Вплив редактора на творчу діяльність та редакторський процес

Поняття редагування (франц. Redaction лат. Redactus – доведений, упорядкований) – це обробка, підготовка тексту до друку.
Редагування – це форма і стиль вираження думки.

Відредагований текст – варіант твору, який є результатом обробки атвором або редактором.

Редакційно-видавничий процес – надання елементам тексту та іншим матеріалам авторького оригіналу підготовленого до видання, однакової форми, найзручнішої для читання видання і будь-якої аншої роботи з ним (транспорт, зберігання, накопиченняв бібліотеках, швидке ознайомлення тощо).

Фактичний матеріал у виданні – опис того, що реально вчинилося, твердо встановлене, і вірогідність чого не підлягає сумніву.

Авторський оригінал. Над ними після автора працює редактор. На цьому етапі зі змістом відбуваються певні метаморфози: він редагується, скорочується, уточнюється, доповнюється, правиться. Змінюється форма: здійснюється набір, художня і технічна редакції (якщо це газетний чи журнальний матеріал, визначається його місце на газетній полосі чи журнальних сторінках, себто у хагальній формі періодичного видання), провадиться верстка. Таким чином, авторський оригінал перетворюється в оригінал видавничий. З удосконаленням змісту змінюється і його форма. І якщо про редакторську працю говорити філософським поняттями, то суть її якраз і полягає в тому, щоб зміст набрав найдоцільнішої для нього форми, а форма якомога повніше відповідала змістові.

Суто внутрішньо видавничий процес має кілька технологічних циклів. Він складає приблизно такий виробничий ланцюжок:

- тематичне планування (навряд чи в умовах ринку треба від нього відмовлятися);

- дорукописна робота з автурою (не слід відмовлятися від пошуків потрібного автора і практики замовлення твору на тему, яка цікавить видавництво);

- аналіз і рецензування авторського оригіналу та підготовка редвисновку);

- суто редагування тексту з усіма компонентами (робота редактора над змістом, композицією твору, мовою і стилем, підготовка апаратур видання);

- узгодження внесених змін із автором, комп’ютерна правка і виведення чистового варіанту авторського оригіналу;

- останні текстові узгодження, підписання до вертски;

- комп’ютерне верстання і виведення верстки на папір;

- п ллерша коректура, правка і виведення верстки на папір;

- перша коректура, правка, звірка на екрані монітора)надійніше, хоч і затратніше для звірки вивести другу верстку на папері);

- виведення оригінал-макету на плівках або ж білках (залежно від виду майбутнього друку). Це і є видавничий оригінал.

Художня форма – це внутрішня структура тексту, розташування і співвіднесеність його частин, побудова твору як єдиного цілого.

ЦИТАТА “ Як зазначав Лев Толстой, розмірковуючи над суттю літературної праці, з довершеного твору не можна вийняти жодної строфи, жодної строфи, жодної сцени, жодної фігури з одного місця і поставити на інше, не порушивши при цьому цілісності змісту і значення всього твору.

Ось чому редакторові дуже важливо, знайомлячись з авторським рукописом, передусім з’ясувати, наскільки точно обрано жанр, чи кожна нота, як у слові кожна літера, так у літературному чи стояти на своєму місці. Якщо цього не буде, твір не матиме стрункості, завершеності, окремі його частини випиратимуть, порушуючи гармонію, викривляючи логіку розповіді, погіршуючи сприйняття змісту читачем, якщо це текст; слухачем, якщо це радіопередача; глядачем, якщо це відеоряд.

Композиція літературного твору – поняття багатозначне, в ітсоричному плані вироблялися різні вимоги до її побудови. Редактор, щоб добитися гармонії змісту і форми твору, має добре в цих питаннях орієнтуватися, знати композиційні канони, вироблені багатовіковою літературною практикою людства.

Композиція художнього твору включає чимало різноманітних компонентів, зокрема:

- систему образів;

- сюжетну побудову (фабулу);

- спосіб розповіді;

- систему деталей;

- стилістичні прийоми;

- ліричні та публіцистичні відступи (так звані позасюжетні елементи);

- співрозмірність інтонаційно-синтаксичних і метрико-ритмічних одиниць – у поезії;

- співвіднесеність різних планів, шарів на рівнів літературної форми – теж у поезії.

Всі ці речі редактор повинен досконало засвоїти. Без цього про високу фахову майстерність не може бути й мови.

