Тема 2. Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології

 

Юридична наука (правознавство) – це суспільна наука, яка вивчає державу і право, включає знання про виникнення, розвиток і функціонування державно-правових явищ.

 

Теорія – це система аргументованих положень, яка поєднує цілісні знання про закономірності та важливі зв’язки юридичної діяльності чи окремих її складових.

 

Поняття – це юридичне знання, яке відтворює суттєві якості, зв’язки та відносини будь-якого державно-правового явища.

 

Категорія – це загальне поняття, яке виражає знання про закономірні зв’язки явищ і предметів об’єктивного світу, їх найхарактерніші ознаки.

 

Термін – це слово чи група слів, які точно визначають певне юридичне поняття.

 

Дефініція – це коротке визначення державно-правового поняття, яке виражає суттєві ознаки юридичного явища.

 

Юридична аксіома – це юридичне положення, істинність якого перевірена часом і яке є відправною точкою юриспруденції.

 

 

ТЕМА 3. ЮРИДИЧНА ПРОФЕСІЯ І СОЦІАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЮРИСТА.

 

Юрист – це фахівець в галузі права, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв’язанні юридичних проблем заради захисту прав і законних інтересів громадян.

 

Юридична професія – це різновид соціальної діяльності, який виділяється серед інших специфічними властивостями, зумовлених значенням права і законності в житті суспільства.

 

Юридичний фах – це вузька сфера професійно-трудової діяльності юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, необхідного рівня професійно-правового мислення і діяльності.

 

Кваліфікація юриста – це ступінь підготовленості, наявність спеціальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків.

 

Атестація юриста – це процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань, характеристика професіоналізму.

 

Соціальна діяльність – це спосіб організації та існування соціального організму, в процесі чого шляхом перетворення та осягнення навколишнього світу задовольняються життєві потреби та інтереси соціальних суб’єктів.

 

Юридична (правова) діяльність – це один із видів соціальної діяльності, що здійснюється суб’єктами права з використанням правових засобів та з метою отримання правового результату, внаслідок чого в процесі функціонування суспільних відносин відбувається створення, розвиток та матеріалізація права.

 

Соціальне регулювання діяльності юриста – це впорядкування поведінки юриста шляхом надання йому прав, повноважень, обо­в'язків, встановлення заборон, передбачених соціальними нормами.

 

Юридична справа – це життєвий випадок, який існує у вигляді окремої самостійної ситуації, яка потребує розгляду і вирішення відповідно до норм права компетентним органом.

 

 

ТЕМА 4. ДЕОНТОЛОГІЧНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЮРИСТА.

 

Свідомість – це вищий рівень психічного відображення людиною дійсності, її реалізація в узагальнених образах і поняттях.

 

Деонтологічна правосвідомість юриста – це результат його правосвідомості, сформований під впливом правової інформаційної культури, при виконанні службового обов’язку.

 

Обов’язок – це необхідна поведінка суб’єкта, за недотримання якої настає відповідальність.

 

Службовий обов’язок юриста – це передбачена нормативно-правовими актам необхідність виконувати певні дії, зумовлені його службовим становищем у державних, громадських або приватних організаціях.

 

Соціальна практична діяльність – це форма свідомого та активного відношення людини, соціуму до навколишнього світу, що є домінантою та фактором розвитку суспільства, умовою його існування, складовою його культури, зміст якої становить доцільна зміна та перетворення суспільства в інтересах людей і яка охоплює мету, засоби, результат і процес діяльності.

 

Юридична практична діяльність – це професійна діяльність компетентних суб’єктів, пов’язана з правом, сутністю якої є втілення норм права в соціальні взаємодії.

 

Юридична практика – це актуально здійснювана діяльність юристів як професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права, надання їм допомоги у складенні правових документів, консультуванні щодо вибору найбільш оптимальних варіантів поведінки у відповідностями з нормами права, посвідченні юридичних фактів тощо, в процесі яких забезпечується реалізація норм права його суб’єктами.

 

Принципи юридичної практичної діяльності – це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відображають сутнісні властивості права.

 

Функції юридичної практичної діяльності – це напрями її правового впливу на інститути права та суспільні відносини.

 

 

ТЕМА 5. АСПЕКТИ ДУХОВНО-НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЧУТТЯ ЮРИСТА.

 

Духовна культура юриста – це ступінь засвоєння ним норм природного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практичну реалізацію цих цінностей у його професійній діяльності.

 

Нація – це соціально-економічна і духовна спільнота людей з певною психологією і свідомістю, виникнення яких відбулося історично і яким властива стійка сукупність сутнісних характеристик.

 

Етнос – це позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням (реальним або міфічним), культурою (деякими її елементами), мовою (не завжди), історією (справжньою або вигаданою), традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

 

Національна культура юриста – це знання культурно-правової спадщини української нації, прав нації, усвідомлення політико-правової мети української нації, засвоєння мовленнєвої культури та їх впровадження у професійну діяльність.

Національна ідея – це духовна концентрація самосвідомості, розуміння народом сутності свого буття, існування та призначення у державотворенні.

 

Політика – це складна система ідей, відносин, дій соціальних суб’єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп.

 

Політична культура юриста – це знання політичної історії України, сучасної політичної ситуації, їх оцінка та використання у професійній діяльності в межах позитивного права.

 

Ідея – це сукупність думок про напрямок вирішення якої-небудь проблеми.

 

Філософія – це особливий різновид духовної культури, призначення якої – в осмисленні основ природного і соціального світу, людини та її сутності.

 

Філософська культура юриста – це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналіз причинно-наслідкових зв’язків у правових явищах та вироблення почуття і потреби природно-правової справедливості.

 

Наукова культура юриста – це ступінь творчого пізнавального процесу професійної діяльності як духовного явища, накопичення знань та ефективної наукової абстракції для постановки вибору й розв’язання проблеми нормативної діяльності людини у правовому полі.

 

 

ТЕМА 6. АСПЕКТИ МОРАЛЬНО-ПРАВОВОГО ПОЧУТТЯ ЮРИСТА.

 

Мораль – це одна із форм суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людей у всіх сферах суспільного життя.

 

Моральна діяльність – це специфічна діяльність людини у суспільстві, що здійснюється з метою виконання та на підставі системи вимог існуючої моралі.

Моральні відносини – це специфічні відносини, які виникають між людьми в процесі моральної діяльності.

Моральна свідомість – це система поглядів, ідей, уявлень, про належну поведінку, яка відповідає соціальним інтересам.

Моральні почуття – це узагальнені переживання, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе.

Моральні нори – це правила поведінки, які виникли під впливом громадської думки відповідно до уявлень людей про добро і зло, обов’язок, справедливість, честь і забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу.

Моральна культура юриста – це один із аспектів його загальної культури, який є головним критерієм у виборі моделі, мети, засобів здійснення юридичної діяльності.

Правова культура юриста – це знання теорії держави і права, чинного законодавства, вміння і навички його реалізації.

Професійна культура юриста – це втілення системи моральних норм, загальнолюдських цінностей, національних традицій та звичаїв, норм службової поведінки в професійній діяльності.