Польові роботи з історичного краєзнавства

Важливий етап діяльності гуртків - участь у роботі наукових експедицій. Така можливість є майже в кожній школі. Масштаби польових досліджень в останні десятиліття настільки великі, що майже в усіх кутках країни можна бачити експедиції (археологічні, етнографічні, палеографічні і т. п.).

Наступний більш відповідальний етап польових робіт гуртка - самостійна розвідка окраїн свого населеного пункту, міста, села. Мета цих польових робіт полягає в знайомстві з уже відомими пам'ятками історії та культури і їх вивченні. Наступним, ще більш складним етапом роботи гуртка є самостійна шкільна наукова експедиція. Основне завдання археологічних експедицій учнів - розвідка, пошук та охорона пам'яток. Але це, звичайно, не значить, що гурток не повинен вивчати методи наукових розкопок та методи фіксації археологічних матеріалів. Передусім необхідно точно зафіксувати глибину і порядок залягання археологічних матеріалів, сфотографувати розрізи нашарувань з прикладанням масштабної лінійки. Знахідки з поверхні потрібно брати по квадратах, як при розкопках, упаковувати їх окремо (по квадратах, з етикеткою, ярликом, де вказується назва пам'ятки, номер квадрата, кількість знахідок і т. п.) Ярлички пишуть тільки простим олівцем (він не розмивається). Один екземпляр ярличків згортається і вкладається в пакет зі знахідкою. На самому пакеті пишеться тільки номер пакета (ярличка). Кераміку та органічні матеріали потрібно загортати окремо від виробів з каменю. Після доставки знахідок в табір експедиції вони миються, сушаться (але не на сонці), шифруються і заносяться до опису. На кожній знахідці пишеться два номери у вигляді простого дробу: в чисельнику номер знахідки або її назва, в знаменнику - номер знахідки за описом. Всі інші дані заносяться детально до опису. Аналогічні методи роботи в етнографічних, архітектурних та інших пошукових експедиціях учнів. Повна обробка матеріалів проводиться після повернення з експедиції. Всі знахідки належить здати в державний музей. В шкільному музеї їх можна залишати тільки з дозволу начальника наукової експедиції НАН України.

Кількісний склад експедиції може доходити до 15-20 чол. Якщо її склад перевищує 15 чол., то вона ділиться на загони до 6-7 чол. кожна. На чолі загону призначається командир. Командири разом з начальником експедиції утворюють раду експедиції, її вищій орган. Рада назначає чергування, розподіляє вахти, доручення, планує щоденні роботи. Вахта при наявності значного числа учнів може бути цілодобовою, придає особливий романтичний колорит експедиційному життю, піднімає відповідальність, виховує почуття товариства. Будь-який похід чи експедиція учнів - це, передусім, рух, знаходження в дорозі, в поїзді або на теплоході. Все це вимагає чіткої організованості колективу, учасників експедиції.

В поході, окрім несення чергування, строго за розкладом проводяться заняття з усіма гуртківцями. На цих заняттях розбираються практичні питання експедиційної роботи, наприклад, ведення запису фольклору, складання креслень та планів, замальовок. Для підведення підсумків роботи гуртка та залучення зацікавленості до його роботи з боку всіх учнів школи проводяться вечори та конференції.

63. Шкільний музей.

Як правило, на базі матеріалів, знайдених в результаті експедиційно-туристичної роботи створюється шкільний музей. Створення шкільного краєзнавчого музею - вищий ступінь краєзнавчої роботи в школі. Шкільний краєзнавчий музей - це центр краєзнавства і показник роботи школи з даного питання (організаційний центр краєзнавчої роботи в школі).

Положення про шкільний краєзнавчий музей було затверджено у серпні 1974 р. Згідно з положенням, музей - це одна з форм розвитку творчої самодіяльності і громадської активності учнів в процесі збирання, впорядкування, оформлення і пропаганди матеріалів -джерел з історії та суспільствознавства, історії природи і суспільства, які мають виховну і науково-пізнаваньну цінність.

Мета і завдання музею - сприяти формуванню в учнів патріотизму, розширенню їхнього світогляду і вихованню пізнавальних здібностей, розвитку суспільно-політичної активності, виробленню практичних навичок науково-дослідницької роботи, вдосконаленню навчально-виховного процесу. Він є базою для здійснення краєзнавчого принципу у навчанні та вихованні школярів. Експозиції будуються так, щоб зручно було проводити навчальні заняття. Згідно з положенням, шкільний музей може бути відкритий при наявності постійного активу учнів і фонду справжніх матеріалів, які відповідають профілю музею, а також необхідних приміщень та обладнання, що забезпечують зберігання та показ зібраних колекцій. На практиці часто музеї створюються силами вчителів-ентузіастів. Створення краєзнавчого музею неможливе без активної пошуково-дослідницької роботи школярів у позаурочний час. В організації музею, крім юних краєзнавців, повинні брати участь учителі і батьки. Нерідко шкільні музеї є організаційними центрами краєзнавчої та агітаційно-масової роботи серед населення. Шкільні музеї так само, як і державні, можуть мати різний профіль: краєзнавчий, історичний, художній і т.п.

Найбільш поширені в школах комплексні краєзнавчі музеї широкого профілю, експедиції яких відображають історію, природу, економіку, населення та культуру краю.

Шкільні краєзнавчі музеї працюють на громадських засадах і широко використовують актив учителів та учнів. В роботі музею, як і в його створенні, беруть участь педагогічний колектив школи, дитячі організації, батьківський комітет і шефи. В основі організаційної структури і керівництва роботою музею лежить принцип самоврядування. Загальне керівництво ним здійснює директор школи та організатор позакласної роботи, а безпосередньо завідує музеєм керівник, призначений директором з-поміж вчителів-краєзнавців. Спрямовує роботу музею рада, яка обирається на загальних зборах його активу.

Робота шкільного музею тісно пов'язана з виконанням навчально-виховних завдань, з усією позаурочною виховною роботою.

Структура музею залежить від багатьох чинників, і, насамперед, від його профілю та від кількості зібраного краєзнавчого матеріалу.

Визначаючи профіль музею потрібно враховувати поблизу школи наявність державних і народних музеїв. Наприклад, в сільській школі, віддаленій від державного краєзнавчого музею, доцільно створити музей широкого краєзнавчого профілю. В містах поширені музеї більш вузького профілю: археологічні, етнографічні, художні, бойової слави тощо. Профіль музею залежить і від направленості інтересів вчителів даної школи.

Основними критеріями для збору матеріалу для шкільного музею повинні бути:

1. Оригінальність, унікальність пам'ятки.

2. Профіль музею, його основна тема.

3. Типовість музею для місцевого краю.

4. Можливість використання матеріалів музею в навчально-виховному процесі.