Причини виникнення сексуальних розладів

Серед причин сексуальних розладів розрізняють: факто­ри, що впливають на фізіологічний стан організму, вікові фактори, психологічні, соціокультурні і психопатологічні.

На фізіологічний стан організму, який значною мірою залежить від генетичних факторів, способу життя, со­ціально-побутової культури особистості і багатьох зовніш­ніх чинників, впливають:

1) порушення екологічних умов проживання (шум, смог, забруднення середовища, шкідливе випромінювання тощо);

2)негативні фактори, які впливають на утробний ро­звиток плоду (куріння, вживання алкоголю, наркотиків, недостатнє та неповноцінне харчування при вагітності, все, що може викликати вроджену патологію);

3)неправильний спосіб життя (перевтома, перенапру­га, стрес, нераціональне харчування, шкідливі звички);

4)перенесені захворювання, травми та хірургічні втру­чання;

5)нестабільність загального здоров'я (низький арте­ріальний тиск, порушення функції різних органів, нестій­кість і розлади нервової системи, особливо вегетативної);

6)хромосомні та генетичні порушення.

Негативно впливають на фізіологічний стан організму і протизаплідні засоби: презерватив знижує відчуття на го­ловці статевого члена; внутріматкова спіраль може пере­шкоджати отриманню оргастичних відчуттів; гормональні таблетки в одних жінок зменшують, у інших — посилю­ють сексуальний потяг.

Причиною сексуальних розладів також є алкоголь, під дією якого виникають зміни в статевих органах. Особливо негативно він впливає на здатність до запліднення і статеву активність.

Негативно впливає на статеву систему жінки і чоловіка нікотин. У чоловіків-курців знижується статева актив­ність, показники сперматограми, а у жінок нікотин ток­сично діє на гіпоталамус, що призводить до порушення овуляційно-менструального циклу та інших біопатологіч-них процесів.

Під час вагітності нікотин легко проникає крізь пла­центарний бар'єр в організм зародка, а виводиться з ньо­го набагато повільніше, ніж з організму жінки, яка палить. При цьому збільшується частота викиднів, перед­часних пологів, ускладнень при пологах. Показники смертності новонароджених у матерів, які палять, на 20—25% вищі, ніж у тих, що не палять. Кількість таких випадків прямо пропорційно залежить від інтенсивності куріння матері. Діти, які вижили, фізично і психічно менш повноцінні і до 6,5 років мають нижчі показники інтелекту.

Сексуальні розлади значною мірою залежать від віку людини. Так, у 25-річних чоловіків переважають функціо­нальні розлади еякуляції (передчасне або раннє сім'яви­верження), у 25—35-річних — функціональні розлади ерекції, а після 35 років — порушення ерекції, частіше ор­ганічного характеру, і зниження лібідо.

У молодих жінок сексуальні розлади розвиваються переважно за типом функціональних і проявляються в порушенні комплексу сексуальної готовності (первинна аноргазмія і вагінізм). У 40-45-річних жінок переважає вторинна аноргазмія як наслідок сексуального незадово­лення. Після 45 років сексуальні розлади пов'язані з фа­зою біологічного старіння і віковими психічними реакці­ями. Статева холодність спостерігається у жінок усіх ві­кових груп.

Чоловіки з віком стають у міжособистісних взаєминах емоційнішими, жінки — енергійнішими, агресивнішими, вимогливіше оцінюють партнерів.

У літніх людей статеві розлади часто пов'язані з про­явами прихованої депресії. Загалом чим кращі умови жит­тя, медичне обслуговування та багатша культура людей, тим вища їхня середня сексуальна активність, тим успішніше їхнє сексуальне життя.

Повноцінне життя індивіда можливе за взаємодоповнення, взаємозбагачення соціальних (забезпечення життя, від­творення фізичних сил) і культурних (засвоєння, продуку­вання, передавання наступним поколінням культурних цінностей) його складових.

