Флегматичний тип темпераменту 5 страница

Саме в цей момент і при негативному результаті пошуку слідчому рекомендується спостерігати за реакцією обшукуваного. Радість, задоволення, подих полегшення, скептичні усмішки та інші прояви обшукуваних свідчать про те, що предмет пошуку знаходиться на місці його проведення, але ретельно замаскований, і тому слідчий повинен активізувати свої зусилля.

77. Психологія обшукуваного

Обшукуваний може вдатись до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, користолюбець, хабарник, розкрадач демонструє скромність житла, одягу,способу життя, у його квартирі відсутні навіть життєво необхідні речі; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини, метушливість при обшуку,удавано допомагає слідчому. Своєрідне психологічне забарвлення характерне для випадків занадто демонстративної поспішності при добровільній видачі розшукуваних речей: остання свідчить про необхідність подальших пошуків. Іноді обшукувані поведінкою (полегшений видих, активність, розслаблення) вдають

полегшення для того, щоб спрямувати дії слідчого в неправильному напрямку, втомити марними пошуками.

 

У процесі обшуку відбувається сприймання людини людиною та сприймання учасниками цієї слідчої дії навколишньої обстановки. Слідчий пізнає психологію обшукуваних осіб, спостерігаючи за їх поведінкою; обшукуваний, у свою чергу, також вивчає особистість слідчого для того, щоб якомога швидше з'ясувати ступінь його поінформованості щодо розшукуваних об'єктів та окреслити лінію своєї поведінки. У цілому інформаційний пошук у психічній діяльності обшукуваного здійснюється в

таких напрямах:

— можливості впливу на психіку слідчого та інших учасників;

 

— особисте ставлення слідчого до учасників обшуку;

 

— ставлення слідчого до осіб, що присутні при обшуку;

 

— загальна обстановка та умови, за яких відбувається організований

процес пошукових дій.

 

У психічній діяльності обшукуваного інтенсивно функціонують захисні механізми. Приховувана подія злочину, страх перед викриттям призводять до сильних переживань, які викликають у корі великих півкуль головного мозку «вогнище афектації» (емоційної чутливості), що перебудовує всю психічну діяльність, дезорганізуючи її. Захоплюються і ті зони кори півкуль, які відповідають за психофізіологічні реакції, що майже не піддаються свідомому контролю: виділення поту, зміна кольору шкіри, міміка, позадовільні рухи, голосові реакції. Такого типу прояви спостерігаються, коли працівники наближаються до схованок, чим,

природно, збільшується можливість відшукання прихованого.

Для полегшення фіксації емоційних та функціональних зрушень у поведінці обшукуваного необхідно зорганізувати спілкування таким чином, щоб вивести його зі стану психічної врівноваженості, створити контрольовану ситуацію напруженості. З метою впливу на «вогнище афектації» слідчомуватись у обшукуваного з прихованим об'єктом і засобами вчинення злочину. При

цьому суттєве значення мають запитання та дії (погляди, жести, пози), які припускають багатозначне тлумачення.

 

Інший напрям впливу полягає в послабленні захисних механізмів шляхом актуалізації спонукань до приховування (страх перед покаранням, сором, побоювання втрати престижу, репутації, свободи тощо). Обшукувана особа підсвідоме створює певну «зону оберігання» — місце схову розшукуваної речі, виявляючи та активізуючи свої дії при проникненні до цієї зони.

Тому рекомендується у певних випадках проводити своєрідні зондуючі дії. Наприклад, при наближенні до можливого місця схову вести діалог із обшукуваним для діагностики його поведінки зі зміни інтонації голосу, тембру, логічності відповідей; спонукати обшукуваного спільно наблизитись до певного місця, взяти до рук певний предмет.

78.Психологія огляду місця події.

