Виселення з житлових приміщень державного та комунального житлового фонду

практичне заняття

2 години

Мета

навчальна - формування у студентів необхідних знань з теми; розвиток навиків і уміння працювати з законодавством при аналізі конкретних ситуацій. Навчити правильно тлумачити норми житлового законодавства та застосовувати набути теоретичні знання при розв’язання житлових спорів;

розвиваюча - формувати й розвивати правові знання студентів, виробити навички самостійного аналізу, сприяти оволодінню уміннями та навичками, які потрібні у професійній діяльності;

виховна - сприяти розвитку в майбутніх юристів правової свідомості і правової культури, професійних й особистих якостей.

 

Опорні поняття: державний житловий фонд, комунальний житловий фонд, ордер, правила спів проживання, тимчасова відсутність, виселення, знесення будинку, загроза обвалом, технічний стан житлового будинку.

 

Практичне завдання

Задача № 1. Громадянка Козак подала до суду позов про визнання права на кімнату у квартирі, наймачем якої є її свекруха, і вселення. Позовні вимоги Козак обґрунтувала тим, що вселилася у спірну квартиру в зв’язку з укладенням шлюбу з сином відповідачки. Після розірвання шлюбу їй стали перешкоджати користуватися житловою площею, тому вона просила задовольнити позовні вимоги.

Заперечуючи проти позову, свекруха посилалася на те, що згоди на постійне проживання невістки у квартирі вона не давала, у квартирі остання не була прописана і тому права на проживання в ній не набула.

1. Чи має право громадянка Козак на вселення у спірне житло?

2. Чи зміниться ситуація у випадку, якщо Козак матиме прописку в іншому будинку?

3. Як розв’язати спір?

 

Задача № 2. Громадянин Дацюк подав 2010 р. позов до суду про приєднання однієї кімнати у комунальній квартирі і надання йому звільненої в трикімнатній квартирі кімнати площею 12 кв. м, оскільки він зі своєю сім’єю в цій квартирі займає дві кімнати і потребує поліпшення житлових умов.

Відмовляючи в наданні зазначеної кімнати, місцева адміністрація послалася на те, що позивач унаслідок обміну житлової площі 2007 р. погіршив свої житлові умови і тому правила ст. 54 Житлового кодексу України на нього не поширюються.

1. Який порядок надання житлового приміщення, що звільнилося?

2. Чи зміниться ситуація, якщо квартира була побудована для однієї сім’ї, але самовільно перепланована?

3. Як розв’язати спір?

Задача № 3. У зв’язку з розірванням шлюбу громадянин Кирилець звернувся до житлових органів із заявою про зміну умов договору найму житла, яке займав із колишньою дружиною і дочкою. Він зазначив, що спірна квартира площею 27 кв. м має ізольовані кімнати, одну з яких площею 7 кв. м він просить виділити йому.

Відмовляючи у задоволенні заяви, державна адміністрація району послалася на те, що за розміром кімната не відповідає частині житлової площі, що припадає на нього у квартирі, тож з урахуванням незначного розміру підсобних приміщень рішення щодо зміни умов договору найму приймати недоцільно.

1. Чи правильною є відмова в задоволенні заяви Кирильця?

2. Чи впливає розмір кімнати на рішення і в яких випадках?

3. Як діяти в подібній ситуації?

Задача № 4. У травні 2010 р. громадянка Лугова звернулася до суду з позовом до громадянина Новикова з сім’єю про визнання їх такими, що втратили право користування житловою площею, і визнання недійсним свідоцтва про право власності. Позивачка зазначала, що спірну квартиру отримав її чоловік. Вона вселилася туди в березні 2004 р., коли між нею та її чоловіком було зареєстровано шлюб. У квітні 2005 р. у них з чоловіком народилася дочка, і оскільки спірна квартира була волога та невпорядкована, вони переїхали тимчасово до її батьків. У квартирі залишилася мати наймача, з її згоди туди вселилися сестра, її чоловік та їхня дитина. Усі вони були прописані у спірній квартирі. Коли 1 лютого 2010 р. її чоловік помер, відповідачі, скориставшись пропискою, переоформили особовий рахунок на Новикову з сім’єю і приватизували квартиру. Позивачка зазначала, що вона вселялася в квартиру як член сім’ї наймача і набула рівного з ним права користування житловою площею.

