання, при якому кожний наступний згин перпендикулярний попередньому, можна визначити розмір 1/8 частки аркуша 60 х 90 см. Ширина цієї частки буде дорівнювати четвертій частині довшого боку аркуша (згинати аркуш починають з довшого боку), тобто 90 см: 4 = 22,5 см, а довжина — половині короткої сторони, тобто 60 см: 2 = ЗО см. При 1/16 частці аркуша і перпен-дикулярному фальцюванні і довгий, і короткий боки аркуша треба поділити на 4, при 1/32 частці та перпендикулярному фальцюванні — довший бік аркуша на 8, а короткий на 4. Одержані таким чином розміри будуть більшими фактичних розмірів сторінок видання, оскільки книжковий блок об-різається з трьох боків.

Кількість сторінок в зошиті при такому фальцюванні становить: при одному згині — 4, при двох згинах — 8, трьох — 16, чотирьох — 32.

 

Розрахунок розмірів полів у книзі, розкладка у корінці та головці. Попередньо необхідно визначити формат видання (після обрізки) та розмір сторінки складання. Потрібно знайти розмір полів. Перш за все вибираються співвідношення полів — корінцеве, верхнє, бічне (праве або ліве), нижнє: 2:3:4:5 або 2:3:4:6. Потім визначають різницю між сторонами сторінки та сторонами сторінки складання. Залишок розподіляється між полями на основі вибраної пропорції (в мм).

Щоб поля у книзі були необхідних розмірів, треба розра-хувати також пробільний матеріал між сторінками складання (у корінці та головці) у друкарській системі вимірів (у кв.). При цьому треба внести деякі зміни у розміри полів для того, щоб розкладки корінця та головки були кратні 1/4 кв. (цицеро).

 

33. Видання нестандартних форматів: види та призначення.

Мініатю́рні видання́ — видання, які випускаються нестандартними форматами. Відповідно до світової книговидавничої практики, такими книгами прийнято вважати видання, висота і ширина яких — менше 80 мм, у Росії — 100 мм.

Кишенькові видання - це малоформатні видання, якими можна зручно користуватися в похідних умовах.

Фоліанти - на противагу мініатюрним, ці видання великого розміу і обсягу. Нерідко давні.

Подарункове видання - Випускається в поліпшеному художньому і поліграфічному оформленні та призначається для подарунків. Часто буває нестандартних форматів і дорогим за ціною.

книжка-іграшка - Видання особливих конструктивних форм, призначене для розумового та естетичного розвитку дітей

Як правило, основний формат журналів - А4 або нестандартні формати, близькі до нього. Рідше застосовуються інші нестандартні формати, наприклад, А8. Обсяг журналів так само, як і газет, кратний чотирьом і, як правило, починається з 16 смуг.

34. Формат сторінки складання. Одиниці виміру. Визначення оптимальної довжини рядка.

Сторінка складання (донедавна —

полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Встановлюючи сторінку складання, слід орієнтуватися на розворот сторінок. Досвід художньо-технічних редакторів, художників і теоретиків книжкового мистецтва дав змогу створити такі співвідношення сторін сторінки складання та її розмірів відносно сторінки конкретного видання, які дозволяють зробити розворот книги врівноваженим і пропорційним. Тому поля в книзі при застосуванні сторінки певного розміру мають неоднакові розміри. Найменшим є корінцеве поле, трохи більше — верхнє, ще більшим — бокове і найбільшим — нижнє.

Оформляючи подарункові чи оригінальні видання, часто використовують сторінку, яка не передбачається діючими стандартами. Однак і в таких випадках необхідно все ж дотримуватись певних вимог:

1) довжина рядка (ширина сторінки складання) обов'яз-
ково повинна бути кратною 12 пунктам (друкарську систему
вимірів розглянемо нижче);

2) висота сторінки складання повинна вміщати ціле число
рядків тексту;

3) розкладку потрібно вибрати теж кратною 12 пунктам;

4) верхнє, бокове і нижнє поля не понині бути меншими
24 пунктів.

