Поезія трубадурів. Лицарський роман

Середньовіччя

Соціокультурна ситуація в середньовічній Західній Європі.

Глибока криза пізньо-античного суспільства сприяла посиленню ролі християнства. Занепад культури в період раннього середньовіччя пояснюється великою мірою тією церковно-феодальною ідеологією, яка вносилася в життя нового суспільства католицькою церквою. Люди виховувались в дусі релігійно-аскетичного світогляду, кожен віруючий повинен був у своєму земному житті готуватися до перебування у вічному загробному світі; для цього церква рекомендувала пости, молитви, покаяння. Людське тіло розглядалося як темниця душі, яку потрібно було звільнити для вищого блаженства. Релігійний світогляд легко зайняв панівні позиції. Активну політику в галузі культури починають проводити римські папи, підпорядковуючи її вирішенню ідеологічних і соціальних завдань. Нетерпимість у галузі культури, суттєвим елементом якої є релігія Христа, сприяла зростанню нетерпимості до інакомислячих одновірців і згодом послужила одним з культурних підстав для створення священної інквізиції. У середньовічній культурі існує чітке розходження між «науковою вірою» і «вірою народу»

Християнська теологія та церква, їх роль у феодальному суспільстві.

Християнська теологія являє собою цілісну систему уявлень про всесвіт, про природу. Бог виступає богом природи. Сильний зв'язок, що існував між церквою, державою і суспільством, призвів до того, що кожен, хто хотів жити в суспільстві, повинен був бути одночасно і християнином. Проглядається нетерпимість (релігійний фанатизм), яка доходила до фізичного знищення адептів інших релігійних переконань, представляла собою найсильніший зв'язок ототожнення індивіда з церквою. Аскетизм, відречення від світу і віра в бога служили важливим інструментом в руках католицької церкви для досягнення її цілей. Релігійний фанатизм служив одним із засобів у прагненні римсько-католицької церкви встановити тоталітарне управління над західним суспільством. Більш того, римсько-католицька церква від імені бога намагалася домогтися також «інтернаціоналізації» своєї влади - пробитися на Схід, хоча і зазнала в цьому поразки.

Священна інквізиція, орден єзуїтів.

Західна Європа, яка перебувала під впливом католицької церкви, загрузла в інквізиційних трибуналах. В ту епоху священна інквізиція виступала в якості міжнародної поліції, бо в неї були довгі руки і добра пам'ять. Діяльності інквізиції були властиві різноманітні методи і форми. Для боротьби з «христовими ворогами» і відступниками був створений в середині XVI ст. орден єзуїтів, на чолі якого став Ігнатій Лойо-ла. Він став дуже ефективним знаряддям в руках римської церкви в боротьбі з єресями і вільнодумством, сприяв збереженню впливу католицької церкви.

Середньовічні школи та університети

Римсько-католицька церква з самого початку встановила монополію на інтелектуальну освіту, вона використовувала деякі знання античності при організації єпископських та монастирських шкіл. Викладалося «сім вільних мистецтв», які були поділені на дві частини: тривіум (три шляхи знання: граматика, риторика і діалектика) і квадрівіум (чотири шляхи знання: геометрія, арифметика, астрономія і музика). У XIII в. з'явилися й інші університети: Оксфордський і Кембріджський в Англії, Саламанський в Іспанії, Неаполітанський в Італії; в XIV ст. були засновані Празький, Краківський,Гейдельберзький, Кельнський і Ерфуртською університети. Заняття в університетах зазвичай проходили у формі лекцій: професори та магістри читали і коментували праці авторитетних церковних і античних авторів. Влаштовувалися публічні диспути на теми богословського і філософського характеру. Викладання, в середньовічних університетах велося латиною.

Західноєвропейська наука в епоху середньовіччя. Алхімія.

