Параметри постійного інфразвуку на робочих місцях, що нормуються, є рівні звукового тиску у октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 2; 4; 8; 16 Гц у децибелах.Для непостійного інфразвуку параметром, що нормуються, загальний еквівалентний рівень звукового тиску по шкалі “Лінійна” шумоміра у дБлін. Еквівалентний рівень визначають відповідно до додатків 2 та 3.
Для орієнтовної оцінки постійного інфразвуку допускається використовувати рівні звукового тиску по шкалі “Лінійна” та “А” шумоміра.
а) 
, інфразвук практично відсутній;
б) 
, інфразвук не виразний;
в) 
, виразний інфразвук.
Параметри ультразвуку, що нормуються
Параметрами ультразвуку, що нормуються, утворюваного коливаннями повітряного середовища у робочій зоні, є рівні звукового тиску в дБ у третинооктавних смугах з середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0; 100,0 кГц.
Параметром ультразвуку, що нормується і передається контактним шляхом, є пікове значення віброшвидкості (м/с) у частотному діапазоні від в 0,1 МГц до 10 МГц, або його логарифмічний рівень у дБ, який визначається за формулою:
де: 
– пікове значення віброшвидкості, м/с;
– опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5х10 м/с.
Для ультразвуку при контактній передачі допускається застосовувати параметр, що нормується, інтенсивність у ватах на квадратний сантиметр (Вт/кв.см).
РОЗДІЛ 11. ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКАМИ
Існує перелік посад, при призначенні на які працівники зобов’язані проходити навчання й перевірку знань з питань пожежної безпеки.Система вивчення правил пожежної безпеки здійснюється відповідно до «Типового положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях».Програма обов’язкового протипожежного інструктажу передбачає, що всі без винятку працівники, які приймаються на роботу, мають пройти первинний інструктаж про заходи пожежної безпеки.Програми навчання з питань пожежної безпеки мають бути погоджені з органами Державного пожежного нагляду. Програми мають включати причини можливого виникнення пожежі, заходи їх попередження та дії працівника на випадок виникнення пожежі.Особи, що наймаються на посади пов’язані з підвищеною пожежною небезпекою мають пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) за більш складною програмою ніж програма первинного інструктажу.Навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму є обов’язковим для таких посад як електрики, електрозварювальники, апаратники хімічних, нафтопереробних підприємств і т.ін.Контингент працівників, що має навчатися за програмою пожежно-технічного мінімуму визначається наказом керівника об’єкту.Працівники, що зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, мають один раз на рік проходити перевірку знань з відповідних нормативних актів пожежної безпеки. Посадові особи проходять перевірку знань періодично один раз на три роки.Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичного діяння на випадок виникнення пожежі.Головною метою навчання є отримання персоналом відповідних знань з питань пожежної безпеки та навичок практичних дій на випадок виникнення пожежі.
Висновки
За статистикою, в Україні щоденно на виробництві травмуються 80-85 осіб, із них до 10% стають інвалідами і до 2% гине. За даними американських учених, виростити, навчити і підготувати до самостійної праці людину коштує в середньому від 120 до 400 тисяч доларів. В Україні ця цифра значно менша, але досить вагома: 56-200 тисяч гривень.
Ніхто не сумнівається, що без сильного державного нагляду охорона праці не буде ефективною. У зв'язку з цим надмірно зростає роль новоствореного Державного комітету з нагляду за охороною праці, що здійснює комплексне керування охороною праці в державі. В основу його наступальної політики мають бути покладені три непорушні істини:
- роботодавець має бути переконаний у необхідності заходів для охорони праці;
- роботодавець повинен знати шляхи здійснення цих заходів; - жодне підприємство - велике чи мале, приватне чи державне - у сфері регулювання питань охорони праці не повинне мати пільг і потурань.
Ефективний і безпечний праця можлива тільки в тому випадку, якщо виробничі умови на робочому місці відповідають усім вимогам міжнародних стандартів у галузі охорони праці.
В умовах становлення ринкової економіки і соціальної нестабільності загострюється проблема дотримання прав працівників на нормальні умови та охорону праці. Рівень смертельного травматизму на виробництві показники розвинутих країн світу:
• Російська Федерація - 0.139
• США - 0,054
• Фінляндія - 0,038
• Японія - 0,02
• Велика Британія - 0,016.
Причому рівень травматизму на підприємствах приватного сектора, в кооперативах, товариствах з обмеженою відповідальністю в 2 і більше разів вище, ніж на підприємствах державного сектора. В даний час ситуація дещо змінюється у зв'язку з тим, що внесені істотні зміни до основних нормативно-законодавчих актів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності на виробництві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про охорону праці».
2. НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р. №9.
3. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Затверджено Головою Держгірпромнагляду 16.01. 2008р.
4. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.
5. Навчальний посібник за редакцією Ярошевської В. М. «ОХОРОНА ПРАЦІ», Київ, 1993р.
6. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
7. ГОСТ 12.4.026-76 (1987) ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности
8. Otipb.at.ua
9.. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.
10. 2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. — К Либідь, 1995.
11. 3. Будыко М.И. Глобальная экология. — М Мысль, 1977.
12. 4. Величковский Б.Т., Кирпичев В.И., Суравегина И.Т. Здоровье человека и окружающая среда. — М Новая шк., 1997.
13. 5. Гігієна праці / А.М. Шевченко, О.П. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін. — К Інфотекс, 2000.
14. 6. Єлісєєв А.Т. Охорона праці. — К., 1995.