Формат сторінки складання позначається в квадратах (і їх частках), наприклад, 6 1/4 х 10 квадратів. Перший множник завжди означає ширину (довжину рядків), другий — висоту. У випадках, коли сторінка складання складається з декількох колонок, її ширина, проставлена в дужки, може бути виражена таким записом: (4 1/2 +1/4 + 4 1/2) х 12 квадратів.

Виміром формату сторінок і розташуванням ширини тексту і складання в старовинних рукописах і першодруках встановлені співвідношення сторін: формати ін-фоліо (А1) та ін-октаво (А2) = 2:3. Золотий перетин при співвідношенні полів — 2:3:4:6. При цьому висота сторінки складання і ширина сторінки однакові, що доводить побудова круга (див. рис. 12).

Нарис. 13 графічно показано визначення однієї зі сторін сторінки складання за правилом золотого перетину. При виборі довшої сторони сторінки АБ з точки А проводять лінію АД перпендикулярну АБ, яка дорівнює її половині. Після цього з точки Д проводять дугу радіусом АД. З точки Б проводять лінію в точку Д, а потім дугу з точки Б радіусом БО. Із цієї ж точки Б проводять перпендикуляр до АБ. Точка перетину цієї лінії і дуги буде відповідати другій стороні сторінки складання. При визначенні такої сторінки необхідно довести ширину сторінки до кратності 12 пунктів, а висоту — до повної кількості рядків основного тексту. У цьому випадку висота і ширина сторінки знаходяться у певному співвідношенні, а саме: ширина сторінки відноситься до висоти, як висота до ширини і висоти разом узятих. Будуючи сторінку складання, особливу увагу слід звертати на вимоги до довжини рядка і його залежність від вибраного кегля шрифту.

Максимальна довжина рядка для видань літературно-художньої та науково-популярної літератури становить:

кг. 10- 6-7 кв. (108-126 мм);

кг. 9 - 6 кв. (108 мм);

кг. 8 - 5 кв. (90 мм).

Для видань довідкової (в тому числі енциклопедій та словників), масово-політичної, нормативної літератури:

кг. 10-1 1/4 кв. (131 мм);

кг. 9- 6 3/4 кв. (122 мм);

кг. 8- 6 кв. (108 мм).

Варіанти сторінок складання, розміри розкладки полів обираються видавництвом залежно від виду літератури та її цільового спрямування.

Існує три варіанти оформлення видань.

Перший варіант оформлення найекономніший, він пе-редбачає максимально допустимі за технічними можливос-тями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних полях. Він застосовується для книг довго-вічного користування, журналів, які комплектуються вкла-данням.

Другий варіант оформлення, який характеризується дос-татньо великою сторінкою складання і великими полями, використовуються як основний варіант для більшості видань (художня література, посібники, підручники і т.п.).

Третій варіант оформлення (у нього мінімальні розміри сторінок складання та максимальні поля) використовують для покращених видань, подарункових книг і книг особли-вого оформлення та видань, які випускаються за індивідуаль-ними макетами.

Для більшості книг застосовують другий варіант оформ-лення. В практиці можливе комбіноване застосування різних варіантів, де ширину чи висоту сторінки одного варіанту застосовують при іншому.

З використанням у видавничій справі комп'ютерів з великою кількістю різноманітних шрифтів у деяких ви-даннях відпала необхідність застосування стандартного роз-міру сторінок складання та розкладки полів. На рис. 15 показано можливість визначення розмірів сторінки складан-ня та розкладки полів за допомогою діагоналей. Цей спосіб придатний для будь_:якого формату видання (ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво, ДІН та квадратних). Суть методу полягає в тому, що на книжковому розвороті проводять дві діагоналі цілого розвороту та по одній кожної сторінки окремо. Вибравши ширину чи висоту сторінки та провівши лінії згідно з вказаною схемою, можна побудувати будь-яку потрібну сторінку певного формату. За будь-якої побудови сторінки таким методом корінцеве поле буде найменшим, верхнє — більшим, бокове — ще більшим і нижнє — найбільшим. Крім вищесказаного, існує ще декілька способів визначення фор-мату сторінки складання.

