Постає нагальна необхідність

Осмислити

ПОВНОЛІТТЯ

Як

мотивацію до родового самопізнання усіх і кожного

політичну волю влади, котру ми обираємо

духовну консолідацію

Громадянського суспільства

Родини

Держави

Ваше ставлення?

 

 

ДОДАТОК. РЕЦЕНЗІЇ. ВІДГУКИ

Скотний В.Г. Актуальний досвід національного виховання. Передмова // Черепанова С.О.Філософія родознавства: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2008. – 460 с.

У контексті сучасних тенденцій глобалізації й інформатизації особливої актуальності набувають проблеми модернізації освітньої системи України з урахуванням системної інтеграції європейської освіти. При цьому особливо важливо поєднувати пріоритети національного виховання, національні культурно-освітні традиції та європейський освітній вектор.

Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.) визначила основоположні принципи національного виховання: гуманізм, демократизм, наступність і спадкоємність поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, успадкування духовних надбань українського народу.

Відтак культура родинного середовища, духовність відносин рід - покоління, безперечно, – пріоритетні напрями теорії і практики національного виховання.

У виданні висвітлено багаторічний авторський досвід національного виховання студентів на засадах гуманітарно-культуротворчої стратегії філософії освіти. Методологія діалогу культур і особистісно орієнтованого вивчення “Української та зарубіжної культури” нетрадиційно реалізуються в науково-пошуковій діяльності студентів за проектами “Родовід – духовний діалог поколінь”, “Діалог культур: Україна в звичаях і традиціях: Родознавство”.

Такі дослідження, безумовно, розвивають зацікавлене вивчення української культури, активізують творчу діяльність студентів, визначають їх ціннісні орієнтири. Пізнання історії, культурних здобутків Роду (українська національна традиція передбачає знання свого походження до сьомого коліна) трактується як духовна основа соціалізації поколінь.

Висвітлено національні історичні форми соціалізації молоді. Згідно з аргументацією автора, сучасною формою соціалізації молоді доцільно розглядати День Повноліття – урочисте прилучення до духовної спадщини країни (набуття статусу громадянина) і Роду. За Конституцією України (ст. 70) повна дієздатність особи настає у 18 років. Відзначаючи День Повноліття, варто у присутності найстарших представників Роду, усієї родини, колег, близьких друзів передати нащадкам (синові, доньці, онукам) родинний літопис, символічне дерево Роду (генеалогічну схему, альбом фотографій) з настановами шанувати предків, примножувати духовність Роду – нації – України.

Родинне середовище акумулює історичний етносоціокультурний досвід предків, який для наступних поколінь набуває значення цінності. У діалогічному спілкуванні виявляється суспільно-історична й особистісна необхідність поколінь одне для одного, самоусвідомлюється причетність до родинного середовища, Роду загалом.

Діалогічні відносини поколінь – універсальна умова особистісного буття, становлення і розкриття людської сутності. А найголовніша сутність людини полягає у її творчій самореалізації.

Дослідження Родоводу автор розглядає як форму творчого освоєння результатів, засобів, предметів культуротворчої суспільно-історичної діяльності народу. В такий спосіб студенти активно прилучаються до національної культури, усвідомлюючи особистісне буття органічною частиною цілісного людського універсуму.

В посібнику обґрунтовано теоретичні підходи і методи вивчення генеалогії, вміщено фрагменти родинних літописів, які є результатом змістовної дослідницької діяльності студентів.

Авторська програма родознавчих досліджень впроваджена у навчальних закладах різних рівнів акредитації Це – Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка (тепер – Університет), Військовий інститут при університеті “Львівська політехніка” (тепер – Національний університет “Львівська політехніка”); львівські коледжі: Медичний, Банківський (тепер – Банківський інститут Національного банку України), Педагогічний (Національного університету імені Івана Франка). Ця програма знайшла послідовників у Криму (Севастопольський національний технічний університет).

Видання належить до актуальних прикладів національного виховання молоді засобами культури. Воно зацікавить викладачів культурологічних дисциплін, фахівців з педагогіки, зокрема педагогіки родинного виховання, учнів і студентів, батьків, усіх, кого турбує духовне становлення нових поколінь незалежної України.

 

 

Доктор філософських наук, професор,

ректор Дрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка Валерій Скотний

 

РЕЦЕНЗІЯ

Верніков М. Філософія освіти і культура: рефлексія над буттям Роду //Вища школа. – 1998. – №5. – С. 83 – 85.

