Короткий виклад теоретичних питань. Кровообіг— це безупинний рух крові по замкнутій, серцево-судинній системі, що забезпечує життєво важливі функції організму

Кровообіг — це безупинний рух крові по замкнутій, серцево-судинній системі, що забезпечує життєво важливі функції організму.

Серцево-судинну систему утворюють такі органи, як серце і кровоносні судини.

Серце — центральний орган кровообігу, що забезпечує рух крові по судинах. Це порожній чотирикамерний м'язовий орган, що має форму конуса, розташований у грудній порожнині. Він розділяється на праву і ліву половини суцільною перегородкою. Кожна з половин складається із двох відділів: передсердя і шлу­ночка, що з'єднуються між собою отвором, який закривається клапаном. У лівій половині клапан складається з двох стулок, у правій — із трьох. Клапани відкриваються у напрямку до шлу­ночків.

Стінка серця складається з трьох шарів: внутрішнього — ендокарда, утвореного клітинами епітелію, середнього — міо­карда, м'язового і зовнішнього — епікарда, що складається зі сполучної тканини. Серце вільно лежить в навколосерцевій сумці зі сполучної тканини, де постійно є рідина, яка зволожує по­верхню серця і забезпечує його вільне скорочення. Основна частина стінки серця — м'язова. Серцевий м'яз здатний авто­матично ритмічно скорочуватися завдяки імпульсам, що вини­кають у самім серці незалежно від зовнішніх умов, — автоматія серця.Будова серця відповідає його функції. Воно розділене суцільною перегородкою на дві ізольовані одна від одної частини — ліву і праву.

У верхній частині обох половин розташовані праве і ліве передсердя, у нижній частині — правий і лівий шлуночки. Отже, серце у людини, як і в усіх ссавців, чотирикамерне Середній шар утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною (серцевий м’яз). Цей шар особливо розвинений у стінці лівого шлуночка, оскільки на нього припадає найбільше навантаження. У правій половині серця міститься венозна кров, у лівій — артеріальна. Передсердя і шлуночки сполучаються між собою отворами, на краях яких є стулкові клапани. Під час скорочення передсердь стулки клапанів звисають усередину шлуночків. Тому кров вільно проходить з передсердь у шлуночки. Коли скорочуються шлуночки, стулки клапанів піднімаються й закривають вхід у передсердя. Тому кров рухається лише в одному напрямку: від передсердь до шлуночків. Між лівим шлуночком і аортою, правим шлуночком і легеневою артерію розташовуються півмісяцеві клапани, що забезпечують рух крові тільки в одному напрямку — із шлуночків до кровоносних судин.

Всі артерії, вени й капіляри в організмі людини об'єднуються в два кола кровообігу: велике та мале.

Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка з якого під час його скорочення кров потрапляє в найбільшу артерію – аорту. Розгалуженнями аорти вона підходить до органів та стінок тіла й потрапляє в капілярне кровоносне русло. Крізь стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров’ю та клітинами, й кров з артеріальної перетворюється на венозну. Після цього вона, спочатку по венулах, а потім по дрібних і середніх венах, потрапляє у верхню та нижню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу(легеневе) починається з правого шлуночка, з якого кров при скороченні серця виштовхується в легеневий стовбур. Під дугою аорти легеневий стовбур поділяються на праву та ліву легеневі артерії. Права легенева артерія поділяється на три, а ліва – на дві гілки, відповідно до кількості легеневих часток. У легеневому дереві венозна кров віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і перетворюється на артеріальну. Легеневі вени переносять кров у ліве передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

Серцеве коло кровообігу починається від висхідної частини аорти двома вінцевими артеріями, а закінчується вінцевою пазухою, що відкривається в праве пересердя. Кожен орган має свою магістральну артерію, але у випадку її закупорки або травми кров надходить до органа обхідним шляхом, тобто артеріями, що утворилися в результаті розгалуження основної судини, або тими артеріями, що лежать поблизу органа. Такий кровообіг називається колатеральним(обхідним), а судини, що його утворюють - колатералями.

Якщо ж дві судини, що лежать поблизу, з’єднуються між собою третьою, то такі сполучення називаються анастомозами. Анастомози більше притаманні венозним судинам.

Кровоносні судини іннервуються автономною нервовою системою.