Тів у відновлювальному процесі

Оборот активів – показник використання активів, що визнача-ється як співвідношення чистої виручки з продаж до середньої величини сукупних активів компанії; є одним з показників ефективності використання активів.

Оборотні засоби – грошові кошти підприємства, що авансують-ся в об’єкти, які використовуються в межах одного відновлювального циклу або в короткостроковому періоді (до одного року). – запаси сировини, матеріалів, інструментів, інвентар, запаси готової продукції, кошти в розрахунках.

Оборотність грошей – кількість оборотів, які роблятьза рік грошові кошти підприємства.

Оборотність обігових – постійно відновлювальний рух грошових

коштів коштів підприємства у сфері виробництва та

обігу, розрізняють чотири стадії: грошові кошти, виробничі запаси, незавершена продукція; оцінюється коефіцієнт оборотності обігових коштів, тривалістю одного обороту в днях.

Оборотність основних – повернення авансових оборотних коштів

засобів за період від часу купівлі необхідних матеріа-

льних цінностей для виготовлення певної продукції до отримання готівки за її реалізацію; визначаються кількістю оборотів оборотних коштів, є часткою від ділення собівартості реалізованої продукції на середню суму оборотних коштів, що були в розпорядженні підприємства певний проміжок часу.

Обстеження – нагляд, перевірка, спеціальне вивчення проб-леми. Можливі вибіркове статистичне обстеження, управлінське обстеження, технологічне та ін.

Обсяг – кількісний економічний показник, що відоб-ражає величину затрат ресурсів, окремих факторів виробництва, попиту і пропозиції товарів і послуг, вимірюється у вартісних (грошових) або натуральних (фізичних) одиницях.

Ознака – характерна риса, властивість, якість цілісної економічної системи, її окремих стадій і етапів, а також певних економічних явищ і процесів.

Окупність інвестицій – чистий прибуток після сплати податків, поділений на активи.

Операційний леверідж – регулювання постійних витрат для збільшен-ня прибутку фірми.

Операційний цикл – період часу між придбанням сировини (ін-ших ресурсів) для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації продукції.

Опитування експертів – метод прогнозування, за якого думки експе-ртів у різних галузях зводяться до єдиного, усереднюються.

Оптимальна структура – теоретична структура капіталу, за якої дося-

капіталу гається найнижча якої вартість капіталу та на- йвищий дохід.

Оптимальний критерій – показник (система показників якості роботи

системи (суб’єкта), значення якого (яких) мате бути мінімізоване за певних обмежень.

Оптимальність – найкращий спосіб економічних дій (вирішен-ня суперечностей).

Оптимізація – обрання найкращого варіанта рішення з бага-тьох можливих; приведення системи в оптимальний (найбільш вигідний) стан.

Опціон – право купували та продавати акції за визначе-ною ціною.

Опціонні стратегії - методика, яку використовують інвестори на ринку цінних паперів для формування портфеля фінансових активів і управління ними з метою отримання достатньо широкого спектра інструментів і вибору оптимального з них залежно від ситуації на ринку (відкриті позиції, закриті позиції, комбіновані стратегії).

Оренда – угода, з якою орендатор набуває права кори-

стування.

Орендаопераційна – оренда інша, ніж фінансова.

Оренда фінансова – це оренда, що передбачає передачу орендарю.

Оцінка – процес вираження інформації, що має значен-ня для господарських відносин, у грошовому вартісному вимірі.

Оцінка економічна – кількісна міра впливу економічних процесів, господарських дій тощо на результативність (ефективність) функціонування економічних систем чи структур.

Оцінка номінальна – один із інструментів і результатів економіч-ного виміру, який своєю структурою і загальною величиною, відображає лише власний обсяг економічних параметрів та економічних процесів.

Оцінка оборотних коштів – система способів виміру вартості оборотних засобів (матеріальних цінностей), вартість яких повністю переходить на собівартість продукції.

Оцінка основних засобів -система способів вимірювання вартості основних засобів залежно від конкретної мети і завдань обліку та аналізу.

Оцінювання лінейно – тип економічного оцінювання (економічно-

масштабне(елементарне) го виміру), за якого економічні форми визначаються кількісно лише щодо їх власного змісту і здійснюється у певній системі взаємодій.

