Податок на додану вартість (ПДВ) є основним джерелом наповнення Державного бюджету України. Тому стан державних фінансів значною мірою залежить від його економічної і фіскальної ефективності. Підвищення податкової ефективності вимагає покращення правових норм, якими регулюється справляння податку. Податковим кодексом удосконалено правові норми щодо ПДВ шляхом забезпечення більш детальної правової регламентації його справляння, усунення прогалин, що мали місце у попередньому законодавстві та використовувались суб’єктами господарювання для уникнення сплати цього податку. Крім того, здійснено важливі кроки на шляху наближення податкового законодавства до Європейських стандартів в сфері оподаткування та до вимог 112 Директиви Ради Євросоюзу.
Наприклад, статтею 180 Податкового кодексу, як і в Законі України «Про податок на додану вартість», платниками ПДВ визнано осіб, що здійснюють господарську діяльність та добровільно реєструються як платники ПДВ:
¾ зареєстровані або підлягають обов’язковій реєстрації як платники цього податку;
¾ ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню.
Водночас цією статтею вперше:
¾ розширено перелік осіб, що є платниками ПДВ;
¾ визначено осіб, відповідальних за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі отримання відповідальним послуг від нерезидентів, не зареєстрованих як платники ПДВ.
З метою удосконалення адміністрування ПДВ та полегшення контролю за його сплатою в Україні, починаючі з 1997 р., було запроваджено спеціальну реєстрацію платників цього податку. З січня 2011 року вимоги щодо реєстрації платників ПДВ вперше викладені окремо в 181 статті Податкового кодексу України і досить детально регламентовані. В цій статті, як і в попередньому законодавстві, з метою спрощення адміністрування ПДВ, передбачено, що особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у разі перевищення обсягу її оподатковуваних операцій за останні дванадцять календарних місяців 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Тобто така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). На відміну від попереднього законодавства Податковим кодексом передбачено, що платник єдиного податку не може бути зареєстрований платником ПДВ.
Податковим кодексом вперше установлено, що не зареєстровані як платники ПДВ особи, які ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок під час їх митного оформлення без реєстрації як платники ПДВ.
Ці вимоги стосуються юридичних і фізичних осіб – суб’єктів господарювання. Щодо добровільної реєстрації платників ПДВ, доцільно відзначити, що статтею 182 Податкового кодексу встановлено, що особа обсяги постачання товарів або послуг якої іншим платникам ПДВ за останні дванадцять календарних місяців становлять не менше 50 відсотків від загального обсягу постачання (але обсяг оподатковуваних операцій якої за цей само період не перевищує 300 000 гривень без урахування податку на додану вартість), може зареєструватися платником податку на добровільних засадах.
Починаючи з серпня 2011 року відповідно до Закону України від 07.07.2011 року № 3609-VI, яким внесені доповнення до статті 182 Податкового кодексу, особа, статутний капітал або балансова вартість активів, якої перевищує 300 000 грн. та яка не є платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу, може добровільно зареєструватися платником ПДВ незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів іншим платникам податку.
Законом «Про податок на додану вартість» не було встановлено обмежень для добровільної реєстрації платників податку, що створювало умови для поширення цілого ряду схем мінімізації оподаткування та ухилення від сплати податку за участю таких платників.
В сучасних умовах діє порядок реєстрації платників ПДВ, встановлений статтею 183 Податкового кодексу України.
Основні заходи та процедури щодо реєстрації платників ПДВ:
¾ реєстрація платника ПДВ здійснюється на підставі реєстраційної заяви, поданої ним до органу ДПС України за своїм місцезнаходженням (місцем проживання);
¾ при здійсненні обов’язкової реєстрації особи як платника ПДВ реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше десятого числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій;
¾ у разі добровільної реєстрації особи як платника ПДВ, або особи, яка відповідає вимогам визначеним статтею 180 Податкового кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на податковий кредит і оформлення податкових накладних;
¾ особи, що переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності з початку календарного року і при цьому обсяг їх оподаткованих операцій перевищує 300 000 гривень, зобов’язані подати реєстраційну заяву не пізніше 10 січня цього ж календарного року. Якщо перехід здійснюється у продовж календарного року, реєстраційна заява подається про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування;
¾ у разі коли останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим, або неробочим робочий день;
¾ заява про реєстрацію особи як платника ПДВ подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником, або представником юридичної особи – платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника ПДВ;
¾ будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, у випадках та в порядку передбачених статтею 183 Податкового кодексу не подала до органу ДПС реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування;
¾ орган ДПС відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів, послуг чи не відповідає вимогам Податкового кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 Кодексу;
¾ особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 181 цього розділу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації в якості платника ПДВ;
¾ оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен зберігатися платником ПДВ, а копії свідоцтва, справжність яких засвідчена органом державної податкової служби, розміщуватися в доступних для огляду місцях у приміщенні платника ПДВ та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах;
¾ форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про реєстрацію платників ПДВ затверджуються центральним органом ДПС;
¾ центральний орган ДПС веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники ПДВ;
¾ особі, що реєструється як платник ПДВ, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати ПДВ.
З метою надходження ПДВ до бюджету у повному обсязі повинен бути забезпечений належний облік платників. Вищезазначений порядок здійснення обліку господарюючих осіб як платників ПДВ сприяє досягненню цієї мети.
Крім того статтею 184 Податкового кодексу чітко сформульовані норми анулювання реєстрації платника ПДВ. Наприклад, більш детально, порівняно з попереднім законодавством прописані підстави анулювання реєстрації платника ПДВ, що сприяє підвищенню ефективності менеджменту цього податку.
До основних підстав анулювання реєстрації платника ПДВ Податковим кодексом додатково включено 5 підстав, зображених на рисунку 2.5.
Крім того, вперше Податковим кодексом введена статтею 184 норма, згідно якої передбачено право органу ДПС дати відмову у анулюванні реєстрації платника ПДВ.
Рисунок 2.5 – Основні підстави анулювання реєстрації платника ПДВ, додатково введені Податковим кодексом України
Зокрема, у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації орган державної податкової служби протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника ПДВ про анулювання реєстрації подає такому платникові ПДВ мотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.