Сукупність соціокультурних факторів виникнення сексуальних розладів утворюють:

1)особливості розвитку і буття цивілізації (війни, со­ціально-політичні кризи, забезпеченість населення про­дуктами харчування, етнічна, расова, релігійна терпи­мість тощо);

2)особливості норм культури (система поглядів на роль і значення сексу в житті людини);

3)поширення контрацепції (запобігає вагітності, ство­рює передумови для нормального сексуального життя, водночас може спричинити побічний вплив на сексуальне життя і взаємини партнерів — фобію, що партнерка або партнер може завдяки цьому зраджувати);

4)популяризація сексологічних знань (збільшення кількості інформації про сексуальне життя та його патоло­гічні прояви може психічно травмувати особистість, зави­щувати її вимоги до партнера);

5)зіткнення суперечливих поглядів та моделей пове­дінки (змішані шлюби, належність партнерів до різних со­ціальних груп, різне віросповідання);

6)мода на нав'язливе намагання «дублювати» статеву поведінку персонажів кінофільмів тощо;

7)стереотипи поведінки і сексуальні міфи (помилкові погляди на нормальне сексуальне життя і нормальні сек­суальні прояви);

8)виховання (проблеми із вибором статевої ролі).

Домінування в житті індивіда чужих соціокультурних концепцій, моделей, зразків руйнує його цілісність, позна­чається на емоційній сфері, нерідко вносить дисгармонію і в статеве життя.

У сексуальному житті людини психологічні фактори відіграють особливу роль. Різноманітні прояви почуттів (настрій, тривога, афекти, стреси), здатність до саморегу­ляції, вразливість щодо зовнішніх емоційних впливів — усе це позначається на статевій функції індивіда, часто спричинює сексуальні розлади. Найчастіше їх зумовлюють такі чинники:

1)сімейні (відсутність належного виховання або непра­вильне виховання в сім'ї; наслідки невдалого шлюбу бать­ків; втрата одного або обох батьків у віці до 6 років; домі­нування в сім'ї матері або авторитаризм і деспотизм бать­ка; ранні дитячі конфлікти та фрустрації);

2)особистісні (низька самооцінка, сексуальні загаль-мованість і пригніченість; невротичний та психопатичний типи особистості; психічна закомплексованість; порушен­ня сексуальної автоідентифікації; професійні фрустрації у чоловіків; психопатологія);

3)порушення психосексуального розвитку (репресивна сексуальна мораль у сім'ї; психосексуальна травма — інцест, зґвалтування; онаністичний комплекс; дуже рання або пізня сексуальна ініціація; гомосексуальна або девіантна ініціація, гомосексуальні або девіантні тенденції; невирішені комплек­си Едіпа та Електри; пригнічення однолітками; примітивні та вульгаризовані сексуальні уявлення; патологічні сек­суальні ініціації, особливо при груповому сексі);

4)фобічні (попереджувальна фобія сексуальної невда­чі, що виникає в осіб, які не мають сексуальних проблем, однак постійно очікують їх, думаючи, що статеве щастя скоро припинеться; фобія сексуального успіху, характер­на для осіб з вираженими песимістичними рисами харак­теру, яким бракує віри навіть у можливість досягнення сексуального успіху, а досягнення його породжує фобію, що це не матиме позитивного результату).

Сексуальні фобії можуть спричинити різні форми сек­суальних розладів, призводити до нетипової сексуальної поведінки. Наприклад, невдачі у спілкуванні з представ­никами протилежної статі можуть спровокувати гомосек­суальну тенденцію, девіантну поведінку, навіть сексуаль­ний злочин.

Функціональні статеві розлади зустрічаються в структурі невротичних станів набагато частіше, ніж прийнято вважати. В якості ведучих симптомів невротичного стану сексуальні порушення відмічаються у 12% випадків. За останній час з'явилося більше побажань пацієнтів здобути від практичних лі­карів і психологів допомогу при сексуальних розладах. Це пов'язано з тим, що сексуальність перестає бути закритою темою. Ліберальність у цій області має не тільки свої переваги, але й недоліки. Знання про сексуальність, які зроста­ють, збільшуючи можливості, дуже легко ведуть до того, що людина очікує визначеного рівня успіху і терпить невдачу якраз під тиском цього очікування. Тиск очікування успіху, з одного боку, і страх невідповідності, з іншого, є найбільш частими причинами функціональних порушень у сексуальній сфері, при цьому виникає фатальне хибне коло, коли страх перед симптомом веде до симптому.

