Сучасна податкова система України економічно визначається як урегульована нормами права сукупність податків, які стягуються на території України, а також форм і методів їх побудови.
Відповідно статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України, виступаючи формою реалізації податково-правових норм, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють відносини оподаткування. Основу податкового законодавства становили закони й найбільш важливі підзаконні акти (у більшості випадків – прирівняні до законів. Такими в свій час були Декрети Кабінету Міністрів України 1992-1993 років). Іншими словами, це нормативні акти, що встановлюють основні права й обов’язки учасників податкових відносин, цілісний правовий механізм справляння окремого податку чи збору. Принципово змінюється ситуація з прийняттям Податкового кодексу України. Цей кодифікований акт складається із норм, які саме й охоплюють регулювання всіх найважливіших відносин у сфері оподаткування.
Згідно Податкового кодексу України поняття «законодавство» охоплює закони України; чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті відповідними органами в межах повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.
У вітчизняній фінансові науці і податковому законодавстві використовуються такі терміни, як «податкова система» та «податкова політика».
Термін «податкова система» можна охарактеризувати як:
¾ сукупність податків, зборів та платежів, законодавчо закріплених у державі;
¾ сукупність принципів, форм і методів визначення податків, їхньої зміни або скасування;
¾ сукупність дій, що забезпечують сплату податків, а також контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.
Термін «податкова політика» можна представити як систему правових дій органів державної влади та управління у сфері оподаткування. Податкова політика проявляється у:
¾ конкретних видах податків;
¾ розмірах податкових ставок;
¾ визначенні платників податків, об’єктів оподаткування й податкових пільг.
Що стосується терміна «податковий менеджмент» доцільно звернути увагу на визначення загального поняття «менеджмент».
Менеджмент або управління – сукупність прийомів і методів цілеспрямованого впливу на об’єкт для досягнення певного результату. Об’єкт впливу в сфері оподаткування – це відносини, що виникають між державою й платниками з приводу сплати податків і платежів.
Результатом або метою такого впливу є формування державного й місцевого бюджетів, створення сприятливих умов для суб’єктів підприємницької діяльності платників податків, а також податкове регулювання соціально-економічного життя країни.
Таким чином, податковий менеджмент – сукупність прийомів і методів організації податкових відносин між суб’єктами підприємництва, економічно активним населенням та державою з метою формування доходів бюджету і впливу податків на ефективний соціально-економічний розвиток суспільства. Крім того, податковий менеджмент – це процес впливу на систему податків, установлених державою в законодавчому порядку та системою податкового адміністрування на поведінку суб’єктів підприємництва й економічно-активного населення.
У сучасних умовах податковий менеджмент являє собою інтегровану, багаторівневу систему управління з певними стосунками підпорядкованості, взаємозв’язку та підпорядкованості між органами законодавчої та виконавчої влади різних рівнів. Система державного податкового менеджменту є складовою системи загального державного управління (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 – Структура державного податкового менеджменту як важливої складової системи державного управління
Таким чином, основним складовими податкового менеджменту:
1) законотворча діяльність;
2) планування податків;
3) податкове адміністрування;
4) податковий контроль.
Законотворча діяльність і планування податків належать до стратегічного управління у сфері оподаткування, а податковий контроль – до оперативного управління.
Податковий менеджмент розглядається як на рівні держави, так і на рівні суб'єктів оподаткування, тобто на макро- і мікро- рівнях.
Перша складова податкового менеджменту – законотворча діяльність, у процесі якої встановлюються види податків та обов'язкові платежі, їхні елементи, порядок і строки сплати до бюджету.
Друга складова податкового менеджменту – планування податків. Це діяльність, спрямована на визначення сум податків, які повинні надійти в конкретному бюджетному році до держбюджету з метою забезпечення фінансування бюджетних видатків.
Третя складова податкового менеджменту – податкове адміністрування як сукупність процедур, що деталізують дії платників податків та контролюючих органів при справлянні податків, зборів, обов’язкових платежів. Основні процедури адміністрування податків визначені статтею 40 другого розділу Податкового кодексу України:
¾ облік платників податків;
¾ роз’яснювальна та консультаційна робота державних податкових органів та їх листування з платниками податків;
¾ визначення сум податкових зобов’язань платників податків;
¾ подання податкової звітності до держаних податкових органів та порядок її приймання;
¾ облік нарахованих до сплати та сплачених до бюджету платежів;
¾ оскарження рішень контролюючих органів;
¾ погашення податкового боргу платників податків.
Таким чином, адміністрування податків і зборів неможливе без створення і підтримки ефективної та раціональної організації системи управління державними податками яка забезпечує виявлення та вирішення проблем, пов’язаних з їх справлянням.
Четверта складова податкового менеджменту - це податковий контроль як діяльність податкових органів, спрямована на контроль за правильністю нарахування й своєчасністю сплати податків до бюджетів усіх рівнів.
Податковий контроль передбачає здійснення комплексу заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Крім того, податковий контроль передбачає своєчасний і повний облік платників податків та контроль за застосуванням податкового законодавства, який здійснюється органами державної податкової служби шляхом проведення камеральних, документальних та фактичних перевірок.