 

Чи знаємо ми свій Рід, його традиції, історію? На ці й інші проблеми, актуальні у філософсько-методологічному й практично-педагогічному відношенні, орієнтує видання: Черепанова С.О.Філософія родознавства: Навч. посіб. /Передмова проф. В.Г.Скотного. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2008. – 460 с.

Автор – о кандидат філософських наук, доцент Світлана Черепанова представила цікаву спробу філософського осмислення духовно-культурного буття в його родознавчому вимірі. Концепцію “визначає гуманітарно-культуротворча стратегія філософії освіти в єдності пріоритетних складових: людина-культура-мистецтво-стиль мислення” (с. 16). Філософія родознавства розглядається як “теоретико-світоглядне осмислення етносоціокультурних цінностей, трансформованих у бутті роду і поколінь, роду і особистості, нації і людства” (с. 20). У цьому контексті реалізовано зміст навчального видання (5 розділів).

У першому розділі – “Життєвий світ людини у просторі культури” – ґрунтовно розглянуто поняття “міф”, “міфологія”, “рід”, “покоління”, “першопредки”, “культурні герої”, “генеалогічне покоління”, “когорта”, “умовне або гіпотетичне покоління”, покоління “розстріляного відродження”, “шестидесятників”, “політичне покоління”; соціум як культуротворчість; походження української сім’ї (М.Грушевський); родина і “Дім” як духовні осердя українського менталітету.

Другий розділ – “Духовність родинного середовища” – висвітлює взаємозв’язок цінностей національної культури, народної педагогіки, народного мистецтва і родинного виховання. Йдеться про аксіологію як науку, зміст термінів “українознавство” –“україністика” –“україніка”, “толерантність”, “культура спілкування”, функції духовних цінностей, усну народну творчість, загадки і казки, українську вишивку, народну іграшку як втілення традицій національної культури; родинні традиції народної художньої майстерності та ін.

Третій розділ – “Традиційна родинна обрядовість українців” – розкриває духовність родинної обрядовості, весілля (зокрема, символіка хліба, рушників), народини (передумови народження здорової дитини), поховання (філософські, психологічні, моральні аспекти смерті та безсмертя). Простежено морально-етичні, правові, соціокультурні аспекти сучасних явищ: “шлюбний кліринг”, “громадянське партнерство”, “сексуальне рабство”, “міжнаціональний шлюб”, “шлюбний контракт”; “сурогатне материнство”. Акцентовано права, обов’язки і відповідальність батьків щодо виховання дітей (за “Конституцією” і “Сімейним кодексом України”).

У четвертому розділі – “Форми збереження історичної та родової пам’яті” – висвітлено філософські засади іменування, джерела творення українських імен і прізвищ; значення цінностей освіти і мистецтва, демократії і свободи для соціалізації поколінь; звичаї і обряди повноліття в українській культурі.

Заслуговує на увагу аргументація автора стосовно “ утвердження Повноліття як традиції суспільного, державного і родинного значення ” (с. 18). Йдеться про соціокультурні й морально-етичні “підстави розглядати Повноліття як сучасну форму соціалізації молоді, пов’язану з набуттям прав, обов’язків і відповідальності громадянина та людини. Повноліття дівчини – це водночас і своєрідний День Господині. Адже народна мудрість засвідчує: “Чого мати навчить – те й дочка знає”. Повноліття юнака відкриває шлях до змужніння й усвідомлення себе як Батька. Повноліття (18 років за Конституцією, ст. 70) молоді в Україні доцільно здійснювати як урочисте прилучення до духовної спадщини народу на рівні відповідних державних структур, суспільних установ, навчальних закладів, родини” (с. 351).

П’ятий розділ – “Родовід як діалогічна форма знання” – поєднує теоретико-методичні питання генеалогії і педагогічний довід автора.

Теоретичний рівень видання засвідчує широкий спектр використаних вітчизняних і зарубіжних наукових джерел (філософські, культурологічні, етнографічні, мистецтвознавчі, психолого-педагогічні), а також упорядкований покажчик імен (майже 760 персоналій).

Родознавчі пошуки визначають системний підхід, ідеї діалогу, філософські, морально-етичні, педагогічні основи генеалогії, неперервність історико-генетичних традицій українського народу; методи – історичний, біографічний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз. Відтак усвідомлюється новий соціокультурний досвід, необхідний для творчої самореалізації особистості як суб’єкта культури.

Теоретичні положення реалізовано під час багаторічної авторської практики впровадження родознавчих досліджень у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації (1991 – 2008). Дослідження започатковано 1991 р. в Дрогобицькому державному педагогічному інституті (тепер – університет), згодом в інших навчальних закладах (в тому числі у Криму).