Доступна для всіх повсякденна література, яка розписує у найпохмуріших фарбах фатальні наслідки сексуальних ексцесів, мастурбації та ін., провокує ятрогенію і доводить багато людей до сексуальної іпохондрії. Ця література породжує тривогу і побоювання, заклопотаність і невпевненість у своїх силах, томливе очікування лиха й інші симптоми ятрогенної реактивної депресії, направляє мислення на хворобу, уселяє страх перед нею і смертю. Проблема соціально-економічних наслідків масової ятрогенії хворих з функціональними сексуальними розладами має актуальність, тому що до 80% усіх невротичних станів з іпохондричною настановою приводять до соціальної інвалідизації.

ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ СЕКСУАЛЬНОГО ЖИТТЯ ЖІНКИ

Формування лібідо і характер статевої функції жінки залежить не стільки від інтерорецептивних специфічних впливів і рівня естрогенів крові, скільки від великої кількості екстрорецептивних і психологічних факторів. У зв'язку з цим виникає вирішальне значення міжособистісних емоційних стосунків, сус­пільних і культурних взаємовідносин. Незвична залежність сексуального задо­волення жінки від різних емоцій, які відволікають увагу і розхолоджують, приводить до статевої незадоволеності жінки. Саме відсутність автоматизова­ного оргазму при статевому акті обумовлює значну кількість (25-30%) жінок, у яких його не було і вони навіть не знають, що це таке.

Фригідність. Відсутність статевого потягу і специфічного пристрасного відчуття найбільше за всього обумовлюється певним афективним станом жін­ки, домінуючим тоном настрою, що виключає необхідну для статевої близько­сті емоційну готовність до неї. Кохана і кохаюча жінка навіть при відсутності оргазму не вважає себе нещасливою. Нещасною роблять жінку частіше конф­ліктні ситуації, які виникають при відсутності прихильності та відповідальнос­ті партнера, несхожості потреб, бажань, культурного рівня і суспільних функ­цій партнерів. На основі всіх цих факторів формується не тільки "культура статевого союзу", але й певна емоційна тональність жінки.

Деякі лікарі вважають, що гостра і хронічна афективна напруга і депреси­вний стан, які супроводжують фригідність, є явище вторинне, як ускладнення сексуальної дисгармонії, а специфічна роль негативних емоцій у розвитку більшості "сімейних неврастеній" з абсолютною фригідністю дружини і психічною імпотенцією чоловіка не враховується. Найбільш частою причиною виникнення фригідності вважається "депресивний синдром домашньої господарки, яка веде нудне життя".

В основі статевої холодності стають спогади, до яких неможливо звикнути (втрата дитини, матері, чоловіка) або різні докори совісті з причини якогось свого вчинку в минулому і постійна емоціональна напруга при необхідності приховувати щось від чоловіка і т. ін. Байдуже або негативне ставлення до обов'язкового статевого акту виключає у результаті специфічний емоційний стан готовності до нього і виникнення відчуття бажання в першій фазі сексуа­льного потягу жінки – періоду попередніх пестощів, породжує іноді одне тіль­ки роздратування. Зниження або повна втрата статевого потягу при певному прояві депресії може привести до відповідного послаблення або відсутності наступних фаз статевого акту. Повна дискредитація статевого кохання в очах жінки приводить не до зміни партнера, а до відмови від статевого життя.

Відсутність якого-небудь сексуального задоволення перетворює відповід­ні домагання чоловіка в обтяжливий, непосильний обов'язок, з яким не завжди можна змиритися. Збережена протягом тривалого часу статева домінанта трансформується при цьому в відчуття страждання, сімейного нещастя, саміт­ності й може привести до невротичного зриву. При психогенній фригідності в структурі субдепресивних станів і в емоційно нестабільних осіб можлива рап­това нормалізація лібідо. Це можна пояснити не тільки зміною сексуального партнера, а в більшості випадків зміною загальної афективної тональності жінки.

