Внутрішня каналізаційна мережа

Внутрішня каналізаційна мережа складається з відвідних труб, стояків, випусків, витяжної частини (див. рис. Д4).

Згідно з розташуванням санітарно-технічних приладів на поверхових планах будинку наносять каналізаційні стояки з обов’язковою їх нумерацією: Ст. К 1–1, Ст. К 1–2 і т.д., де перша цифра характеризує систему каналізації, друга – порядковий номер стояка. При цьому потрібно прямувати до досягнення найменшого сумарного протягу мережі труб.

На планах підвалу позначають каналізаційні стояки, наносять збірні трубопроводи і випуски до оглядових колодязів.

Стояки встановлюють по всій висоті будинку в місцях розміщення санітарних приладів якомога ближче до унітазів. Стояки прокладають вертикально, відкрито в нішах або борознах. У разі прихованого прокладання проти ревізії слід залишати отвір з дверцятами розміром 30–40 см.

Діаметр стояка по всій висоті повинен бути не меншим за найбільший діаметр відвідної труби, що примикає до стояка. В місці приєднання унітазу діаметр стояка повинен бути не меншим, ніж 100 мм.

Санітарні прилади приєднують до стояків відвідними трубами (їх наносять на план поверху).

Відвідні труби від приладів до стояків слід прокладати над підлогою. Їх прокладають з ухилами: при діаметрі труб 50 мм – 0,035; при діаметрі 100 мм – 0,025. Діаметри відвідних труб мають бути не меншими, ніж діаметри випусків приладів (див. додаток Є).

Прокладка внутрішніх каналізаційних мереж під стелею, в стінах, у підлозі житлових кімнат, під стелею кухонь (відкрито або приховано) не припустима.

Мережі побутової каналізації, що відводять стічні води в зовнішню мережу, повинні вентилюватися через стояки. Для здійснення вентиляції кожний каналізаційний стояк повинен бути виведений вище рівня покрівлі на висоту:

- 0,3 м – якщо покрівля є плоскою, і не експлуатується;

- 0,5 м – якщо покрівля скатна;

- 3 м – якщо покрівлі експлуатуються.

Витяжні частини каналізаційних стояків, що виводяться вище за рівень покрівлі, розміщують від балконів і відчинених вікон на відстань не меншу, ніж 4 м (по горизонталі). Діаметр витяжної частини каналізаційного стояка повинен дорівнювати діаметру стояка і закінчуватися обрізом труби без установлення флюгарки. В окремих випадках допускається улаштування фанових клапанів, які не дозволяють газам виходити із стояка, але забезпечують подачу свіжого повітря до стояка. Дозволяється об’єднувати зверху однією витяжною частиною декілька каналізаційних стояків.

Випуски влаштовують для відведення стічної рідини із стояка за межі будинку. Їх трасують таким чином, щоб відведення стічних вод відбувалось за межі стін дворового фасаду. Діаметр випуску від одного стояка приймають рівним діаметру стояка, в разі об¢єднання декількох стояків в один випуск діаметр останнього перевіряють за розрахунком.

Зміну напрямку каналізаційного стояка (діаметром 50–100 мм) у горизонтальний напрямок (випуск) слід виконувати з використанням косого трійника.

У місцях приєднання випуску до внутрішньоквартальної мережі встановлюють оглядовий колодязь. Відстань від зовнішньої стіни будинку до осі оглядового колодязя приймають не меншою, ніж 3 м.

Максимальна довжина випуску від стояка або прочистки до осі оглядового колодязя зазначена в табл. 3.

Таблиця 3 - Визначення довжини випусків

Діаметри трубопроводу, мм			150 і більше
Довжина випуску, м

 

Примітка. Якщо довжина випуску перевищує довжину, вказану в табл. 3, необхідне улаштування додаткового оглядового колодязя.

Якщо випуск пересікає фундамент будинку, в ньому необхідно передбачити отвір розміром 400х400 мм. Відстань від труби до будівельних конструкцій повинна бути не меншою, ніж 200 мм. Після укладання труб отвір у фундаменті закладають еластичними матеріалами в сухих ґрунтах, в обводнених ґрунтах передбачаються сальники.

Між санітарними приладами і відвідними трубами встановлюють сифони (гідравлічні затвори) для запобігання проникненню шкідливих газів із каналізаційної мережі в приміщення.

Установлюючи раковини і мийки застосовують сифони-ревізії, пляшкові сифони; для ванн – підлогові сифони, під умивальниками рекомендується застосовувати розбірні сифони пляшкового типу.

У разі затору каналізаційні мережі очищують через ревізії, що закриваються кришками на болтах на чавунних трубопроводах та пластмасовими кришками на різьбі на пластмасових трубах або через прочистки.

Ревізії встановлюють на каналізаційних стояках на нижньому і верхньому поверхах на висоті 1,0 м від підлоги до центра ревізії, але не менше, ніж на 0,15 м вище борта приладу, а також не рідше ніж через кожні три поверхи по висоті або через 10 м.

Прочистки встановлюють на початку ділянок відвідних труб (за рухом стоків) при трьох і більше приєднувальних приладах.

Ревізії та прочистки встановлюють на поворотах горизонтальних ділянок мережі (якщо кут повороту складає більше 30°) і на довгих горизонтальних ділянках (див. табл. 4).

Діаметр каналізаційного стояка приймають залежно від величини розрахункової витрати стічних вод, діаметра відвідних труб і кута приєднання відводу до стояка (див. додаток Л, табл. Л2). Для розрахунку слід обрати найбільш навантажені стояки.

Мережу для відведення господарсько-побутових стічних вод прокладають з каналізаційних пластмасових або чавунних труб.

Таблиця 4 - Визначення відстані між ревізіями

Діаметр трубопроводів, мм	Відстань між ревізіями і прочистками залежно від виду стічних вод	Вид прочистки
Виробничі незабруд- нені та водостоки	Побутові та виробничі, близькі до них	Виробничі, що містять велику кількість завислих речовин
				Ревізія
				Прочистка
100-150				Ревізія
100-150				Прочистка
				Ревізія

Примітка. Ревізії і прочистки необхідно встановлювати в місцях, зручних для їх обслуговування.