Оскільки зміст майбутнього видання відіграє провідну роль, то, приступаючи, до ознайомлення з авторським оригіналом, редактор передусім мусить заглибитися, проникнути в тканину тексту, щоб усебічно його осмислити. Так осмислення має три основні складники: змістову оцінку творові, потрібно визначити:

- суспільну значущість майбутнього видання;

- проблемність твору та глибину її розкриття;

- рівень аргументації та переконливості;

- оригінальний ракурс та свіжість викладу.

Тобто, вже з першого ознайомлення з рукописом редактор повинен визначити, що хотів сказати автор своїм твором і як це у нього вийшло. Змістова оцінка редактором пропонованого до видання твору включає в себе світоглядний та логічний аспекти.

До мовної оцінки авторського оригіналу у кожного редактора індивідуальний підхід. Однак при цьому враховуються деякі спільні моменти, а саме:

- лексично-словниковий запас твору;

- багатство та різноманіття виражально-зображувальних засобів;

- образна система;

- економність викладу;

- точність слововживання;

- відповідність граматичним нормам (елементарна грамотність).

Композиційна оцінка твору включає всі ті компоненти цого побудови, які перелічувалися вище.Редакторська праця, хоча б де трудилася людина, спирається на загальні принципи і має спільні риси. Розглядаючи їх, слід виходити з концептуального розуміння сутності редакторського фаху, тобто мати на увазі літературного редактора, редактора підрозділу видавництва чи засобум асової інформації, головного редактора видавництва та періодичного видання.

Головний редактор видавництва чи періодичного видання є насамперед організатором, він керує підрозділами та всім технологічним циклом. Засновники покладають на головного редактора такі обов’язки:

- контроль за виконанням статутних вимог підприємства і відповідальність за результати роботи перед засновником;

- Добір і розстановки кадрів;

- Формування тематичних напрямків у роботі видавництва чи редакції періодичного видання;

- Ознайомлення з авторським оригіналами, що подаються для видання, розподіл їх між редакціями, відділами чи конкретними виконавцями;

- Головний редактор книжкового видавництва, якщо штатним розписом не передбачена посада директора, виконує також адміністративні функції. Зазвичай же поле його діяльності – організація суто творчого процесу;

- Головний редактор періодичного друкованого видання поєднує як організаторські, так і творчі обов’язки.

Редактор (літературний редактор) – тлумачні словники не дають чіткого пояснення, обмежується загальними визначеннями: редактор – той, хто редагує текст, і той, хто керує засобом масової інформації чи підрозділом видавництва або редакції. Загалом же будь-яке текстове редагування є фактично редагування літературним, яке охоплює всі сторони мовного опрацювання тексту від критичного аналізу рукопису (авторського оригіналу) до поліпшення його композиції, стилю, доведення його до сучасних лінгвістично-літературних норм. Тому будь-який редактор-професіонал мусить досконало володіти відповідними професійними щнаннями і навичками, щоб виконувати в повному обсязі всі роботи щодо підготовки текстового оригіналу до друку. Щоб допомогти авторові удосконалити зміст і форму твору, він повинен:

- Критично проаналізувати авторський орагінал і відповідно цого оцінити;

- При потребі дати слушні поради щодо вдосконалення структури (композиції) та стилю твору;

- Привести мовні якості рукопису до нинішних гриматично-лексичних норм;

- Перевірити правильність прізвищ (географічних та адміністративних назв, історичних дат, точність вживання термінів і окремих слів.

Все це робиться у формі правки в авторському оригіналі за участю автора або за узгодження з ним.

Редактор – єдина і основна постать у редакційно-видавничому процесі, яка готує авторський твір до оприлюднення. Сам цей процес складається з певних елементів етапів, які вкладаються у безперервний ланцюжок редактор-автор-авторський оригінал – видавничий оригінал – готовий продукт.

Початковий етап – спілкування редактора з автором, кінцевий – передача видавничого ориніганула, уже у формі оригінал-макету, виведеного залежно від виду друку на папері (білках) або на плівках, на поліграфічне підприємство для тиражування. На всьому цьому технологічному ланцюжку редактор має виявляти свій професіоналізм, ерудицію і майстерність.

Успішна робота над підготовкою твору до друку значною мірою залежить від того, як складуться взаємини редактора з автором. Без автора не буває ні книги, ні брошури, ні статті.