Оцінювання системне – один із функціональних типів економічного вимірювання, що полягає у здійсненні вимірювальних процедур, результати яких відображають вплив одних елементів систем на інші (або на результативність функціонування систем загалом).

Очікувані доходи – майбутні доходи від інвестицій, на які сподіваються інвестори.

Параметр – показник, величина якого істотно впливає на економічні процеси.

Пасиви стійкі – частина оборотних засобів, що порівнюють-ся до власних, але не належать підприємству і перебувають у його господарському обороті.

Перевага ліквідності – вибір між можливими варіантами, за якого вибір припадає активам у грошовій формі, а не не інші менш ліквідні активи.

Перегрупування акцій – перегляд співвідношення міжобсягами статутного капіталу та вартістю акцій підприємства внаслідок заміни привілейованих акцій на прості (випуску привілейованих акцій обміном на прості) або обміну акцій внаслідок зміни номіналу акцій.

Переоцінка – дооцінка (збільшення вартості) або уцінен-ня (зменшення вартості) активів підприємства внаслідок зміни економічної кон’юнктури, зміни валютних курсів, поліпшення чи зношення основних фондів, зміни ринкової вартості здійснених інвестицій.

Період базовий – певний період часу (місяць, рік і т. ін.) з да-ними якого зіставляються дані іншого періоду.

Період окупності – термін, упродовж якого вкладена сума ін-

вестицій в певний інвестиційний проект повністю повертається.

Підприємницький ризик – ризикованість вкладеньв активи підприєм-ства, що не дає боргів; невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності.

Піраміда фінансова – розподіл активів підприємства за рівнями ризику, за якого обсяг капіталовкладень обернено пропорційний ризику.

План – найвища та найсладніша форма (модель) майбутнього, що передбачає виділення ресурсів та систему заходів: комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, а також шляхи і способи досягнення цілей і завдань, необхідні для цього ресурси.

Планування оптимальне – комплекс методів, за допосогою яких із декількох альтернативних варіантів плану або програми розвитку обирається такий, який забезпечує найефективніше використання ресурсів і отримання найбільшого прибутку.

Платоспроможність – здатність суб’єкта своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов’язання, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій.

Повна раціональність – припущення в окремих економічних кон-цепціях, згідно з яким суб’єкти повністю використовують доступну їм інформацію, на основі якої розраховують найраціональніше використання доходів, їх реакцію на зміну цін, іншу кон’юнктуру і т.п.

Податковий коректор – ступінь впливу на ефект фінансового леве-риджу рівня оподаткування прибутку.

Подвійно-понижуючий – метод нарахування амортизації активів, ко-

балансовий метод ли балансова вартість активів списується за нормою, що, як правило, удвічі вища за норму амортизації при рівномірному нарахуванні зносу.

Позитивні методи – пізнавальні методи застосування емпірич-

економічного аналізу них фактів: формалізування економічних про-цесів до певної математичної (вербальної, матричної) форми; індукції; аналізу практики господарювання; абстракції; аналізу історичної практики розвитку систем, процесів, явищ; інші графічні, матрічні, економетрічні методи.

Показник – кількісна характеристика певної особливо-сті об’єктів і процесів; якісно визначена змінна величина, що набуває повного значення з множини можливих, що є результатом намірів чи розрахунків.

Показник дохідності – відносний показник, що визначається як співвідношення величини усього отриманого підприємством доходу за певний період (як правило, за рік) у розрахунку на 100 % акцій до їх поточної ціни.

Показник конкуренто - – показник, який синтезує окремі показники

спроможності груповий і відображає загальний рівень задоволення потреби.

Показник конкурентоспро - – відношення групового показника за техніч-

можності інтегральний ними параметрами товару до групового показника за економічними його параметрами.

Показник – відношення певного технічного (натураль-

конкурентоспроможності ного) показника параметру товару до еконо-

одиничний мічного показника за умови задоволення по- треб споживачів.

Показник оборотності – показник швидкості обороту оборотних

оборотних засобів засобів (період, упродавж якого авансовані кошти здійснюють повний обіг) і тривалості обороту.

Показник фінансового – співвідношення суми основного капіта-