Відповідачі в зустрічній позовній заяві зазначали, що Лугова вселилась у квартиру не в установленому порядку і не набула права на проживання.

1. Який порядок вселення в квартиру?

2. Чи було порушено право наймача на вселення інших осіб у займане ним приміщення?

3. Чи порушені права на проживання Лугової, якщо вона ще з 1990 р. була прописана в іншій квартирі?

Задача № 5. Павлишин звернувся до суду з позовом до Олексашенко щодо визнання права користування житлом і вселення у квартиру. Позивач посилався на те, що, перебуваючи з 2005 р. з Олексашенко у фактичних шлюбних відносинах, проживав у квартирі як член сім’ї. З грудня 2011 р. у зв’язку з погіршенням стосунків відповідачка почала чинити перешкоди в користуванні квартирою, тому позивач просив задовольнити позов.

1. Який порядок вселення членів сім’ї наймача, піднаймача?

2. Чи є прописка правоустановчим юридичним фактом?

3. Чи зміниться рішення суду у випадку, коли Павлишин прописаний у приватному будинку своєї матері?

Задача № 6. Громадянка Алієва подала позов до своєї дочки Вернидуб про примусовий обмін квартири. Позивачка зазначала, що 1998 р. з дочкою та її дочкою (онукою) вселилась у порядку обміну в двокімнатну квартиру житловою площею 29,62 кв. м з метою об’єднання в одну сім’ю. Після цього відповідачка з дочкою почали створювати неможливі умови для сумісного проживання, ображали її, били. Обміняти квартиру відповідачка відмовляється. За запропонованим варіантом примусового обміну вона має переселитися в кімнату площею 28 кв. м у комунальній квартирі, а відповідачка з дочкою — в однокімнатну ізольовану квартиру житловою площею 19,5 кв. м.

1. Чи має право Алієва вимагати примусового обміну квартири?

2. За яких умов обмін житлових приміщень не припускається?

3. Яке рішення повинен ухвалити суд?

Задача № 7. У березні 2010 р. громадяни Васильєва і Сотник звернулися з позовом до громадянки Сергєєвої та членів її сім’ї про визнання недійсним обміну житлових приміщень. Позивачі зазначали, що мешкали разом у чотирикімнатній квартирі в Луганську. У жовтні 2008 р. з дозволу міськвиконкому вони здійснили обмін цього житла на дві однокімнатні квартири, в яких мешкали відповідачі. Отримавши обмінні ордери, Васильєва вселилася у кв. № 14 кварталу Південний, а Сотник — у кв. № 168 по вул. Смоленській, 3. Після вселення позивачі виявили приховані недоліки, які не були помітні під час огляду перед обміном, зокрема щілини на стиках, у зв’язку з чим квартира Сотника волога. Крім того, відповідачі не виконали своїх зобов’язань, пов’язаних з ремонтом приміщень. Посилаючись на те, що вони уклали зазначену угоду внаслідок помилки, позивачі просили суд визнати угоду недійсною та повернути сторони до попереднього стану.

1. Які правовідносини виникають при обміні житла і якими нормативними документами вони регулюються?

2. За яких умов припускається обмін квартири?

3. Чи буде визнано ордер на обмін житла за наведених обставин недійсним?

4. Чим відрізняються договори обміну та міни житла?

Задача № 8. Громадяни Чирська і Чирський звернулися до виконкому Боярської міської ради про зміну договору найму житлового приміщення. Позивачі зазначали, що вони сім’єю з чотирьох осіб мешкають у двокімнатній квартирі житловою площею 28,5 кв. м з ізольованими кімнатами. Після розірвання шлюбу Чирська із сином стала проживати у кімнаті площею 11,9 кв. м, а Чирський з дочкою - у кімнаті площею 16,6 кв. м. Обоє звернулися до виконкому міської ради з проханням змінити умови договору найму і укласти з кожним з них окремий договір на фактично займані приміщення.

1. Чи має право колишнє подружжя вимагати надання житлового приміщення у межах належної їм частки житлової площі?

2. Чи вважається така зміна договору найму житла штучним погіршенням житлових умов?

3. Чи зміниться рішення у випадку якщо будинок — приватна власність подружжя?

4. Як розв’язати спір?