Огляд місця події — це процес збирання інформації про злочинну дію на місці вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об'єктів і явищ. Метою огляду місця події є виявлення і безпосереднє використання матеріальних об'єктів, їхніх ознак і взаємозв'язків, які мають суттєве значення для розслідування події. Слідчий повинен прагнути того, щоб огляд місця події був точним, повним, об'єктивним і цілеспрямованим. Подія злочину складає певну систему слідів, які існують у просторі та часі. Успіх огляду місця події багато в чому залежить від професійного і життєвого досвіду слідчого, його знань у галузі криміналістики і такої важливої риси, як криміналістична спостережливість. Криміналістична спостережливість юриста проявляється в умінні помічати характерні, але малопомітні і, на перший погляд, незначні особливості обстановки, людей, предметів і змін, що з ними відбулися, які мають або можуть мати значення для вирішення завдань слідства. У ході огляду місця події слідчий отримує інформацію не від людей, а від речей, і в цьому відношенні огляд місця події є протилежністю допиту. Огляд місця події належить до тих небагатьох слідчих дій, при проведенні яких слідчий діє, так би мовити, публічно, в присутності інших людей. Це також вимагає певної психологічної підготовки, зокрема, вміння зосередитися, зберігати стійкість, сконцентрованість і переключення уваги і в той же час керувати діями учасників огляду, підтримувати необхідну дисципліну, атмосферу співпраці.

79.Взаємозвязок особи злочинця і відображень місця злочину.

В процесі огляду місця події можна одержати інформацію про особу злочинця. Перебування злочинця на місці події передбачає його вплив на навколишнє середовище і залишення відображень (слідів злочину в широкому розумінні). Вчинення злочину пов'язане з матеріальними змінами первинної обстановки. Такі зміни передбачають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів, що утворюють речове середовище, в якому вчинено злочин. Відображення, або сліди в широкому розумінні, охоплюють: комплекси елементів, притаманних певним подіям (сліди ДТП, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява чи зникнення предметів, зміна їхнього місця розташування); зміну виду або стану предмета. Зміни, що виникають у ході вчинення злочину, містять певні відомості про особу злочинця (відносно безперечні або такі, що мають імовірний характер). Під час огляду можна передбачити стать злочинця. У цьому аспекті важливе значення має оцінка виду злочину. Існують специфічно чоловічі (наприклад, хуліганство, розбій, зґвалтування, вбивство, поєднане із зґвалтуванням, та ін.) і специфічно жіночі (наприклад, убивство матір’ю новонародженої дитини тощо). Вивчення способу злочину (підготування, вчинення, приховування) також може вказувати на стать злочинця. З певним ступенем імовірності про стать злочинця можуть свідчити і матеріально-фіксовані та інші сліди (наприклад, сліди губної помади на посуді чи недокурках). Водночас потрібно пам’ятати і про контркриміналістику (злочинці можуть створювати фальшиві сліди з метою заплутати слідство, направити його на помилковий шлях). У ході огляду місця події може бути отримана інформація про вік злочинця (неповнолітній, дорослий чи похилого віку). Про вік злочинця свідчить вид, характер і механізм злочину, предмет посягання, знаряддя злочину, особливості слідів тощо). Так, про вчинення злочинів неповнолітніми може свідчити предмет посягання. Зокрема, при вчиненні крадіжок з магазинів неповнолітні можуть вилучити ящик з цукерками чи шоколадом і не торкнутися більш коштовних речей, що становитимуть для них труднощі в збуті.
Місце події містить інформацію про анатомічні ознаки злочинця: зріст (за слідами рук чи ніг), статура (за способом проникнення в приміщення) тощо. Крім цього, місце події дає інформацію про кількість злочинців (груповий злочин чи злочин вчинено організованою злочинною групою), наявність злочинного досвіду (злочинний почерк), особливості звичок, нахили, аномалії психіки тощо.

80.Психологія перевірки показань на місці.