Симптоматична і психогенна фригідність формуються в структурі депре­сії, але чіткого розмежування між невротичною і псевдоневротичною (ендо­генною) депресією на ранніх стадіях розвитку хвороби немає.

Вагінізм. Основним психологічним компонентом розладу є страх – страх чогось або всього, що пов'язано так чи інакше зі статевим життям (коїтусофобія). Він може розвиватися на фоні значних афективних порушень, які викли­кані конфліктами у сім'ї або неприємностями на роботі; гострим страхом вагі­тності або аборту; страхом смерті від пологів або при кардіофобії після пере­несеної хвороби серця і т. ін.

Вагінізм необов'язково може бути пов'язаний з якимось сексуальним чинником. Стійка істерична контрактура (коли ноги хворої щільно стиснуті) формується у структурі афективного стану. Цей симптом, який виникає як наслідок емоційного стресу при екстремальній ситуації (спроба зґвалтування), в подальшому фіксується у хворих за типом умовного рефлексу (фобія можли­вого повторення). Типовий істеричний симптом відображає крайній ступінь сексуального опору, це може бути усвідомлене або неусвідомлене прагнення хворої ухилитися від сексуального контакту.

Не останню роль може грати наростаюча антипатія до чоловіка, відраза до нього в результаті якихось неприйнятних для жінки фізичних або моральних його якостей. Страх болю як наслідок сексуальної невихованості і грубості чоловіка, який думає тільки про власні відчуття, приводить до постійної трав­матизації жінки, наростання асенізації і невротизації у неї в умовах важкого внутрішнього і сімейного конфліктів.

Недооцінка афективного розладу в патогенезі вагінізму приводить до неадекватної терапії цього стану і до закріплення патологічного рефлексу, який навіть при виході з депресії, може залишитися.

Фригідність і вагінізм знаходяться в основі так званого відносного психосоматичного безпліддя – стерильного шлюбу при повній відсутності яких-небудь патологічних змін, які перешкоджають зачаттю і нормальному виношуванню плода. Основними причинами цієї патології є розлади ерекції та еякуляції, обумовлені негативними емоціями чоловіка, при підтвердженні здатності його до запліднення в іншому місці і певними функціональними порушеннями в організмі жінки. До них можуть відноситися функціональні розлади овуляції, які виникають у результаті розладу регулюючого впливу гіпоталамічно-гіпофізарної системи, при відсутності органічного ураження або аномалій розвитку яєчників, гіпофізу, щитовидної залози й інших залоз внутрішньої се­креції.

З афективними порушеннями пов'язані деякі форми вторинного безплід­дя – неможливість завагітніти після вагітності, що патологічне протікала або драматично закінчилася. Чим важчою була психічна травма, чим сильніший страх безпліддя, тим більша ймовірність і виразність відповідних розладів у подальшому.

Одним з поширених розладів менструального циклу є психогенна аменорея – припинення місячних протягом 6 місяців і більше при функціональній гіпоталамічній недостатності. Розрізняють психогенну аменорею, яка виникає внаслідок гострих стресових ситуацій, і аменорею при нервовій анорексії, яка виникає після психічних травм. Безпосередньою причиною виникнення психогенної аменореї є важкі психічні травми і переляк, субдепресивні і депресивні стани, які є наслідком різкої зміни життєвого стереотипу й ідеї материнства, що прийняла патологічний характер у вигляді страху безпліддя або вагітності. Класичним прикладом психогенної аменореї є розлад менструального циклу у воєнний час, ув'язнених у концтаборах, у тюрмах і трудових таборах. Так, у найжахливішому концтаборі смерті Аушвіц (Освенцім) аменорея спостеріга­лася у 100% жінок.

Частіше за все лікарі займаються такими формами вторинної аменореї, які виникають як наслідок конфліктного розвитку особистості, особливо як наслі­док амбівалентності у ставленні до своєї жіночої ролі. Комплексне охоплення власною жіночістю може набувати у жінки різних перспектив і властивостей: усеосяжним є спростовування власної жіночості при нервовій анорексії. Ін­шою особистісною особливістю при цьому розладі є невизначеність схеми тіла з перекрученим сприйняттям своєї статевої сфери.