Задача № 9. Громадянин Прищепа звернувся до суду з позовом до громадянки Філімонової, її матері та неповнолітньої дочки, ЖЕО Кіровського району м. Донецька про зміну умов договору найму житлового приміщення. У позові було вказано, що 2000 р. на сім’ю з чотирьох осіб, у тому числі й позивача, була надана трикімнатна з ізольованими кімнатами квартира. Посилаючись на те, що між ним і Філімоновою, її матір’ю та неповнолітньою дочкою в червні 2005 р. склалися неприязні стосунки, які перешкоджають нормальному користуванню житлом, позивач просив виділити йому ізольовану кімнату площею 11,5 кв. м, а відповідачам — інші дві.

Посилаючись на те, що в лютому 2009 р. Прищепа добровільно залишив спірну квартиру і не проживає в ній понад шість місяців без поважних причин, вони просили про задоволення їхніх вимог на підставі ст.71 Житлового кодексу.

1. Чи має Прищепа право на зміну умов договору найму?

2. Упродовж якого часу за тимчасово відсутніми громадянами зберігається право на житло?

3. Яким вимогам має відповідати квартира, що виділяється?

4. Яке рішення повинен ухвалити суд?

Задача № 10. Громадянка Найдьонова подала позов до громадянки Ломакіної про зміну договору найму житлового приміщення - трикімнатної квартири площею 38,7 кв. м, де проживала з дитиною та відповідачкою. Посилаючись на те, що при користуванні квартирою виникають конфлікти, просила поділити приміщення, виділивши їй з дитиною дві кімнати, кожна по 10,9 кв. м, а матері — кімнату площею 16,9 кв. м.

1. Які правові підстави передбачені для зміни договору найму квартири державного житлового фонду?

2. У яких випадках зміна договору найму не припускається?

3. Чи підлягають задоволенню вимоги Найдьонової?

4. Яким чином змінилася б ситуація, якщо будинок належить приватному житловому фонду?

Задача № 11. Громадянин Андреєв подав позов до громадянина Поліщука про зміну договору найму квартири. Позивач зазначав, що він з колишньою дружиною Поліщука і двома дітьми — неповнолітньою дочкою та дорослим сином — живуть у трикімнатній квартирі (кімнати площею 19,68, 11,0 і 10,0 кв. м). Після припинення подружнього життя спільне проживання стало неможливим. Тому він просив виділити в його особисте користування кімнату площею 10,0 кв. м із залишенням кухні, комірки, ванної з туалетом у спільному користуванні та укладенням окремого договору найму житлового приміщення.

1. Чи можливо за даної ситуації укласти два договори найму?

2. При укладенні окремих договорів найму які житлові приміщення можуть бути закріплені на праві особистого і спільного користування?

3. Чи має Андреєв право на приватизацію окремої кімнати?

4. Яке рішення повинен ухвалити суд?

Задача № 12. Громадянка Самарчук подала позов до Хмельницького міськвиконкому про визнання права на квартиру. Позивачка зазначала, що в липні 1997 р. уклала шлюб з громадянином Гаврилюком, який був наймачем двокімнатної квартири в Хмельницькому. Після цього вона вселилась до нього в квартиру, проживали однією сім’єю, вели спільне господарство до дня його смерті в січні 2010 р. Посилаючись на те, що відповідач не визнає її права на зазначену квартиру, позивачка просила задовольнити позов.

Хмельницьке міське управління житлово-комунального господарства подало зустрічний позов до Самарчук про виселення, посилаючись на те, що остання в спірній квартирі не прописана і не проживала, була наймачем іншої квартири. Оскільки Самарчук самостійного права на спірне помешкання не набула, вона після смерті наймача підлягає виселенню.

1. Які особи є членами сім’ї наймача?

2. Яка різниця між пропискою і місцем проживання?

3. Яке правове значення має реєстрація шлюбу для визначення житлових прав громадян?

4. Яке рішення повинен ухвалити суд?

Задача № 13. В липні 2011 р. громадянка Світланова звернулася до суду з позовом до громадянина Горобця про примусовий обмін трикімнатної квартири. Позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу з Горобцем спільне проживання з ним стало неможливим, і просила в порядку примусового обміну переселити відповідача в кімнату готельного типу площею 12,9 кв. м, тоді б вона з двома неповнолітніми дітьми перейшла у двокімнатну квартиру площею 28,2 кв. м, а наймачі цих житлових приміщень з’їхались би у спірну квартиру.

1. Що таке примусовий обмін житла і в яких випадках він припускається?

2. Які інтереси мешканців мають бути враховані при примусовому обміні?