Перебування особи на місці події не є пасивним, а супроводжується показаннями про обставини, що мають значення для встановлення істини у справі. Повторне перебування особи на місці події, де вона відіграє активну роль^ справляє на неї певний психологічний вплив. Останнє може відбуватися у декількох напрямах, що мають у деяких випадках і процесуальне значення. Психологічний вплив обстановки може сприяти актуалізації асоціативних зв'язків і, зрештою, формувати більш повні уявлення про подію та її окремі обставини. У цьому разі показання, що даються обвинуваченим чи свідком, не лише підтверджують раніше повідомлене, а й містять додаткові відомості, які можуть мати значення у справі. Нерідко такі додаткові показання можуть супроводжуватися вказівкою на окремі сліди, сховані речові докази та ін. Вже тому психологічний вплив, викликаний повторним сприйняттям обстановки, може не тільки привести до суто психологічних наслідків, а й істотно вплинути на процесуальну структуру перевірки показань на місці, розширюючи тим самим обсяг доказової інформації. Психологічний вплив повторного сприйняття обстановки може спричинити й інші наслідки. До них, зокрема, належить необхідність уточнення раніше даних показань, яке спрямоване на більш повне з'ясування обстановки і дає змогу внести корективи у показання, що даються. Таке уточнення зазвичай пов'язане не із сутністю інформації допитуваного, а з окремими обставинами того, що відбулося, які до-зволяють правильно уявити подію злочину, його механізм, з'ясувати його учасників та ін. У цьому разі перевірка показань на місці буде не спростовувати раніше дані показання, а лише сприяти їх уточненню, аби одержати більш повне уявлення про те, що трапилося. Ця обставина також має процесуальне значення, сутність якого полягає у тому, що більш точне і повне уявлення про подію, яка відбулася, дає можливість встановити об'єктивну істину в справі. Психологічний вплив повторного сприйняття суб'єктом обстановки є надзвичайно сильним тоді, коли сприймане суперечить показанням, що даються ним, спростовуючи їх. Така ситуація зазвичай має місце у разі умисної неправди з боку того, хто дає показання. Перебування повторно в обстановці події викриває особу в неправді, і явні суперечності в її показаннях про обстановку і самої обстановки стають тим психічним чинником, що змушують обвинуваченого або свідка зізнатися у неправді і пояснити її мотиви. В усіх випадках неправди перевірка показань на місці є дією, що не тільки встановлює, а й викриває неправду.

 

81.Психологія слідчого експерименту. Слідчий експеримент - це самостійна процесуальна дія, спрямована на перевірку наявних та отримання нових доказів. Змістом його є виробництво різних дослідів з метою встановлення можливості якої-небудь події, дії чи явища у певній обстановці і за певних умов. Слідчий експеримент є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати нерідко наочно свідчать про можливість або неможливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, обвинуваченому буває досить важко. Важливий підбір учасників слідчого експерименту. До проведення експериментів зазвичай притягується значне коло осіб. Крім слідчого і понятих, в експериментах можуть взяти участь: обвинувачений, потерпілий, свідок, фахівці різних галузей знання, а також технічний персонал, який допомагає практично виконати ті або інші досвідчені дії.Неприпустимо в ході експерименту відтворювати сама подія злочину. Також не можна при підготовці слідчого експерименту і його проведення допускати дії, що принижують честь і гідність його учасників, призначати слідчий експеримент за участю потерпілої у справі про згвалтування. Слідчому необхідно забезпечити: 1) відтворення матеріальної обстановки, максимально подібною до тієї, в якій відбувалися перевіряються дії чи події; 2) відтворення суб'єктивних психофізіологічних факторів; 3) моделювання самих досвідчених дій.Якщо у звичайному житті людина діє, як правило, мимоволі, то в умовах слідчого експерименту у нього з'являється стан психологічної готовності, яке також мобілізує його психічні процеси, збільшує зосередженість; він робить вольові зусилля, щоб краще побачити, почути, запам'ятати. В звичайній ситуації людина, заглиблений у свої думки, переживання, може не чути будь-який звук, розмова, не звернути уваги на події, що відбуваються, не помітити яких-небудь змін в обстановці.З іншого боку, в незвичній ситуації злочину, випробовуючи сильне душевне хвилювання, потрясіння, страх, людина в стані діяти так, як він не зможе в обстановці слідчого експерименту. Так, тікаючи з місця події, злочинець може перестрибнути через широкий рів, подолати високий паркан, але не зуміє повторити ці дії в процесі слідчого експерименту. Експеримент проводять іноді і поза місця події (наприклад, якщо треба перевірити професійні знання та вміння обвинуваченого). Моделювання матеріальних чинників допускає використання як справжніх, так і схожих з ними знарядь, предметів, матеріалів. Слід враховувати, що використання справжніх об'єктів надає більш сильний психологічний вплив на учасників експерименту, робить отримані результати більш переконливими. Важливі й умови, при яких проводиться експеримент (пора року, доби, освітленість, наявність опадів і т. д.). В умовах експерименту учасники цього слідчої дії перебувають у складному психологічному стані, що істотно впливає на характер їхніх дій, мова, голос. Обстановка слідчої дії, особлива значимість ситуації, присутність крім слідчого ще й низки інших осіб викликає часом в учасника експерименту напружений стан, дуже відмінне від того, в якому знаходився та ж людина в момент події. Підйом, який він зазнав під час дійсного події, може змінитися пригніченим станом, або, навпаки, замість розгубленості настане нервове збудження *.