Один з найбільш розповсюджених — спосіб однієї діагоналі. На аркуші паперу викреслюють контур сторінки після обрізки. Проводять діагональ з лівого верхнього кута у правий нижній. На верхньому боці сторінки відмірюють від лівого кута необхідний розмір ширини сторінки. З точки, яка є кінцем відміряного відрізка, проводять перпендикуляр до перетину його з діагоналлю і точку перетину з'єднують прямою лінією паралельно відкладеному відрізку з лівим боком сторінки. При такому способі сторінка складання подібна до сторінки видан-ня. Розкладку полів визначають візуально.

Спосіб золотого перетину базується на лінії, діленій таким чином, щоб менша частина відносилася до більшої, як велика відноситься до всієї лінії. Це відношення становить 5: 8. За допомогою цього відношення, знаючи величину одного боку сторінки складання, можна вирахувати інший. Наприклад: ширина сторінки складання 6 кв., висота (х) невідома. Звідси, 1) 6: х = 5: 8, 2) х = 6 х 8: 5 = 9,6 = 9 1/2

При визначенні таким способом другого боку сторінки складання обов'язково роблять поправку на величину, яка є кратною цицеро.

Візуальний спосіб грунтується на фактичному порівнянні двох площ — площі сторінки складання та площі обрізної сторінки, що накладаються одна на одну. З білого паперу вирізають прямокутник, який відповідає формату дообрізної сторінки. З кольорового паперу — потрібну сторінку складання. Кольоровий прямокутник накладають на білий і, переміщуючи його, знаходять таке положення, яке забезпечує відповідне розміщення полів, пам'ятаючи, що найменшим має бути корінцеве поле, більшим — поле головки, ще більшим — бокове і найбільшим — нижнє поле. Сторінку складання відкреслюють і обидві сторони доводять до кратного цицеро розміру.

35. Одиниці видавничо-типографської типометрії.

Типометрія – типографська система мір для шрифтів і складальних матеріалів, що дозволяє складати з них смуги і складальні друковані форми заданих розмірів і розраховувати в оригіналі розміри таблиць, формул і інших складних складальних елементів.

В основу вимірів типографських шрифтів покладена система Дідо, розповсюджена в Європі і прийнята в Росії й Україні, і так названа англо-американська система чи система Піка. І в тому, і в іншому випадку основною одиницею виміру є типографський пункт, рівний у системі Дідо 0,376 мм, а в системі Піка – 0,352 мм.

1 піка (пайка)=12 пунктів=4,2167 мм.

Набір тексту – це мистецтво керування пробілами, тому для всіх шрифтових інструментів самим істотним є точність вимірів.

Величина шрифту в наборі виражається в кеглях. Розмір кегля визначається в пунктах. Кегль (кегельна шпація чи кегельна кругла) – це величина площадки, на якій розміщається знак (буква). Наприклад, кегль 10 пунктів дорівнює 3,76 мм (чи 3,52 мм у системі Піка), але вічко знака, розміщеного на ньому, природно, менше, тому що необхідно передбачити місце для звисаючих, надрядкових і підрядкових елементів (діакритичних знаків). У пунктах вимірюють розмір шрифту, абзацні відступи і відстань між рядками (інтерліньяж).

Терміни кругла шпація, напівкругла шпація, тонка шпація характеризують горизонтальні розміри шрифту. Кругла шпація дорівнює розміру шрифту і відповідає ширині великої літери М, напівкругла шпація складає 0,5 розміру шрифту і відповідає ширині великої літери N, а тонка шпація – 0,25 розміру шрифту (ширина рядкової літери t). Іншими словами, для 12-пунктового шрифту кругла шпація дорівнює 12 пунктам, напівкругла шпація – 6 пунктам, а тонка шпація – 3 пунктам.