Функціональна психогенна аменорея, особливо у жінок після 30 років, може знаходитися в основі синдрому мнимої (помилкової) вагітності. Кла­сичним прикладом у цьому плані є англійська королева Марія Тодор, яка мала виражений депресивний стан після мнимих пологів через відсутність законно­го престолонаслідника. Більш за все цей синдром зустрічається у самотніх, овдовілих або жінок, що проживають ізольовано.

У випадках мнимої вагітності терапевтично неможливо знайти опору для вербальної психотерапії, тому що ці жінки непохитні і категорично підтриму­ють свої уявлення.

ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ СТАТЕВОГО ЖИТТЯ ЧОЛОВІКА

Імпотенція. Функціональні статеві розлади зустрічаються доволі часто у структурі невротичних станів чоловіка. Виникнення зниження потенції розглядається як одна з важливіших ознак пригнічення духу і втрати життєвої енергії. Саме "імпотенція" як діаг­ноз при невротичних станах з наростаючою емоційною нестійкістю і афекти­вними реакціями є одним із найбільш хибних.

Сексуальні проблеми хворого можуть бути дуже неприємною темою для лікарів, особливо жінок, які не проявляють інтересу до встановлення у хворого цього роду особливостей. На цьому фоні пацієнти, які вважають своєю істин­ною хворобою статеве безсилля, проходять неодноразові курси лікування у рі­зних соматичних відділеннях з приводу обтяжливих відчуттів у зоні тих чи інших органів і виникнення сильних алгій в різних частинах тіла, спричинених депресивними станами. Депресія посилюється ще більше після закінчення лікування, у зв'язку з відсутністю нормалізації статевих функцій.

Особливе соціальне та психологічне значення й актуальність статевої фу­нкції обумовлюється вразливістю психіки при найменшому прояві зниження потенції. Чим більше чоловік зводить прояви своєї мужності до ознаки статі, тим скоріше виникає у нього фобія імпотенції. При наявності визначеної гото­вності ЦНС, однієї тільки інформації про можливість зниження потенції до­статньо для появи страху імпотенції, і як наслідок цього – виникнення статево­го безсилля. Прикладом цього може бути випадок, коли необачний вираз жін­ки, дружини або лікаря про можливість зниження потенції в разі якогось за­хворювання або прийняття ліків, може обумовити швидкий розвиток психічної імпотенції, з якої пацієнта буде неможливо вивести роками.

В основі стійкого іпохондричного самоспостереження знаходяться випад­кові порушення статевої функції, як наслідок гальмування психічних впливів (хвилювання, втомленість, алкогольні ексцеси та ін.). Іпохондричні страхи, які обумовлені тільки легкими фізіологічними розладами, можуть привести до органічних змін.

Можлива втрата мужності і здорової довіри до себе в осіб, які мали інформацію з науково-популярної літератури про шкідливість онанізму і венеричних захворювань. Внаслідок цього – тривога та страх, занепокоєність та невпе­вненість у своїх силах, чекання біди й інші важкі симптоми ятрогенної реакти­вної депресії наштовхують мислення людини на сприйняття хвороби, навію­ють страх перед смертю.

Розлади статевої функції виникають не тільки при органічних захворю­ваннях статевих органів ЦНС або важкої соматогенної астенії, але й при найрізноманітніших невротичних і псевдоневротичних станах. Психічна імпотенція як наслідок емоційного переживання зустрічається частіше, ніж реактивна іпохондрична депресія в результаті травми статевих органів або атрофії яєчок. Імпотенція органічного генезу займає приблизно 10%, а інші 90% мають роз­лади статевої функції, як наслідок фізичної або розумової втоми, фобії перед статевим актом, відрази до сексуального партнера і т. ін.