3. Які обставини має встановити суд для оцінки варіантів обміну?

4. Яке рішення повинен ухвалити суд?

Задача № 14. У двокімнатну квартиру, що складається з ізольованих кімнат площею 20 та 10 кв. м, за ордером вселилися батько й син. У зв’язку з одруженням сина у цю квартиру з додержанням правил, передбачених ч. 1 ст. 65 Житлового кодексу, вселилася невістка наймача. Між цими трьома особами була домовленість, що молоде подружжя займатиме лише кімнату площею 20 кв. м.

1. Чи має рівні права на користування житловою площею невістка?

2. Що таке угода на право користування житлом і в якій формі вона укладається?

3. Як має вирішити справу суд у випадку, якщо батько заперечує проти вселення невістки?

Задача № 15. Ласточкіна подала до суду позов про визнання за нею права на житлову площу у п’ятикімнатній квартирі, де вона проживала з відповідачем Жуковим, його одинадцятирічної дочкою і двадцятирічним сином. У заяві Ласточкіна зазначила, що 2,5 року тому відповідач, запропонувавши їй стати його дружиною, вселив її в свою квартиру в якості члена сім'ї. Вона вела домашнє господарство і доглядала за дітьми Жукова. Але він під різними приводами відкладав реєстрацію шлюбу, а потім взагалі зажадав, щоб вона виїхала з його квартири.

Заперечуючи, Жуков пояснив, що його син був проти шлюбу і не погоджувався на те, щоб Ласточкина проживала в їх квартирі, тому він і був змушений відмовитися від свого наміру одружитися, про що й повідомив позивачку. Суд позов Ласточкіної задовольнив.

1. Чи правильне рішення ухвалив суд?

2. Чи змінилося б рішення суду, якщо б квартира була приватизована Жуковим?

Задача № 16. Наймач Дементьєв з дружиною і двома неповнолітніми дітьми проживав у двокімнатній квартирі загальною площею 48 кв. м. Вироком районного суду від 15 травня 2008 р. він був засуджений на 3 роки позбавлення волі.

Відбувши покарання, Дементьєв спробував вселитися в квартиру, але дружина і 16-річний син перешкоджали йому в цьому, у зв'язку з чим він предьявил в суд позов про його вселення в квартиру і вимагає зобов'язати відповідачів не перешкоджати йому в користування житловим приміщенням.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, посилалися на те, що позивач до його засудження систематично пиячив, і, перебуваючи в нетверезому стані, часто катував дружину, знущався над дітьми, змушуючи дітей займатися жебрацтвом. У 2009 р. шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний.

Враховуючи викладене, районний суд у задоволенні позовних вимог Дементьєву відмовив.

Він оскаржив рішення в апеляційному суді.

Чи підлягає задоволенню апеляційна скарга?

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Галянтич М.К. Житлове право. Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, - 2008.

2. Харитонов Є.О. Житлове право України. Навчальний посібник-К.Істина, 2010.

3. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2008.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Галянтич М. К. - Житлове право України: Практикум. — К.: МАУП, 2004.

2. Жилищныеправа и обязанности советских граждан: Юрид. справочник. — К., 1988.

3. Жилищный кодекс Украинской ССР: Науч.-практич. комментарий / М. А. Голодный и др. — К., 1990.

4. Житловезаконодавство України / Уклад. М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. — К., 1998.

5. ЗаконодавствоУкраїни про нерухомість / Упоряд. Я. М. Гутарін. — К., 1998.

6. Золотарь В. А., Дятлов П. Н.Советское жилищное право. — К., 1990.

7. Житлові відносини в Україні.Збірник законодавчих актів.Упорядники Паливода А.В., Орленко В.В.

8. Комментарийк Правилам учета граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий и предоставлении им жилых помещений в Украинской ССР / М. А. Голодный и др. — К., 1989.

9. Конституционноеправо на жилище / Г. И. Давиденко и др. — К., 1988.

10. Маслов В. Ф. Право на жилище.— Харьков, 1986.

11. Мичурин Е. А. Договоры с жильем. — Харьков, 2001.

12. Мічурін Е. О., Сліпченко С. О., Соболєв О. В. Житлове право України: Наук.-практ. посібник. — Харків, 2004.

13. Организация кооперативного жилищного строительства: Справочник / Н. А. Зубков, С. П. Индыченко, И. Н. Кучеренко.— К., 1988.