 

Ширина цифри показує, скільки місця на рядку займає цифра. Вона дорівнює напівкруглій шпації (у більшості шрифтів усі цифри мають однакову ширину, що особливо зручно в разі формування числових стовпчиків у таблицях).

Ширина знаків у шрифтах задається в тисячних частках кегельної.

Апроші також прийнято вимірювати в частках кегельної. Одним зі способів регулювання апрошів є кернінг, тобто зміна пробілів (міжлітерних просвітів) між конкретними парами букв. Наприклад, сполучення «го» звичайно набирають компактніше, сполучення «гі» розсовують, щоб воно не зливалося візуально.

Типи пробілів. Напівкегельний пробіл дорівнює половині пробілу шириною в кегельну шпацію.

Тонкий пробіл – половина напівкегельного.

Цифровий пробіл дорівнює ширині цифр даного шрифту.

Ці фіксовані пробіли змінюють свій розмір, коли міняється кегль шрифту, на них не впливає процес верстки. Навпроти, пробіли між словами в процесі верстки можуть змінюватися.

Пробіли між словами. Розмір пробілу міняється відповідно до гарнітури і начертання шрифту. Дизайнер шрифту може вирішити, якої ширини повинний бути пробіл і закріпити це значення в шрифтовому файлі. Ширина пробілів між словами може мінятися також з метою вгонки рядків і досягнення вдалої верстки.

Ще в часи металевого набору в складачів склалося професійне найменування кеглів різного розміру, що використовують у спеціальній літературі: кегль 6 пунктів – нонпарель, кегль 8 пунктів – петит, кегль 9 пунктів – боргес, кегль 10 пунктів – корпус, кегль 12 пунктів – цицеро тощо (табл. 1.1).

Довжина рядка формату полоси набору також визначалася в типографських одиницях – цицеро чи квадратах.

Під час проектування шрифтів малюнки знаків виконуються в так званому базовому кеглі. Для шрифтів текстового набору таким базовим кеглем є кегль 10 пунктів у 20-кратному збільшенні. Причому для шрифтів металевого набору таких базових кеглів було не менш двох: кегль 6 пунктів для шрифтів від 5 до 8 пунктів і кегль 10 пунктів для шрифтів від 9 до 12 пунктів.

 

36. Англо-американська типометрія. Система Дідо.

В основу вимірів типографських шрифтів покладена система Дідо, розповсюджена в Європі і прийнята в Росії й Україні, і так названа англо-американська система чи система Піка. І в тому, і в іншому випадку основною одиницею виміру є типографський пункт, рівний у системі Дідо 0,376 мм, а в системі Піка – 0,352 мм.

1 піка (пайка)=12 пунктів=4,2167 мм.

 

37. Макет видання. Види макетів.

Макетом видання називається взаємне розташування елементів макета - колонок, текстових блоків, графічного матеріалу, колірних рішень, а так само колонтитулів, розділових ліній, рамок та інших елементів оформлення.

Макетуванням називається процес взаємної компонування елементів макету з урахуванням балансу, форми, масштабу, пропорційності, кольору й інших факторів, що визначають сприйняття, для досягнення цілі видання.

Макети електронних і друкованих видань мають деякі відмінності, зумовлені їх технологічними особливостями. Так, при сприйнятті друкованого видання, поряд з візуальним, велику роль грає так само тактильне сприйняття - щільність і якість паперу, плетіння й навіть запах.

Макет видання – еталон для верстки шпальт видання з розкладкою шпальт на друковані аркуші.

Види:

· Макет художнього оформлення видання

· Макет верстки

· Об’ємний макет

· Оригінал-макет

Одним з перших елементів, які визначають компонування макета, є формат.

Шаблонів повинно бути стільки ж, скільки в публікації є структурних блоків.

Для гарного макета обов'язковою умовою є наявність єдиного стилю, який пов'язує воєдино всі елементи оформлення та дизайнерські рішення публікації.