Еволюційно-міждисциплінарна теорія конфліктів

Уперше у вітчизняній науці конфлікт розглядається з позиції міждисциплінарного підходу. Автором викладається універсальна по-нятийная схема опису конфліктів, що включає одинадцять по-нятийно-категориальных груп. В цілому цей підхід відбиває со-временное стан конфліктології у кінці XX століття.

Друкується по изданию:Конфликт і особу у світі, що змінюється. -Ижевск, 2000.

 

У 1992 р. автором була опублікована монографія "Со-циально-психологічні проблеми попередження і вирішення міжособових конфліктів у взаимоотно-шениях офіцерів". У ній излржена суть эволюцион-но-междисциплинарной теорії конфліктів (далі ЭМТК). У основу цієї теорії покладений системний підхід до вивчення конфліктів. Як і будь-яка теорія, ЭМТК не вирішує усі проблеми вітчизняної конфліктології. Як і будь-якій теорії, її описовий, пояснювальний, прогностичний і управлінський потенціали изменя-ются в часі. На цьому етапі розвитку російської конфліктології ЭМТК може сприяти объедине-нию існуючих доки практично ізольовано один від одного 11 галузей конфліктології. Крім того, ЭМТК озброює представників усіх галузей конфліктології системнішим розумінням проблеми конфліктів, що, поза сумнівом, повинно сприяти прискоренню раз-вития науки.

Держава, суспільство, організації, кожен россия-нин сьогодні гостро потребують таких рекомендацій кон-фликтологов, які допомогли б їм радикально умень-шить деструктивность соціальних і внутрішньоособових конфліктів. Дієві рекомендації може предло-жить тільки зріла наука, що глибоко розібралася в реаль-ных, а не в уявних закономірностях розвитку кон-фликтов.

Теорія займає проміжне положення в тріаді "концепція - теорія - парадигма". Автор вважає, що ЭМТК може стати одним з перших варіантів парадигми російської конфліктології. Концепція - певний спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основ-ная точка зору, керівна ідея для їх освітлення. Тео-рия - система основних ідей у тій або іншій галузі зна-ния; форма наукового знання, що дає цілісне представ-ление про закономірності і існуючі зв'язки действи-тельности. Парадигма - початкова концептуальна схема, модель постановки проблем і їх рішення, методів иссле-дования, пануючих протягом певного исто-рического періоду в науковому співтоваристві (СЭС, 1987).

Короткий виклад основного змісту ЭМТК мо-жет бути представлено в наступному виді.

Конфлікти грають виключно важливу роль в життя окремої людини, сім'ї, організації, государ-ства, суспільства і людства в цілому. Вони є головною причиною загибелі людей. У сто-летии, що завершується, за найнаближенішою оцінкою конфлікти на пла-нете (війни, тероризм, вбивства, самогубства) понесли понад 300 млн. людських життів. За підсумками XX ст. Росія, швидше за все, є безперечною і недосягае-мым світовим лідером не лише по людських втратах в конфліктах, але і по інших їх руйнівним последст-виям: матеріальним і психологічним.

Конфліктологія - наука про закономірності виникнення, розвитку і завершення конфліктів, а так-же про управління ними. Кількісний аналіз більше 2500 вітчизняних публікацій з проблеми конфлікту позво-лил виділити в історії російської конфліктології три періоди.

I період - до 1924 р. Зароджуються і розвиваються практичні і наукові знання про конфлікти, але як спе-циальный об'єкт дослідження останні не виділяються. Джерелами формування конфликтологических ідей в цей період виступають наукові переконання на конфлікт, філософії, що розвиваються у рамках, психології, соціології, інших гуманітарних наук; а також практичні знання про конфлікти, віддзеркалення конфліктів в мистецтві, релігіях і у кінці періоду в засобах масової інформації.

II період - 1924-1992 рр. Конфлікт починає изу-чаться як самостійне явище у рамках спочатку двох (правознавство, соціологія), а кінцю періоду одинадцяти наук. Міждисциплінарних робіт практиче-ски немає. Він включає 4 етапи: 1924-1935 рр.; 1935-1949 рр.; 1949-1973 рр.; 1973-1992 рр.

III період - 1992 р. - н. ст. Конфліктологія выде-ляется в самостійну науку як міждисциплінарна область 11 галузей знань, на основі системного підходу розробляється загальна теорія конфлікту. Галузі конф-ликтологии: військові науки (1988 - рік публікації першої роботи, 1,4 % - кількість публікацій цієї науки в загальному об'ємі публікацій в усіх галузях конф-ликтологии); мистецтвознавство (1939; 6,7 %); історичні науки (1972; 7,7 %); математика (1933; 2,7 %); педагогіка (1964; 6,2 %}', політичні науки (1972; 14,7 %); правоведе-ние (1924; 5,8 %); психологія (1930; 26,5 %); социобиология (1934; 4,3 %); соціологія (1924; 16,9 %); філософія (1951; 7,1 %) (Анцупов, Шипилов, 1992, 1996).