82.Психологія пред’явлення для впізнання. З психологічної точки зору пред'явлення для впізнання являє собою слідчу дію, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об'єктів, що пред'являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об'єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності. Дослідники зазначають, що пред'явлення для впізнання у психологічному аспекті складається з двох стадій: підготовчої та основної (розпізнання).В основі цих двох стадій лежать різні психологічні процеси: формуючий, його відносять до першої стадії, та впізнавальний — належить до другої стадії. У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об'єкта впізнання із загального числа об'єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об'єктів групи, що пред'являється для впізнання. Співпадіння достатніх та необхідних ознак того чи іншого об'єкту у всіх випадках є підставою для позитивного висновку про їх тотожність, а не співпадіння вимагає безперечного висновку про відмінність. Підготовча стадія пред'явлення для впізнання передбачає обов'язковий попередній допит про обставини, умови за яких впізнаючий раніше сприймав певний об'єкт, та про особливості, ознаки, прикмети, за якими він може його впізнати. Вважається, що впізнання, яке не ґрунтується на попередньому описі певного об'єкта та виділенні ознак, за якими він може бути розпізнаний, не має доказового значення. У даному випадку психологічний аспект виступає у двох напрямках: перший забезпечує швидке одержання інформації про сприйнятий об'єкт, що попереджає її втрату в результаті природних процесів, що відбуваються в пам'яті людини, а інший виконує функцію контролю за майбутнім впізнанням та підбору ідентифікаційного матеріалу (схожих осіб, предметів), що забезпечує можливість і достовірність впізнання. Дослідження психологів свідчать, що за необхідності пригадати та описати раніше сприйняте, за основу беруться далеко не всі, а тільки окремі (опорні) ознаки — стать, вік, тілобудова, риси обличчя, рухи, мова. Як правило, людина найчастіше запам'ятовує форму обличчя, носу, величину і форму чола, брів, губ, підборіддя, колір очей. У ході допиту слідчому доводиться спостерігати доволі цікавий психологічний феномен: опис раніше побаченої людини (предмета, явища) значно складніший, ніж її наступне впізнання. Поряд з цим, відомо багато випадків, коли свідки на запитання про ознаки злочинця не можуть їх чітко назвати, не втрачаючи, однак, впевненості впізнати об'єкт, що цікавить слідчого. Нездатність описати ознаки предмету зовсім не виключає можливість безпомилкового впізнання його, так само як і опис його ознак далеко не завжди гарантує успіх у впізнанні. А це вимагає від слідчого не поспішати з висновками щодо можливості чи неможливості впізнання за ознаками, які виявлені на допиті. Одним з психологічних моментів другої стадії пред'явлення для впізнання — основної, є вимога про певну кількість об'єктів (осіб) — не менше трьох, що пред'являються для впізнання. Встановлено, що людина найкраще зосереджує свою увагу при виборі ознак в процесі порівняння при проведенні впізнання, коли об'єктів, що їй пред'являються, нараховується не більше трьох. У випадках, коли кількість об'єктів, що пред'являються для впізнання перевищує зазначене число, може виникнути розосередженість уваги, що не дозволяє сконцентруватись на певній кількості об'єктів. Наступним психологічним аспектом другої стадії пред'явлення для впізнання є власне процес впізнання. У загальній психології розрізняють два види впізнання: симультанне і сукцесивне. Симультанне впізнання — це розпізнання побаченого об'єкта з першого погляду, відразу ж, внаслідок моментального співпадіння образу об'єкта, який спостерігається, з еталоном, що міститься в пам'яті. Сукцесивне ж впізнання відбувається поетапно, шляхом послідовного виявлення та порівняння ознак пред'явленого об'єкту з рисами мисленого образу, тобто розгорнуто у часі.

