Припинення трудового договору за п. 8 ст. 40 КЗпП України провадиться за вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Власник або уповноважений ним орган навіть при очевидності факту розкрадання майна власника, включаючи і дрібне, не може звільнити працівника за п. 8 ст. 40 КЗпП України, якщо його вина не встановлена відповідним органом. Згідно з п. 26 Постанови ПВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за цією підставою можуть бути звільнені працівники, вина яких встановлена вироком суду, що набрав законної сили або стосовно яких винесена постанова компетентного органу про накладення адміністративного стягнення або застосовувалися заходи громадського впливу, незалежно від того, застосовувалися чи не застосовувалися раніше до працівника заходи дисциплінарного або громадського впливу, у робочий чи у неробочий час було здійснено розкрадання.
У разі застосування п. 8 ст. 40 КЗпП України варто мати на увазі, що вироком суду, який набрав законної сили, працівникові має бути призначене таке покарання, що не перешкоджає виконанню ним трудових обов'язків (наприклад, штраф, громадський осуд та ін.), у противному випадку звільнення провадиться за п. 7 ст. 36 КЗпП України.
Звільнення працівника за п. 8 ст. 40 КЗпП України у випадку здійснення ним розкрадання особистого майна громадян, зданого власникові або уповноваженому ним органу на зберігання або з іншою метою.
Ініціатива припинення трудового договору з працівником за зазначеною підставою виходить від власника або уповноваженого ним органу, що з урахуванням усіх обставин може і не звільняти працівника, а обмежитися іншими заходами дисциплінарного чи правового впливу.
Треба зважати на те, що подача працівником, який здійснив розкрадання майна власника за місцем роботи, заяви про звільнення за власним бажанням не позбавляє власника або уповноважений ним орган права розірвати з цим працівником трудовий договір за п. 8 ст. 40 КЗпП України.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.
Згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації усіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Перелік категорій працівників, перерахованих у п. 1 ст. 41 КЗпП України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ці особи є керівниками підприємства, установи, організації, або представниками органів влади і управління, наділені владними повноваженнями, мають особливий характер щодо посадових функцій. Від одного грубого порушення керівником підприємства, установи, організації або його заступником може бути завдано великої шкоди всьому виробництву. Від одного грубого порушення іншими особами, зазначеними в п. 1 ст. 41 України, завдається шкода престижу держави, підривається довіра до державних інституцій і порушуються конституційні права та свободи громадян.
Цю підставу не можна застосовувати (як нерідко відбувається на практиці) до працівників, на яких поширюються статути і положення про дисципліну, оскільки в цих статутах, положеннях передбачені конкретні проступки, за які працівники можуть бути звільнені. Тому в таких випадках треба і посилатися на статтю статуту чи положення про дисципліну, а не на п. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки він застосовується тільки до спеціальних суб'єктів, названих у цьому пункті.
Законодавство України не визначає поняття однократного грубого порушення трудових обов'язків. Це оціночне поняття, і таку оцінку дає власник або уповноважений ним орган. Розв'язуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких цей проступок був скоєний, якої при цьому було заподіяно шкоди (або яка шкода могла б настати).
Пункт 1-1 ст. 41 КЗпП передбачає нову підставу для звільнення – винні дії керівника підприємства, установи, організації, унаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Ця підстава для звільнення керівників встановлена з метою забезпечення реалізації конституційного права громадян на своєчасне одержання винагороди (ст. 43 КУ), а також для підвищення персональної відповідальності керівника за недотримання законодавства про оплату праці.
Це звільнення за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148 і 149 КЗпП.