З XI в. в результаті хрестових походів Західна Європа познайомилася з культурою Сходу та Візантії; виникли нові культурні центри в Іспанії та Сицилії. На латинську мову перекладалися праці грецьких і арабських вчених: Птолемея, Архімеда, Галена, Гіппокрени та Авіценни, Аверроеса та ін. Знайомство з цими працями сприяло поширенню в XIII в. вільнодумства і раціоналізму. Наука в середні віки була в основному книжною справою, вона спиралася головним чином на абстрактне мислення. Вона прагнула зрозуміти світ таким, яким він постає в процесі споглядання, не втручається в природний хід подій і не керується міркуваннями практичної користі. Алхімія являє собою специфічний феномен середньовічної культури – щось цілісне, що включає в себе такі компоненти, як наукові узагальнення і фантазії, раціональну логіку і міфологію. Алхімічний рецепт - це форма пізнання природи, пов'язана з особливостями середньовічного мислення.

Латинська література XII—XIII вв . Героїчний епос. «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів »

У XII-XIII ст. під впливом шкільної та університетської освіти в містах Західної Європи розвивалася латинська література (на церковні та світські сюжети): вірші з описом природи й викривальні твори, які засуджують пороки духівництва. Особливе місце в цій літературі займала поезія вагантів, бродячих студентів. Вони оспівували безтурботні веселощі, вільне життя: «Кинемо всі премудрості, побоку вчення, насолоджуватися юністю - наше призначення...» Дуже гостро в їх поезії звучали сатиричні антиклерикальні ноти; вони різко викривали римсько-католицьку церкву. Найбільшим пам'ятником французького епосу є «Пісня про Роланда». За часів хрестових походів цей епос служив закликом до боротьби християн проти «невірних». Найбільшим пам'ятником німецького героїчного епосу є «Пісня про Нібелунгів».

Поезія трубадурів. Лицарський роман

У XI-XII ст. склався морально-етичний образ лицаря, відзначався світським характером, чужим аскетизму. Лицар повинен молитися, уникати гріха, зарозумілості і низьких вчинків, він повинен захищати церкву, вдів і сиріт, а також дбати про підданих. Він повинен бути хоробрим, вірним і не позбавляти нікого його власності; воювати він зобов'язаний лише за справедливу справу. Він повинен бути завзятим мандрівником, борцем на турнірах за даму серця; бути щедрим і справедливим; шукати суспільства хоробрих і вчитися в них здійснення великих діянь за прикладом Олександра Македонського. Отримала також широкого поширення і лірична поезія трубадурів. При дворах феодальних сеньйорів з'явилася куртуазна поезія, що прославляла інтимні почуття і культ служіння «прекрасній дамі». Поезія трубадурів мала багато найрізноманітніших жанрів: любовні пісні (одним з яскравих співаків був Бернард де Вентадорн), ліричні пісні, політичні пісні (найяскравіші пісні у Бертрана де Борна), пісні, висловлювали скорботу поета щодо смерті будь-якого сеньйора чи близької поетові людини, пісни-диспути на любовні, філософські, поетичні теми, танцювальні пісні, пов'язані з весняними обрядами. Головна з них - історія короля бриттів Артура і його лицарів.

Архітектура. Образотворче мистецтво в середні віки.

Основним зразком середньовічного образотворчого мистецтва були пам'ятники церковної архітектури. Формула «мистецтво - Біблія для неписьменних» була основою культури протягом усього середньовіччя. Головним завданням художника було втілення божественного начала, а з усіх почуттів людини пріоритетними були страждання, бо, за вченням церкви, це - миючий душу вогонь. Скульптуру та живопис середньовічних храмів потрібно розглядати не тільки як втілення релігійних догматів, а й у світлі їх доступності широким масам. Церква виступала як ідейний керівник, а створювали всі твори прості ремісники, тому народна творчість впліталась в декоративне оздоблення храмів - іноді тут з'являлися зображення, чужі християнству (жонглери, мисливці, звірі, чудовиська). За часів середньовіччя змінилися два архітектурних стилі - романський і готичний. Романські монастирські церкви Європи дуже різноманітні за своїм устроєм і зовнішнім виглядом. Головний феномен мистецтва готики є ансамбль міського собору, який був центром суспільного і ідейного життя середньовічного міста. Тут не тільки виконувалися релігійні обряди, але відбувалися публічні диспути, відбувалися найважливіші державні акти, читалися лекції студентам університетів, розігрувалися культові драми і містерії.