Безумовно, духовні засади нації зберігають у поколіннях передусім мова народу, звичаї, обряди, традиції, народна культура, народне мистецтво. Виховання особистості на традиціях національної культури перш за все пізнання свого Роду до сьомого коліна (с. 47, 342).

Програму родознавчих досліджень (с. 387 – 388) кожен бажаючий має змогу використати у дослідженні власного Роду. Дослідження родоводу, генеалогічні схеми, родинний літопис, традиції Повноліття зберігають історичну пам'ять нації, поєднують минуле і майбутнє, наповнюючи духовно-ціннісним смислом особистісне буття (с. 416).

Видання підготовлено на відповідних засадах: теоретико-методологічних і організаційно-педагогічних (суб’єкт - суб’єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання). Виховне значення посилюють проблемно-пізнавальні завдання до кожного параграфа.

“Філософія родознавства” – перше в Україні видання, в якому проблеми національного виховання молоді засобами культури актуалізовано на рівні родинного середовища, родового самопізнання, духовності Роду, отже – духовного діалогу поколінь.

Цінності національної культури – невід’ємна складова філософії освіти, її функціонування у проблемному просторі пост-Болонського процесу, глобалізаційних та інтегративних реалій XXI сторіччя.

 

Доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри культурології

Одеського національного університету імені І.І.Мечнікова Марат Верніков

 

Смірнова Тетяна Василівна

кандидат мистецтвознавства, доцент,

завідувач кафедри Укрїнознавства, педагогіки і культурології

Севастопольського національного технічного університету

Смирнова Т. Национально-педагогические аспекты курса “Украинская и зарубежная культура” (из опыта организации родоведческих исследований студентов) // Діалог культур: Україна в звичаях і традиціях: Родознавство: Наук.-метод. зб. /Автор наук. проекту С.О.Черепанова. Передмова – проф. В.Г. Скотний. – Дрогобич: Коло, 2003. – Вип.1. – С. 135 – 142.

 

С. 137 – 138 “…Под нашим руководством проводятся исследования родовых традиций в рамках “Украинской и зарубежной культуры”, и во внеучебное время (фольклорные экспедиции, кружковая работа)… Знакомство з программой “Родовід”, предложенной нам ученым-исследователем, доцентом Светланой Александровной Черепановой, обогатило нашу работу тщательно разработанной методикой, которую мы практикуем в учебно-воспитательном процессе с 1998 года...

…На научно-практической конференции, проведенной под нашим руководством учеными города Севастополя и области для учителей городских и сельских школ в 1999 году, были поставлены задачи освоения наследия народной педагогики, национального искусства, генеалогии в контексте программы “Родовід”.

Смирнова Т.В. ВВЕДЕНИЕ //Сучасні педагогічні стратегії та технології у викладанні дисциплін гуманітарного циклу в технічному ВНЗ: матеріали всеукр. наук.-метод. конф. з міжнар. участю, 19-21 верес. 2012 р. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Севастоп. нац. тех. ун-т; наук. ред. Т.В.Смірнова. – Севастополь: СевНТУ, 2012. – С. 5 – 7.

 

С.6 …Проблеме формирования новой философии образования.., посвящено научное исследование С.А.Черепановой…Составленный за исследованиями студентов (Дрогобыч, госуд. пед. ун-т имени Ивана Франко, Севастопольський нац. тех. ун-т)сборник “Діалог культур: Україна в звичаях і традиціях: Родознавство” (2003) под ее редакцией – был одним из первых в Украине, где опубликованы материалы по генеалогии и родоведению.

 

Смирнова Т.В.Сокровищница национальной украинской семейной культуры как стратегический ресурс на пути в Европу // Крим-Донбас: історико-культурні взаємозв’язки: матеріали всеукр. наук.-практ. семінара 20-21 верес. 2013 р. / М-во освіти і науки України, Севастоп. нац. тех. ун-т; наук. ред. Т.В.Смірнова. – Севастополь: СевНТУ, 2013. – С. 50 – 51.

 

С.51…В девяностые годы (XX ст.) у нас работало Студенческое научное общество и регулярно мы стали проводить конференции-презентации родоведческих исследований. Плодотворным оказалось сотрудничество со Светланой Черепановой (совместный сборник, Дрогобыч-Севастополь, 2003). Родоведческий аспект нашел отражение в ее докторской диссертации (философия образования, 09.00.10).