Орнітологічні образи (зозуля, орел, сокіл, півень тощо) в українській міфології

Птахи в міфології багатьох народів є творцями всесвіту. Ніким не народжені, вони вже існували, коли не було ще ні не­ба, ні землі, а лишень одне "широке море" (яке було завжди). Птахи символізують повітряну стихію, а повітря, як відомо, легке й може проникати всюди. Птахи сполучають світ земний і небесний (а водоплавні — аж три світи: ще й водну стихію на до­ дачу). Вони володіють таємницями чарівного зілля, живої та мерт­ вої води, знають напрямок грозових і градових хмар. Прилітають на подвір'я, де щойно народилася дитина, й віщують немовляті майбутню долю. Як душі пращурів, вони знають усе. Усьому людству відомий міф про виникнення світу з яйця. Да­ лекий відгомін цього міфу маємо в улюбленій дитячій казці про Курочку-Рябу. Зазвичай казка подається для малят скорочено. Повний текст розповідає, яка драма розігралася через розбите яй­ це: "Дід плаче, баба плаче, в печі палає, внучка з горя повісилася, дяк побіг на дзвіницю й побив дзвони, піп розірвав усі книги...". В одному з варіантів прямо пояснюється причина тяжких наслід­ ків такої, здавалося б, незначної події: "Бо то була перша курка і перше яйце у світі". В українських колядках часто зображується світове древо або древо життя, на верхівці якого сидить птах або два чи три птахи. Птах пірнає на дно моря й виносить із води золотий пісок. З ньо­ го постає земля, й на ній з'являється життя. Два птахи на верхівці древа символізують божественну пару — сонце й місяць. Хоча ти­ повішою для українських колядок є картина явора з трьома птаха­ ми: "А серед моря зелений явір. На явороньку три голубонь ки" або "На тім яворойку на горі гніздойко. А на тім гніздойку три со- колойки". Три птахи уособлюють астральні світила — небесну ро­ дину, якій відповідає родина земна: "Ясен місяць — пан господар, ясне сонце — його жона, дрібні зірки — їхні дітки". Світове древо з птахами зображується на писанках, вишивках та килимах, у на­ родному малярстві. Птаха часто порівнюють із сонцем та вогнем. У Давньому Єгипті вірили, що бог сонця Ра, який створив небо й землю, ви­ йшов із яйця в подобі птаха. Існує гіпотеза, за якою хрест є сим­ волом сонця, а походить він зі схематичного зображення птаха, що летить. Такі хрестоподібні малюнки птахів відомі з часів пале- Марія Приймаченко. Павичі у квітах оліту, існували вони в добу бронзи й заліза. У загадках сонце асо­ ціюється з птахом: "Сидить півень на вербі, спустив китиці до землі". У казці з'являється образ вогненного, золотого птаха або жар-птиці. "У тридесятому царстві живе Білий цар, а в нього у діаманто­ вій клітці є золотий птах. Якби хтось мені того птаха дістав, а він заспівав у моєму палаці, то я б знову став молодим і дожив би з вами до глибокої старості", — мовить цар своїм синам". Птах, який сидить на дереві, у загадках ототожнюється не тіль­ ки із сонцем: "Стоїть дуб, на дубі птиця; ніхто її не дістане — ні цар, ні цариця, ні красна дівиця"; а й зі смертю: "Стоїть дерево, на дереві — квіти, під квітами — котел, над квітами — орел, — кві­ ти зриває, в котел скидає, квітів не меншає, в котлі не більшає" (Життя і смерть. Адже скільки людей помирає, стільки й народ­ жується). Інша загадка називає птаха "двічі народженим". Птахи здавна трактувалися як жертовні істоти. Водночас, пта­ хами в міфології бували наймогутніші боги. Давньогрецькі Зевс і Діоніс виступають у вигляді орлів; давньоєгипетський Гор — соко- 300 100 ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ ла; в ібіса перевтілювався бог Тот, голубкою зображували Ісіду. Один із найпоширеніших міфологічних мотивів — коли птахом пе­ рекидається людина, бог, демонічна істота. В українському фольклорі надзвичайно популярні пташині ме­ таморфози. Перетворення на птаха (як і на камінь, дерево) здебіль­ шого означає смерть. У казці "Царевичі Васильки" розповідається: пішла якось цариця до берега, сіла в човен зі служницями поката­ тися. "Приїхали од берега так, як разів три палицею кинуть, човен перекинувся. Служниці потопилися, а цариця качкою зробилась і полетіла поверх води по морю. А то чарівниця їх перевернула, а са­ ма стала як цариця". Далі йдеться про те, як мати-качка рятувала своїх дітей, що їх отруїла мачуха. "Прилетіла качка до того вікна, що шибочка вибита. Влетіла, стала жінкою. Підвела головку одно­ му, потім другому, поналивала їм води в рот — вони й ожили". У казці "Дівчина-пташка" підстрелив парубок на полюванні дивну птицю. Поки доніс її додому, перетворилася вона на дівчину-кра- суню і стала йому за дружину. У багатьох казках качки, лебеді, го­ лубки прилітають до озера, скидають пір'ячко й перекидаються на чарівних дівчат. Купаються, знову вбираються в пір'я і відлітають. Перетворюються на птахів і прокляті батьками діти. "Жили на світі чоловік та жінка, і в них було сім синів, але ті сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою. Мати серди­ лася за те на них. Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а ма­ ти лишилася вдома з хлопцями — та за щось розсердилася на них, що не знала, як і вилаяти, та з гніву сказала, щоб вони гайворона­ ми поставали. Але не встигла вона ще й сказати цього, а хлопці вже поставали гайворонами та й зникли десь далеко в лісі" (казка "Про братів гайворонів..."). На Поділлі вважали пугача переверт­ нем дитини, померлої нехрещеною. Птах символізує людську душу. Існує повір'я, ніби душа при­ літає пташкою до новонародженої дитини. Нею вона й відлітає, коли людина мре. Птахи — вісники, вони приносять людям різні повідомлення (й хороші, й погані), переважно здалеку або з чужини

Найбільше вирізняє півня серед інших тварин те, що він птах жертовний. Із найдавніших часів, яких сягає людська па­ м'ять, півня повсюди топили, різали, кидали у вогонь, варили і їли, закопували в землю, замуровували у фундаменти або стіни будівель (подекуди це трапляється навіть нині). З усього світу зібрано багатий етнографічний матеріал щодо принесення півня в жертву вогню й сонцю, воді й місяцю, домовику, іншим демо­ нам і богам.

За міфологічними уявленнями, орел є царем птахів, а в дав­ ніх релігіях він подекуди ще й уособлює головного бога або ша­ мана. У легендах орел добуває вогонь, світло. У міфології ба­ гатьох народів орел причетний до світотворення. Ніким не народжений, він існував іще до початку світу. За переказами, він здатний себе оновлювати: як виповниться йому п'ятсот ро­ ків, летить орел до сонця, купається там у чарівному озері й знову стає молодим.

Міфопоетична символіка зозулі пов'язана передусім зі смертю, з потойбічним. Згідно з повір'ями, саме вона має клю­ чі від вирію, відчиняє його ворота птахам, коли ті навесні вилі­ тають на землю, й зачиняє, коли повертаються на зиму в цар­ ство померлих. Тому кажуть, що зозуля "відлітає найскоріше, а прилітає найпізніше". Першість серед птахів надається зозу­ лі, звичайно ж, не за якісь її природні переваги; все визначаєть­ ся її міфологічними ознаками.