Пізнавальні процеси особистості. Е = с log I Е — сила відчуттів І — сила подразника с — константа

 

Е = с log I

Е — сила відчуттів І — сила подразника с — константа

Рис. 3. Логарифмічна форма основного психофізичного закону (Г. Фехнер, 60-ті роки XIX cm.)

Цей закон показує, що в той час, коли сила подразника зростає в геометричній прогресії, інтенсивність відчуттів зростає в ариф­метичній прогресії.

Тривалий час логарифмічній формі основного психофізичного закону Г. Фехнера не було альтернативи. І лише в 30-40-х роках XX ст,, тобто майже через півстоліття після відкриття закону Г. Фехнера, він був уточнений американським ученим С Стівен-сом, який дійшов висновку, що залежність між силою відчуттів та величиною подразника виражається не логарифмічною, а степене­вою функцією.

Е — сила відчуттів

І — сила подразника

к — константа

п — показник ступеня, залежний від модальності відчуттів

Так була виведена степенева форма основного психофізичного закону С Стівенса: сила відчуттів пропорційна степені сили под­разника (див. рис. 4).

Цей закон показує, що в той час, коли сила подразника зростає в арифметичній прогресії, інтенсивність відчуттів зростає в геоме­тричній прогресії.

Як логарифмічна, так і степенева форми основного психофізич­ного закону мають низку недоліків. Основний із них полягає у то­му, що дріб Вебера, на якому вони ґрунтуються, справедлива лише в діапазоні середніх подразників, і втрачає свою силу в міру набли­ження до верхнього та нижнього порогів чутливості.

Рис. 4. Степенева форма основного психофізичного закону (С. Стівенс, 30-40-віроки XX cm.)

Відчуття людини мінливі і виражаються як у кількісних, так і в якісних закономірних змінах чутливості. Здебільшого, вони зале­жать від умов середовища і стану організму людини. Основними формами кількісної зміни чутливості є адаптація, взаємодія відчуттів і сенсибілізація.

Адаптація (від лат. adapto — пристосовую) — це пристосуван­ня організму до умов середовища. Розрізняють два види адап­тації: негативну і позитивну. Негативна адаптація виявляється по-різному: як повне зникнення відчуттів у результаті тривалої дії подразника (наприклад, повністю може зникнути тактильне,

Розділ IV

Пізнавальні процеси особистості

 

нюхове чи смакове відчуття за умови, якщо подразник не дуже сильний); як зниження чутливості під впливом дії сильного под­разника (наприклад, при зануренні руки в холодну воду або при переході з темної кімнати в яскраво освітлену). При позитивній адаптації чутливість підвищується під впливом дії слабкого подразника. Наприклад, у результаті темнової адаптації зорова чутливість зростає.

Адаптація відіграє значну роль у пристосуванні організму до навколишнього середовища, бо, з одного боку, допомагає органам чуття «вловлювати» слабкі подразники, а з іншого, оберігає їх від надмірно сильних подразників.

Взаємодія відчуттів — це зміна чутливості одних аналізато­рів під впливом інших. Тут, так само як і при адаптації, чутливість може і зростати, і знижуватися. Загальна закономірність взаємодії відчуттів полягає у тому, що під час взаємодії зі слабким подразни­ком чутливість підвищується, а зі сильним — знижується. Напри­клад, слабкий звук підвищує чутливість до кольору. Навпаки, під впливом інтенсивних зорових подразнень знижується слухова чутливість, а у випадку сильних запахів — знижується зорова.