Витратні методи ціноутворення

У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть участі у встановленні ціни. Вони ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні харак-теристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації. Вихідна ціна має бути в межах між надмірно низькою ціною, яка не дає прибутку, і надмірно високою, яка стримує попит. Тому мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, а максимальна– наявністю унікальних власти-востей товару. Ціни товарів конкурентів і товарів-аналогів обумовлюють середній рівень, на який слід спиратися, встановлюючи ціну. Такими міркуваннями потрібно керуватися підприємцям при вирішенні проблеми вибору методу розрахунку ціни.

У ринкових умовах найширше застосовують методи, які спираються на:

витрати; попит; конкуренцію.

Альтернативні методи ціноутворення:

• Ціноутворення, засноване на витратах
• Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції
• Ціноутворення з орієнтацією на попит

 

 

Методи ціноутворення, що ґрунтуються на врахуванні витрат, називаються витратними. До них відносять метод повних витрат, метод надбавок, метод цільового прибутку й агрегатний метод.

Визначення ціни методом повних витрат спирається на калькуляцію продукції, до якої додається певна величина прибутку.

Перевага даного методу – це легкість розрахунків.

Недоліки:

1) при встановленні ціни не береться до уваги чинник попиту на товар і конкуренція. Тому можлива ситуація, коли товар за такою ціною не користуватиметься попитом, оскільки конкуренти виробляють дешевшу продукцію або кращу за якістю.

2) визначення витрат не пов’язане зі зміною обсягів виробництва. Цей метод використовується в ринкових умовах, коли необхідно встановити ціну на принципово нову продукцію, яка не має аналогів, а також на товари, що виробляються на замовлення.

Визначення ціни методом надбавок використовується торгівельними й посередницько-збутовими організаціями при визначенні ціни реалізації, згідно даному методу до закупівельної вартості товару додається певна націнка. За її рахунок посередники забезпе-чують відшкодування своїх витрат і одержання прибутку.

Визначення ціниметодом беззбитковості й цільового прибутку, засновано на тому,що підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу. Цей метод спирається на графік беззбитковості, який відображає витрати й очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва чи продажу.

Побудуємо графік беззбитковості дляваріанта, коли ціна виробу становить 40 грн., постійні витрати дорівнюють 240 тис. грн., а обсяг виробництва– 15 тис. шт.

Тис.грн Виручка

600 Цільовий прибуток (135 тис.грн) Повні витрати

465

240 Постійні витрати

0 9,6 15 К, тис.шт

 

Як видно з графіка, постійні витрати не змінюються залежно від обсягуреалізації, а повні(тобто сума постійних і змінних витрат) збільшуються одночасно зі зростанням обсягів реалізації. Крива виручки починається з нульової позначки і підіймається вгору зі збільшенням кількості реалізованої продукції.

Місце перетину ліній виручки і повних витрат називається точкою беззбитковості. Вона показує обсяг реалізації, при якому виручка повністю покриває витрати підприємства, а прибуток відповідно дорівнює нулю. Сектор, що знаходиться ліворуч від цієї точки, відображає збитки, а сектор праворуч– прибуток від реалізації продукції.

Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом. Вона, як правило, визначається в натуральних одиницях (кількість продукції), але може бути вираженаі в грошовій формі. Точку беззбитковості в натуральному вимірі(Тб) обчислюють за формулою

де ∑ ПВ – сума постійних витрат;

ЗВ– змінні витрати на одиницю продукції;

Ц– ціна виробу;