Основна маса хворих зі скаргами на імпотенцію стають "статевими страждальцями". Виникнення сексуальних порушень при невротичних станах пов'язано не стільки з якимись несподіваними і сильними афектами на фоні екстримальної ситуації, скільки з повсякденними емоційними перевантажен­нями. Вирішальними психогенними факторами психічної імпотенції стають постійні хвилювання, тривоги, життєві турботи, порушення режиму роботи і відпочинку, хронічні психотравмуючі ситуації на роботі і в сім'ї. Серед при­чин статевого безсилля є не тільки тривалі неблагополучні обставини для сек­суального контакту, але й дисгармонія емоційної напруги партнерів, неузго­дженість їх дій у питанні матеріального забезпечення сім'ї або вихованні дітей, непристойна або неадекватна поведінка одного з подружжя, конфліктні взаємини з родичами, які мешкають поряд, погані квартирні умови або матері­альні труднощі, нецікава та виснажлива праця. Велике значення набувають при цьому психотравмуючі обставини, пов'язані з почуттям занепаду, втратою близьких і рідних, очікуванням репресій та іншими факторами, які зачіпають важливі аспекти існування.

Основним фоном психічної імпотенції є тривога і різке зниження настрою. Описані переживання хворих – втрата віри у правдивість дружини, у її вір­ність; випадки розкаяння після випадкових статевих зв'язків та ін., приводять до виникнення депресивних реакцій. Такі ж наслідки мають неповага, гру­бість, недовіра та переслідування дружини. В іншому випадку депресія може виникнути при нещасному коханні, при постійній статевій незадоволеності, як наслідок байдужості жінки або тривалого статевого стримування. Такі хворі страждають від усвідомлення свого безсилля, від необхідності приховувати ганьбу від оточення. Одна тільки думка про можливість своєї недієздатності викликає почуття сорому і роздуми про самогубство.

Важливою умовою нормалізації статевої функції є, в першу чергу, не встановлення типу вищої нервової діяльності й особистого характеру сексуальної поведінки, а показник наскільки, своєчасно була виявлена депресія і правильно проведена оцінка патогенетичної ролі афективного розладу в роз­витку сексуальних порушень.

Зниження статевого потягу. Цей вид розладу може виникнути у зв'язку з транзисторною сублімацією (переключення сексуальної активності на під­вищену діяльність у іншому напрямку). Тимчасова цнотливість, коли людина охоплена своїми ділами, як правило, доволі легко переноситься навіть при тривалому стримуванні. Тимчасове статеве безсилля, як наслідок виконання певних професійних обов'язків, звичайно проходить само по собі, коли зникає вплив праці. Розумова діяльність, яка витісняє статевий потяг, свідчить про виникнення або наявність психічних порушень.

Втрата емоційно-чутливої основи сексуального сприйняття перешкоджає статевому акту або робить здійснення його за звичкою, за почуттям подруж­нього обов'язку чи іншими розумовими мотивами. Статевий потяг при субдепресивних і депресивних станах знижений або відсутній, статевий акт викону­ється рідко і з потугою, не приносить відповідного задоволення навіть, коли нормальні еякуляція й оргазм.

Чим вищі та яскравіші етичні й естетичні чинники у мотиваційних аспек­тах лібідо, тим більша залежність статевого життя від афективних проявів. Чим нижчий інтелектуальний рівень індивіда, чим ближчий він до генітально­го типу, тим вищий ступінь депресії для виникнення явного послаблення лібі­до.

Передчасна еякуляція. Серед половини хворих з функціональними стате­вими розладами зустрічається прискорене (після 10-15 фрікцій) і дуже швидке (після 2-7 фрікцій) сім'явиверження. Психічна імпотенція з підвищеною збуд­ливістю і передчасною еякуляцією найбільш характерна для атипових депре­сивних станів з перевагою страху і тривоги.

Наростаюча від невдачі до невдачі фіксація на прискорену еякуляцію (за типом неврозу очікування із збільшенням поганого настрою в очікуванні чергового провалу) доводить цих хворих до того, що іноді їм тільки варто подумати на початку статевого акту про можливість передчасної еякуляції, як вона зразу і настає.