14. Радзієвська Л. К., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: Навч. посіб. —К., 2001.

 

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА:

1. КонституціяУкраїни від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР.

2. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV-ВР.

3. Житловий кодекс Української РСР вiд 30.06.1983 № 5464-X-ВР.

4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III-ВР.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X-ВР.

6. ЗаконУкраїни “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29 листопада 2001 р. № 2866-III.

7. ЗаконУкраїни “Про приватизацію державного житлового фонду” вiд 19.06.1992 № 2482-XII.

8. Закон України “Про приватизаційні папери” від 09 березня 1992 р. № 2173-XII.

9. ЗаконУкраїни “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 03 березня 1998 р. № 147/98-ВР.

10. ЗаконУкраїни “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII.

11. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. № 565-XII.

12. Закон України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 р. № 1789-XII.

13. ЗаконУкраїни “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. № 2229-XII.

14. ЗаконУкраїни “ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 04 вересня 2008 р. № 500-VI-ВР.

15. ЗаконУкраїни «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV-ВР.

16. ЗаконУкраїни «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

17. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV-ВР.

18. ЗаконУкраїни «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 № 2998-XII-ВР.

19. ПостановаВерховної Ради України “Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України” від 18 березня 1999 р. № 512-XIV.

20. Постанова Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. № 2483-XII.

21. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних майнових сертифікатів і житлових чеків” від 31 січня 1996 р. № 17/96-ВР.

22. Указ Президента України “Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” від 27 березня 1998 р. № 222/98.

23. УказПрезидента України “Про прискорення реформування житлово-комунального господарства” від 19 жовтня 1999 р. № 1351/99.

24. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» від 31.05.2011 № 633/2011.

25. Указ Президента України «Про реорганізацію Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України» від 16.03.2002 № 259/2002.

26. ПостановаКабінету Міністрів України “Про Концепцію розвитку житлово-комунального господарства в Україні” від 27 лютого 1995 р. № 150.

27. ПостановаКабінету Міністрів України “Про дальший розвиток житлово-будівельної (житлової) кооперації” від 20 жовтня 1992 р. № 593.

28. Постанова Кабінету Міністрів України “Про службові житлові приміщення” від 04 лютого 1988 р. № 37.

29. ПостановаКабінету Міністрів України “Про вдосконалення шляхів розвитку молодіжного житлового будівництва” від 28 жовтня 1996 р. № 1300.

30. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі” від 05 жовтня 1998 р. № 1597.

31. ПостановаКабінету Міністрів України “Про механізм впровадження Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 08 жовтня 1992 р. № 572.

32. ПостановаКабінету Міністрів України “Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу” від 28 червня 1997 р. № 637.

33. ПостановаКабінету Міністрів України “Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків” від 26 квітня 1993 р. № 305.

34. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” від 06 листопада 1995 р. № 891.

35. ПостановаКабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок організації та діяльності об’єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні” від 31 липня 1995 р. № 588.

36. ПостановаКабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту» від 30 травня 2007 р. N 783

37. Постанова Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу» від 30.04.1985 № 186.

38. Постанова Ради Міністрів УРСР “Про затвердження порядку обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання” від 26 квітня 1984 р. № 189.

39. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про бронювання та придбання житлових приміщень для осіб, які мають право на громадянство при поверненні в Україну” від 24 січня 1997 р. № 44-р.

40. Концепціядержавної житлової політики, схвалена Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р. № 254/95.

41. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» від 07.02.2002 № 7/5.

42. НаказДержавного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17 травня 2005 р. № 76.

43. НаказДержавного комітету України по житлово-комунальному господарству “Про затвердження Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває в їхній приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов” від 01 червня 1995 р. № 24.

44. НаказДержавного комітету України з питань житлово-комунального господарства “Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя” від 27 серпня 2003 р. № 141.

45. НаказДержавного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» від 16 грудня 2009 р. № 396.

46. Правилакористування приміщеннями житлових будинків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572.

47. РішенняКонституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України “Про міліцію” та частини шостої статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (справа про офіційне тлумачення терміна “член сім’ї”) від 03 червня 1999 р. № 5-РП/99.

48. ПостановаПленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 р. № 2.

49. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” від 18 вересня 1987 р. № 9.

50. ПостановаПленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок” від 04 жовтня 1991 р. № 7.

51. ПостановаПленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22 грудня 1995 р. № 20.

ТЕМА 6