Автори 469 дисертацій з проблеми конфліктів (з них 52 докторських) вказують в списках літератури в середньому 10 % публікацій, що були в їх науці з цієї проблеми на момент захисту, і приблизно 1 % публікацій, що були в інших галузях конфліктології (Анцу-пов, Прошанов, 1993,1997, 2000).

Універсальна понятійна схема опису конфлик-тов включає 11 понятійно-категоріальних груп: сущ-ность конфліктів; їх класифікація; структура; функ-ции; генезис; еволюція; динаміка; системно-информа-ционное опис конфліктів; попередження; завер-шение; дослідження і діагностика конфліктів.

1. Суть конфліктів. Під соціальним конфлик-том розуміється найбільш гострий спосіб розвитку і завер-шения значущих протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії, що полягає в противо-действии суб'єктів взаємодії і сопровождающий-ся їх негативними емоціями по відношенню один до одного. Окрім конфлікту, соціальні протиріччя можуть раз-решаться шляхом співпраці, компромісу, поступки і уникнення (Томас, 1972). Під внутрішньоособовим конф-ликтом розуміється гостре негативне переживання, вы-званное тривалою боротьбою структур внутрішнього світу особи, що відбиває суперечливі зв'язки особи із зовнішнім середовищем і затримуюче ухвалення рішення (Шипилов, 1999).

2. Конфлікти можна класифікувати у вигляді типо-логии, систематики і таксономія. Базисна типологія показує межі і розкриває структуру об'єктного "поля" конфліктології. Вона включає конфлікти з учас-тием людини: соціальні і внутрішньоособові, а також зооконфликты.

Соціальні конфлікти: міжособові, між особою і групою, між малими, середніми і великими соціальними групами, міжнародні кон-фликты.

Внутрішньоособові конфлікти: між "хочу" і "не хочу"; "можу" і "не можу"; "хочу" і "не можу"; "хочу" і "треба"; "потрібно" і "не потрібно"; "треба" і "не можу" (Шипилов, 1999).

Зооконфликты: внутрівидові, міжвидові і интрапсихические. Внутрівидові і міжвидові конф-ликты можуть бути між двома тваринами, між живот-ным і групою, між групами тварин. Интрапсихи-ческие: між двома негативними тенденціями в психіці тварини; між двома позитивними тенденціями; між негативною і позитивною тенденціями.

Конфлікти можна також класифікувати в зависи-мости від їх масштабів, наслідків, тривалості, ха-рактера протиріччя, що лежить в їх основі, интенсив-ности, міри конструктивності, сфери жизнедеятель-ности, в якій вони відбуваються, і так далі

3. Структура конфлікту - сукупність стійких елементів конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі. Вона характеризує стати-ческую складову конфлікту і включає дві под-структуры: об'єктивну і суб'єктивну, кожна з ко-торых має явні і приховані елементи. Об'єктивна підструктура конфлікту включає: його учасників (основних, другорядних, групи підтримки), об'єкт конфлікту; його предмет; мікросередовище, в якому він разви-вается; макросередовище, що чинить вплив на хід конф-ликта, та ін.

Суб'єктивна підструктура конфлікту включає: пси-хологические моделі конфліктної ситуації, наявні у усіх учасників; мотиви дій сторін; цілі, які вони ставлять; актуальні психічні стани участ-ников; образи опонента, самого себе, об'єкту і предмета конфлікту; вірогідні результатів боротьби та ін. Важливо також визначити структуру тієї надсистемы, елементом якої є той, що вивчається конфліктуй місце последне-го в ній.

4. Функції конфлікту - його вплив на зовнішнє середовище і свої підсистеми. Вони характеризують динаміку конфлікту. По спрямованості виділяють конст-руктивные і деструктивні функції; по сфері дей-ствия - зовнішні і внутрішні. Основні функції конфлікту пов'язані з його впливом на протиріччя, кон-фликт що породило; настрої; взаємини; эф-фективность індивідуальної діяльності опонентів; ефективність спільної діяльності групи; взаимо-отношения в групі; зовнішню мікро- і макросередовище та ін.

5. Генезис конфликта-его виникнення, розвиток і завершення під дією системи чинників і причин.

До основних груп причин конфліктів відносять: об'єктивні; організаційно-управлінські; социаль-но-психологические; психологічні.

6. Еволюція конфлікту - його поступове, непре-рывное, відносний тривалий розвиток від простих до складніших форм.

Макроеволюція конфліктів - зміна їх характе-ристик, що відбувається з моменту виникнення психіки у живих організмів і по теперішній час. Вона включає еволюції конфліктів у тварин і у людини і продол-жается приблизно 500 млн. років.