83. Типи сприйняття і узнавання: характеристика і значення для оцінки результатів пред'явлення для впізнання.

84. Оцінка результатів пред'явлення для впізнання.

У процесі розслідування різних категорій кримінальних справ слідчого досить часто доводиться пред'являти для впізнання людей, предмети, трупи та інші об'єкти. Мета цієї дії полягає в тому, щоб встановити, явліется чи об'єкт (людина, предмет і т.д.) тим же самим, сприймав раніше впізнаючий у зв'язку з подією, що мають відношення до розслідуваної події, чи ні. Результати пред'явлення для впізнання можуть бути використані для встановлення деяких обставин злочину, наприклад диференціація дій кожного з двох грабіжників на місці злочину. Отримані дані можуть використовуватися для викриття обвинуваченого або свідок брехливий.
Розглядаючи закономірності, яким підпорядковується процес ідентифікації, слід зазначити, що ідентифікованим об'єктом буде той одиничний, конкретний об'єкт, який підлягає опізнання. Він повинен мати яскраво вираженою індивідуальністю і відносно стійкими розпізнавальними ознаками. Причому ці ознаки повинні бути настільки виражені і індивідуально визначені, щоб людина без будь - яких спеціальних науково - технічних засобів міг би сприйняти і запам'ятати їх. Пізнання може бути здійснено на основі зорових, відчутних і слухових відчуттів. Можливо, що впізнання відбудеться в результаті поєднання інформації, складається з комплексу всіх цих відчуттів. Результат пред"явлення для впізнання може бути позитивним, коли впізнаю­чий заявляє про впізнання і показує не тільки загальні прикмети і ознаки, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання. Результат пред"явлення для впізнання може бути й негативним. Це може трапитись, коли, на­приклад, з моменту спостереження пройшло багато ча­су; особа, яку впізнають, різко змінила свою зовніш­ність; впізнаючий боїться помсти; або для впізнання пред"явлено іншу особу тощо.

85. Сутність та напрямки судово-психологічноїекспертизи.