Психічний асперматизм. Це важкий розлад статевої функції у клініці депресивних станів, при якому відсутня еякуляція й оргазм, незалежно від тривалості фрікцій при повній збереженості лібідо і нормальній ерекції (у випадках, коли є інша жінка або коли дружина набридла). При цій патології статевий акт стає виснажливим для обох партнерів. Психогенна природа асперматизму відмічається при відносному, вибірковому його характері: він може про­являтися з жінкою, з якою достатньо складні і негативні взаємини, і бути відсутнім при стосунках з іншою. Ці випадки можуть бути відмічені в осіб, які повинні підтримувати обтяжливі подружні стосунки

Розлади ерекції. Скарги на недостатню ерекцію зустрічаються у 30-45% випадків при психогенній імпотенції і найбільш характерні для невротичних станів з клінічною картиною гіпостенічної неврастенії. При збільшенні прояву депресії здатність до ерекції втрачається зовсім. Особливо потужним астенізуючим чинником при афективних порушеннях із сексуальними розладами стає переключення психічного індивіда на крайню тривогу з приводу знижен­ня або втрати своєї "чоловічої основи". Все це може закінчитися заміною лібі­до все більшим страхом.

Це може бути страх першої шлюбної ночі або першої статевої близькості; страх вагітності, шлюбу або наслідків його; страх перед венеричними хворо­бами або бути захопленим зненацька. Всі ці форми коїтусофобії приводять до виникнення основних двох страхів – страху статевого безсилля і страху смерті.

Особливе значення для розвитку психічної імпотенції в клініці депресив­них станів є страх невдачі. Переконання у безпорадності викликає безпорад­ність, а страх статевого безсилля може бути таким великим, що ерекція ніколи вже не зможе відновитися, чим більше прагне така людина бути статево "си­льною", тим сильніше уявлення, що перешкоджають ерекції і стримують її. Патологічна або навіть проста фіксація уваги на діяльності тих або інших ор­ганів визначає втрату автоматизму, який забезпечує легкість виконання відпо­відних функцій. Вирішального значення набуває при цьому емоційне збу­дження при думці про те, удасться спарування чи ні, і надзвичайно сильне ба­жання викликати ерекцію в цей час. І чим більше чоловік готується до цієї від­повідальної для нього акції, тим менше у нього шансів на удачу. При крайніх ступенях цього великого бажання мати повноцінну ерекцію і наростання, у зв'язку з постійною афективною напругою, асенізація хворого не тільки адек­ватна, але й спонтанна ерекція не виникає вже ні за яких умов.

Не тільки явна статева холодність дружини або її відраза до статевої близькості, але навіть іронічна або недобра усмішка, що показалися, одне необережне слово і кожна незначна стороння думка здатні порушити цільність сек­суального сприйняття і виступити у якості чинника, який затримує ерекцію. Статевий акт, який не приносить повного задоволення, не тільки не знімає емоційної напруги, ще й посилює почуття ніяковості або навіть ворожості до свідка. Тому виникає перекручення статевого почуття, коли навіть враження, що раніше супроводжувалися відчуттями радості, сприймаються тепер як болісно неприємні. Емоції статевого життя набувають все більш суперечливого характеру. Оптимістичні очікування і надії поступово витісняються тривогою, сумнівами і непевністю в собі, виникають почуття гіркоти і страху.

Наростаюче на фоні депресивного стану почуття страждання здатне стимулювати психічну затримку ерекції при ще збереженому по суті статевому потязі. Відчуття розбитості і спустошення, кардіалгії, головний біль, розумова млявість та інші симптоми невротичного розладу виникають або посилюються після кожного статевого акту і зберігаються протягом декількох годин або на­віть днів. Деякі з чоловіків настільки нажахані цими обтяжливими відчуттями, що місяцями уникають навіть коханої жінки і статевої близькості з нею.

При наростанні важкості депресії здатність до ерекції втрачається зовсім. Повне занурення у свої думки, нездатність до сприйняття сексуального об'єкта і відсутність статевого потягу обумовлюють розвиток стійкої психічної імпо­тенції. Різке послаблення всіх фаз статевого циклу з приєднанням до цього виражених гіпоталамічних розладів приводить до раннього або патологічного чоловічого клімаксу, навіть у 25-30 років. Чим яскравіше і повніше при цьому уявлення індивіда про згасання інкреторної діяльності статевих залоз під час "клімаксу", тим більш виражено протікає його страждання.