Еволюція конфліктів у тварин має наступні 4 типи: міжвидова; внутрівидова; у онтогенезі; эво-люция конкретних конфліктів.

Еволюція конфліктів у людини представлена следую-щими 5 типами:в антропогенезі: в процесі обществен-но-исторического розвитку людини до XX століття; у XX столітті; у онтогенезі; еволюція конкретних конфліктів.

Ми припускаємо, що у міру еволюції конфлікти ускладнюються, але не удосконалюються. Якщо як критерій оцінки конфліктів вибрати число жертв, то, можливо, людина сьогодні являється самим деструктив-ным живою істотою на планеті.

7. Динаміка конфліктів - хід розвитку конкретних конфліктів або їх видів в часі. Вона включає три періоди, кожен з яких складається з етапів.

I період (латентний) - доконфликтная ситуація: воз-никновение об'єктивної проблемної ситуації взаимо-действия; усвідомлення її проблемності суб'єктами; попыт-ки розв'язати проблему неконфліктними способами; воз-никновение передконфліктної ситуації.

II період (відкритий) - власне конфлікт: инци-дент; ескалація протидії; збалансоване про-тиводействие; пошук способів завершення конфлікту; за-вершение конфлікту.

III період (латентний) - послеконфликтная ситуа-ция: часткова нормалізація стосунків опонентів; повна нормалізація їх стосунків.

8. Системно-інформаційний опис конфліктів - вид і результат їх системного аналізу, що полягає у виявленні закономірностей інформаційного обміну між основними структурними елементами конфлікту, а також між конфліктом і зовнішнім середовищем. Информа-ция грає ключову роль у виникненні, розвитку, за-вершении, регулюванні конфліктів, а також в розвитку конфліктології.

9. Попередження конфліктів - в широкому сенсі - така організація життєдіяльності суб'єктів взаимо-действия, яка зводить до мінімуму вірогідність возник-новения конфліктів між ними; у вузькому сенсі - деяте-льность суб'єктів взаємодії, а також третіх осіб по усуненню причин конкретного назріваючого конфлікту, вирішенню протиріччя неконфліктними способами. Попередження конфліктів пов'язане із створенням объек-тивных, організаційно-управлінських, социально-пси-хологических і психологічних умов їх профілактики.

10. Завершення конфліктів - етап в динаміці конф-ликта, що полягає в його закінченні по будь-яких причи-нам. Основні форми: дозвіл; урегулирова-ние; загасання; усунення; переростання в іншій конф-ликт (Шипилов, 1999).

11. Дослідження і діагностика конфліктів - деятель-ность по виявленню закономірностей розвитку і особенно-стей конфліктів з метою їх конструктивного регулювання. Сім загальнонаукових принципів вивчення конфліктів', раз-вития; загальному зв'язку; обліку основних законів і парних категорій діалектики; єдність теорії експерименту і практики; системного підходу; об'єктивності; конкрет-но-исторического підходу.

П'ять принципів конфліктології: междисциплинарно-сти; спадкоємності; еволюціонізмі; особового под-хода; єдність відкритих і прихованих елементів конфлікту.

Системне вивчення конфліктів предпо-лагает системно-структурний, системно-функциональ-ный, системно-генетичний, системно-информацион-ный і системно-ситуаційний їх аналіз.

Дослідження конфліктів включає 8 эта-пов: розробка програми; визначення конкретного об'єкту; розробка методики; пробне дослідження; збір первинної інформації; обробка даних; объяс-нение результатів; формулювання виводів і практиче-ских рекомендації (Отрут, 1987).

Діагностика і регулювання конкрет-ных конфліктів включає 10 етапів і здійснюється на основі описової, еволюційно-динамічної, объ-яснительной, прогностичною моделей конкретного конф-ликта; а також моделі цілей його регулювання, содержате-льного, технологічного рішень на втручання в кон-фликт, діяльності по регулюванню конфлікту, оцінки її результативності, узагальнення отриманого досвіду.

Основними цілями російської конфліктології, на нашу думку, сьогодні являються:

- інтенсивний розвиток методології, теорії, мето-дов науки, подолання крайньої роз'єднаності галузей конфліктології, завершення предпара-дигмального етапу становлення науки;

- комплексні міждисциплінарні дослідження усіх конфліктів, виступаючих об'єктом науки, накопичення і систематизація емпіричних дан-ных про реальні конфлікти;

- створення системи конфликтологического образо-вания в країні, пропаганда конфликтологических знань в суспільстві;

- організація в Росії системи практичної рабо-ты конфликтологов по прогнозуванню, преду-преждению і врегулюванню конфліктів;

- розширення науково-практичного взаимодейст-вия зі світовою спільнотою конфликтологов.

 

Н. І. Леонов