Судово-психологічна експертиза призначається у випадках, коли при з'ясуванні важливих для справи обставин потрібні спеціальні психологічні знання. Судово-психологічна експертиза спрямована на дослідження непатологічних явищ психіки і тому проводиться переважно відносно психічно здорових людей. Вона здійснюється амбулаторно комісією експертів або одним експертом (якщо створення експертної комісії неможливо або недоцільно). У слідчій практиці іноді виникає необхідність у проведенні комплексної психолого-психіатричної експертизи. Психологічні знання - це знання в галузі психології, отже, в даному випадку мова йде про спеціальні знання з науці. Але це не означає, що будь-який випускник вищого навчального закладу, який отримав диплом за спеціальністю «Психологія», має достатню професійну підготовку для проведення судової експертизи. У психології дуже багато спеціалізацій, тому психологи, які не мають додаткової підготовки саме з судової психології і, відповідно, не мають досвіду експертної роботи, не можуть бути віднесені до осіб, що володіє необхідною психологічними знаннями для дачі експертного висновку, і не можна доручати їм виробництво судової експертизи. Отримана за допомогою психолога інформація являє собою відомості, сигнал про певні факти, які можуть виявитися незамінними у встановленні обставин розслідуваної події. За характером питань, що вирішуються експертизою, і юридичним значенням експертних висновків можна виділити наступні види судово-психологічної експертизи: 1. Експертиза індивідуально-психологічних особливостей (особистості) обвинувачуваного (підсудного) та їх впливу на його поведінку під час вчинення інкримінованих йому діянь. 2. Експертиза афекту в обвинувачуваного (підсудного) у момент вчинення інкримінованих йому діянь. Проводиться для судового встановлення стану афекту (сильного душевного хвилювання) обвинувачуваного в момент здійснення злочину. 3. Експертиза здатності неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) з відставанням у психічному розвитку, не пов'язаному з психічним розладом, повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій або керувати ними. 4. Експертиза здатності свідка чи потерпілого правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні показання. 5. Експертиза здатності потерпілої у справі про згвалтування розуміти характер і значення скоєних з нею дій або чинити опір винному. 6. Експертиза психічного стану особи, що закінчив життя самогубством.

 

86. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.

До підстав призначення судово-психологічної експертизи належать такі:
• наявність особливостей, що свідчать про надмірну неврівноваженість, емоційність, жорстокість, агресивність, покірність, навіюваність, нерішучість тощо;
• тривале перебування у стані тривоги, емоційного напруження. Фрустрації• відставання рівня психічного розвитку від вікової норми;• наявність хронічних або невиліковних соматичних захворювань;• наявність конфліктних відносин з рідними і оточенням перед вчиненням самогубства;• наявність ситуації або окремих ознак поведінки, що може свідчити про можливість вчинення злочину у стані фізіологічного афекту;• невідповідність встановлених мотивів злочину характеру вчиненого;• невідповідність поведінки меті й мотивам вчиненого діяння;• відмінність поведінки обвинуваченого, свідка, потерпілого від традиційної, властивої для відповідної вікової або статевої групи людей;• суперечності у свідченнях потерпілого, свідка, що не збігаються з характером ситуації та іншими даними.

Важливим моментом при призначенні судово-психологічної експертизи е чітке визначення її компетенції, можливостей і меж.

87. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза.

I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів: 1) які індивідуально-психологічні особливості пізнавальної діяльності (сприйняття, пам´яті, мислення, уяви, уваги) свідка (потерпілого)?2) чи є у свідка які-небудь індивідуально-психологічні особливості, психічні недоліки перцептивної діяльності, що істотно знижують його здатність правильно сприймати події (предмети) і давати про них правильні показання?3) чи міг свідок з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, психічного стану в момент вчинення протиправних дій обвинуваченим (підсудним), а також умов, в яких відбувалась подія, правильно її сприймати?4) чи міг свідок з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, психічного стану в момент вчинення протиправних дій обвинуваченим (підсудним), а також умов, в яких відбувалась подія, правильно розуміти її зміст та характер? II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів: 1) чи знаходився обвинувачений (підсудний) у момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту або в якому-небудь іншому емоційно напруженому стані?2) який вплив міг мати такий стан на свідомість, поведінку обвинуваченого (підсудного), на здатність керувати своїми діями та контролювати їх?3) що стало причиною виникнення в обвинуваченого (підсудного) фізіологічного афекту (іншого емоційного стану)? III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості: 1) які індивідуально-психологічні особливості притаманні особі свідка, потерпілого, обвинуваченого (підсудного)?2) чи є в обвинуваченого (підсудного) індивідуально-психологічні особливості, які могли істотно вплинути на його поведінку в досліджуваній ситуації?3) чи є у свідка, потерпілого психологічні особливості, що знижують його здатність правильно сприймати події або предмети та адекватно сприйнятому відтворювати побачене (почуте)?4) який час рухової реакції обвинуваченого (підсудного) та чи відповідає вона вимогам, що ставляться до його професійної діяльності?5) чи відповідають психофізичні якості обвинуваченого (підсудного), рівень сформованості у нього професійно-психологічних навиків вимогам екстремальних умов, в яких він опинився, характеру нервово-психічних перевантажень?

88. Методи судово-психологічної експертизи.

При проведенні судово-психологічних експертиз завжди використовується комплекс методів. Судово-психологічна експертиза передбачає дослідження психіки людини, психологічних механізмів її поведінки. Саме цим зумовлено специфіку методів, що обираються. У кожному конкретному випадку обрання методів дослідження зале-жить від завдань експертизи і тих питань, що поставлені на вирішення судового експерта. Проведення судово-психологічної експертизи передбачає викорис-тання біографічного методу. При цьому методі підекспертний вивча-ється з погляду минулих етапів його життя, виявлення фактів, які мають психологічне значення. Під час застосування біографічного методу передбачається одержання даних про батьків підекспертного, його стосунки у сімейному колі (з батьками, братами, сестрами), найваж-ливіші етапи його життя (характеристика дошкільного, шкільного періодів і дорослості). Судово-психологічне дослідження передбачає використання методу незалежних характеристик з метою одержання об'єктивного уяв-лення про психологічні особливості особи, яку випробовують. За ма-теріалами кримінальної справи вивчаються характеристики з місця роботи, місця проживання або навчання. Майже кожна судово-психологічна експертиза передбачає викорис-тання методу бесіди. Йдеться про безпосереднє спілкування судового експерта з особою, яку випробовують. Така бесіда має проводитися за заздалегідь розробленою програмою, відповідно до вивчених матеріалів кримінальної справи. Бесіда здійснюється за допомогою постановки запитань підекспертному. Безпосередність спілкування передбачає вста-новлення психологічного контакту з випробовуваним. У процесі бесіди з випробовуваним важливого значення набуває метод спостереження, який дає змогу реєструвати реакції на подразники, зміну поведінки у процесі постановки запитань, ставлення до тих чи інших подій, осіб, обставин. За допомогою цього методу можуть бути продіагностовані певні психологічні особливості підекспертного.

89. Психологічні основи судового слідства.

Судове слідство являє собою центральну, головну частину розгляду кримінальної справи, завданням якої є дослідження й оцінка доказів у справі на основі принципів кримінального процесу, а саме: гласності, усності, безпосередності процесу та змагальності сторін. Ця стадія кримінального процесу вирішує основне питання судочинства – винувата чи ні особа, притягнута до кримінальної відповідальності. Тільки докази, досліджені в ході судового слідства, можуть бути покладені в основу вироку суду. Психологія розгляду кримінальної справи в суді вивчає закономірності, пов’язані з психологічною діяльністю всіх осіб, котрі беруть участь у розгляді справи – прокурора, адвоката, судді та інших. Діяльність кожного з них у тій чи іншій мірі містить у собі такі сторони: соціальна, пізнавальна (пошукова), конструктивна, комунікативна, організаційна і засвідчувальна. У кожній із зазначених сторін юридичної діяльності реалізуються відповідні особисті якості, які покликані забезпечувати успішність роботи судді, прокурора і адвоката. Кожна із сторін вимагає наявності не тільки ґрунтовних теоретичних знань, а й практичних навичок та вмінь. Отже, і суддя, і прокурор, і адвокат стурбовані тим, аби максимально використовувати судове слідство як центральну стадію кримінального процесу. Це характеризує професійну спрямованість особистості судді, прокурора, захисника, що визначається в прагненні до панування справедливості. Вони мають бути прикладом для інших учасників судового слідства. Суддя як організатор судового процесу повинен контролювати його хід, вчасно реагувати на емоційні аспекти, бути цілеспрямованим, наполегливим, професійно майстерним. Прокурор має ставити питання чітко і виважено, без упередженого ставлення до підсудного, щоб не порушувати такий принцип судочинства, як презумпція невинуватості. Захисник як особа, котра захищає підсудного, зобов’язаний допомагати йому не тільки з процесуального погляду, а й психологічного.